Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол
| Вид материала | Документы |
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
5. Вікторова Є. Перспективи розвитку іпотечного кредитування [Текст] / Є. Вікторова / Проблеми та судження // Гроші та кредит. – 2009. – №6. – с.27-30.
УДК 336.221:334.722
Орлова В.О., к.е.н., професор
Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ ОПОДАТКУВАННЯ
В наукових дослідженнях вчених України неодноразово доводилось, що податкова система, в наслідок нестабільності перешкоджає зусиллям суб’єктів малого бізнесу у розвитку підприємницької діяльності та підвищення її ефективності.
Практика оподаткування малого бізнесу свідчить, що нестабільність податкового законодавства зумовлена численними змінами діючих нормативно-правових актів щодо порядку сплати податків, що призводило до ускладнення та заплутаності у здійсненні розрахунків з бюджетами усіх рівнів. Як наслідок, суб’єкти малого бізнесу, не маючи можливості відстежувати усі зміни податкового законодавства довгий час знаходились у критичному становищі, не знаючи коли необхідно сплачувати платежі до бюджету та яким порядком сплати слід керуватись.
Разом з тим вітчизняна податкова політика мала і деякі здобутки. Так з метою реалізації стимулюючої функції податків в Україні було запропоновано декілька спрощених систем і режимів оподаткування суб’єктів малого бізнесу.
Метою запровадження спрощених систем оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого бізнесу було зниження податкового тиску, спрощення механізму адміністрування та сплати податків, подолання тіньової економіки, створення нових робочих місць, що дало змогу юридичним і фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності в Україні відчути перспективу економічної незалежності і досягти певного рівня самозабезпечення.
На сьогодні, як і до прийняття Податкового кодексу України, існує три системи спрощеного оподаткування суб’єктів малого бізнесу: єдиний податок для юридичних і фізичних осіб, фіксований податок для фізичних осіб – підприємців і фіксований сільськогосподарський податок.
Аналіз свідчить, що кожен із зазначених режимів має свої особливості, спрямовані на відповідну категорію суб’єктів малого бізнесу – платників податків, а також дає можливість таким суб’єктам добровільно обирати спосіб та систему оподаткування: за загальною або за спрощеною системою.
Ці системи були і залишаються спрямованими на дерегулювання податкового обліку та звітності, яка була досить оббяжеливою для суб’єктів малого бізнесу. Крім того, жодна із трьох зазначених систем не дає пільг за обсягами податкових вилучень, а спрямовані на створення прозорих та простих процедур стягнення податків, зменшення надмірного податкового адміністрування.
Слід зазначити, що використання спеціальних систем оподаткування забезпечує динамічне створення робочих місць, швидке реагування на зміни ринку праці, поглинання надлишків робочої сили.
Для держави важливим є те, що авансова сплата податків за спрощеними системами оподаткування суб’єктів малого бізнесу є обов’язковою умовою їх застосування. Як свідчать дані ДПС України, надходження коштів від сплати єдиного та фіксованого податків є джерелом постійного та гарантованого поповнення державного і місцевих бюджетів. Крім того, з кожним роком спостерігається тенденція зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системами оподаткування зі сплатою єдиного податку, що була запроваджена Указом Президента України від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Сьогодні більше 40% від загальної кількості суб’єктів малого бізнесу обрали спрощену систему оподаткування. За період з 1999 по 2010 рік кількість платників єдиного додатку збільшилась майже в 12 разів. Суб’єкти малого бізнесу, що обрали спрощену систему оподаткування забезпечили роботою більше ніж 1,5 млн. громадян.
Таким чином, практичний досвід застосування цієї системи дає достатньо підстав для ствердження, що ця система оподаткування, обліку та звітності має позитивний вплив на сектор малого бізнесу, що дозволяє державі максимально спростити облік і контроль за діяльністю суб’єктів малого бізнесу та забезпечити стабільні надходження в бюджети усіх рівнів.
