Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 159.9
Кравченко О.В., к.психол.н, доцент кафедри військового навчання та виховання АВВ МВС України.
ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У СЛУЖБОВО-БОЙОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ.
Під «психологічною підготовкою» розуміється процес цілеспрямованого формування психічних якостей, що забезпечують готовність військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до успішних дій в різних умовах обстановки, аж до найекстремальніших.
Як специфічний стан особистості психологічна готовність виступає компонентом діяльності різних категорій військовослужбовців.
Виділяють різні рівні психологічної готовності.
Загальна (тривала) психологічна готовність (ЗПГ) – потенційна здатність військовослужбовця здійснити перенастройку психіки адекватно виду службово-бойового завдання, що вирішується. Основу ЗПГ складає система морально-психологічних якостей, що визначають потенційну здатність військовослужбовців до подолання труднощів службово-бойової діяльності.
Ситуативна психологічна готовність (СПГ) – психічний стан, що сприяє подоланню конкретних труднощів службово-бойової діяльності.
Сукупність структурних компонентів стану психологічної готовності та їх взаємодія зумовлені специфікою об’єктивних умов діяльності при виконанні службового завдання і пов’язані з певним ступенем перешкодостійкості до зовнішніх і внутрішніх впливів.
Психологічна підготовка – це система заходів щодо формування у військовослужбовців стану психологічної готовності до подолання негативного впливу стрес-чинників надзвичайної ситуації й ефективного вирішення службових завдань у ході виконання бойової служби та бойового навчання.
В основі досягнення у кожного військовослужбовця стану психологічної готовності лежить процес формування стійких психічних якостей, необхідних для виконання будь-якого поставленого завдання в різних умовах службово-бойової діяльності, а також здатності протистояти психотравмуючим чинникам. Це є головною метою психологічної підготовки (ПП).
Найважливішими завданнями ПП на етапі підготовки до виконання завдань бойової служби у навчальних закладах і навчальних центрах є:
- формування службово-професійної спрямованості особистості військовослужбовця;
- мотивування військовослужбовців до активних і самовідданих дій у різноманітних ризиконебезпечних ситуаціях службово-бойової діяльності;
- ознайомлення з характерними труднощами службово-бойової діяльності при виконання бойової служби та бойового навчання та специфікою їх впливу на психіку;
- забезпечення стійкості навичок володіння спеціальною технікою та обладнанням і способів службової поведінки;
- фізична підготовка, формування силової та швидкісної витривалості, здатності витримувати тривалі фізичні навантаження;
- формування навичок взаємодії та комунікації в умовах групової діяльності;
- навчання прийомам управління своїм психічним станом і способам впливу на стан у скрутних службово-бойових ситуаціях, способам мобілізації додаткових психологічних можливостей для подолання цих труднощів;
- формування навичок і вмінь психологічної саморегуляції, вольової мобілізації, зниження больових відчуттів, визначення та активізації психічних і фізичних можливостей для вирішення службово-бойових завдань.
На етапі реального виконання функціональних обов’язків формується ситуативна психологічна готовність, а на її основі – операційно-виконавча психологічна готовність. Завданнями цього етапу є розвиток і зміцнення мотиваційного, емоційно-вольового, пізнавального, комунікативного та операціонального (моторного) компонентів психологічної готовності військовослужбовців.
Таким чином, вказані завдання вирішуються не тільки в інтересах психологічної підготовки, але й для профілактики психічних втрат, психологічної реабілітації військовослужбовців. Велика частина робіт, пов’язаних з вирішенням цих завдань, повинна виконуватися психологом і вимагає від нього певного рівня підготовки.
УДК:159.9
Каплюченко О.П., старший викладач кафедри військового навчання та виховання АВВ МВС України, майор
ЕКСТРЕМАЛЬНІ ВПЛИВИ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИНИКНЕННЯ ФРУСТРАЦІЙНИХ СТАНІВ У ОФІЦЕРІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Служба в підрозділах внутрішніх військ МВС України є напруженим та відповідальним видом професійної діяльності, який висуває жорсткі вимоги до особистості та діяльності кожного військовослужбовця. Перш за все, це стосується офіцерського складу, тому що від його дій залежить не тільки успіх виконання службово-бойових завдань, а й морально-психологічний стан, життя та здоров’я підлеглих.
На якість діяльності офіцерського складу, який має разом із підлеглими діяти в складній службово-бойовій обстановці, істотно впливають два фактори: перший - психологічна підготовленість, тобто система психологічних якостей, що визначає потенційну можливість переборювати труднощі й успішно виконувати поставлене завдання; другий - наявність стану психологічної готовності, що забезпечує результативне виконання функціональних обов'язків.
