Ред кол

Вид материала

Содержание

Організація внутрішнього контролю діяльності підприємства в умовах фінансової кризи
Финансово-экономические подходы к проблемам развития предприятий в украине
Формування та використання прибутку підприємства
Інструменти та механізми управління фінансовими ресурсами підприємств
Діагностика ефективності фінансової діяльност підприємства

Подобный материал:

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 33

УДК 657.6:658

Бабенко О.С.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,м.Луганськ

sashababenko.music@mail.ru

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

На сучасному етапі жодне підприємство необходиться без системи контролю в різних формах. Це може бути податковий контроль у особі держави через залучення аудиторських компаній або контроль власника через спеціальні підрозділи підприємства.

Для здійснення впорядкованої і ефективної діяльності, дотримання облікової політики, забезпечення збереження грошових і матеріальних ресурсів підприємства необхідно організувати систему внутрішнього контролю. «Внутрішній контроль як функція управління, є засобом зворотного зв’язку між об’єктом управління й органом управління, інформуючи про дійсний стан об’єкта і фактичне виконання управлінських рішень» [ 1].

В умовах кризової економіки виникає необхідність посилення внутрішнього контролю за діяльністю підприємства. Така система повинна забезпечувати можливість оперативного формування аналітичної інформації про зміни в майні, прибутках і витратах.

Створення ефективної системи внутрішнього контролю вимагає нових підходів до реорганізації первинного обліку, значної аналітичної роботи, а також істотних зусиль, спрямованих на автоматизацію інформаційної системи підприємства.

До основних завдань служби внутрішнього контролю підприємства можна віднести «надання керівництву обгрунтованих висновків з питань фінансового стану організації, експертизу бухгалтерської звітності і іншої документації, надання методичної допомоги фахівцям і працівникам апарату управління з питань фінансового і бухгалтерського забезпечення діяльності організації» [2].

Для впровадження і ефективного функціонування служби внутрішнього контролю на кризовому підприємстві мають бути виконані наступні умови:

- визначений організаційний статус, тобто таке положення служби внутрішнього контролю в системі управління підприємством, яке б забезпечило її об'єктивність і незалежність.Це може бути досягнуто, якщо служба внутрішнього контролю буде підпорядкована власникові підприємства;

- забезпечений набір компетентних співробітників;

- встановлена система стимулювання праці контролерів, яка поєднувала б високий рівень їх заохочення з високим рівнем відповідальності за якість їх рекомендацій і виконання робіт;

- визначений відповідний рівень значущості рекомендацій служби внутрішнього контролю, що забезпечує їх розгляд власником і керівником підприємства і наступною реалізацією;

- забезпечений професійний рівень виконання робіт. Це досягається впровадженням системи планування і документування робот внутрішнього контролю;

- встановлені функціональні обмеження за змістом та обсягом робіт служби внутрішнього контролю. Таке обмеження припускає чіткий опис повноважень, функцій, порядку взаємодії з іншими підрозділами підприємства.

Література:

1.Дікань Л.В., Шульга Н.В. Внутрішній контроль. - Х.: ХНЕУ, 2005. – 60 с.

2.Лебедева Е.М. Аудит , М.:Академия, 2009, 176 с.

УДК 343.341

Багатырь А.Е., к.э.н., доцент.

Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина

fin@econom.kharkov.ua

ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ПРОБЛЕМАМ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ В УКРАИНЕ

Рыночные преобразования последних лет в Украине коснулись всех сторон экономической жизни предприятий, вызвав к жизни не только волну предпринимательской активности хозяйствующих субъектов, но и множество проблем, неведомых государству. Прежние рычаги воздействия решения проблем оказываются не эффективными, а новые механизмы влияния на предприятия, в большинстве своем – в высшей степени дискуссионные.

Развитие отечественных предприятий невозможно без разработки и реализации новой, соответствующей специфическим отечественным условиям, модели отношений собственности и управления на предприятиях. Вместе с тем, в настоящее время функционирует экономика, характер развития которой, не известны никакой экономической теории. В основе этой экономики, по-нашему мнению, лежит собственность, но не общепринятая в рыночной экономике, а наша, специфическая: анонимная. Это приводит к тому, что анонимно-собственические и управленчиско-организационные отношения подкрепляются имущественно- семейными узами, что создает базу для проведения теневых финансовых потоков предприятий. К сожалению, в экономической политике государства на микроуровне слабо учитывается это явление. Хуже того, глубина отношений между собственниками, работниками предприятий, партнерами по бизнесу регулируется не только и не столько рынком, а налоговой политикой государства, качество которой во многом определяет эффективность хозяйствования.

