Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Вид материала

Документы

Содержание Череп А.В. Стресові активи як основний фактор збільшення кредитного ризику

Подобный материал:

• З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
• Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.

УДК 336:005.332.7(477)

Череп А.В., д.е.н., професор,

Худолєй Л.В.

Запорізький національний університет

Проблеми та шляхи забезпечення ФІНАНСОВО-економічної безпеки України


Нагальність зміцнення системи фінансово-економічної безпеки в Україні обумовлюється існуючими недоліками у фінансово-економічній сфері, а саме: розладом фінансів держави, місцевого самоврядування та приватних підприємницьких структур, що, зокрема, проявляється в недосконалості міжбюджетних відносин та дефіцитності бюджетів усіх рівнів; втратами внутрішньої та зовнішньої платоспроможності, яка загрожує банкрутством; послабленням контролю у сфері розрахунків між економічними агентами; загостренням кризи платіжної системи; нерозвиненістю фондового ринку; домінуванням негрошових відносин в економіці; "втечею" національного капіталу за кордон; втратою довіри населення до національної грошової одиниці, фінансових інституцій тощо. Однією з найсуттєвіших загроз фінансово-економічній безпеці є істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів - прибутку суб'єктів господарювання, доходів бюджетів усіх рівнів, амортизаційних відрахувань, ресурсів цільових фондів та ін.[1]

Подальше зміцнення фінансово-економічної безпеки повинно базуватися насамперед на врахуванні похідної ролі фінансів у забезпеченні функціонування економіки. Навіть окремі спроби йти всупереч цим принциповим положенням призводили і призводитимуть до деструктивних наслідків, руйнуватимуть прагнення забезпечити захищеність економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз. Практика господарювання останніх років свідчить про те, що внаслідок розриву між реальним і монетарним секторами економіки відбувається все інтенсивніший відтік коштів із виробничої сфери до фінансово-кредитної.

В організаційному аспекті дедалі важливішою запорукою дотримання економічної безпеки України стає узгодженість взаємодії державного, комунального та приватного сегментів фінансової сфери національного господарства та забезпечення керованості кожного з них. Іншою істотною передумовою фінансової безпеки є узгодженість взаємодії бюджетних, зокрема фіскальних та інвестиційних компонентів фінансової сфери, з такими складовими монетарного сектора економіки, як грошово-валютний, кредитний та фондовий ринок, страхова діяльність тощо.

Відтак досягнення позитивного впливу фінансового сектора на реальну економіку мусить передбачати пріоритетне спрямування фінансових потоків у розвиток тих галузей, які, по-перше, забезпечують економічне зростання за рахунок переважаючого використання відтворюваних ресурсів та наукоємних процесів, а по-друге, спроможні реалізувати сукупність притаманних економіці України об'єктивних конкурентних переваг.[2]

Виходячи з викладеного, зростає необхідність ужиття комплексу заходів, спрямованих на усунення недоліків в управлінні грошовою сферою і забезпечення протидії і тінізації та криміналізації грошового обігу. Потребує нагального розв'язання проблема недостатності грошової маси в легальному обороті з одночасним її скороченням у тіньовому обігу. Актуальним завданням подальшого розвитку грошового обігу в Україні залишається необхідність подолання його доларизації. Це стане можливим лише завдяки набуттю національною грошовою одиницею - гривнею - властивостей бути не лише високоліквідним засобом платежу, а й надійним засобом заощадження грошей та їх захисту від знецінення.

Література:

1. Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансово-економічної політики України в умовах глобалізації // Фінанси України. — 2006. — № 1. — С. 24—30.
   
2. Васильців Т.Г. Економічна безпека України: стратегія та механізми зміцнення: монографія. – Львів: Арал. – 2008. – 384 с.
   

УДК 330.131.7:336.77.