Ці фактори істотно впливають на здатність справлятися з періодичним, іноді досить тривалим та інтенсивним впливом( або очікуванням впливу) екстремальних професійних, соціальних, особистісних чинників, що супроводжується негативними емоціями, перенапругою фізичних і психічних ресурсів, деструкцією діяльності. Найхарактернішим психічним станом, що розвивається під впливом зазначених чинників у військовослужбовців внутрішніх військ є психологічний стрес.
Стрес, як особливий психологічний стан, пов'язаний з проявом емоцій. При цьому він не зводиться виключно до емоційних феноменів, а відбивається в мотиваційних, когнітивних, вольових, характерологічних та інших компонентах особистості. Стрес є реакцією на особливості взаємодії між особистістю і навколишнім середовищем. Це, значною мірою, інтегрований продукт наших когнітивних процесів, суб’єктивної оцінки ситуації, знання власних можливостей ( ресурсів), ступеня навченості способам раціональної поведінки. Одним з типових проявів стресу є фрустрація.
Фрустрація – це психологічний стан, що проявляється в характерних переживаннях і поводженні і обумовлюється непереборними труднощами на шляху до досягнення мети. Фрустрація може проявлятися у гнітючій напрузі, тривожності, почутті безвихідності. Реакцією на фрустрацію може бути відхід у світ фантазій, агресивність у поведінці та інші реакції. Дуже важливим результатом фрустрації, на думку деяких дослідників, є «звуження» свідомості – тобто зосередження майже всієї уваги на незадоволеній потребі, сприйняття дійсності при цьому різко спотворюється.
Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, що потрапила у фрустраційну ситуацію, сформованих при становленні особистості стійких форм емоційного реагування на життєві труднощі.
Вивчення досвіду службово-бойової діяльності офіцерів внутрішніх військ, опитування досвідчених військових фахівців, аналіз психологічних праць свідчать, що стан фрустрації у більшості випадків є непродуктивним, не забезпечує ефективну міжособистісну взаємодію, погіршує якість виконання покладених завдань.
Отже, використання спеціальних моделей формування якостей офіцерів, у яких враховувалися б ситуації подолання станів стресу й фрустрації мають бути обов’язково наявними у процесі їх професіоналізації.
УДК 37.011
Іллюк О.О., доцент кафедри військового навчання та виховання АВВ МВС України
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ, ЗМІСТУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА ЧАСТИН І ПІДРОЗДІЛІВ
У сучасних умовах для позначення якісних характеристик особового складу, які за своєю сутністю є метою морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку, використовується категорія “людський фактор”. Значний внесок у формування загальної думки щодо сутності і змісту “людського фактора” вніс Каширин В. П., який має багато однодумців. У якості методологічної основи для класифікації категорій, що характеризують готовність і спроможність особового складу до дій, Каширин В. П. взяв якості військовослужбовців досліджені на статичному рівні (рівні можливостей) і на динамічному рівні (рівні реальної дії).
Проведене на основі правил формальної логіки теоретичне дослідження свідчить про наявність суттєвих внутрішніх протиріч у підходах Каширина В. П. та інших науковців щодо визначення сутності, змісту, субординації та логічного обсягу таких наукових категорій як “людський фактор”, “моральний дух” і “морально-психологічний стан”. Тому в основі класифікації наукових категорій, які характеризують фундаментальні якості особового складу, має бути не одна конкретна підстава (статично-динамічний підхід за Каширина В. П.), а положення філософії, результати нейрофізіологічних досліджень та висновки нейропсихологів.
На нашу думку методологічною основою для визначення сутності, змісту, субординації та логічного обсягу таких категорій як “людський фактор”, “моральний дух” і “морально-психологічний стан” є філософське положення про раціональну, чуттєву та ейдетичну форми свідомості людини. Поняття “ейдос”, як правило, використовують для позначення єдності чуттєвого і раціонального (Канке В. А.).
За цим підходом раціональні якості особового складу позначаються категорією “моральний дух”, чуттєві – категорією “морально-психологічний стан”, ейдетичні – категорією “людський фактор”. “Людський фактор” є родовою категорією за відношенням до видових категорій “моральний дух” і “морально-психологічний стан”, а останні є категоріями супідрядними, тобто їх логічні обсяги не перетинаються (Хоменко Е. А.).
