Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 159.9.072-355.33
Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, старший науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, Побережний А.А., начальник науково-дослідної лабораторії АВВ МВС України, Сальников О.М., к.т.н., доцент, доцент кафедри №15 АВВ МВС України
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ДІАГНОСТИКИ У ПРИКЛАДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Широке використання обчислювальної техніки додало потужний імпульс розвитку процесу автоматизації методів психологічного й психофізіологічного обстеження. Сучасні засоби програмування дозволяють реалізувати на персональному комп'ютері будь-який стандартний психологічний тест.
Спеціальні дослідження, виконані вченими в нашій країні й за рубежем, переконливо показали переваги й обмеження комп'ютерної психодіагностики. Насамперед було доведено, що вони пов'язані з різним сприйняттям випробуваними інформації, що надається на бланку й на екрані комп'ютера, а також у різному часі відповідних реакцій при використанні ручки, олівця або клавіатури комп'ютеру. Як наслідок цього положення з'явилося одне з головних вимог до комп'ютерних варіантів тестів - для кожного комп'ютерного тесту повинна бути отримана настільки висока, наскільки можливо, кореляція з оригіналом і продемонстрована його валідність.
Аналіз існуючого досвіду проектування користувальницьких інтерфейсів показує, що в ході розробок виявляються деякі особливості.
1. Проектування користувальницьких інтерфейсів випробуваних необхідно вести методом послідовних наближень. Перевіряти, кожну версію на випробуваних, з виявленням у них утруднень у користуванні й частоти помилок, коректуванням часу виконання комп'ютеризованих тестів убік збільшення або зменшення залежно від його витрат на конкретні операції
2. Основна вимога до користувальницького інтерфейсу - його відповідність підготовленості користувача. При цьому необхідно забезпечити мінімальний вплив різного рівня комп'ютерної грамотності обстежуваного на його результати.
3. Час освоєння роботи із клавіатурою впливає на результати випробуваного. Для виключення даного ефекту в комп'ютерній системі в порівнянні із бланковою методикою доцільно змінити послідовність пред'явлення тестів. Першими повинні пред'являтися особистісні питальники з вільним часом виконання, і тільки потім - тести пізнавальних здібностей, що виконуються в умовах ліміту часу й при високій психологічній напруженості.
4. Бажано уникнути психологічного впливу на кандидатів вихідного положення курсору. В деяких тестових системах курсор установлюється на першому варіанті в меню відповідей. Можливо, кандидати, сумніваючись у виборі, мимоволі оцінюють підсвічений курсором варіант як свого роду підказку. Потрібно у всіх тестах курсор у вихідному стані встановити на нейтральну (порожню) позицію.
Таким чином, при розробці автоматизованої системи діагностики необхідно враховувати психологічні особливості та вміння випробуваних працювати із обчисленої технікою .
УДК 159.9
Желаго А.М., заступник начальника факультету №3 АВВ МВС України з виховної роботи, підполковник
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ КОМАНДИРА ПІДРОЗДІЛУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Проблема професійного становлення командира підрозділу була і залишається актуальною й ще довгий час буде привертати увагу значної кількості науковців. Проведений нами аналіз теоретичних та експериментальних психологічних досліджень проблеми професійного становлення командира підрозділу внутрішніх військ засвідчив, що на даний час вона є недостатньо розробленою, не дивлячись на її актуальність і практичну значимість.
З метою визначення методологічних підходів до дослідження даної проблеми на основі вивчення значної кількості наукових праць вітчизняних та зарубіжних психологів встановлено:
- розвиток особистості залежить від наступних чинників: психофізіологічної організації людини, соціальної ситуації, багатопланових видів діяльності, активності особистості, мотивації до діяльності. Але основним чинником становлення особистості є система об'єктивних вимог до неї, детермінованих провідною діяльністю, в процесі якої і виникають нові утворення та якості;
- становлення особистості як суб'єкта життєдіяльності значною мірою визначається тим, що виконуючи певний вид діяльності вона формує в собі нові якості, властивості й утворення, які в процесі професіоналізації повинні посилюватися, підкріплюватися і виступати як єдине ціле;
- становлення офіцера пов'язане з такими властивостями особистості як професійна спрямованість і професійна придатність, а також цілеспрямованим формуванням у нього об’єктивного сприймання психологічної структури професійної діяльності;
- становлення офіцера представляє собою процес постійного і неухильного спрямованого руху до фахової досконалості, методичної і педагогічної майстерності;
- становлення командира є результатом впливу на нього соціального середовища, безпосереднього оточення, обраного виду діяльності, управління становленням з боку старших начальників;
- успіхові становлення командира підрозділу сприяє його уміння зберігати стресостійкість в екстремальних ситуаціях, а також професійна мотивація до служби і психологічна готовність до неї;
- до показників професійної мотивації, як складової становлення командира підрозділу, відносять: відповідальне ставлення до професії командира та потреба успішно виконати поставлене завдання. Становлення ж особистості як фахівця здійснюється на базі тих мотивів, які склалися в період її підготовки до цього виду діяльності;
- процес становлення може бути розглянутий як цілеспрямоване формування і подальший розвиток у фахівців професійно важливих психологічних якостей, умінь і навичок.
