Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 159.95
Ларіонов С.О., викладач кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, старший лейтенант міліції
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПРАЦІВНИКАМИ ОВС НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ В СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Профілактика та корекція негативних психічних станів, які виникають в діяльності працівників ОВС, нині є одним із найбільш актуальних завдань психопрофілактики. Однак механізми детермінації та трансформації психічних станів до тепер залишаються недостатньо вивченими в психології, що ускладнює роботу практичних психологів в цьому напрямку.
Зміни психічного стану обумовлені взаємодією ситуації діяльності та змістовної організації свідомості, яка може бути досліджена через показники переживання суб’єктом свого психічного стану. Такий підхід дозволяє урахувати феноменологічність переживання та самооцінки психічного стану, виявити критерії, за якими психічний стан для працівників стає суб’єктивно негативним. Досвід перебування в типових ситуаціях діяльності обумовлює формування типових психічних станів, які стають надситуативним відображенням ставлення працівника до служби в цілому.
В дослідженні взяли участь 77 працівників ОВС різних підрозділів віком 25-36 років, 35 жінок та 42 чоловіка. Кожному опитуваному було запропоновано оцінити типовий негативний психічний стан, який виникає в повсякденній службовій діяльності, за вісьма шкалами (від 0 до 6 балів): комфортність, активність поведінки, сила, оцінка, складність, тривалість, звичність та суб’єктивна витратність стану. Групи дослідження склали оперативні працівники (30 осіб) та працівники неоперативних підрозділів (47 осіб). Результати дослідження представлені в табл. 1.
Таблиця 1
Особливості переживання працівниками ОВС негативних психічних станів в службовій діяльності (хср, балів; %)
| | | хср | низький рівень (1) | середній рівень (2) | високий рівень (3) | цемп 1 | цемп 2 | цемп 3 |
| комфортність | не опер. | 1,58 | 91,7 | 8,3 | - | 1,05 | 0,21 | - |
| опер. | 1,81 | 83,9 | 9,6 | 6,5 | ||||
| активність | не опер. | 1,77 | 62,5 | 25,0 | 12,5 | 1,23 | 1,00 | 0,45 |
| опер. | 2,13 | 48,4 | 35,5 | 16,1 | ||||
| сила | не опер. | 1,81 | 64,6 | 12,5 | 22,9 | 0,12 | 1,56 | 1,97* |
| опер. | 1,67 | 63,3 | 26,7 | 10,0 | ||||
| оцінка | не опер. | 1,46 | 66,7 | 18,8 | 14,5 | 2,08* | 0,65 | - |
| опер. | 1,83 | 86,6 | 13,4 | - | ||||
| складність | не опер. | 3,29 | 27,1 | 31,2 | 41,7 | 1,88* | 0,03 | 1,95* |
| опер. | 2,14 | 48,3 | 31,0 | 20,7 | ||||
| тривалість | не опер. | 1,79 | 50,0 | 45,8 | 4,2 | 0,73 | 1,81* | 1,02 |
| опер. | 1,69 | 58,6 | 31,0 | 10,4 | ||||
| звичність | не опер. | 1,29 | 68,8 | 22,9 | 8,2 | 0,24 | 0,55 | - |
| опер. | 1,29 | 71,4 | 28,6 | - | ||||
| витратність | не опер. | 4,19 | 10,6 | 29,8 | 59,6 | 0,47 | 1,57 | 1,88* |
| опер. | 3,46 | 14,3 | 39,3 | 46,4 |
Примітка: * р ≤ 0,05.
Із наведеного видно, що специфіка службової діяльності обумовлює особливості переживання негативних психічних станів працівниками. Достовірні відмінності в переживанні негативних станів працівниками виявлені за шкалами сили стану, оцінки, суб’єктивної складності, тривалості та витратності. Не виявлено відмінностей по шкалам комфортності, активності поведінки та звичності негативного стану між групами опитуваних.
Результати дослідження можуть бути використані для психопрофілактичної та психокорекційної роботи з працівниками ОВС різних підрозділів.
УДК 159.9
Опрошанська Л.В., психолог ІІ категорії кабінету професійно-психологічного добору Харківського прикордонного загону
КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ТА ЇХ РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИ ВИКОНАННІ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ ПРИКОРДОННИКАМИ
Виконання службово-бойових завдань прикордонниками пов’язано із комунікативними якостями, адже специфіка діяльності військовослужбовців Державної прикордонної служби України полягає у взаємодії із громадянами які перетинають Державний кордон. Саме від цієї взаємодії, найчастіше, формується уявлення гостей про нашу країну.