Рыночную экономику можно представить в виде специфического «механизма», предназначенного для производства прибыли. Если этому «механизму» не мешать, то он добивается поразительных результатов в производстве товаров, оказании услуг и получении на этой основе прибыли. Прибыль – главный мотив и источник накопления. А капитализация прибыли – основа накопления, что, кроме всего прочего, служит альтернативой всевозможным займам и кредитам. Однако отечественная экономика (в основе – анонимная собственность) выработала такую экономическую среду и менталитет, где нет места эффективному управлению финансами предприятий с целью максимизации прибыли. Более того, предприятия ( а точнее – собственники) вообще не ориентированы показывать прибыль, с целью не уплаты налогов. Этому способствует механизм определения налогооблагаемой прибыли, где из валовых доходов вычитаются валовые расходы. Такой подход, как показала практика не предотвращает роста затрат предприятия, а наоборот, стимулирует их увеличение, так как чем больше будут затраты, тем меньше налогов. Парадоксально, но факт: на законодательном уровне государство ввело затратный принцип ведения предпринимательской деятельности. Проигнорирован один из главных принципов рыночной экономики – конкуренция производителей, а следовательно – и конкуренция затрат. Поэтому, целесообразно ввести налог не на прибыль, а на затраты предприятия, связанные с производством продукции. Внедрение такого налогообложения позволит возвратить сейчас такую важную категорию как «себестоимость», более тщательно определять структуру затрат и, прежде всего, постоянных. В результате предприятия будут заинтересованы в увеличении своей прибыли, поскольку будет действовать зависимость – чем больше сэкономили, тем больше останется. Уменьшится тенденция у росту цен с уменьшением основы ценообразования: себестоимости. Более того, такой порядок налогообложения даст возможность достаточно точно прогнозировать налоговые поступления в бюджет, так как в отличие от налогооблагаемой прибыли (имеется – не имеется), такой объект налогообложения как затраты предприятий всегда будет существовать.

Ключевой проблемой, вызывающей снижение финансовой устойчивости предприятий, является недостаток собственных оборотных средств. Теоретически предприятия имеют в своем распоряжении какую-то часть оборотных средств. Но эти средства в большинстве своем имеют явноиррациональную структуру источников ихформирования в сторону заемного финансирования и устойчивых пассивов. Не получилось саморегуляции оборотных средств по причине преданию забвению важнейшего принципа организации финансов микроуровня – нормированию собственных оборотных средств. В результате потеря управлением оборотными средствами и, следовательно, возникновение неплатежей по долговым обязательствам. Необходимо вводить нормирование оборотных средств для предприятий в обязательном порядке. Для стимулирования этого процесса пора прекратить использование кредиторской задолженности как источника замещения оборотных средств предприятия. Очевидно, на законодательном уровне надо вводить для хозяйствующих субъектов лимит кредиторской задолженности. Его целесообразно регулировать относительно величины чистых активов (или собственного капитала). Превышения этого лимита включается дополнительно в расчет налогооблагаемых объектов.

В Украине фактически подтверждено положение экономической теории, что рынок сам по себе в условиях монополии предприятий – производителей не в состоянии регулировать ценами колебания спроса-предложения. Нужен государственный контроль, который со стороны государства за финансовым менеджментом на приватизированных предприятиях утрачен. К этому надо добавить гипертрофическое количество всевозможных посредников, которые не участвуют в создании вновь добавленной стоимости, сильно раскручивают спираль роста цен, создавая своеобразный «финансовый пылесос», выкачивающий деньги из реального сектора экономики. Практически в Украине в этой сфере возникла так называемая институциональная ловушка, выбраться из которой экономика самостоятельно не способна. Необходимо просто наводить порядок. Но для этого нужны не финансовые меры, а политическая воля.

Выполнение предложенных мер имеет не долгосрочный характер. Они вполне реализуемые в краткосрочном периоде, путем установления строгого финансового контроля за деятельностью всех предприятий на основе методов государственного регулирования.