Усі наведені підходи розкривають істотні моменти професійного становлення. Водночас, вони виявляють існуючі протиріччя в розумінні дослідниками сутності цього процесу. На нашу думку ці протиріччя викликані, по-перше, тим, що психічні явища, які визначаються поняттям професійне становлення, мають винятково складний, багатоплановий, взаємозалежний характер; по-друге, учені змушені звужувати обсяг даного поняття, інтерпретуючи його стосовно до предмета, завдань і специфіки свого дослідження, до конкретного аспекту вивчення проблеми.
Важливо також відзначити, що нині бракує знань про критерії, які визначають динаміку і закономірності професійного розвитку особистості військовослужбовця, характеризують психологічні механізми, передумови й умови ефективності становлення. Все вказане посилює актуальність ґрунтовного дослідження проблеми професійного становлення командира підрозділу внутрішніх військ.
УДК 616.89
Михайлик О.П., начальник медичної служби АВВ МВС України, підполковник медичної служби
АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА НЕПСИХОТИЧНІ ПОРУШЕННЯ ПСИХИЧНОЇ СФЕРИ У КУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЇХ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
У даний час суспільного розвитку спостерігається стійка тенденція до зростання порушень психічної сфери пограничного рівня, захворюваність якими дорівнює 70–80 % від кількості всіх нервово-психічних розладів, у тому числі і у курсантів вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ). У літературі є данні про те, що в умовах коли на людину впливають психотравмуючі фактори і зменшується свобода вибору складаються умови для формування у курсантів психогенних розладів.
Удосконалення психологічної, психіатричної та психотерапевтичної допомоги у військових формуваннях є вкрай необхідним на сучасному етапі розвитку військової медицини для підвищення боєздатності військ. Метою нашого дослідження було вивчення структури непсихотичних психічних порушень у курсантів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України та розробка системи їх психотерапевтичної корекції.
На протязі 2003–2008 років під нашим динамічним наглядом знаходилось 1219 курсантів чоловічої статі Академії внутрішніх військ МВС України. Всі курсанти були обстежені на стан здоров’я з аналізом соціально-психологічних чинників. З них була сформована група дослідження чисельністю 95 чоловік (7,8 % від загальної чисельності) у яких була діагностована патологія психогенного походження. З них: судинні прояви – 48 чол. (50,5 %), соматичні прояви – 33 чол. (34,7 %), судинні та соматичні прояви – 12 чол. (12,6 %), шизоафективний розлад – 1 чол. (1,1 %), неврит лицевого нерву + ВСД – 1 чол. (1,1 %).
Розподіл за віком склав: 16 років – 15 чол. (15,8 %), 17 років – 57 чол. (60 %), 18 років – 14 чол. (14,7 %), 19 років – 6 чол. (6,3 %), 20 років – 1 чол. (1,1 %). 65,7 % курсантів на час вступу до Академії мали вік до 18 років, а середній вік склав 17,2 роки.
За час спостереження нами було відмічено збільшення звертаємості з приводу виникнення патології психогенного походження на першому році навчання у залежності від року набору. Так, якщо у 2003 році було зараховано на навчання 184 курсанта і з них звернулось за медичною допомогою 3 чоловіки, що склало 1,6 %, то: 2004 рік на 175 зарахованих – 5 випадків (2,8 %), 2005 рік на 184 зарахованих – 5 випадків (2,7 %), 2006 рік на 201 зарахованих – 8 випадків (3,9 %), 2007 рік на 220 зарахованих – 13 випадків (5,9 %), 2008 рік на 255 зарахованих – 12 випадків (4,7 %).
