Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 81’27
Лисичкіна І.О., к.філол.н., доцент, професор кафедри філології, перекладу та мовної комунікації АВВ МВС України
КОМУНІКАТИВНА СКЛАДОВА МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ
Імідж як одна з форм віддзеркалення у свідомості людини предметного світу та соціальної дійсності існував на всіх стадіях розвитку суспільства, однак становлення науки іміджелогії пов’язано з прогресом інформаційних і комунікаційних технологій, які утворили матеріальні умови для ефективного управління індивідуальною, колективною і масовою свідомістю.
Спочатку дослідження в галузі іміджелогії фокусувалися на ефективній подачі людиною себе, що спричинило значущій інтерес дослідників і практиків в аспекті формування іміджу політичних діячів, а потім і політичних партій. Наступним доменом іміджелогії постав зумовлений загостренням конкуренції в умовах ринкової економіки імідж корпорацій, організацій, установ, імідж товару, послуги тощо. В умовах глобалізації важливою складовою бізнес-проектів постає не стільки їхній зміст, скільки представлення проекту і суспільна думка, яка створюється спеціальними засобами, що передбачає участь у формуванні іміджу багатьох галузей знань: економіки, паблік-рілейшнз, маркетингу тощо.
На підставі проведеного аналізу визначень поняття "імідж" у сучасних дослідженнях під іміджем внутрішніх військ МВС України розуміємо емоційно забарвлений стереотипний образ цієї військової правоохоронної структури, цілеспрямовано формований в індивідуальній, груповій і суспільній свідомості для досягнення порозуміння з громадськістю, що є передумовою успішного виконання службово-бойової діяльності внутрішніх військ, та в цілях міжнародного співробітництва з аналогічними структурами.
Позитивний імідж внутрішніх військ формується на основі усунення протиріч між "реальним Я" та "ідеальним Я", що передбачає коригування поведінки військовослужбовців. Підвищити ефективність цього процесу здатна комунікація, оскільки формування іміджу правоохоронців здійснюється в процесі комунікації як через сучасні мас-медіа, так і шляхом безпосереднього спілкування з пересічними громадянами.
Загальна модель формування позитивного іміджу внутрішніх військ МВС України має містити певні комунікативні елементи, які зумовлюють її ефективність. При формуванні іміджу цієї структури необхідно з’ясувати базові концепти на кшталт МУЖНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЗАКОН, які мають бути вербалізовані в мас-медіа дискурсі, та негативні концепти, використання яких в повідомленнях про діяльність правоохоронців необхідно уникати. Важливим чинником успішності іміджеформувальних повідомлень є їхня прагматика й адресатоцентричність, тобто орієнтація на певного адресата. Іміджеформувальні повідомлення в ЗМІ мають створювати бажаний образ правоохоронця внутрішніх військ з підкресленням його сильних сторін, що є ефективнішим за приховування слабких.
При формуванні й особливо коригуванні іміджу внутрішніх військ необхідно враховувати інертність та консервативність масової свідомості, що не дозволяє різких змін. Отже, формування іміджу не може бути швидким процесом, вимагає точних, ретельно продуманих дій щодо продукування іміджеформувальних повідомлень в мас-медіа. Імідж є багатоаспектною сутністю, окремі складники якої мають корелювати із загальним іміджем, отже подальші розвідки комунікативного аспекту формування іміджу внутрішніх військ МВС України є перспективними.
УДК 159.9.019:377.35
Павлова О.О., старший викладач кафедри філології, перекладу та мовної комунікації АВВ МВС України
ТИП МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОРІЄНТИР ВИБОРУ СТРАТЕГІЙ СПІЛКУВАННЯ
Мова створює картину світу народу і здійснює регулювання поведінки його представників. Людина так розуміє навколишній світ, закони і правила соціуму, як їх подає мова. Отже, поняття мовна особистість тлумачиться як носій культурно-мовних та комунікативно-діяльнісних цінностей, знань, настанов і поведінкових реакцій.