На користь визначення морального духу і морально-психологічного стану у якості складників людського фактора свідчать нейрофізіологічні дослідження функцій головного мозку. Психічне будучи нематеріальним не існує без свого матеріального носія, головного мозку. Нейропсихологія співвідносить психічні функції з конкретними мозковими структурами як цілісного так і локального характеру (Канке В. А.). Вченими доведено, що ліва півкуля головного мозку людини переважно відповідає за раціональну (розумову) діяльність, а права – переважно за чуттєву (емоційну) (Семенов Н. П.).
Чуттєвий і раціональний рівні психіки нерозривно зв’язані з раціонально-чуттєвою пізнавальною діяльністю людини (Канке В. А.), яка наряду з іншими підставами, є не тільки методологічною основою для визначення субординації між категоріями “людський фактор”, “моральний дух”, “морально-психологічний стан”, а й є методологічною основою для дослідження їх змістовних компонентів, визначення логічного обсягу, порядку оцінювання та прогнозування.
Свідомість людини має суспільну природу, тому закономірно, що об’єктивними підставами для визначення складників морального духу і морально-психологічного стану особового складу є форми суспільної свідомості, самосвідомість військовослужбовців та специфічні засади військової організації.
Суттєве значення для комплексного оцінювання людського фактора частин і підрозділів є результати дослідження психологічних втрат і психологічної безпеки особового складу.
Для визначення якісних характеристик людського фактора відпрацьовані методики оцінювання морального духу, морально-психологічного стану, психологічних втрат та психологічної безпеки особового складу.
Розроблені програми автоматизованого розрахунку рівня морального духу, морально-психологічного стану, психологічних втрат, психологічної безпеки особового складу та людського фактора частин і підрозділів дають можливість проводити дослідження фахівцям без спеціальної підготовки з мінімальними затратами часу.
Наведене теоретичне дослідження дає підстави стверджувати, що моральний дух, морально-психологічний стан, психологічні втрати, психологічна безпека особового складу формують систему взаємозв’язаних елементів, які визначають сутність, внутрішню структуру, порядок оцінювання та прогнозування людського фактора частин і підрозділів. Якісні характеристики людського фактора є показником ефективності виховної роботи, складником якої виступає морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку.
УДК 159.9
Дяченко І. М., старший викладач кафедри військового навчання та виховання АВВ МВС України, підполковник
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПСИХОГЕННИХ ВТРАТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЧАСТИН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ В МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
Службово-бойова діяльність частин спеціального призначення внутрішніх військ здійснюється в умовах необхідності застосування зброї, спеціальних засобів; несення служби за будь-яких погодних умов; ризику для здоров’я та життя, інформаційно-психологічного тиску на свідомість і професійну діяльність. Це незмінно веде до психічних розладів особистості військовослужбовців, що негативно впливає на результати виконання службово-бойових завдань.
Аналіз службової діяльності особового складу показує, що морально-психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань має мету забезпечити стійке, постійне і адекватне функціонування свідомості і психіки військовослужбовців до дій в умовах, що змінюються, спрямоване на формування у особового складу психологічної стійкості та готовності до виконання завдань, зниження психогенних втрат, здійснення психологічної допомоги та проведення заходів психологічної реабілітації. Тому важливе значення для організації морально-психологічного забезпечення діяльності військ має прогнозування психогенних втрат та їх профілактика.
До цього часу проблема прогнозування психогенних втрат особового складу під час виконання службово-бойових завдань розглядалась у наукових працях М.Й. Варія, О.Г.Караяні, В.Д.Кохна, В.В.Паська, І.С.Руснака, І.В.Сиромятнікова, Є.І.Смірнова, Є.В.Снедкова, С.В.Чермяніна та інших вчених, які на підставі досвіду останніх збройних конфліктів запропонували власні підходи щодо розробки методик прогнозування психогенних втрат особового складу. Так прогнозування психогенних втрат підрозділу, військової частини, згідно діючих методик, здійснюються з урахуванням зброї більшої сили ураження і застосуванням складної бойової техніки, а дані які наведені у таблицях цих методик стосуються тих видів бойової діяльності які не характерні внутрішнім військам. Тому ці методики не дозволяють командирам військових частин внутрішніх військ та їх заступникам з виховної роботи з необхідною вірогідністю спрогнозувати психогенні втрати особового складу.
