Ред кол

Вид материала

Содержание

Практичні засади оцінки фінансового стану підприємства
Сутність і аналіз фінансово-економічного стану підприємства в сучасних умовах
Пошук нових принципів управління підприємством в умовах сталого розвитку економіки
Оцінка ефективності формування фінансового результату суб’єктів господарювання

Подобный материал:

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 33

УДК 658.15

Веретенникова О.В., к.е.н., доцент

Єгошина К.О.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

(НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЕНЕРГОХІТ»)

Фінансовий стан - це важливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим та іншим відносинам.

Своєчасне проведення аналізу фінансового стану підприємства є необхідною умовою для прийняття оптимальних рішень з питань підвищення ефективності його фінансової діяльності.

Теоретичні засади оцінки фінансового стану підприємств розглядають такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Беркар Коласс, Бланк І.О., Брігхем Е.Ф., Герасименко Г.П., Гізатулліна О.М., Жежера М., Єфімова О.В., Коровіна З.П., Ковальов В.В., Крутік О.Б., Маглаперідзе А.С., Маркарьян Е.А., Павлова Л.М., Терещенко О.О., Цал-Цалко Ю.С. та ін. Незважаючи на достатньо ґрунтовне висвітлення даної проблеми теоретиками, на практиці це більш детального розгляду.

Аналіз фінансового стану ТОВ «Енергохiт» дозволив зробити наступні висновки:

1. Протягом 2008-2010 рр. відбулося зростання величини необоротного капіталу за рахунок придбання основних засобів. Знос основних засобів збільшився за два роки і склав 47,8%. Спостерігається старіння основних фондів.

2. Як негативну тенденцію слід зазначити зростання оборотних активів підприємства за рахунок дебіторської заборгованості, оскільки це призводить до відволікання вільних коштів з обороту підприємства, що є причиною неплатоспроможності. Саме такий висновок підтверджують розраховані показники абсолютної ліквідності.

3. У підприємства практично відсутні вільні грошові кошти та їх еквіваленти, тому підприємство можна вважати неплатоспроможним, а баланс низьколіквідним.

4. За період 2008-2010 рр. виручка підприємства збільшилася на 3232,9 тис.грн., але одночасне зростання витрат призвело до отримання підприємством збитку у розмірі 38,8 тис.грн.

5. Скорочення власного капіталу з 21,8 тис.грн. у 2008 р. до 17,2 тис.грн. у 2010 р. свідчить про фінансову залежність та нестабільність підприємства, про що засвідчують показники фінансової стійкості підприємства.

6. Розрахунок типу фінансової стійкості вказує на кризовий фінансовий стан підприємства.

Можна стверджувати, що збитковість значно знижує фінансовий потенціал ТОВ «Енергохіт», тому що здатність підприємства отримувати прибуток істотно впливає на його короткострокову та довгострокову платоспроможність, операційну та інвестиційну діяльність, спроможність подальшого розвитку.

Аналіз динаміки показників рентабельності підтвердив висновки про збитковість господарсько-виробничої діяльності підприємства. Тому ТОВ «Енергохіт» необхідно терміново розробити та реалізувати заходи щодо:

зниження витрат господарсько-фінансової діяльності;
управління ліквідністю та платоспроможністю;
управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю;
управління виробничими запасами.

Для підвищення ефективності роботи підприємства першочергове значення має:

виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації;
зниження собівартості продукції;
зростання прибутку.

В якості пропозиції щодо поліпшення показників ліквідності і платоспроможності підприємства та управління ними можуть бути використані наступні:

для підвищення коефіцієнта абсолютної ліквідності необхідно залучити поточні фінансові інвестиції;
для покращення управління дебіторською заборгованістю підприємству необхідно складати класифікацію надходження за строками надходжень, що забезпечить ТОВ «Енергохiт» можливість порівняння фактичних результатів платежів із умовами кредиту;
при збільшенні обсягів реалізації за рахунок надання кредиту порівнювати додатковий прибуток із додатковими витратами на оформлення кредиту, інкасацію боргу та прямих фінансових витрат;
для зменшення нестачі грошових активів в певні періоди року використовувати кредитну лінію.