Слово комунікація походить від латинського communico, що значить "спілкуюсь з будь-ким". А.В. Петровський і М.Г. Ярошевський комунікацію розглядають як «смисловий аспект соціальної взаємодії». Г.М. Андреєва комунікативність вважає одним із компонентом спілкування, яка заключається в обміні інформацією. С.Ю.Головін має подібний погляд, він вважає, що комунікативнсть це «зв'язок у ході якого відбувається обмін інформацією між системами у живій і не живій природі». Т. Ньюком, вислів якого приводиться у роботах А.В. Петровського і В.В. Шпалинського, ставить знак рівняння між комунікативним актом і соціальною взаємодією. Іншими словами комунікативні якості мають велике значення та необхідні будь-якому професіоналу, а особливо тим у яких професія являється типом взаємин «людина-людина». Слід зазначити, що існує деяка розбіжність між «комунікацією» та «спілкуванням». Так Є.П. Ільїн вважає, що відношення між цими поняттями полягає у відношенні загального (комунікація) і приватного (спілкування). Автор стверджує, що не всі види комунікації являються спілкуванням, але любе спілкування являється приватним видом комунікації.
Отже, цілком правильно буде стверджувати, що крім фізичної, правової підготовки, успішне виконання службово-бойових завдань прикордонниками залежатиме і від рівня розвитку комунікативних якостей. Адже взаємодія із об’єктами професійного інтересу перш за все здійснюється за допомогою комунікації. Тому на сьогоднішній день, психологами Державної прикордонної служби України велике значення приділяється комунікативним якостям. Рівень їх розвитку вивчається як при прийомі на службу, так і в процесі проходження служби.
Панфілов О.Ю., д.філос.н., професор, начальник кафедри філософії Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Дятлова І. В., к.філос.н., викладач факультету економічної інформатики та менеджменту, Національний технічний університет "ХПІ"
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У системі факторів підвищення ефективності службово-бойової діяльності особливе місце посідає рівень правової культури. Правова культура військовослужбовців внутрішніх військ як складова загальної культури військовослужбовців – це досягнутий рівень оволодіння системою правових цінностей суспільства, сукупність його правових знань, ідеалів, переконань і відповідні їм поведінка, діяльність та система їхніх взаємостосунків. Відповідно до цього, формування високої культури є необхідною передумовою ефективної службово-бойової діяльності.
Механізм формування правової культури військовослужбовців – це детермінований потребами суспільства, особистості і внутрішніх військ спосіб прямого та опосередкованого впливу на духовний світ особистості, який
реалізується через систему суб’єкт-об’єктних і суб’єкт-суб’єктних відносин і зумовлюється об’єктивними закономірностями формування та розвитку особистості.
До основних елементів механізму формування правової культури військовослужбовців належать: цілі формування правової культури; система суб’єкт-об’єктних і суб’єкт-суб’єктних стосунків процесу формування правової культури; шляхи і форми діяльності щодо забезпечення прямого та опосередкованого впливу на духовний світ військовослужбовців; суб’єкти, у діяльності яких реалізуються закономірності формування та розвитку особистості.
Цілі формування правової культури військовослужбовців зумовлені потребами створення сприятливих передумов для виконання внутрішніми військами свого історичного призначення і полягають у забезпеченні необхідного рівня розвитку правової культури військовослужбовців, який би забезпечував високий рівень військово-професійних, морально-психологічних та громадянських якостей військовослужбовців, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, реалізацію прав і свобод військовослужбовців, належне виконання службових обов’язків, створення здорового морально-психологічного клімату у військових колективах.
Шляхи формування правової культури військовослужбовців зумовлені: цілями формування правової культури військовослужбовців, закономірностями процесу формування особистості, досягнутим рівнем та тенденціями розвитку правової культури суспільства. До основних шляхів формування правової культури військовослужбовців внутрішніх військ належать: формування вимог суспільства до правової культури; забезпечення відповідного соціального статусу військовослужбовців; приведення життєдіяльності військовослужбовців у відповідність до чинного законодавства; забезпечення високого рівня вимогливості до виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків, дотримання порядку та правил проходження військової служби.
УДК 159.9:34.01
Федоренкова Л.С., викладач кафедри адміністративного, конституційного і фінансового права Азовського регіонального інституту Запорізького національного технічного університету
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ РІВНЯ СУБ'ЄКТИВНОГО КОНТРОЛЮ ЖІНОК, ЯКІ ЗАСУДЖЕНІ ЗА ТЯЖКІ ЗЛОЧИНИ
Локус контролю — поняття в психології, що характеризує властивість особистості приписувати свої успіхи або невдачі внутрішнім, або зовнішнім чинникам. Схильність приписувати результати діяльності зовнішнім чинникам називається «зовнішній локус контролю» (екстернальність).