Вищевказане свідчить про те, що:
- результати сучасних наукових досліджень не надають достатньої бази для прогнозування психогенних втрат особового складу при виконанні службово-бойових завдань;
- не розроблені способи морально-психологічного забезпечення діяльності внутрішніх військ при наявності психогенних втрат, урахування яких призведе до покращення рішень із застосування військових частин спеціального призначення;
- відсутня методика прогнозування психогенних втрат особового складу внутрішніх військ під час виконання завдань, їх врахування в процесі морально-психологічного забезпечення професійної діяльності військовослужбовців;
- велика кількість теоретичних розробок щодо прогнозування психогенних втрат особового складу підрозділів і військових частин внутрішніх військ поки ще не доведена до рівня практичних рекомендацій для застосування у практиці.
Тому метою вирішення вищезазначених проблемних питань є визначення способів морально-психологічного забезпечення виконання завдань військовими частинами спеціального призначення з припинення заворушень суспільно-політичного характеру в умовах виникнення психогенних втрат особового складу і відпрацювання практичних рекомендацій органам виховної роботи щодо прогнозування психогенних втрат особового складу частин спеціального призначення внутрішніх військ.
УДК. 159.9
Васищев В.С., викладач кафедри військового навчання та виховання АВВ МВС України, майор
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ТА СПОСОБІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ПОДРУЖНІХ ВЗАЄМИН
Проведене емпіричне дослідження дозволило встановити, що якість подружніх взаємин в сім’ях офіцерів внутрішніх військ МВС України, а саме подружні негаразди, мають значний вплив на професійну діяльність цих військовослужбовців і виявляються в різноманітних формах.
Постійний негативний настрій, який інколи проявляється через емоційні зриви на товаришів по службі, а ще гірше на своїх підлеглих, негативно впливає на загальний морально-психологічний стан військовослужбовців, які оточують такого офіцера. Він найчастіше замикається у собі, стає розгубленим, інколи намагається відокремитись від проблеми за допомогою алкоголю, наслідком чого є погіршення якості виконання службових обов’язків.
В таких випадках офіцер потребує якісної професійної психологічної допомоги з боку психолога. В керівних документах визначено, що на фахівців служби психологічного забезпечення управлінь територіального командування, з’єднань, військових частин та підрозділів внутрішніх військ МВС України покладається ряд завдань, пов’язаних з корекцією подружніх взаємин, а саме:
- впровадження тренінгових технологій щодо формування у військовослужбовців відповідних умінь розв’язувати психологічні проблеми міжособистісної взаємодії;
- проведення психопрофілактичної роботи, спрямованої на зміцнення й вдосконалення соціально-психологічного благополуччя особистості;
- виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічних проблем у сім’ях військовослужбовців.
Виходячи з цих завдань, фахівці служби психологічного забезпечення зобов’язані спрямовувати свої зусилля на формування здорового морально-психологічного клімату у сім’ях військовослужбовців, надавати індивідуальну консультативну допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей.
Однак, вивчення практики психологічної роботи свідчить, що здійснення стороннього впливу на стан подружніх взаємин є досить складним і не достатньо розробленим питанням. Крім того, допомога повинна надаватись лише тим сім’ям, які добровільно звернулись за консультацією і лише тими спеціалістами, які мають відповідну підготовку.
В цьому питанні виникають певні проблеми. По перше, психологи частин (як свідчать проведені бесіди з ними) не мають досвіду практичного застосування і використання певних методів психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей у таких випадках. По друге, низький професійний авторитет таких фахівців не сприяє довірливому ставленню особового складу до їх роботи, і як показує опитування – 42-48% чоловіків не будуть звертатись за допомогою психологів, та як наслідок, будуть залишатись зі своїми проблемами на одинці. Проте, залишається імовірність того, що до 51,5% військовослужбовців можуть звернутися за консультацією до психолога військової частини, а серед них, 23,8% респондентів вказали, що вони скоріше звернуться чи обов’язково звернуться за допомогою. Тому психолог звичайно повинен бути готовим надати цю допомогу.
З викладеного вище слідує, що на сьогоднішній день служба психологічного забезпечення ще не достатньо готова до вирішення питань корекції подружніх взаємин в сім’ях військовослужбовців внутрішніх військ, хоча така потреба існує та є актуальною. А це в свою чергу визначає необхідність наукових досліджень шляхів та способів психологічного впливу на якість подружніх взаємин.
УДК 159.9.
Приходько І.І., к.психол.н., с.н.с., начальник науково-дослідного центру АВВ МВС України, полковник
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ З ПИТАНЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛУ, ЗАДІЯНОГО В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ
Вихідною, управляючою, правовою інформацією для функціонування системи національної безпеки України є основний Закон Україні Конституція України, а також закони та підзаконні нормативні акти, що визначають функції та завдання державних і недержавних суб'єктів сил забезпечення національної безпеки як в цілому, так і по конкретних напрямах їх діяльності, підсистемах і рівнях управління.