Литература:

Артус М.М. Фінансовий механізм в условіях ринкової економіки// Фінанси України. – 2005. - №5.
Багатырь А.Е. Финансовое состояние как объект антикризисного финансового управления хозяйствующих субъектов.// Научный сборник по материалам Всеукраинской научно-практической конференции: «Дослідження впливу фінансово-кредитної інфраструктури на соціально-економічний розвиток субєктів господарювання», ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2011.
Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління:Монографія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002

УДК 658.155

Батченко Л.В., д.е.н., професор,

Сербіна Ю.С.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринку механізм формування та розподілу прибутку має велике значення. У ньому відображається ефективність господарської діяльності, від нього залежить дієвість господарської самостійності й самофінансування. Від досконалості форм і методів формування та розподілу прибутку залежить зацікавленість торговельних підприємств та окремих працівників у постійному зростанні й удосконаленні діяльності. Можна стверджувати, що прибуток підприємства - основний критерій ефективності господарювання підприємства.

Теоретичні засади формування та розподілу прибутку досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти - А. Бабо, К. Маркс, Ф. Найт, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Й. Шумпетер, Е. Чемберлен, Дж. Хікс. Вважаємо за доцільне розглянути практичні питання формування та використання прибутку торговельного підприємства - ТОВ ТПК «Атланта».Аналіз фінансових результатів діяльності досліджуваного підприємства показав, що дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, послуг) у 2010 році збільшився на 58,9% у порівнянні з 2009 роком. Пропорційно цьому змінилися також суми податку на додану вартість, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) і собівартість реалізованої продукції.Валовий прибуток у 2010 р. збільшився на 69,5 тис. грн. або на 33,5%.

У зв'язку з тим, що в 2009 р. сума адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати перевищує суму інших операційних доходів, фінансовим результатом від операційної діяльності в 2009 р. є збиток у сумі 7,2 тис. грн. У 2010 р. сума адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати перевищила суму інших операційних доходів, при цьому прибуток від операційної діяльності склав 21,5 тис. грн. У 2010 році спостерігається зниження збитку від операційної діяльності (на 28,7 тис. грн. або на 390%).

У 2009 році результатом від звичайної діяльності до оподатковування став збиток у сумі 7,2 тис. грн., у 2010 році - прибуток у сумі 10,1 тис. грн.

Розрахунок показників рентабельності дав можливість зробити висновок, що підприємство у 2009 році працювало збитково, зокрема:

1. Валова рентабельність реалізованої продукції зменшилась з 12,6% в 2009 р. до 10,6% в 2010 р. 2. У зв`язку з тим, що фінансовим результатом від операційної діяльності підприємства в досліджених періодах є збиток, спостерігається операційна збитковість реалізованої продукції. Після відрахування витрат на виробництво та збут підприємство одержало в 2009 році 0,43 грн. збитків, а в 2010 році 0,82 грн. збитків на кожну гривню продажів, тобто спостерігається зниження збитковості продажів. Зниження збитковості свідчить про економію на постійних витратах – адміністративних витратах, витратах на збут, інших операційних витратах.

3. Рентабельність продажів: після відрахування з отриманого доходу усіх витрат підприємство одержало в 2009 році 0,48 грн. збитків, а в 2010 році 0,21 грн. прибутку на кожну гривню продажів. 4. Спостерігається зниження валової рентабельності виробництва на 2,6% (з 14,5% до 11,9%).5. Чиста збитковість виробництва: на одну гривню витрат в 2009 р. приходилося 0,55 грн. збитків, а в 2010 р. – 0,24 грн.

В результаті проведеного факторного аналізу встановлено, що в основному на зниження збитків підприємства позитивно вплинули два фактори: підвищення коефіцієнта рентабельності оборотних коштів (+ 24,19 тис. грн.) та зміна вартості основних фондів (+ 5,83 тис. грн.). Негативний вплив на динаміку прибутку спричинила зміна коефіцієнта закріплення оборотних коштів (-3,89 тис. грн.) та зміна віддачі основних фондів за реалізацією (-9,87 тис. грн.).