У теорії комунікації виділяють різні типи мовних особистостей. Кожний із них по-різному реагує на зовнішні подразники та мовні сигнали. Реакцію мовної особистості певного типу на різні події можна передбачити, а її мовну поведінку і вчинки скоординувати. Крім того, від типу мовної особистості залежать особливості мовного впливу на неї – вибір засобів переконання чи інформування. Виокремлення різних типів мовної особистості військового, дослідження зв’язку між типом мовної особистості та її стилем мовної поведінки – ще один напрям розробки аналізованої проблеми. Оскільки поняття мовної особистості перебуває на перетині декількох наук, теоретичним підґрунтям дослідження в цьому напрямі мають бути праці психологів, культурологів, мовознавців, конфліктологів та інших суміжних наук. Узагальнимо інформацію про залежність поведінки в конфліктній ситуації від типу мовної особистості, подану в наукових джерелах.
Соціальні й індивідуальні властивості особистості формують певний стійкий стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, характерний для того чи іншого типу особистості. У науковій літературі виділяють три основних типи особистості. Перший, деструктивний, – тип суб'єкта, схильного до розгортання конфлікту і посилення його, до встановлення свого панування, до підпорядкування іншої людини, його інтересів своїм, до приниження іншої сторони аж до повного його придушення і руйнування. У побуті – це егоїст, зачинщик сварок і скандалів; в установі – кляузник, пліткар; у натовпі – ініціатор безладу і руйнівних дій. Саме до такого типу належать футбольні фанати і хулігани. Другий тип – конформний. Суб'єкти цього типу пасивні, схильні уступати, підкорятися. Така модель поведінки небезпечна, тому що люди такого типу об'єктивно сприяють чужим агресивним планам. Хоча в окремих випадках цей тип може відіграти й позитивну роль: поступка, компроміс – кращий спосіб зупинити конфлікт. Третій тип – конструктивний. Суб'єкти цього типу поведінки прагнуть погасити конфлікт, знайшовши рішення, прийнятне для обох сторін. Слід відзначити, що в наведеній класифікації відображені далеко не всі типи мовних особистостей. Підкресливши, що ця проблема потребує поглибленого дослідження, наведемо деякі результати власних спостережень і наукових розвідок.
До схарактеризованих типів слід додати ще декілька. Перший з них назвемо критикантським. Суб’єкти цього типу не стільки беруть участь у конфлікті, скільки полюбляють створювати атмосферу конфлікту й напруження: вони постійно критикують інших, часто взагалі всіх і все, протиставляючи весь недовершений світ собі і своїм єдино правильним діям. Тільки вони знають, як треба діяти. Цей тип можна було б прийняти як конструктивний, якби йому не бракувало однієї риси: позитивна програма дій не пропонується і фактично нічого нового не створюється. Атмосфера напруження, створена цим типом у колективі, призводить якщо не до міжособистісних конфліктів, то до внутрішньоособистісних.
Рольові конфліктні функції поширюються і на післяконфліктний період, під час якого виокремлюється ще один тип мовної особистості, який можна назвати чинником фрустрації – продовження конфлікту на тривалий час. Мовна особистість у цьому разі підтримує й розвиває тему конфлікту та комунікативні стратегії протистояння.
Спільник Т.М., к.філол.н., доцент, доцент кафедри фонетики та граматики АВВ МВС України
СВІТОВИЙ ДОСВІД КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ
В умовах підготовки правоохоронців до проведення Євро-2012 не можна залишити поза увагою також і їх комунікативну підготовку. У згоді з цим видається доцільним звернутися до світового досвіду використання комунікативних стратегій силами охорони правопорядку, зокрема до досвіду німецьких поліцейських.
Для німецьких поліцейських комунікація є головним умінням, за допомогою якого можна запобігти конфлікту. Під час масових заходів спеціально підготовлені поліцейські першими взаємодіють з представниками заворушників або з натовпом в цілому з метою попередити шляхом мовної комунікації заворушення і запобігти застосуванню сили.
Слід зазначити, що майже у всіх підрозділах поліції Німеччини є саме такі підготовлені співробітники, що володіють навичками психолого-педагогічного впливу на правопорушників, умінням вести діалог в екстремальній ситуації та наділені „силою власного переконання“. Розроблені спеціальні правила дії так званих комунікаторів, з ними проводяться заняття в системі службової підготовки. Комунікатори володіють уміннями правильно та адекватно будувати висловлювання, коригувати тон та темп мовлення для досягнення основної мети – заспокоєння людей та забезпечення порядку. У підручнику з комунікативної підготовки дається порада, що поліцейський повинен вести професійну, відкриту комунікацію та давати зрозумілі однозначні розпорядження щодо поведінки учасників заворушень. У звертанні комунікатора до учасників заворушень не повинно бути відчуття ненависті, агресії чи якихось неправильних сигналів.