Необхідно відмітити, що в законодавчих та нормативних документах, що регламентують процеси забезпечення національної безпеки України, багато уваги приділяється різним її складовим, але положень, які стосуються безпосередньо забезпечення безпеки людини, дуже мало. Так, в Конституції України в розділі 1 статті 3 визначено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Наступним документом, прийнятим в 2003 році, був Закон України „Про основи національної безпеки України”, який містить положення з питань безпеки, закріплює правові основи забезпечення безпеки особистості, суспільства, держави, визначає керівні принципи і цільові настанови, засоби та методи захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства та держави.
Указ Президента України „Про стратегію національної безпеки України” став наступнім кроком вирішення проблеми забезпечення національної безпеки держави, в якому визначено основні принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз. Однак психологічної складової безпеки людини в цих основних документах, які регламентують нормативно-правове забезпечення національної безпеки України, не вказано не та визначено.
Аналіз нормативно-правових відомчих документів, які регламентують діяльність сил охорони правопорядку (СОПр) України, показав, що в них також немає вказівок на питання, в яких викладено складові психологічної безпеки. У деяких з них розглядаються тільки аспекти забезпечення особистої безпеки співробітників СОПр та безпеки громадян.
Проведений аналіз нормативно-правових засад забезпечення національної безпеки показав, що організаційно-правове регулювання діяльності із забезпечення особистої безпеки об’єкта національної безпеки – людини та громадянина, зокрема, його невід’ємного компоненту – психологічної безпеки, знаходиться ще на стадії становлення. Наявні недоліки не дозволяють в сучасних умовах у повному обсязі вирішувати питання забезпечення та збереження психологічної безпеки суб’єкта професійної діяльності, задіяного в екстремальних видах. Тому необхідно закласти надійні основи для створення такої системи, яка б акумулювала зусилля та ресурси всіх суб’єктів національної безпеки для забезпечення психологічної безпеки людини, особливо персоналу, діяльність якого пов’язана з особливими та екстремальними умовами. Роль правових засад та управлінських функцій в даному аспекті полягає в тому, щоб сконцентрувати всю різноманітність важелів впливу в єдину державну політику в сфері психологічної безпеки людини, яка б успішно здійснювалася на місцевому та державному рівнях. Послідовна реалізація впровадження засад психологічної безпеки людини дозволить досягти покращення результативності дій практично в усіх сферах життєдіяльності людини: економіці, екології, науці, освіті, охороні здоров’я, підтриманні суспільного порядку, поліпшенні соціального захисту населення тощо.
УДК 37.048.45
Рютін В.В., к.пед.н., начальник науково-дослідної лабораторії психології службово-бойової діяльності НДЦ АВВ МВС України, підполковник
ДЕЯКІ ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Сучасний стан українського суспільства характеризується відносною економічною та політичною стабільністю. У той же час політична боротьба, економічна конкуренція, розшарування суспільства на багатих та бідних мають у собі приховані небезпеки для громадського спокою та правопорядку. Саме військовослужбовці внутрішніх військ МВС України мають виступати гарантами соціальної стабільності молодої української держави. Саме вони повинні мати та проявляти особливі особистісні характеристики, які дозволяють під негативним (інформаційним, психологічним та іншим) зовнішнім впливом зберігати впевненість, стриманість та готовність до професійних дій. Серед таких характеристик, у особистісній структурі військовослужбовця особливе місце займає толерантність, проблематика якої останнім часом стала об’єктом наукових досліджень.
Соціальний аспект толерантності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, на наш погляд, складається у тому, що сам військовослужбовець є суб’єктом соціальних відносин (політичних, економічних тощо). Соціальна толерантність військовослужбовця ВВ МВС України має особливий зміст пов'язаний з професійною вимогою адекватних дій у відношенні до меншин, злочинців, психічно хворих та вимогою діяти у відповідності за законом, керівних документів та настанов.
Психологічний аспект толерантності військовослужбовців повинен розглядатися через його готовність під час виконання службово-бойових завдань активно та адекватно взаємодіяти з зовнішнім середовищем з метою «відновлення своєї нервово-психічної рівноваги, успішної адаптації, недопущення конфронтації» та розвитку оптимальних взаємовідносин з собою та оточуючим світом.