Починаючи з 1 січня 2012 року набув чинності, прийнятий у листопаді 2011 року Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Цим законом як і попереднім законодавством встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, який передбачає заміну сплати окремих податків, введених Податковим кодексом, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку і звітності. Залишились також без змін вимоги, щодо самостійного обрання спрощеної системи оподаткування та обов’язкової реєстрації платником єдиного додатку. Разом з тим, введеним в дію законом, передбачені значні зміни і особливості щодо ставок єдиного податку, нарахування, сплати і подання звітності суб’єктами малого бізнесу як з єдиного податку так і з окремих податків і зборів платниками єдиного податку. Все це заслуговує подальшого дослідження тенденцій розвитку оподаткування малого бізнесу в Україні.
Література:
- Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. – 302 с. ІSВN 966-620-235-2.
- Податкова система України: навчальний посібник / за заг. ред. М.Я. Азарова. – К.: Міністерство фінансів України, Національний університет державної податкової служби України, 2011. – 656 с. ІSВN 978-966-337-233-4.
УДК 336.447
Панасенко Е.А.
Донецкий национальный университет экономики и торговли им. М. Туган-Барановского
k-panasenko@mail.ru
РОЛЬ БАНКОВСКОГО СЕКТОРА В ПРЕОДОЛЕНИИ ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА
Всемирный банк выпустил доклад, посвященный роли банковских инструментов (аккредитивов, расчетов по инкассо и банковских гарантий) во время глобального экономического и финансового кризиса в период 2008 – 2009 гг. Доклад «Роль банковских инструментов для финансирования торговли во время торгового кризиса» (Trade Finance during the Great Trade Collapse), подготовленный экспертами Всемирного банка, отражает воздействие финансового и экономического кризиса на объемы торговли в этот период.Так после кризиса на кредитном рынке объемы мировой торговли сократились в два раза. В результате банки не смогли удовлетворить запросы своих клиентов на проведение банковских операций по финансированию международных торговых сделок. Общий объем невыполненных торговых операций был оценен в объеме 25 млрд. долл. США. Правительства и международные организации были вынуждены предпринять меры, поскольку порядка 80-90% торговых сделок осуществляется через банковские механизмы [2].
Доклад дает оценку роли банковских инструментов для проведения торговли в период финансового и экономического кризиса, а также анализирует действия национальных правительств и международных организаций в восстановлении рынков банковских операций по финансированию торговли.
В докладе приводятся попытки дать ответы на следующие вопросы:
1) Стал ли недостаток банковских инструментов для финансирования торговли основной причиной ограничения торговых потоков в период мирового экономического кризиса?
2) Что стало основой и ограничением для национальных и международных интервенций для поддержки рынка банковских инструментов для финансирования торговли во время кризиса?
3) Насколько эффективны были частные и государственные механизмы для поддержки механизмов торговли во время кризиса?
4) В какой мере существующие правила в рамках Базеля 2 и Базеля 3 обострили спад рынка банковских инструментов для финансирования торговли во время кризиса и пост-кризисный период?
Отдельная часть доклада посвящена анализу воздействия кризиса на торговлю в развивающихся странах, в том числе, странах Африки, а также мерам, предпринятым региональными банками развития для преодоления кризиса, в том числе, в сфере торговли [1]. В качестве примера влияния финансового и экономического кризиса на торговлю в развивающихся странах эксперты Всемирного банка привели исследование, выполненное Исследовательским институтом содействия развитию (Великобритания) (Institute of Development Studies, IDS), посвященное торговле на рынке швейной продукции и овощной продукции в странах Африки. Данные секторы были в достаточной степени поддержаны национальными правительствами, поскольку стали ключевыми экспортоориентированными отраслями в странах Африки во время кризиса [3]. Тем не менее, исследование показало, что основными причинами спада торговли в данных секторах стали волатильность обменных курсов и спад спроса. Таким образом, помимо действий, направленных на предоставление банковских гарантий для торговых операций, перед правительствами африканских стран стояла задача поддержать спрос на рынке швейных изделий и овощной продукции.