За роком навчання, на якому вперше було встановлено захворювання, курсанти розподілились наступним чином: 1-й рік навчання – 46 чол. (48,4 %), 2-й рік навчання – 23 чол. (24,2 %), 3-й рік навчання – 20 чол. (21,1 %), 4-й рік навчання – 4 чол. (4,2 %), 5-й рік навчання – 2 чол. (2,1 %).
72,6 % первинних звернень сталося за рахунок курсантів першого і другого років навчання. В цей час, як правило, у більшому ступені проявляються порушення процесу адаптації до військової служби які пов‘язані зі зміною соціальних, побутових, харчових та інших стереотипів, а також з впливом незвичних, а іноді і екстремальних умов та факторів, що притаманні процесу навчання у ВВНЗ.
Для підвищення особистісних адаптаційних механізмів курсантів з метою зниження рівня захворюваності на патологію психогенного походження, що виникає у наслідок порушення процесу адаптації до навчання у ВВНЗ ми запровадили психокорекційні методи. Була сформована система психотерапевтичної корекції розладів адаптації у курсантів, яка залучала способи раціональної та групової психотерапії.
У наслідок проведеної психокорекції були отримані наступні результати:
з 46 курсантів, у яких були вперше виявлені ці стани на першому році навчання: більше не звертались за медичною допомогою – 32 чол. (69,6%); звільнено за станом здоров`я – 3 чол. (6,5%); звільнено за небажанням навчатись – 2 чол. (4,3%); мали рецидиви захворювань на наступних роках навчання – 9 чол. (19,6%);
з 23 курсантів, у яких були вперше виявлені ці стани на другому році навчання: більше не звертались за медичною допомогою – 16 чол. (69,6%); звільнено за станом здоров`я – 1 чол. (4,3%); мали рецидиви захворювань на наступних роках навчання – 6 чол. (26,1%);
з 20 курсантів, у яких були вперше виявлені ці стани на третьому році навчання: більше не звертались за медичною допомогою – 17 чол. (85%); звільнено за небажанням навчатись – 1 чол. (5%); мали рецидиви захворювань на наступних роках навчання – 2 чол. (10%).
Аналіз ефективності проведеної психокорекції показав наступне: абсолютне відновлення склало 71,6 %, затяжне відновлення з позитивною кінцевою адаптацією – 17,9 %, без суттєвих змін – 10,5 %.
У цілому адаптація до навчання з наступним успішним закінченням ВВНЗ спостерігалася у 85 курсантів групи дослідження, що склало 89,5 %.
УДК 37.018
Сікоринський О.В., заступник начальника курсу з виховної роботи факультету №3 АВВ МВС України, старший лейтенант
ВИХОВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ
Реформа навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах системи МВС України вимагає, перш за все, забезпечення високого рівня підготовки курсантів. Однією із таких вимог є виховання відповідальності майбутніх офіцерів у навчальній та позанавчальній діяльності, оскільки заходи з охорони правопорядку зобов’язують правоохоронців бути відповідальними. Про це йдеться в керівних документах системи МВС України.
Однією із пріоритетних якостей захисника нашої держави є відповідальне ставлення до виконання службових обов’язків. Але не на достатньому рівні розвинуте почуття громадянина-патріота.
Метою виховання особового складу є формування і розвиток військового професіонала і надійного захисника Вітчизни. Виховання відповідальності, яка необхідна під час виконання завдань, пов’язаних з правоохоронною діяльністю, починається з моменту вступу юнака до вищого навчального закладу системи МВС України. Перехід до навчання означає повну перебудову всього способу життя людини, яка готова пройти військову підготовку. Перед курсантами висувають цілий ряд вимог: вони повинні займатися лише тим, що передбачено навчальною програмою у навчальному закладі, і виконувати вимоги командирів та викладачів, неухильно слідувати вимогам статуту; досягати високих показників у навчанні. Проте через недостатню витримку багато курсантів не можуть підпорядковуватись встановленим правилам. І тому офіцер має допомогти курсантам зорієнтуватись у новій обстановці. Глибоке розуміння і сумлінне ставлення до виконання військового обов’язку, вимогливість до себе та інших людей сприяють вихованню відповідальності у курсантів під час виконання поставлених задач.
Відповідальність – це складне морально-психологічне явище, що виражається у глибокому усвідомленні курсантами необхідності виконання свого військового обов’язку. Виховникам необхідно втілювати свої знання та вміння відповідно до вимог встановлених законів, статутів, наказів командирів і начальників. Виховання відповідальності є систематичним процесом.