Схильність приписувати результати діяльності внутрішнім чинникам називається «внутрішній локус контролю» (інтернальність). Внутрішніми чинниками тут є властивості особистості індивіда: свої зусилля, власні позитивні і негативні якості, наявність або відсутність необхідних знань, умінь і навиків, і тому подібне.
Мета дослідження – проаналізувати особливості локуса контролю засуджених і правослухняних жінок.
У дослідженні брали участь жінки у віці від 25 до 35 років, засуджені по статтях 307, 317 КК Україні в кількості – 132 осіб (1 група); по статтях 115, 121 КК Україні – 100 осіб (2 група); по статтях 185, 186, 190 КК Україні – 150 осіб (3 група). Вибірка правослухняних жінок складалася з 237 жінок у віці від 25 до 35 років, які ніколи не притягувалися до кримінальної відповідальності. Ми провели дослідження уявлень засуджених жінок про те, від кого залежать значущі для них події, локуса контролю за допомогою опитувальника «Рівень суб'єктивного контролю» (РСК).
За шкалою загальною інтернальності показники значущо вищі у досліджуваних 2 і 3 групи в порівнянні з досліджуваними 1 групи (р ≤ 0,05). За шкалою інтернальності в області досягнень найвищі показники у досліджуваних 3 групи (6,5 стенів). Виявлені значущі відмінності між показниками досліджуваних 1 і 2 груп на р ≤ 0,05 рівні. Всі значення знаходяться в середньому діапазоні, але з тенденцією підвищення. Це свідчить про те, що всі досліджені категорії засуджених жінок в даній сфері частіше вважають за краще брати відповідальність на себе, чим віддавати її іншим людям або обставинам.
За шкалою інтернальності в області невдач найнижчі показники у досліджуваних 1 групи (2,2 стенів), а найвищі – у досліджуваних 3 групи (5,2 стенів). Жінки, засуджені за злочини проти життя і здоров'я особистості, так само в достатньо обмеженому числі випадків готові приймати відповідальність за власні невдачі на себе.
За шкалою інтернальності в області сімейних відносин досліджувані всіх груп у багатьох випадках готові брати відповідальність за те, що відбувається в їх сім'ях, на себе. Але більшою мірою це характерно для досліджуваних 1 групи (6,1 стенів), тобто для жінок, засуджених за злочини, пов'язані з оборотом наркотичних засобів. За шкалою інтернальності в області виробничих відносин показники досліджуваних всіх груп знаходяться в середньому діапазоні з тенденцією до пониження. За шкалою інтернальності в міжособових відносинах найвищі показники у досліджуваних 2 групи (5,2 стенів), найнижчі, – у досліджуваних 1 групи (4,4 стенів). Значущі відмінності виявлені між показниками досліджуваних 1 і 2 груп (р ≤ 0,05). Тобто, жінки, засуджені за насильницькі злочини, декілька частіше готові брати на себе відповідальність за те, як розвиваються відносини з іншими людьми, свідомо будувати їх.
УДК 159.9
Суботін А.О., старший викладач кафедри тактико-спеціальної підготовки навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ, майор міліції
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Наявність владних повноважень, необхідність здійснення всебічного, оперативного виконання завдань по охороні громадського порядку та громадської безпеки, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожна особа, яка скоїла правопорушення, була притягнута до відповідальності й жоден невинний не був покараний (ст. 2 Кримінально-процесуального Кодексу України), дотримання процесуальної регламентованості заходів і термінів, оперативності, підвищена одноосібна відповідальність за прийняті рішення тощо визначають специфіку професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ України, що зумовлює чимало проблем в їх емоційній сфері. Емоційне напруження, некероване, безперервне та прогресуюче порушення рівноваги через тривалі професійні стреси, спричинюють деструктивні зміни в емоційній сфері особистості працівника міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ України, котрі у результаті призводять до розвитку професійної деформації, однією із форм якої є емоційне вигорання (далі – ЕВ).
Необхідність вивчення зазначеної проблеми зумовлена досить швидким розповсюдженням синдрому ЕВ серед працівників різних виробничих сфер приблизно для однієї третини країн Європейського союзу та економічними втратами, яких він завдає. З 2005 року у Міжнародній класифікації захворювань синдром ЕВ віднесений до розділу Z73 „Стрес, пов'язаний із труднощами щодо підтримання нормального способу життя”).