Отже, фінансовим менеджерам підприємства необхідно більш детальніше проаналізувати стан оборотних коштів і причини такої зміни, та вжити заходів до поліпшення існуючого становища.

УДК 658.15

Бердар М.М. к.е.н., доцент

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

berdar-1@ukr.net

ІНСТРУМЕНТИ ТА МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Трансформація вітчизняної економіки супроводжується безліччю проблем, які є специфічними для сучасного розвитку ринкового господарювання. У цих умовах пріоритетну увагу варто приділяти управлінню фінансовою діяльністю підприємства, як найбільш складній і відповідальній ланці його діяльності. Тобто появилась необхідність розробки системи управління, здатної реагувати на зміни кон’юнктури ринку на основі поставлених цілей, наявності програми довгострокового розвитку, впровадження системи планування й контролю. Існуюча на підприємствах система управління не може бути якісною без впровадження і використання адекватних управлінських технологій серед яких визначальними є бюджетування і контролінг.

Роль бюджетування в управлінні підприємством як цілісної системи, що поєднує в собі чітко структуровану сукупність планів, механізми розмежування цілей, повноважень і відповідальності різних рівнів менеджменту, принципи побудови організаційної структури, методи стимулювання, аналізу й контролю, у наш час невиправдано звужується. Бюджетування застосовується в найкращому разі для того, щоб контролювати окремі показники фінансово-господарської діяльності підприємства. Тобто, бюджетування – це не стільки інструмент, скільки управлінська технологія, показник якості управління фінансовими ресурсами на підприємстві, а контролінг спрямований на вдосконалення системи управління підприємством і дозволяє підвищити його ефективність.

У системі управління основна увага контролінгу концентрується на підсистемах планування, обліку, аналізу і контролю, відповідальних за обробку економічно значимої інформації при прийнятті управлінських рішень, з метою інтеграції й координації їх на досягнення поставлених менеджментом підприємства цілей. Значна методична база і інструментарій, якими володіє контролінг, дозволяють перевести систему управління підприємством в цілому і його фінансовими ресурсами на якісно новий рівень розвитку.

Однак у наукових працях відсутній єдиний підхід до трактування сутності окремих складових елементів управління фінансами. У результаті відбувається ототожнення способів, методів, механізмів і функцій фінансового управління, що створює труднощі їхнього практичного застосування в діяльності підприємств. Фактором додаткового ускладнення ситуації є недостатній рівень адаптації окремих положень управління фінансами підприємства, розроблених для ринкової економіки, до сучасних умов господарювання вітчизняних підприємств і особливостей управління їх фінансами.

Одним з новітніх для України інструментів управління підприємством у рамках системи сучасного менеджменту є котролінг, який забезпечує методичну й інструментальну базу для підтримки основних функцій управління: планування, контролю, обліку й аналізу. Основною функцією контролінгу в цьому трактуванні виступає база для всіх функцій управління. Якщо розглядати контролінг як функцію координації, то в науковій літературі знаходимо наступні визначення: орієнтована на результат функція підтримки керівництва з координації всіх підсистем менеджменту; координація системи управління на підприємстві; елемент управління соціальною системою, що виконує головну функцію підтримки управління при вирішення ним головного завдання координації системи управління.

Вивчення контролінгу як функції інформаційного забезпечення показало що це, насамперед, система інтегрованого інформаційного забезпечення, планування й контролю діяльності підприємства.

З огляду на всі зазначені визначення контролінгу, сформулюємо основні положення цієї концепції: підприємство є системою з певними цілями, при цьому елементи цієї системи тісно взаємозалежні; діяльність підприємства орієнтована на виконання конкретних показників і досягнення цілей; контролінг є інтегруючою й координуючою підсистемою управління; система контролінгу забезпечує інструментальну й методичну базу підтримки прийняття управлінських рішень.

Основною метою фінансової діяльності підприємства є забезпечення фінансовими ресурсами процесу відтворення, його планування, а також здійснення контролю за цільовим використання коштів. Отже можна виокремити основні складові фінансової діяльності підприємства: планування джерел формування та напрямків використання фінансових ресурсів для забезпечення стабільного розвитку підприємства, а саме: формування статутного капіталу власниками підприємства, визначення напрямків його використання, а також розподіл прибутків, отриманих на вкладений капітал; раціональна організація розрахунків з постачальниками та покупцями (складання замовлень та укладання угод, оформлення комерційних та фінансових документів, вибір прийнятних для підприємств форм розрахунків, контроль за виконанням зобов’язань, пред’явлення претензій тощо); організація відносин з державою, які ґрунтуються на двох основних рівнях.