Окрім інструктивних вказівок та методичних посібників, якими регламентується діяльність комунікаторів, у їх підготовці використовуються навчальні кінофільми, розроблені сценарії рольових ігор на основі конкретних фактів ведення переговорів. Крім того, в інструктивних вказівках окреслюється коло відомств та осіб, які залучаються до переговорів, як учасники чи консультанти.
На рівні поліції федеральних земель Німеччини створені спеціалізовані групи переговірників, які підпорядковані безпосередньо начальнику поліції та діють під його керівництвом та контролем. У створенні таких груп, крім начальника підрозділу, передбачено необхідна кількість комунікаторів (переговірників); технік, який забезпечує відео- та аудіофіксацію переговорів, використання засобів зв’язку та ін.; секретар який відповідає за ведення діловодства та вирішення інших питань, а також фахівець-психолог. Група забезпечена транспортом, що дає можливість вести переговори на місці пригоди, а також на маршруті пересування групи залежно від оперативної обстановки.
На групу переговірників покладені обов’язки встановлення контактів з учасниками заворушень, психологічного впливу на них з метою схилення до відмови від протиправних дій, збереження життя та здоров’я жертв злочину, їх звільнення, отримання необхідної оперативної інформації, яка дозволяє намітити стратегію та тактику ведення переговорів, забезпечити підготовку інших акцій, у тому числі припинення злочинних дій силою. У відповідному документі детально перераховані відомства та особи, з якими німецька поліція взаємодіє та на підтримку яких вона спирається у своїй роботі, коли ведуться переговори зі злочинцями.
У внутрішніх військах України не передбачена така підготовка переговірників, які виступали б посередниками. Разом із тим для офіцерів внутрішніх військ, які беруть участь в охороні правопорядку під час масових заходів, необхідним є вивчення та узагальнення досвіду, накопиченого німецькими поліцейськими з підготовки офіцерів-переговірників. Це дозволить за допомогою комунікації урегульовувати конфліктні ситуації, не вдаючись до застосування сили.
УДК 159.9:351
Мілорадова Н.Е., к.психол.н., доцент, доцент кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, підполковник міліції, Попова Г.В., к.психол.н., доцент, доцент кафедри педагогіки та психології управління соціальними системами НТУ «ХПІ»
КОМУНІКАТИВНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПРАВООХОРОНЦІВ
Чисельні дослідження особливостей діяльності працівників органів внутрішніх справ свідчать про наявність як об’єктивних так і суб’єктивних труднощів. Низка з яких пов’язана з особливостями професійного спілкування правоохоронців та недостатнім рівнем сформованості комунікативних навичок та вмінь.
Професійне спілкування працівників ОВС здійснюється у двох основних напрямках: по-перше, в середині підрозділу по горизонталі(з колегами) та по вертикалі (керівниками та підлеглими); по-друге, за межами підрозділу, що включає всі зовнішні контакти, які також поділяються на особистісні та службові. Для підтримки першого напрямку спілкування на передній план виходять проблеми професійної культури та етики у поєднанні з комунікативною компетентністю працівників. Важливу роль у здійсненні зовнішніх контактів відіграє професійно спрямований, регламентований стиль спілкування з населенням та перенесення (або ні) стилю службового спілкування на позаслужбові сфери життя.
Нами було проведено дослідження особливостей комунікативної сфери працівників різних підрозділів органів внутрішніх справ з різним стажем професійної діяльності (до 5 років та більше п’яти років). В якості психодіагностичного матеріалу були застосовані: методика діагностики комунікативної компетентності, дослідження комунікативно-характерологічних тенденцій особистості (Т.Лірі), методика діагностики комунікативної установки В.В. Бойко, методика діагностики комунікативної толерантності В.В. Бойко, методика діагностики домінуючих стратегій психологічного захисту в спілкування В.В. Бойко, методика діагностики вивчення здібностей до самоуправління в спілкуванні.
Дослідження проводилося в два послідовних етапи: перший до проведення тренінгу по підвищенню рівня комунікативних вмінь, другий, після проведення тренінгу.