Одним із складників виховної системи військовослужбовців виступає форма виховання. До основних форм виховання курсантів відносяться: лекції, індивідуальні та колективні бесіди, різні види інформування, вечори запитань та відповідей, збори та наради, тематичні вечори, диспути, вікторини. Важливе значення також надається зустрічам з ветеранами військових дій і військової служби, екскурсій по історичним місцям та місцям бойової слави. Виховна система передбачає, що у межах кожної з перерахованих форм реалізується один, або кілька методів виховання, що представляють собою сукупність педагогічних засобів, які впливають на формування відповідальності у курсанта. Жоден з методів не є універсальним. Методи виховання використовуються у взаємодії один з одним, як єдина система засобів.
Розглянемо декілька методів, завдяки яким формується почуття відповідальності у людини:
- метод переконання - формує свідомість у військовослужбовців;
- метод прикладу - впливає на поведінку курсанта то формування його стійкого морального стану;
- метод вправи - вдосконалює вольові якості курсанта.
Отже, головною метою під час виховання відповідальності у захисників нашої держави є формування і розвиток стійкої і високоморальної особистості. Командир має творчо реалізовувати власний потенціал у вихованні особового складу.
УДК37.035.7(1)
Соколовський В.В., старший викладач кафедри озброєння та стрільби АВВ МВС України, майор
ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ КУЛЬТУРИ
ЯК ОДНЕ З ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Навчання в військово-навчальних закладах - відповідальний період у житті юнака. Саме в цьому віці проявляється підвищений інтерес до світоглядних питань, закріплюються життєві позиції, погляди й переконання здобувають системності.
У процесі послідовного вивчення предметів професійної підготовки, під впливом патріотичної виховної роботи, у ході суспільно-колективної діяльності у курсантів формується науковий професійний світогляд. Майбутні офіцери чітко усвідомлюють завдання, що стоять перед Внутрішніми військами, особисту відповідальність за підвищення бойової готовності підрозділів.
Курсанти готуються одночасно й до успішних дій в умовах сучасного бою, і до повсякденної службової діяльності. У бойовій обстановці йому, як офіцерові, потрібно буде виконувати дві взаємозалежні функції: по-перше, керівника бойового колективу (підрозділу) і, по-друге, бійця, найчастіше оператора в системі "людина - бойова машина" або "людина – колектив - бойовий (технічний) комплекс".
Одним із важливих завдань професійної підготовки курсантів є формування емоційно-вольової культури. Емоційно-вольова культура – це фундаментальна сутнісна характеристика особистості, яка визначає певний рівень її розвитку, здатність останньої до оволодіння власною поведінкою, адекватно проявляти власні емоції та реагувати на емоції інших, управляти емоційним станом і емоційними реакціями на зовнішні та внутрішні діяння, до самоутворення, саморегуляції, самоорганізації свого життя та діяльності, самообмеження деяких безпосередніх прагнень і потреб, самоконтролю та виявлення вольових якостей. Зміст емоційно-вольової культури ми розглядаємо через інтегроване розуміння емоційно-почуттєвих та вольових виявів особистості, які мають індивідуальну своєрідність, постійно змінюються та поповнюються.
Варто зазначити, що бій як вид діяльності не тільки вчить, а й виховує людину. Переживання, які людина відчуває під час бою, закріплюються у її свідомості й поведінці, життєвому досвіді, морально-бойових якостях воїна.
Досвід показує, що бойове чергування виступає одним з найважливіших засобів підготовки воїнів. В процесі бойового чергування вдосконалюються майстерність воїна, його морально-бойові якості. До початку чергування проводиться робота з навчання й виховання воїнів, підготовці їх до виконання посадових обов'язків. До складу чергової зміни не призначають солдата (матроса), не готового за рівнем знань нести службу.
З метою формування емоційно-вольової культури, психологічного загартування (подолання напруги фізичних і моральних сил), згуртування колективів, формування готовності до бою, удосконалювання колективних навичок у бойових діях широко використовують польові навчання та заняття в умовах максимального наближення до бойових, створення дійсної моделі бою.