Доклад «Роль банковских инструментов для финансирования торговли во время торгового кризиса» является совместным продуктом Всемирного банка, международных финансовых институтов, частных банков и академического сообщества [4].
Литература:
- Буторина О. В. Антикризисная стратегия Европейского союза: ближние и дальние рубежи / О. В. Буторина // Полития. — 2009. — № 3.
- Динкевич, А. И. доктор экономических наук, профессор, Мировой финансово-экономический кризис// Деньги и кредит, № 10, 2009 г. 37 с.
- Роберт Б. Зеллик, ВСЕМИРНЫЙ БАНК, ГОДОВОЙ ОТЧЕТ 2010, 72 с.
- ссылка скрыта
УДК 347.734
Парій-Сергєєнко Є.П., к. держ. упр., доцент,
Ляшенко М.С.
ПАТ «Ощадбанк», м.Донецьк
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОЩАДБАНК» НА БАНКІВСЬКОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
Ефективна та стабільна банківська система – необхідна умова розвитку економіки будь-якої країни, оскільки вона є найважливішим елементом економічної інфраструктури. Основним її призначенням є забезпечення постійного безперервного і ефективного обігу фінансових ресурсів у державі та максимальне збереження довіри суспільства до банківського сектора.
Загальний рівень розвитку банківської системи значною мірою залежить від ефективності функціонування окремих комерційних банків.
В процесі дослідження ефективності діяльності ПАТ «Ощадбанк» на ринку банківських послуг України виявлено:
ПАТ "Ощадбанк" є універсальною банківською установою, діяльність якої спрямована на надання широкого спектру банківських послуг всім типам клієнтів та підприємств будь-якої форми власності.
ПАТ "Ощадбанк", відповідно до структури своїх пасивів, має статус спеціалізованого ощадного банку. Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України.
Протягом 2010 року банк залишався одним з найбільших учасників грошового ринку, виходячи на ринок переважно з розміщенням ресурсів, використовуючи увесь спектр казначейських операцій для управління ліквідністю банку.
Протягом 2007-2009 рр. банк забезпечив динамічне зростання чистого прибутку, який становив у 2007 р. – 207,2 млн. грн., у 2008 р. – 305,2 млн. грн., у 2009 р. – 692,7. У 2010 р. спостерігається зниження чистого прибутку до 460,6 млн. грн. За показником прибутку банк зайняв 3 місце серед банків-конкурентів.
В цілому аналіз динаміки фінансових результатів діяльності ПАТ «Ощадбанк» дає підставу стверджувати, що кризові явища на фінансових ринках дещо негативно позначилися на формуванні прибутку банку.
При цьому за надзвичайно складних умов як ендогенного, так i екзогенного характеру, за показниками ефективності дiяльностi за 2010 р. банк досягнув кращих результатів, ніж у середньому по банках України, а саме: рівень рентабельності балансового капіталу становив 2,77%, рентабельності статутного капіталу – 3,32%, рентабельності активів – 0,78%.
ПАТ "Ощадбанк" за обсягом активiв станом на 01.01.2011 року входить до першої групи комерцiйних банкiв України i за цим показником займає 3 мiсце.
За перiод з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року активи банку зросли в 3,1 рази, або на 39,7 млрд. грн. (в т.ч. за 2008 р. на 38,8 млрд. грн.), i становили 59,0 млрд. грн.
Загальна структура активів Банку свідчить про виважене ставлення Банку до їх якості. Такий підхід дозволяє йому ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за більшістю активних операцій. Управління активами вирішувало проблему прибутковості, дотримання нормативів ліквідності та контролю притаманних Банку ризиків. Протягом року постійно здійснювалась диверсифікація активів з метою оптимізації їх структури та адекватного реагування на зміну економічних умов діяльності самого Банку, потреб клієнтів, перспектив розвитку окремих сегментів ринку послуг та бізнесу в Україні.
Джерелом фінансування активних операцій були залучені кошти у розмірі 42392804 тис. грн. та власний капітал у розмірі 16626329 тис. грн.