Проаналізувавши отримані результати ми прийшли до таких висновків:
- по перше, комунікативні здібності працівників органів внутрішніх справ необхідно постійно підтримувати та вдосконалювати. Шлях застосування тренінгу професійного спілкування та розвитку комунікативних навичок є достатньо результативним. Про це свідчать зміни показників практично в усіх групах респондентів. Так, наприклад, серед стратегій психологічного захисту при спілкуванні 68% респондентів першої групи (до 5 років) обрали уникаючий тип стратегії, а миролюбний тип тільки 21% та 38% респондентів другої групи (більше 5 років) агресивний тип стратегії захисту. Після проведення тренінгу ці показники змінилися: у першій групі уникаючий знизився до 44%, а в другій групі агресивний до 25%. Відповідно підвищився рівень застосування миролюбної стратегії психологічного захисту у спілкуванні.
- по-друге, неналежна увага комунікативній складової професійної майстерності працівників ОВС призводить до негативних наслідків: формування негативного ставлення громадян до правоохоронців; зниження авторитету ОВС в цілому, та окремих підрозділів зокрема; та підкреслює некомпетентність, недостатній рівень професіоналізму та аморальність працівників силових структур.
по-третє, для більш ефективного впровадження в практичну діяльність правоохоронців правомірних, законних, допустимих та результативних методів та засобів спілкування необхідно розробити систему стимулювання працівників, яка б була спрямована на формування зацікавленості у надбанні передових знань, навичок та підвищенні особистої професійної майстерності. Для вирішення цієї проблеми необхідним є комплексний підхід: розробка нових та удосконалення існуючих систем підготовки молодих слідчих, курсів підвищення кваліфікації; рішуче та мобільне введення в систему навчання нових перспективних тренінгів та тренувальних занять по формуванню комунікативних вмінь та навичок.
Михайлова О.Г., к.філол.н., доцент, завідувач кафедри фонетики та граматики АВВ МВС України
ДИСКУРСИВНА ЛАНКА «НАЧАЛЬНИК-ПІДЛЕГЛИЙ» В УМОВАХ НЕОФІЦІЙНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Проблеми міжкультурної комунікації останні десятиріччя посідають значне місце у дослідженнях з багатьох суспільних наук, таких як психологія, соціологія та інші. У той же час неможливим є вивчення проблем комунікації без урахування її мовного аспекту. Таким чином, мовно-культурні особливості комунікації виходять на перший план у сучасних лінгвістичних дослідженнях.
Дослідження мовно-культурних особливостей тематичного фрагменту військової комунікації в аспекті перекладу на матеріалі англійської, французької та української мов є перспективним з точки зору виявлення схожих та відмінних рис спілкування військових, що репрезентують різні національні культури.
Однією з центральних ланок військової комунікації є спілкування начальників з підлеглими. Важливість цієї ланки пояснюється тим, що військова субкультура належить до ієрархічних структур з високою дистанцією влади, де до всіх вищих посадових осіб виявляється особлива повага та демонструється покірність .
Матеріалом для дослідження дискурсивної ланки «начальник-підлеглий» у неофіційному військовому дискурсі послужили англомовні та франкомовні військові анекдоти та афоризми, які відбивають досліджувану тематику.
Головною темою досліджених прикладів є привілейована позиція старших за званням та посадою (начальників) у порівнянні з молодшими (підлеглими), яка полягає у легкому житті й меншому ступені відповідальності начальників порівняно з підлеглими.
Зазвичай у гумористичних міні-творах (анекдотах, афоризмах) або дається оцінка ролям у розподіленні обов’язків між начальниками та підлеглими, або показується, до яких хитрощів удаються підлеглі з метою полегшити своє життя і зменшити навантаження, яке на них покладається начальниками, а також взаємне негативне ставлення командирів до підлеглих і підлеглих до командирів.
Ці теми є спільними для англомовних, франкомовних та україномовних дискурсивних утворень. Спільність тематики проявляється в тому, що в різних національно-культурних середовищах незалежно один від одного виникають анекдоти або афоризми, які дуже схожі та тематикою і змістом. Такий збіг можна пояснити тим, що незважаючи на належність авторів анекдотів до різних національно-мовних культур, вони проте належать до однієї професійної субкультури – військової, що спричиняє появу мовних гумористичних міні-творів, які відображають однакову тематику практично дослівно.