Соціально-педагогічний аспект толерантності військовослужбовця ВВ МВС України проявляється у постійному, безупинному впливові на нього цілеспрямованих та стихійних впливів з боку різноманітних (соціальних та асоціальних) структур, які формують у нього особисте ставлення до актуальних суспільних процесів та явищ. Соціально-педагогічний зміст толерантності, на нашу думку, складається в узгодженому впливові державних, суспільних та громадських організацій на військовослужбовця ВВ МВС України з метою формування достатнього толерантного ставлення до проблемних суспільних явищ.
Необхідно зауважити, що толерантність військовослужбовця ВВ МВС України повинна мати науково обґрунтований достатній рівень (обумовлений певними показниками), вихід за межі якого може скласти загрозу як виконанню службово-бойових завдань так і особистості військовослужбовця.
УДК 159.9.072.43-355.33
Мацегора Я.В., к.психол.н., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОКАЗНИКІВ ІНТЕЛЕКТУ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ОСОБИСТОСТІ У КУРСАНТІВ ВВНЗ З РІЗНОЮ УСПІШНІСТЮ НАВЧАННЯ
Підвищення вимог до правоохоронної діяльності гостро ставить питання про наявність спеціалізованої професійної освіти у правоохоронців, що вимагає від них здібностей до засвоєння нових знань та досвіду. Традиційно такі здібності визначають за допомогою тестів інтелекту.
Зв'язок інтелекту з успішністю навчання є експериментально доказаним та визнаним. В результаті чого, в професійно психологічний відбір до ВНЗ системи МВС включені тести інтелекту. Однак, вже з самого початку їх застосування стало зрозуміло, що високі показники інтелекту є необхідною, проте, недостатньою умовою успішності навчання у вищому навчальному закладі.
Основні спроби сучасних психологів щодо підвищення прогностичних можливостей тестів інтелекту пов'язані з виявленням кореляцій між базовими властивостями особистості і основними інтелектуальними факторами. Так, закордонні і вітчизняні дослідники вивчають взаємозв‘язок інтелектуальних здібностей з екстраверсією, оптимістичністю, позитивними і негативними переживаннями, тривожністю, емоційною стійкістю, з самооцінкою, з активністю та наполегливістю, а також з особистісними рисами, що визначаються за допомогою тесту Кетела.
Такі дослідження найчастіше стосувалися студентської молоді та обдарованих дітей. Проте, завдання визначення особистісних рис, що допомагають реалізації інтелектуальних здібностей у майбутніх правоохоронців є відносно новим.
Мета дослідження - проаналізувати взаємозв'язки акцентуацій особистості з інтелектуальними здібностями у курсантів з різною навчальною успішністю.
У дослідженні застосовувалися наступні методики: «Визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда», «Прогресивні матриці».
За рівнем їх успішності у навчанні з курсантів, що закінчили перший курс Академії внутрішніх військ, було сформовано три групи досліджуваних.
Як і очікувалося, більшість першокурсників, незалежно від рівня успішності навчання мають рівень інтелекту вищий за середній. Але, з даних представлених в Табл. 1 бачимо, що у всіх трьох досліджуваних групах коефіцієнт інтелекту і акцентуації особистості пов'язані дуже вибірково.
Таблиця 1
Показники взаємозв'язку між інтелектом і акцентуаціями особистості у курсантів з різним рівнем навчальної успішності
| | відмінники | хорошисти | трієчники |
| Гіпертимність | 0,77** | 0,02 | -0,29 |
| Застрягання | -0,06 | 0,01 | 0,51 |
| Емотивність | 0,02 | -0,11 | -0,74* |
| Педантичність | 0,07 | -0,16 | -0,19 |
| Тривожність | 0,15 | -0,16 | 0,34 |
| Циклотимічність | 0,06 | -0,32* | 0,39 |
| Демонстративність | 0,06 | 0,03 | -0,31 |
| Неврівноваженість | -0,05 | -0,03 | 0,45 |
| Дистимічність | -0,23 | 0,04 | 0,37 |
| Екзальтованість | 0,17 | -0,04 | 0,03 |
Примітки: * р ≤ 0,05; ** р ≤ 0,01.
Так, більшість зв'язків, особливо в групі відмінників і хорошистів належать до рівня дуже незначущих. У групі відмінників рівня значущості досягає тільки кореляційний взаємозв'язок між коефіцієнтом інтелекту та гіпертимністю. Цей зв'язок є прямим, щільним (rs = 0,77, р ≤ 0,01). Тобто, в групі відмінників успішність вирішення інтелектуальних завдань пов'язана з високою активністю, прагненням діяльності, підприємливістю, працездатністю.