Структура пасивiв банку змінилася у бiк зростання частки власного капiталу з 11,4% до 28,2% та зменшення частки зобов'язань банку з 88,6% до 71,8%.
З оцінки якості управління пасивами ПАТ «Ощадбанк» можна зробити висновок про якісне управління пасивами банку, що забезпечує виконання банком економічних нормативів та дотримання необхідного рівня фінансової стійкості.
Діяльність ПАТ «Ощадбанк» відбувається за умов постійно змінюваної загальноекономічної та соціально-політичної ситуацій, які різною мірою впливають на стабільність банківської установи та ефективність виконання нею своїх функцій.
Незважаючи на позитивну динаміку, яка спостерігалася у фінансовій діяльності ПАТ «Ощадбанк» протягом 2007-2009 рр., негативні наслідки фінансової кризи вплинули на результати діяльності банку у 2010 р.
За таких умов діяльність ПАТ «Ощадбанк» та управління нею не може зводитись до простого реагування на зміни, що відбуваються на основі попередньо набутого досвіду. Сьогодні визначальним чинником розвитку ВАТ «Ощадбанк» стає необхідність свідомого управління змінами на основі науково обґрунтованої процедури їх передбачення і регулювання, тобто формування стратегії розвитку.
Функціонування ПАТ «Ощадбанк» у нестабільному економічному середовищі потребує підвищення ефективності його діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження ефективних форм управління банківською діяльністю. У таких умовах значна роль належить стратегічному плануванню банківської діяльності. Сучасне стратегічне планування включає активне застосування динамічних моделей розвитку банку, які охоплюють основні закономірності діяльності банку. Аналіз результатів планування, отриманих за допомогою динамічних моделей, дає змогу визначити сферу керованих параметрів, які уможливлюють досягнення стратегічних завдань і цілей банку.
УДК 330.526.33:336.027
Рябчиков М.А., к.е.н., керуючий
Макіївське відділення ПАТ «Укрсоцбанк»
Юденкова О.О. Макіївський економіко-гуманітарний інститут
УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНОЮ БАЗОЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРСОЦБАНК»
Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується підвищенням вимог до банківської системи, яка повинна сприяти стійкому економічному зростанню та підвищенню конкурентоспроможності господарського комплексу в умовах поступової інтеграції у європейський та світовий економічний простір. Це обумовлено особливою роллю банків як провідних фінансових посередників, що забезпечують переміщення фінансових ресурсів між окремими регіонами, галузями господарства та суб’єктами економіки з метою задоволення їх потреб та запитів. Вказані процеси вимагають від комерційних банків адекватного нарощування обсягів, оптимізації структури та вдосконалення організації ресурсної бази.
Достатня за обсягом та належним чином збалансована ресурсна база банків є важливою передумовою їх прибутковості, підтримки достатньої ліквідності та довіри з боку учасників ринку. Зміцнення ресурсної бази сприяє підвищенню можливостей банків у задоволенні поточних та інвестиційних потреб суб’єктів господарювання і домогосподарств у додаткових фінансових ресурсах. Разом з тим у сучасних умовах в Україні помітно загострились проблеми формування та використання ресурсів банків. Необхідність прискорення розвитку виробництва та обмеженість фондового ринку спричинили надто високий попит на банківські кредити, що, в свою чергу, вимагає прискореного нарощування банківських ресурсів. Однак низький рівень монетизації економіки, низька ефективність виробництва та недостатній життєвий рівень населення істотно ускладнюють вирішення цієї задачі. Особливо гостро стоїть проблема формування довгострокових ресурсів, попит на які зростає найбільш динамічно у підприємств і населення.
В той же час наявні кредитні ресурси банки не завжди можуть надійно і вигідно розмістити, оскільки фінансовий стан більшості їх клієнтів не дозволяє їм це здійснити. Тому в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів в економіці у банків нерідко з’являється надлишок ліквідності, який погіршує їх фінансовий стан. Ця проблема потребує істотного вдосконалення механізмів процесу управління ресурсною базою банків.