Таким чином, дослідження англомовних та франкомовних фрагментів неофіційного військового дискурсу показало, що тематика цих фрагментів збігається, оскільки основні моменти стосунків між начальниками та підлеглими військової субкультури однакові для всіх трьох національних культур, що підтверджує гіпотезу про спільний міжнаціональний характер військової субкультури. Спільність тематики і наявність деяких фрагментів, які практично дослівно повторюються в англійській, французькій і українській неофіційній дискурсивній практиці, сприяють перекладачеві, який не зустрічає суттєвих труднощів у перекладі досліджуваних фрагментів. Однак, надзвичайна образність жанрів анекдоту й афоризму призводить до того, що труднощі перекладу виникають у зв’язку з відмінностями у військових реаліях різних національних культур, а також із граматичними та семантичними особливостями засобів мови оригіналу і мови перекладу, які використовуються для створення образності та гумористичного ефекту.
Конаржевська В.І., к.пед.н., доцент кафедри фонетики і граматики АВВ МВС України
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ
Професійна підготовка майбутніх офіцерів вищих військових навчальних закладів становить складну динамічну систему, яка повинна сприяти ефективному виконанню специфічних завдань практично-пізнавального або навчального плану, що, як правило, тією або іншою мірою пов’язані з певним видом регулярної діяльності. Однак на сьогодні склалася ситуація, яка характеризується, з одного боку, нагальною потребою підвищення якості підготовки офіцерів, а з іншого – недостатньою науковою розробкою теоретичних засад їхнього професійного становлення.
Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх офіцерів убачаються провідними військовими педагогами у створенні соціокультурного освітньо-інформаційного середовища, вивченні курсантами цілісної картини світу, підвищенні ефективності їхньої пізнавальної діяльності. Професійна підготовка курсантів ґрунтується на чисельних елементах служби і навчання, що можна розмежувати на стереотипні (накази, настанови, інструкції, статутні вимоги) і нестереотипні, (виконання бойових і навчальних завдань). Навчальні завдання стереотипного зразку виконуються на базі заданого алгоритму (алгоритмізація функціональних процесів і діяльності суб’єкта управління до об’єкта управління), нестереотипні завдання – це творчі завдання, наприклад, план виконання або рішення поставленого завдання.
Для опанування службовими функціями щодо вирішення певних проблем соціальної діяльності курсанти повинні оволодіти, по-перше, ґрунтовними знаннями в галузі гуманітарних наук та іноземних мов; по-друге, сформувати і розвинути критичне мислення; по-третє, оволодіти системою інтегрованих професійних знань змісту і характеру роботи по плануванню, організації, управлінню, які необхідні для ефективної професійної діяльності [2].
Сучасна професійна підготовка становить поетапний процес: перший етап оволодіння курсантами професійною діяльністю пов'язаний з отриманням широкої загальнокультурної підготовки, другий – дає спеціальні професійні знання. Виходячи з викладеного, стратегічними для вищої військової професійної освіти стають дві головні мети: перша полягає у формуванні діяльнісної складової фундаментальних знань, ключових здатностей та інтелектуальної діяльності курсанта, орієнтації в інформаційному потоці, розуміння і формування суджень на основі критичної обробки інформації та власного досвіду, формування наукового стилю мислення, стратегічного стилю мислення. Другою стратегічною метою є формування ключових здатностей до: самоосвіти й самовдосконалення; керування знаннями; ефективної діяльності в суспільній групі, які інваріантні по відношенню до конкретної галузі знань і засвоюються в процесі навчання [2, 10].
Безумовно, застарілі форми і методи професійної підготовки курсантів не можуть дати повною мірою бажаного ефекту, а саме сформувати якості образу ідеального професіоналу. Це зумовлює необхідність звернутися до новітніх технологій, що будуть забезпечувати ефективне професійне становлення майбутніх офіцерів.