Одночасне управління дебіторською та кредиторською заборгованостями дозволить:

оптимізувати тривалість операційного та фінансового циклів;
забезпечити високі темпи росту виробництва та реалізації продукції:
знизити відволікання власних коштів з обороту;
підвищити конкурентоспроможність підприємства на товарному ринку;
отримати надлишок поточних ресурсів порівняно з поточними потребами.

У процесі реалізації функцій щодо управління виробничими запасами будуть вирішені проблеми:

визначення річної потреби в матеріальних ресурсах для виконання плану виробництва продукції;
визначення норм виробничих запасів;
забезпечення надходження матеріалів в необхідній номенклатурі у встановлені терміни;
забезпечення цехів матеріальними ресурсами в межах ліміту;
обліку видачі матеріалів цехах і реалізації фондів;
обліку та звітності про рух матеріальних ресурсів.

Ці заходи забезпечать прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність та перспективи розвитку на майбутнє.

Література

Маглаперідзе А.С., Коровіна З.П., Гізатулліна А.М. Фінансовий аналіз .- Вид. друге . – Донецьк: Дмитренко Л.Р. , 2011. – 256с.
Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. – К.: ЦУЛ, 2002. – 360 с.
Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: [навч. посіб.] / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2008. - 560 с.
Бланк И. А. Финансовый менеджмент: [навч.посiб]/И.А. Бланк. – К.:КНЕУ, 202. – 656с.
Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту / Е. Ф. Брігхем. - К., 1997.
Ефимова О.В. Финансовый анализ / О.В. Ефимова. – К., 1999.
Ковалев В.В. Финансы предприятий: Учебник/ В.В. Ковалев. – К.2004.

УДК 334.716

Водяник Л.К.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут.

СУТНІСТЬ І АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В умовах ринкових відносин зростає самостійність підприємств, їх економічна і правова відповідальність. Кожне підприємство самостійно відповідає за свою роботу та ухвалює рішення щодо подальшого розвитку. Як наслідок, виживає той, хто найкраще використовує наявні ресурси з метою отримання максимальної суми прибутку за результатами здійснення господарської діяльності. При цьому різко зростає значення аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Серед фінансових проблем чи не найважливішою є оцінка і аналіз фінансового стану підприємства, який формується під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. З одного боку, він є результатом діяльності суб'єкта господарювання, свідчить про його досягнення та набутки, з іншого – виявляє передумови та резерви для розвитку підприємства.

В умовах ринкової економіки на чільне місце виходять питання, пов’язані з системною оцінкою розвитку підприємства. Кожного власника та керівника цікавить об’єктивна та обґрунтована інформація про стан розвитку підприємства, на базі якої приймаються важливі управлінські рішення.

Мета дослідження полягає в удосконаленні теоретико-методичних засад узагальненої оцінки підприємства з позиції його фінансово-економічного розвитку.

У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового-економічного стану підприємства, його оцінюванням та управлінням. Це такі вчені як І.О. Бланк, Ю. Брігхем, А.П. Ковальов, З.О. Манів, Є. Мних, А.М. Поддєрьогін, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, О.Л. Хотомлянський, А.Д. Шеремет та інші.Але при цьому ряд питань ще потребує подальшого дослідження.Це повязано з тим,що господарська діяльність кожного підприємства має свої особливості,що потребує розробки особливого підходу до оцінки економічного стану підприємства.Вищезазначеним обумовлено актуальність теми дослідження.

Автори Манів З.О. та Луцький І.М. характеризують фінансово-економічний стан підприємства ступенем прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розрахуватися за борговими зобов’язаннями.[1, с. 157].

"Фінансово-економічний стан - це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їхнього використання" - так визначає сутність фінансового з підприємства Павловска Е.В., Притуляк Н. Н. і Невмержицька Н.Ю. [2, с. 225].