Враховуючи обмаль наукових праць присвячених вивченню ЕВ у правоохоронній сфері, зокрема працівників міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ України, ця тема є актуальною.
Недостатня розробленість обстежуваного аспекту обумовили вибір дослідження „Емоційне вигорання особистості працівника міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ України” та проведення різнопланової науково-пошукової роботи.
Мета дослідження полягає у виявленні чинників, які зумовлюють розвиток ЕВ особистості працівників міліції громадської безпеки та визначенні стадійних особливостей його перебігу.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- Здійснити теоретичний аналіз вивчення проблеми ЕВ у психологічних дослідженнях.
2. Дослідити чинники, які зумовлюють появу ЕВ особистості працівника міліції громадської безпеки ОВС України.
3. Визначити психологічну симптоматику ЕВ особистості працівника міліції громадської безпеки ОВС України.
4. Розробити психопрофілактичну програму, спрямовану на запобігання ЕВ у працівників міліції громадської безпеки ОВС України.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають в тому, що вперше в контексті проблеми ЕВ визначено зміст поняття „емоційне вигорання особистості працівника міліції громадської безпеки ОВС України”. Сутність полягає в тому, що це складний психофізіологічний феномен, зумовлений тривалим перебуванням у ситуаціях, що пов’язані із специфічним середовищем та виконанням у ньому професійних завдань, містить високі емоційні вимоги, спричинює зміни у мотивації, характеризується порушенням міжособистісної взаємодії на службі та відсутністю особистісних навичок саморегуляції власного емоційного стану.
УДК 796.011; 796.07
Гаркавий О.А., старший викладач кафедри фізичної підготовки та спорту АВВ МВС України
АПРОБАЦІЯ НОВОЇ НАСТАНОВИ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ МВС УКРАЇНИ
У відповідності до наказу КВВ МВС України № 244 від 17.07.2009 на базі кафедри фізичної підготовки та спорту Академії ВВ МВС України було проведено розробку та апробацію проекту Керівництва з фізичної підготовки і спорту внутрішніх військ МВС України.
Розробка та апробація проекту даного Керівництва проводилося у відповідності до плану наукової роботи кафедри фізичної підготовки та спорту і передбачала: створення робочої групи; створення плану організаційних заходів щодо проведення підготовки, перевірки (апробації) проекту Керівництва; затвердження Інструкції про порядок проведення перевірки (апробації) проекту Керівництва; проведення апробації та надання звітних матеріалів з пропозиціями до спортивного комітету внутрішніх військ МВС України.
Для вирішення поставлених перед нами завдань використовувалися сучасні методи наукових досліджень в галузі фізичного виховання.
В апробації прийняли участь: курсанти першого, другого та третього року навчання (по три штатні групи на кожному курсі); офіцери – командири курсантських підрозділів (не менше 80% від списочного складу); управління навчального закладу та три кафедри (не менше 70% від списочного складу) n=288 чоловік.
В результаті проведеної нами апробації відпрацьовано основні пропозиції щодо вдосконалення проекту Керівництва з фізичної підготовки.
1. Термінологію, яка визначає форми фізичної підготовки, назви заходів фізичної підготовки привести до одного вигляду з метою уникнення невизначеності. (Форма фізичної підготовки «спортивна робота» в тексті змінюється назвою «спортивно-масова робота»; «фізична підготовка в умовах службово-бойової діяльності» замінено терміном «фізичне тренування в процесі учбово-бойової діяльності» та інше).
2. До розділів фізичної підготовки за якими проводяться навчальні заняття з курсантами ВНЗ доцільно додати розділ «Методична підготовка».
3. В пунктах керівництва, які передбачають особливості проведення підготовчої частини навчального заняття з розділів фізичної підготовки доцільно вказувати не лише перелік вправ, але й послідовність їх виконання.
4. З метою уникнень двоякого тлумачення провести уніфікацію команд, які подаються під час проведення навчальних занять з різних розділів фізичної підготовки, особливо з рукопашного бою.
5. Регламентувати умови застосування бальної та оціночної систем визначення результатів перевірки фізичної підготовки. При розповсюдженні бальної системи на курсантів ВНЗ її слід привести у відповідність до шкали єдиної кредитно трансферної системи оцінювання знань кредитно-модульної системи організації навчального процесу, яка регламентована МОН України для усіх ВНЗ незалежно від підпорядкування.