Отже, можна зробити висновок про актуальність оновлення змісту і методики підготовки курсантів до професійної діяльності з елементами креативної методики, наближенням до проблемно-орієнтованих методів формування і генерування знань. Основна мета вищої військової професійної освіти вбачається саме в гармонічному розвитку ключових компетенцій майбутнього офіцера на основі формування мотивації до розуміння необхідності освіти, самоосвіти, самовдосконалення, прищеплені курсантам як ціннісно-смислових (фундаментальних), так й спеціалізованих реінтегрованих у цілісну професійну діяльність знань, формуванні цілісної системи універсальних здатностей, а також досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності, яку необхідно розуміти як те, що не можна застосовувати свої професійні знання і вміння в антигуманних цілях.
| Молдавчук В.С., Досяк М.І., ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗМАГАНЬ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 3 |
| Пеньков В.І., КОЛЕКТИВІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН КУРСАНТІВ | | 6 |
| Товма М.І., ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 7 |
| Пелепейченко Л.М., ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ УКРАЇНИ | | 9 |
| Ващенко І.В., Резніков В.О., ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІН ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ | | 11 |
| Стаднік А.В., ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ | | 14 |
| Рибалко Л.С., РОЗВИТОК АКМЕОЛОГІЇ В УКРАЇНІ | | 15 |
| Бородін Б. Д., ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ МВС УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО НОВОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО КУЛЬТУРУ» | | 16 |
| Пенькова Н.Є., АНАЛІЗ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ “ЛІДЕРСТВО” ТА “ЛІДЕР” | | 18 |
| Кравченко О.В., ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У СЛУЖБОВО-БОЙОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 20 |
| Каплюченко О.П., ЕКСТРЕМАЛЬНІ ВПЛИВИ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИНИКНЕННЯ ФРУСТРАЦІЙНИХ СТАНІВ У ОФІЦЕРІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 22 |
| Іллюк О.О., МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ, ЗМІСТУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА ЧАСТИН І ПІДРОЗДІЛІВ | | 23 |
| Дяченко І.М., ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПСИХОГЕННИХ ВТРАТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЧАСТИН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ В МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ | | 25 |
| Васищев В.С., АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ТА СПОСОБІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ПОДРУЖНІХ ВЗАЄМИН | | 27 |
| Приходько І.І., НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ З ПИТАНЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛУ, ЗАДІЯНОГО В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ | | 28 |
| Рютін В.В. ДЕЯКІ ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 30 |
| Мацегора Я.В. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОКАЗНИКІВ ІНТЕЛЕКТУ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ОСОБИСТОСТІ У КУРСАНТІВ ВВНЗ З РІЗНОЮ УСПІШНІСТЮ НАВЧАННЯ | | 31 |
| Воробйова І.В. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ | | 33 |
| Пасічник В.І., Ліпатов І.І. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ СТАНУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ У ЧАСТИНІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК | | 34 |
| Афанасьєва Н.Є. СХИЛЬНІСТЬ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ, ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ СЕРЕД ЖІНОК ПРАЦІВНИКІВ ОВС | | 36 |
| Віденєєв І.О. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ОСОБИ ДО СЛУЖБИ В ОВС | | 37 |
| Гіренко С.П. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ НАПРЯМКИ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПРАЦІВНИКІВ ОВС | | 38 |
| Ірхін Ю.Б. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОВІРЧОСТІ В УПРАВЛІННІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ | | 40 |
| Ірхіна С.М. ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС | | 41 |
| Квіткін П.В. активізація формування соціальної відповідальності військовослужбовців як фактор підвищення ефективності службово-бойової діяльності | | 43 |
| Котелюх М.О. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОТОВНОСТІ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО РОБОТИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ | | 44 |
| Ларіонов С.О. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПРАЦІВНИКАМИ ОВС НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ В СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ | | 46 |
| Опрошанська Л.В. КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ТА ЇХ РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИ ВИКОНАННІ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ ПРИКОРДОННИКАМИ | | 48 |