Поддєрьогін А.М. дає таке визначення: «Фінансовий стан» - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображують наявність розміщення і використання фінансових ресурсів.» [3, с. 328].

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового-економічного стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

Аналізу фінансового стану підприємства проводиться на основі. форм № 1-2 Практикою фінансового аналізу виділено такі основні методи:

- горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції в інформації з попереднім періодом;

- вертикальний аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників;

- трендовий аналіз – порівняння кожної позиції в інформації з низкою попередніх періодів [4, с. 27].

Оцінювання результатів діяльності підприємств є одним із основних елементів у системі управління і обґрунтування господарських рішень. Він становить інтерес для інвесторів, кредиторів, постачальників матеріально-технічних ресурсів, державних органів управління й виробничих менеджерів.

Економічний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством.

Тільки такий аналіз дає змогу реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дає змогу з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Основними показниками оцінювання фінансово-економічного стану підприємства є такі:

1. Показники майнового стану: коефіцієнти зношення основних засобів, мобільності активів і частка обігових виробничих активів.

2. Показники ліквідності: коефіцієнти поточної, абсолютної ліквідності та співвідношення короткотермінової дебіторської і кредиторської заборгованостей.

3. Показники платоспроможності: коефіцієнти забезпеченості власними обіговими коштами, фінансового левериджу і маневреності власних обігових коштів.

4. Показники ділової активності: коефіцієнти обіговості активів, дебіторської заборгованості, основних засобів і період фінансового циклу.

5. Показники рентабельності: коефіцієнти рентабельності власного капіталу, період окупності капіталу і стійкості економічного зростання [2, 3, 5].

Висновки Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює потребу розроблення певної фінансової стратегії на певному етапі розвитку підприємства. Адже, сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Світовий досвід доводить, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль у цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств.

Розглядаючи сутність комплексної оцінки фінансового стану підприємства, слід підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Література

1. Манів З.О. Економіка підприємства: підруч. / З.О. Манів, І.М. Луцький. – К.: Знання, 2006. – 580с.

2. Павловська О.В. Фінансовий аналіз: навч.–метод. посіб. / Павловська О.В., Н.М. Притуляк, Н.Ю.

Невмержицька. – К.: КНЕУ, 2002. – 396с.

3. Фінанси підприємств: підруч. / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М. – 4-те і 5-те вид.,перероб. та доп. – К.: КНЄУ. –2002. 349с.

4. Мних Є. Оцінка фінансового стану підприємства за умов застосування методів точкової статистичної експертизи / Є. Мних, Н. Біленька // Бухгалтерський обік і аудит. – 2004. – № 2. – С. 27-31.

5. Хотомлянський О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства / О.Л. Хотомлянський, П.А. Знахуренко // Фінанси України. – 2007. – № 1 – С. 111-118.

УДК 65.014

Галиш Н.А.

Тернопільський національний економічний університет

rulskogo5@rambler.ru

ПОШУК НОВИХ ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Діяльність будь-якого підприємства в основному залежить від організованої та налагодженої системи управління, що формує цілеспрямований і активний вплив на процес виробництва.

Загальними принципами управління підприємством визначено наступні: 1) управління підприємством здійснюється у відповідності зі статутом на основі прав власника відносно господарського використання свого майна та принципів самоуправління трудового колективу; 2) наймання (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства та реалізується безпосередньо або через уповноважені ними органи; 3) вирішення соціально-економічних питань, які стосуються діяльності підприємства, виробляються та приймаються органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів; 4) вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню підприємством здійснює правління [1, С.346].

Дотримання зазначених принципів є дуже важливим, адже з їх допомогою керівництво підприємства регулює діяльність щодо суб’єктів, які підпорядковуються йому, впливає на процес прийняття управлінських рішень. Загалом питаннями розробки принципів управління підприємствами займалась чимала кількість вчених, серед них: Ф.Тейлор, А.Файоль, Г.Емерсон, Н.Вітке, А.Гастев та інші.