Аналіз формування ресурсної бази Укрсоцбанку показав, що основними джерелами ресурсiв Укрсоцбанку є: кошти клiєнтiв (юридичних i фiзичних осiб), кошти iнших банкiв та фiнансових установ, а також власний капiтал. В структурi зобов'язань Укрсоцбанку найбiльшу питому вагу (47%, або 19327 млн.грн.) становили кошти залученi вiд фiнансових установ. Кошти суб'єктiв господарювання та фiзичних осiб складали 37% й становили на 01.01.2011 року 15 337 млн. грн. За 2010 р. Укрсоцбанком за користування ресурсами сплачено процентiв в сумi 2398,4 млн. грн., в тому числi: - за коштами iнших банкiв та фiнансових установ - 1153,3 млн. грн.; - за коштами клiєнтiв - юридичних осiб - 322,9 млн. грн.; - за коштами клiєнтiв - фiзичних осiб - 920,3 млн. грн.; - за цiнними паперами власного боргу - 1,9 млн. грн. Джерелом ресурсiв банку поряд з коштами клiєнтiв є i капiтал. За пiдсумками 2010 року капiтал ПАТ "Укрсоцбанк" перевищив шiсть з половиною мiльярдiв гривень ( 6570 млн. .грн.) та збiльшився проти минулого року на 542 млн.грн. (в т.ч. за рахунок прибутку - на 28,9 млн.грн.).
Вагоме мiсце серед зовнiшнiх джерел фiнансування дiяльностi Банку у 2010 роцi посiдало також фондування, отримане вiд материнських структур, обсяг якого на кiнець року досягав 2,2 млрд. дол. США. Близько 74% з цiєї суми - це довгострокове фiнансування у виглядi кредитних лiнiй на 2, 4, 5 та 7 рокiв (у тому числi 150 млн. дол. США у виглядi субординованого кредиту). Окрiм того, у складi довгострокового фондування Банк має субординований кредит вiд ЄБРР у розмiрi 100 млн. дол. США. Для поповнення робочого капiталу у 2010 роцi ПАТ "Укрсоцбанк" також використовував капiталiзацiю прибутку, отриманого ним у попередньому перiодi, що залишився пiсля виплати дивiдендiв акцiонерам Банку. Протягом 2010 року Сукупність ресурсів комерційного банку створює основу формування його ресурсного потенціалу, який передбачає, насамперед, можливості отримання джерел ресурсів, їхнього розвитку.
УДК 330.142.23
Семенєнко Ю.С.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
НАПРЯМКИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
На сучасному етапі сьогоднішній день банківська система України знаходиться у посткризовому стані і характеризується недостатнім рівнем капіталізації. Отже, проблема капіталізації банківської системи набуває актуальності.
Дослідженню теоретичних та прикладних аспектів проблем капіталізації та консолідації банківської системи України, а також банкрутства комерційних банків присвячені наукові розробки як зарубіжних, так і вітчизняних учених, зокрема праці вітчизняних науковців В. Іваненко, І. Щербина, А. Рудик, В. Губенко, О. Орлюк, А. Гриценко, В. Міщенко, В. Марцин, А. Мещерякова, Т. Пащенко, Л. Примостки, Р. Слав’юка, Т. Смовженко, О. Чубарь, І. Федосік, Н. Швець та інших. До зарубіжних вчених, які досліджували проблеми і шляхи підвищення капіталізації банківських установ в управлінні капіталом банку, можна віднести Г. Коробову, В. Киселева, В. Пятенка, Ю. Масленченкова, Дж. Синки, Дж де Ніколо, А. Майчлер та інших.
Одним із шляхів підвищення капіталізації банківської системи є консолідація банківського капіталу. В Україні більшість банків мають обмежену посередницьку роль у вітчизняній економіці. Вони неспроможні кредитувати великий і середній бізнес, не кажучи вже про надання їм довгострокових, до того ж дешевих кредитів. За результатами міжнародних оцінок капітал банківського сектора держави є достатнім для нормального обслуговування виробничого циклу за умови, що він дорівнює 6-7 % ВВП держави.