Управління фінансовими ресурсами підприємства в умовах ринкової економіки i конкурентного середовища не можливе без використання сучасних інструментів менеджменту фінансово-господарською діяльністю. Кожний керівник для прийняття правильних інформаційна підкріплених рішень повинен мати максимально виважені інформативні матеріали. Основними функціями процесу управління, а саме: планування, облік, аналіз, регулювання. Планування призначене для формування завдань підприємством; облік – для одержання об’єктивної інформації про стан підприємств; аналіз – для встановлення діагнозу стану підприємств; регулювання – для формування альтернативних варіантів покращення стану підприємств.

УДК 658.14

Бєлих Д.О., Татарніков М.О.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТ ПІДПРИЄМСТВА

Формування системи управління фінансовою діяльністю підприємства передбачає визначення фінансової діяльності як функції управління підприємством, пов'язаної з фінансуванням поточної діяльності, що забезпечує прибуткове ведення бізнесу та створює передумови для подальшого розвитку господарюючого суб'єкта. Тому необхідно враховувати об'єктивні та суб'єктивні чинники, від яких залежить фінансова діяльність підприємств, а також особливості економічних відносин, притаманні тій галузі, в який функціонує підприємство.

Фінансова діяльність є організаційною підсистемою загальної системи управління підприємством, на яку покладено функцію управління фінансовими ресурсами, що реалізується через прийняття фінансових рішень сукупністю окремих людей і служб на підприємстві. Отже, більшість науковців, визначаючи суть фінансової діяльності підприємств у широкому розумінні, включають до цього поняття всі види діяльності підприємства, пов'язані з фінансовим забезпеченням функціонування суб'єкта господарювання та досягненням ним поставлених цілей, зокрема отримання прибутку чи зростання вартості капіталу.

Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства.

У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання.

Діагностика ефективності фінансової діяльності ВП «Маквуглереммаш» дозволяє зробити наступні висновки:

1. Аналіз динаміки балансу підприємства показав, що за періоди, які аналізуються, відбулося значне зниження валюти балансу (з 13269 тис. грн. в 2008 році до 11227 тис. грн. в 2009 році, тобто на 15,39 %). В 2010 р. відбулося зниження валюти балансу в порівнянні з 2009 р. на 6,9%, це є негативною динамікою, тому що свідчить про зниження загального обороту господарських коштів підприємства.

При проведенні вертикального аналізу з'ясувалося, що структурні зрушення як в активах, так у пасивах підприємства незначні.

2. В 2008 році підсумковим фінансовим результатом діяльності підприємства є чистий збиток у сумі 1778 тис. грн., в 2009 році – збиток у сумі 2591 тис. грн., в 2010 р. – збиток у сумі 1379 тис. грн., тобто збиток в 2010 у порівнянні з 2009 роком зменшився на 46,78%.

3. Виходячи з аналізу динаміки показників рентабельності необхідно відзначити, усі показники рентабельності свідчать про збитковість господарсько-виробничої діяльності підприємства.

4. Аналіз показників ліквідності ВП «Маквуглереммаш» показав, що у зв'язку зі зниженням досліджуваних показників фінансовим менеджерам підприємства необхідно найближчим часом переглянути фінансову політику підприємства, тому що такий стан ліквідності може привести до банкрутства.

5. Динаміка коефіцієнтів структури капіталу показує, що в аналізованих періодах їх значення нижче нормативних і спостерігається стійка тенденція до погіршення структури джерел фінансових ресурсів. Це свідчать про низкій рівень фінансової стійкості підприємства.

6. Як позитивний момент слід відзначити, що динаміка показників ділової активності свідчать про підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, тобто у підприємства є резерви до стабілізації фінансового стану.

Фінансовим менеджерам необхідно для підвищення рівня ефективності фінансової діяльності знайти резерви забезпечення стабільними джерелами фінансування поточної діяльності підприємства, так як від цього залежить його фінансова стійкість.

Blog

Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Содержание