Важливо розуміти, що таке об’єкт управління, щоб знати, за допомогою яких принципів управляти. Талановитий менеджер ретельно аналізує наслідки свого рішення, тобто вміє працювати із системою, знає її, розуміє, відчуває елементи, взаємозв’язки між ними, закони їхньої взаємодії. Адже підприємство (чи організація) – це соціально-економічна система. У ній головний елемент – це людина у всіх її проявах, яка, працюючи на підприємстві, реалізує при цьому свої економічні інтереси, а через них – економічні інтереси колективу і суспільства [2].

Сьогодні світовий економічний розвиток вступив у нову стадію, постіндустріальну, яка має свої особливості і передбачає нове бачення процесів управління. Головна увага при цьому спрямовується на людей як носіїв інтелектуального потенціалу. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому, щоб навчити працівників спільно діяти, і тим самим досягти синергізму в роботі. А при цьому також передбачає чесність і довіру в ділових відносинах (етику в бізнесі оголошено «золотим правилом») [3]. Тому, враховуючи сказане, ми можемо зробити висновок, що дуже важливо дати можливість працівникам розкрити потенціал і спрямувати його в потрібне русло, тобто на користь підприємства.

В економічній літературі широко рекламуються принципи управління в таких компаніях, як ІВМ, «Дженерал Моторс». Найсуттєвішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу у поєднанні з максимальним добробутом працівників фірми. З-поміж усіх принципів управління, які використовуються в практиці цих підприємств і корпорацій, потрібно виділити ще й такі: а) розробка чітких цілей (стратегічних, тактичних, оперативних), обґрунтування стратегії підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування реальностей ринкових ситуацій; б) розширення і поглиблення зв’язку організації із зовнішнім середовищем; в) високі стандарти діяльності, відповідальності перед суспільством, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності, розв’язання нових проблем новими методами; г) орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторство та ентузіазм персоналу; д) пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслуговування), висока якість і доступні ціни [2].

Вибір форми управління залежить також від історичних традицій, організаційної культури й цінностей певної країни тощо. При цьому у межах тих чи інших форм можуть використовуватися різні методи, стилі керівництва, засоби та ін. Наприклад, в японській автомобільній компанії «Тойота» вищому керівництву підпорядковані шість директорів-розпорядників. Їм, у свою чергу, підпорядковуються вісім директорів-керуючих і 17 директорів, які керують підрозділами. Весь процес управління орієнтований на досягнення якості продукції та зменшення витрат виробництва. Досягнення цих цілей забезпечується виконанням: функції інженерного забезпечення, комерційної функції та виробничої. Всі інші функції розглядаються як допоміжні [4].

На нашу думку, очевидним є висновок, що ефективність управління сучасним підприємством значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники. Слід зауважити, що принципи і форми управлінського досвіду ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Тому на сучасному етапі, їх формування відбувається під впливом положень і цінностей притаманних певному середовищу господарювання.

Література:

Кириченко К.С. Аналіз основних принципів і методів управління підприємством // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2011. - №36. – С.345-347.
Менеджмент організацій / Осовська Г.В., Осовський О.А. : Навч. пос. – К.: Кондор, 2009. – 680 с.
Стадник В.В. Менеджмент: Підручник. Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В.В.Стадник, М.А.Йохна. – 2007. – 472 с.
Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. – За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 464 с.

УДК 336.25

Гізатулліна О.М., к.е.н., доцент,

Попова Н.Л.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Прибуток є важливою категорією ринкової економіки і узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат господарської діяльності підприємства. Він виступає критерієм обґрунтованого розміщення ресурсів, визначає ефективність виробничої діяльності та є одним з важливіших показників функціонування підприємства, оскільки забезпечує його самофінансування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Як економічний показник, прибуток дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, його робітників і власників.

Окрім того, прибуток є показником від якого залежить фінансова стійкість підприємства, та фактором підвищення матеріальної зацікавленості його працівників.