| Панфілов О.Ю., Дятлова І.В. ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | | 49 |
| Федоренкова Л.С. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ РІВНЯ СУБ'ЄКТИВНОГО КОНТРОЛЮ ЖІНОК, ЯКІ ЗАСУДЖЕНІ ЗА ТЯЖКІ ЗЛОЧИНИ | | 50 |
| Суботін А.О. ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ | | 51 |
| Гаркавий О.А. АПРОБАЦІЯ НОВОЇ НАСТАНОВИ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ МВС УКРАЇНИ | | 53 |
| Горєлишев С.А., Побережний А.А., Сальников О.М. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ДІАГНОСТИКИ У ПРИКЛАДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ | | 54 |
| Желаго А.М. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ КОМАНДИРА ПІДРОЗДІЛУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК | | 55 |
| Михайлик О.П. АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА НЕПСИХОТИЧНІ ПОРУШЕННЯ ПСИХИЧНОЇ СФЕРИ У КУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЇХ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ | | 57 |
| Сікоринський О.В. ВИХОВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ | | 59 |
| Соколовський В.В. ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ОДНЕ З ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ | | 60 |
| Шаповал О.А. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ ВИЩІХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ | | 61 |
| Олійник М.М., Фалько С.А. РОЛЬ ГУМАНІТАРНОЇ СКЛАДОВОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ СВІТОГЛЯДУ ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА – ОФІЦЕРА ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 62 |
| Севрук І.І. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР У ДОСЛІДЖЕННІ СУЧАСНОЇ АРМІЇ: ВІЙСЬКОВИЙ КОЛЕКТИВ ТА ЙОГО СУБКУЛЬТУРА | | 63 |
| Семенов С.С., Громико О.В. РЕЛІГІЯ ЯК ФАКТОР ЗАПОБІГАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ | | 65 |
| Чупрінова Н.Ю. ЗАВДАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ У ВВНЗО | | 66 |
| Осьодло В.І. САМОРЕАЛІЗАЦІЯ СУБ’ЄКТА У ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ | | 68 |
| Балагура О.О. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЧАСТИН ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЄВРО – 2012 | | 70 |
| Гончаров Є.І. СИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПІДГОТОВКИ СЛУХАЧІВ МАГІСТРАТУРИ, ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ | | 71 |
| Довгалюк О.П. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПАТРУЛЬНО-ПОСТОВОЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ СПЕЦІАЛЬНИХ МОТОРИЗОВАНИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН МІЛІЦІЇ ПРИ ОГОЛОШЕННІ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ В ДЕРЖАВІ, ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ПРИКЛАДНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ | | 73 |
| Кустодінчев Є.І. ЗМІСТ ПРОФЕСІОГРАМИ ФАХІВЦЯ ВІЙСЬКОВО-СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ У ВВНЗ | | 75 |
| Лютий В.М. ПСИХІЧНА СТІЙКІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ У ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ, ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ПРИКЛАДНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ | | 76 |
| Романов А.Б. ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СПЕЦІАЛЬНИХ МОТОРИЗОВАНИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН МІЛІЦІЇ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ | | 78 |
| Павлов Я.В. ТИПОЛОГІЯ МІЖКУЛЬТУРНИХ КОНФЛІКТІВ ПІД КУТОМ ЗОРУ ДІЯЛЬНОСТІ СИЛОВИХ СТРУКТУР | | 80 |
| Черкашин А.І . ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МВС УКРАЇНИ | | 81 |
| Лисичкіна І.О. КОМУНІКАТИВНА СКЛАДОВА МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ | | 82 |
| Павлова О.О. ТИП МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОРІЄНТИР ВИБОРУ СТРАТЕГІЙ СПІЛКУВАННЯ | | 84 |
| Спільник Т.М. СВІТОВИЙ ДОСВІД КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ | | 85 |
| Мілорадова Н.Е., Попова Г.В. КОМУНІКАТИВНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПРАВООХОРОНЦІВ | | 87 |
| Михайлова О.Г. ДИСКУРСИВНА ЛАНКА «НАЧАЛЬНИК-ПІДЛЕГЛИЙ» В УМОВАХ НЕОФІЦІЙНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ | | 89 |
| Конаржевська В.І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ | | 90 |
ІІІ науково-практична конференція
“Наукове забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ
МВС України”
Секція 4
Збірник тез доповідей
Відповідальний за випуск: Д.В.Павлов
Комп’ютерна верстка: О.В.Бондаренко
Підписано до друку __.03.200__р. Формат паперу 60х84/16. Ризограф
Папір офсетний. Ум. друк. арк. ____. Облік.-вид. арк. ____. Тираж ____ прим. Зам. №___.
Редакційно-видавничий відділ Академії внутрішніх військ МВС України
Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 1840 від 10.06.2004р.
Друкарня Академії внутрішніх військ МВС України
61001, м. Харків, пл. Повстання, 3