УДК 37.035.7
Шаповал О.А., старший викладач кафедри менеджменту та військового господарства АВВ МВС України
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ ВИЩІХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що формування навчальної діяльності взагалі та її компонентів зокрема відбувається в два етапи:
- мотиваційний, на якому відбувається:
- усвідомлення курсантами потреби в навчальній діяльності, її особистої значущості, виникнення пізнавального інтересу, тобто формується мотив діяльності;
- постановка цілей навчальної діяльності на основі потреб і мотивів, тобто усвідомлення курсантом задачі, яку перед ним поставлено;
- процесуальний, який передбачає:
- складання плану навчальної діяльності, вироблення установок; застосування певних засобів і способів виконання навчальних дій, тобто формування навчальних дій;
- аналіз ходу виконання навчальних дій, порівняння отриманих і кінцевих результатів з метою коригування навчальної діяльності, тобто здійснення контролю та самоконтролю;
- підведення підсумків виконаної системи дій, визначення правильності їх виконання, тобто оцінка та самооцінка діяльності.
Слід також зазначити, що навчальна діяльність постійно змінюється, перетворюється, переходить з одного стану в інший, якісно відмінний від початкового, тобто розвивається.
Навчальна діяльність ґрунтується на таких дидактичних принципах: систематичності і системності у навчанні, активності і самостійності курсантів у навчанні, індивідуального підходу до кожного, досвіду діяльності.
Навчальна діяльність, яка побудована на даних принципах, дозволяє задовольнити потреби у прагненні одержання нових знань, умінь, які згодом можна застосувати у своїй професійній діяльності. Вона також формує навички творчого підходу до застосування знань, отриманих при використанні нових технологій навчання.
Отже, аналіз першоджерел дає змогу не тільки розглянути структуру й особливості навчальної, але й дати її визначення: вважаємо, що навчальна діяльність представляє собою взаємодію викладачів і курсантів, спрямовану на активне оволодіння соціальним досвідом і відповідними способами дій, на становлення й зміну курсанта як суб’єкта учіння, внаслідок чого навчальна діяльність виступає підґрунтям його розвитку.
УДК 37. 035. 6: 355. 232 (477)
Олійник М.М., к.і.н., доцент, начальник кафедри соціальних та правових дисциплін АВВ МВС України, полковник, Фалько С.А., старший викладач кафедри соціальних та правових дисциплін АВВ МВС України, підполковник
РОЛЬ ГУМАНІТАРНОЇ СКЛАДОВОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ СВІТОГЛЯДУ ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА – ОФІЦЕРА ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Основою готовності до службової діяльності (як і будь-якої іншої) є мотиваційний компонент, про це переконливо засвідчує аналіз наукової літератури. Останнім часом у військовій освітній галузі все більш актуальним стає проблема створення мотивації виконання службових обов’язків молодими офіцерами внутрішніх військ МВС України. В час, коли виконання військових обов’язків, в правоохоронних структурах, потребує багатьох чинників моральної складової людини яка, виконує службові завдання, освіта, та гуманітарна складова створення мотивації служби набирає все більше ваги.
Роль моральних чинників мотивації служби, в умовах економічної кризи постійно збільшується. Для створення підґрунтя впевненості майбутнього військового керівника – офіцера внутрішніх військ, під час навчання в Академії ВВ МВС України необхідно формувати людину політично благонадійну відносно Батьківщини. Офіцера який впевненій в потрібності своєї службової діяльності українському суспільству. Соціальні складові служби, таки як отримання житла, пільги по оплаті житла, відпочинок в лікувально-санаторних закладах внутрішніх військ МВС та галузевих санаторіях МВС то що, не впливають суттєво на рішення молодого офіцера під час складання другого офіцерського контракту щодо подальшого проходження служби в лавах військ. В наслідок чого на перше місце висувається морально-етична складові продовження служби. Такі складові як: бажання виконувати службові обов’язки пов’язані з правоохоронною діяльністю; продовження військової служби за родинною справою, що розповсюджено серед курсантів, де батько проходив службу військовослужбовцем внутрішніх військ; юнацько-романтичні погляди деякої частини курсантів то що.
Сучасний офіцер правоохоронець внутрішніх військ МВС України повинен, в першу чергу, мати мотивацією для подальшого проходження служби впевненість в необхідності своєї бойової праці на користь Батьківщини та звичайного громадянина нашої держави.
Слід визнати, що один із головних стратегічних напрямів розвитку сучасної системи військової освіти полягає у розв`язанні проблеми зорієнтованої освітньої діяльності військовослужбовця, що спрямована на самовизначення та творчу самореалізацію, розкриття творчих потенцій у процесі навчання і майбутньої військово-професійної діяльності, та створення фундаменту мотивації подальшої служби в лавах внутрішніх військ МВС України.