Важливе значення в процесі управління прибутком набуває аналіз динаміки та структури фінансових результатів та оцінка прибутковості підприємства.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє дати оцінку темпів зростання прибутку як в цілому по підприємству за певний період, так і за кожною його складовою; вивчити вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на зміну прибутку та визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку.

Аналіз динаміки фінансових результатів підприємства«Філії «Донецький НЦРП» ІПК промисловості Мінпромполітики показав, що на підприємстві спостерігається значне зростання чистого прибутку. Чистий прибуток підприємства у 2009 році складав 26 тис. грн., у 2010 році – вже 152 тис. грн., тобто прибуток збільшився в 5,8 разів.

Для аналізу факторів, що вплинули на зміну прибутку була використана мультиплікативна модель, яка має такий вигляд:

(1)

де П - прибуток підприємства;

_ОК- оборотні кошти;

_РП - реалізована продукція;

_ОФ - основні виробничі фонди.

З результатів розрахунків можна зробити висновок, що на підвищення прибутку підприємства вплинули три фактори: підвищення коефіцієнта рентабельності оборотних активів (+100,66 тис. грн.), зміна коефіцієнта закріплення оборотних коштів (+10,91 тис. грн.) та зміна віддачі основних фондів за реалізацією (+23,32 тис. грн..). Негативний вплив на динаміку прибутку спричинила зміна вартості основних фондів (-8,56 тис. грн.)., тобто фінансовим менеджерам підприємства необхідно більш детальніше проаналізувати стан основних фондів і причини такої зміни.

Для об'єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності, можливості порівняльного аналізу, крім абсолютного обсягу прибутку визначається відносний, котрий прийнято називати рентабельністю або прибутковістю.

Підприємство працювало прибутково й у 2009 і 2010 році, зокрема:

1. Валова рентабельність реалізованої продукції практично не змінилася - 48,85% в 2009 р., та 48,84% в 2010 р.

2. Після відрахування витрат на виробництво та збут підприємство одержало в 2009 році 3,07 коп. прибутку, а в 2010 році 12,01 коп. прибутку, тобто спостерігається підвищення операційної прибутковості реалізованої продукції майже в 4 рази.

3. Розрахунки показують, що рентабельність продажів збільшилась в 3 рази. Після відрахування з отриманого доходу усіх витрат підприємство одержало в 2009 році 2,49 коп. прибутку, а в 2010 році 9,27 коп. прибутку на кожну гривню продажів.

4. Валової рентабельності виробництва в 2010 р. залишилася на тому ж рівні, що і в 2009 р.

5. Чиста рентабельність виробництва збільшилась в 3,7 рази. На одну гривню витрат в 2009 р. приходилося 4,87 коп. прибутків, а в 2010 р. – 18,11 коп., або на 13,24%

6. Показник рентабельності активів свідчить, що активи підприємства використовуються ефективно, і кожна гривня, вкладена в активи, принесла прибуток у 2009 році рівний 10,44 коп., а в 2010 році – 35,35 коп.

7. Динаміка рентабельності капіталу свідчить про підвищення ефективності використання власного капіталу, тому що на гривню власного капіталу в 2009 році приходилося 13,94 коп. прибутку, а в 2010 році 48,72 коп. прибутку, тобто ефективність використання власного капіталу зросла в 3,5 рази.

Динаміка розрахованих коефіцієнтів рентабельності свідчить про високу якість фінансового менеджменту на підприємстві.

При цьому варто зазначити, що показник прибутку не може використовуватися як об’єктивний критерій перспективності бізнесу у зв’язку з тим, що прибуток вимірює результат минулої діяльності підприємства, а не його майбутній потенціал.

Концентрація зусиль на прибутковості як на першочерговій меті може негативно вплинути на довгострокову конкурентоспроможність підприємства.

Система управління прибутком повинна бути органічно інтегрована з загальною системою управління підприємством, оскільки прийняття управлінських рішень в будь-який сфері діяльності підприємства прямо чи опосередковано впливає на рівень прибутку, який в сою чергу є основним джерелом фінансування розвитку підприємства.

Blog

Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Содержание