Другим важливим напрямком капіталізації банківської системи України є залучення у статутні капітали банків грошових коштів населення. На сьогодні офіційна статистика свідчить, що поза банками перебуває 60 млрд. грн. готівкових коштів. Експерти оцінюють обсяг коштів на руках у населення приблизно в 100-110 млрд. грн. - це величезний потенціал, який може вивести українську банківську систему за показником капіталізації на рівень країн Східної Європи.
Третім напрямком капіталізації банківської системи є покращення загальноекономічної та соціально-політичної ситуації у країні. Стосовно довгострокових моделей накопичення в пенсійному страхуванні, то цей шлях лежить через створення дворівневої системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка складається з загальнообов'язкового накопичувального державного та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Тому необхідно запроваджувати загальнообов'язкове накопичувальне страхування, поступово згортаючи економічно неефективну діючу солідарну систему пенсійного забезпечення, обтяжену громіздким апаратом управління.
У банківській практиці сьогодні визначено декілька методів управління внутрішнім і зовнішнім джерелами нарощування капіталу. За першим методом основне джерело поповнення капіталу банку - його прибуток. Він є одним із найлегших, найдешевших та найбезпечніших (з позиції контрольного пакета акцій) засобів нарощування капіталу. Це джерело безпосередньо пов'язане з дивідендною політикою банку: чим більше прибутку буде виплачено як дивіденди, тим менша його частка буде капіталізована, і навпаки. Світова практика показує, що дивідендна політика є оптимальною тоді, коли зростає ринкова вартість акцій. Таким чином, капіталізація прибутку дає змогу не розширювати коло власників, а отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і виключити зниження дохідності акцій внаслідок збільшення їхньої кількості в обігу.
Нині найпопулярнішим зовнішнім джерелом залучення капіталу є емісія звичайних і привілейованих акцій. Як варіант організації випуску акцій може виступати ІРО - первинне публічне розміщення акцій на відкритому ринку (біржі), де їх може "вільно купувати широке коло приватних та інституційних інвесторів". Переваги цього способу - можливість швидко отримати значні грошові ресурси, а також покращити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Крім того, додаткова емісія може бути використана з метою захисту від недружнього поглинання. Нарощування капіталу з використанням емісії простих акцій сьогодні використовується досить обережно, і пов'язано це з тим, що більшість власників бояться втратити контроль за управлінням банківською установою. У зв'язку з цим необхідні нові фінансові інструменти, які зацікавлять інвестора та власників і дадуть можливість нарощувати статутний фонд. Одним з таких інструментів може бути емісія привілейованих акцій з фіксованою дохідністю і пільговим оподаткуванням доходів громадян, які інвестуються в привілейовані акції, та доходів, отриманих від інвестування. При використанні такого джерела кошти направляються на поповнення статутного капіталу і при цьому не дають права на управління банком, а отже, відсутня загроза втратити контроль за банком.
Для покращення стану банківської системи України та підвищення рівня капіталізації комерційних банків пропонуємо використовувати такі внутрішньосистемні методи: збільшення прибутковості банківської діяльності; зняття нормативних перешкод нарощенню капіталів банків. Водночас доцільно упроваджувати такі позасистемні методи впливу: створення правової бази, що сприяє зменшенню ризиків банківської діяльності, зменшенню витрат, збільшенню доходів та набору банківського інструментарію; відновлення стимулюючої функції податків для суб'єктів господарювання; запровадження сприятливого податкового режиму для інвестицій у капітал банків, враховуючи суспільну потребу; забезпечення єдиних вимог до прозорості і структури власності для всіх суб'єктів господарювання та створення умов для детінізації економіки та легалізації капіталів; оздоровлення економіки і підвищення суверенного рейтингу держави.
Від ефективності застосування даних напрямів і методів залежить створення сприятливих умов для нарощення обсягів капіталу банківської системи й ефективному її функціонуванню.