У групі хорошистів рівня значущості досягає кореляційний зв'язок між коефіцієнтом інтелекту та циклотимічністю. Цей зв'язок є зворотним, помірним (rs = - 0,32, р ≤ 0,05). Можемо припустити, що в хорошистів нестійкість, відволікання на зовнішні подразники знижує успішність рішення інтелектуальних завдань.
У групі трієчників рівня значущості досягає зв'язок між коефіцієнтом інтелекту і емотивністю. Цей зв'язок є зворотним і щільним (rs = - 0,74, р ≤ 0,05). Тобто, у трієчників глибина переживання, співвіднесених з особистісними смислами, знижує успішність вирішення інтелектуальних завдань. Так, ставлення до іспитів як до значної події може дезорганізовувати інтелектуальну діяльність представників цієї групи.
Проведене нами дослідження дозволило зробити наступні висновки:
Більшість першокурсників, незалежно від рівня успішності навчання, мають рівень інтелекту вищий за середній.
Успішність вирішення відмінниками інтелектуальних завдань пов'язана з їх високою активністю, прагненням діяльності, підприємливістю, працездатністю.
У хорошистів відволікання на зовнішні подразники стає фактором, що знижує успішність рішення ними інтелектуальних завдань.
У трієчників таким фактором стають глибокі емоційні переживання.
Аналіз отриманих даних показує, що ресурсом для підвищення успішності навчання у курсантів першого курсу є, насамперед, заходи щодо покращення їх адаптивних здібностей та професійної спрямованості.
УДК 159.9 – 355.34
Воробйова І.В., к.психол.н., с.н.с., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ
На сучасному етапі розвитку демократичної правової держави та реформування правоохоронної системи країни, особлива увага звертається на усунення негативних факторів в діяльності сил охорони правопорядку, які компрометують їх в очах громадян; формування позитивної суспільної та міжнародної репутації МВС України та поліпшення іміджу сил охорони правопорядку.
Для досягнення поставлених цілей необхідно активно працювати у напрямках встановлення повної довіри до сил охорони правопорядку з боку населення; зростання правової свідомості громадян; закріплення в масовій свідомості позитивних стереотипів щодо зовнішнього вигляду, мовної культури співробітників, їх ставлення до громадян та, взагалі, формування позитивного іміджу. Важливим аспектом діяльності у цих напрямах є врахування громадської думки. Адже, громадська думка, що формується стосовно силових структур пов’язана безпосередньо з явищами юридичного характеру та визначається як сукупність оціночних суджень щодо права та практики його застосування. В цих оціночних судженнях, які входять до структури правосвідомості громадян та характеризують її стан, віддзеркалюються змістовні аспекти іміджу сил охорони правопорядку.
Наукові дослідження іміджу сил охорони правопорядку України в останні часи набувають все більшого розвитку. Питання з цієї проблематики розглянуто в роботах науковців різних напрямків психології, права, соціології, паблік рiлейшнз та іміджелогії. На сьогодні вивчено певні його особливості сил охорони правопорядку (В.О. Болотова, І.В. Зозуля, В.С. Медведєв, Г.Г. Почепцов, Л.О. Порфімович, В.О. Соболєв, С.В. Табан), визначено деякі шляхи його формування (Ю.Ф. Кравченко, В.І. Олефір, О.І. Пометун, Л.О. Порфімович,), розглянуто застосування сучасних ПР-технологій у створенні позитивного іміджу правоохоронця (О. Балинська, О.М. Бандурка, В.М. Демченко, О.М. Кретчак). При цьому, більшість авторів говорять переважно про позитивний досвід, що формує бажаний самою системою МВС України позитивний імідж сил охорони правопорядку у населення. Але, необхідно відзначити, що формування іміджу сил охорони правопорядку повинно активно спиратися на очікування населення. Адже, організація чи людина, імідж якої не відповідає очікуванням аудиторії, на сьогоднішній день не може розраховувати на успішну діяльність у будь-якій галузі. Отже, на наш погляд, більш доцільним є формування позитивного іміджу сил охорони правопорядку, що базується на потребах самої системи МВС України, і, що орієнтоване на очікування та потреби громадян в їх успішній діяльності.
УДК 159.9
Пасічник В.І., к.психол.н., доцент, доцент кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України, Ліпатов І.І., к.психол.н., професор, професор кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України.
ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ СТАНУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ У ЧАСТИНІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Аналіз керівних документів, практики управління внутрішніми військами МВС України, вивчення прийнятих управлінських рішень щодо їх реформування свідчать про значне зростання уваги командування до організації та здійснення психологічного забезпечення, як одного з найважливіших напрямів морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності особового складу військ. На протязі 2010 та 2011 р.р. командуванням внутрішніх військ неодноразово здійснювались конкретні кроки, в тому числі і з залученням персоналу науково-дослідного центру Академії внутрішніх військ, щодо вивчення, аналізу та оцінки стану справ у частинах та підрозділах різних територіальних командувань з питань психологічного забезпечення і його впливу на морально-психологічний стан особового складу. В ході проведеної роботи було отримано значний масив емпіричної інформації на основі якої визначались практичні кроки щодо усунення наявних недоліків. Поряд з цим, в ході реалізації вказаних кроків актуально постало питання про конкретизацію організаційних та змістовних аспектів здійснення оцінки стану психологічної роботи у частинах внутрішніх військ.
Вивчення практики військ, аналіз наукової літератури, власний досвід досліджень у сфері морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності дозволив нам визначити у якості основних питань, які підлягають вивченню та контролю при атестації психологів і оцінці психологічної роботи у військовій частині внутрішніх військ наступні.
1. Рівень компетентності психолога у виконанні посадових обов’язків та участі у службово-бойовій діяльності частини і життєдіяльності особового складу, що включає визначення: системи особистої участі психолога у роботі з різними категоріями клієнтів (військовослужбовець-сім’я-колектив); ефективності системи взаємодії психолога з іншими посадовими особами при організації та здійсненні психологічної роботи; обсягу службового часу психолога, який відводиться на виконання безпосередньої професійної діяльності та відповідності його дій принципам етичного кодексу психологічної роботи; ступеня врахування інформації психолога при прийнятті управлінських рішень; спрямованості психолога на самовдосконалення і оволодіння передовими технологіями психологічної роботи.
2. Результативність психологічної роботи та роль психолога в її організації, що включає визначення: ефективності психологічного супроводу виконання особовим складом службово-бойових завдань в їх цілісному контексті у відповідності до посадових обов’язків психолога; рівня організованості і результативності заходів психологічної підготовки особового складу, за які безпосередньо відповідає психолог; відповідності організації діагностичної роботи визначеним вимогам до неї (правильність висновків та рекомендації, ступінь їх врахування і ін.); якості психопрофілактичної роботи з попередження девіантної поведінки, кризових ситуацій та вирішення психологічних проблем військовослужбовців, працівників і членів їх родин; результативності психокорекційної та психореабілітаційної роботи і включеності їх елементів у сферу спортивно-оздоровчих заходів, організацію дозвілля й ін.
3. Відповідність умов та можливостей для проведення ефективної психологічної роботи, що включає визначення: відповідності матеріально-технічної бази психологічної роботи наявним можливостям; наявності методичного фонду психологічної роботи, яку використовують у своїй діяльності психолог, посадові особи структур виховної роботи, та інші військовослужбовці; стану та системи функціонування кабінету психологічного консультування, кімнати психологічного розвантаження й ін.
4. Реальний стан соціально-правової, організаційної та матеріальної забезпеченості професійної діяльності психолога, що включає визначення: наявності робочого кабінету, сейфа для зберігання документів і документації; наявності та коректності ведення визначеної керівними документами робочої документації; ступеня уваги до всебічного забезпечення можливості проведення психологічної роботи з боку командування частин та підрозділів; недопущення невиправданого використання психолога при виконанні завдань поза його професійною сферою.
Реалізація саме цих основних підходів до оцінки стану психологічної роботи у частині внутрішніх військ дозволить, на нашу думку, зважено і об’єктивно визначати стан справ щодо її організації та проведення.
УДК 159.9 (075)
Афанасьєва Н.Є., к.психол.н., доцент, доцент кафедри загальної психології Національного університету цивільного захисту України
СХИЛЬНІСТЬ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ, ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ СЕРЕД ЖІНОК ПРАЦІВНИКІВ ОВС
У сучасній психології вивчення професійної діяльності людини займає одне з центральних місць. Провідним чинником становлення особистості спеціаліста виступає саме професійна діяльність. Безумовно, питанням взаємозв’язку в індивідуальному розвитку особистості професійної діяльності та особистісних особливостей спеціаліста приділяється значна увага.
Як і всякий інший процес, трудова діяльність поряд із позитивним ефектом (входження в суспільство, освоєння та відтворення його матеріальних і духовних цінностей та ін.) може привести і до негативних явищ. Одним із них є професійна деформація.
Дана проблема є актуальною оскільки дозволяє дослідити наявність професійної деформації та її особливості у працівників міліції різної статі, а також її вплив на саму особистість працівника.