Чучко О.П., к.е.н., доцент,

Поліч С.С.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

СТРЕСОВІ АКТИВИ ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТОР ЗБІЛЬШЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ


Кредитний ризик є історично першим серед фінансових ризиків і за своїм обсягом дуже масштабний. Він перебуває в причинно-наслідковій залежності з іншими елементами банківської системи, підпорядкований закономірностям і динаміки її розвитку і сприйнятливий до впливу всіх груп факторів, що впливають на систему банківських ризиків у цілому і на кредитний ризик зокрема.

До основних ризикоутворюючих факторів збільшення кредитного ризику належить високий рівень негативно класифікованих активів або стресових активів. До складу цих активів відносять субстандартні, сумнівні та збиткові кредити; дебіторську заборгованість, яка віднесена до категорій класифікації, під які створюються резерви; нараховані доходи, прострочені понад 31 день; залишки за кореспондентськими рахунками, які віднесені до категорій класифікації, під які створюються резерви.

В Україні стресові активи складають більш 30 відсотків від загального кредитного портфеля. За даними НБУ з 700 млрд. грн. кредитів у вітчизняних банках більш 80 млрд. грн. – стресові. Отже, в післякризовий період проблема стресових активів залишається однією з найактуальніших у фінансовому секторі. Саме значна частка проблемних активів у портфелі фінансових установ є однією з основних внутрішніх причин, які призвели до поглиблення кризи та значного збільшення кредитного ризику банківської системи.

Можна вважати позитивним моментом той факт, що частка проблемних активів в загальному портфелі банків дещо зменшилась з початку поточного року. Але, це сталося не завдяки зменшенню обсягу власне стресових активів, а лише за рахунок нових активних операцій банків, в тому числі, за рахунок інвестування в державні цінні папери, які хоча і не мають звичного рівня доходності, але є цілком безризиковим об`єктом для інвестицій.

Отже, чим більше банківських установ матиме значні обсяги стресових активів, тим гіршою буде загальна ситуація в країні, а кредитні ризики і ризики ліквідності банківської системи згодом можуть виявитись неконтрольованими.

Слід зазначити, що банки потребують швидкого та ефективного з економічної точки зору механізму очищення балансів від стресових активів. Значні накопичені обсяги таких активів не тільки не приносять прибутку їх утримувачам, вони ще й змушують банки тримати значні кошти у вигляді резервів, негативно впливають на регулятивний капітал банків, зменшуючи доходи як самої установи, так і її власників. Крім того, стресові активи стоять на заваді відновлення кредитування економіки, яка вкрай потребує дешевих грошових ресурсів для відновлення після кризи. І, нарешті, значні обсяги стресових активів і негативні наслідки, які вони тягнуть за собою, перешкоджають підвищенню інвестиційної привабливості України в цілому.

Комерційні банки реалізують різноманітні моделі реструктуризації проблемних активів у банківській сфері. Але, нажаль, кожен з банків, що стикнувся з проблемою, пов`язаною з наявністю в кредитному портфелі стресових активів, намагається вирішувати її самостійно. Хтось вважає оптимальним скористатись запропонованим Національним банком механізмом списання проблемних активів або самостійно займатись діяльністю з повернення прострочених кредитів, хтось використовує афілійовані структури і перекладає навантаження на них, хтось вважає за можливе продати свої активи із значним дисконтом чи залучити до співпраці напівлегальні колекторські фірми.

Всі вищезгадані методи вирішення проблеми хоча і мають право на існування, але видаються сумнівними з економічної або юридичної точки зору, потребують значного часу для реалізації, зазвичай балансують на межі відповідності нормам податкового законодавства та створюють підґрунтя для виникнення корупційних ризиків.

Таким чином, найбільш ефективним механізмом, що може бути застосований учасниками фінансового ринку для вирішення вищезгаданої проблеми стресових активів, є сек`юритизація таких активів, тобто відчуження стресових активів банками на користь інвестиційних фондів, що діють під управлінням професійних учасників фондового ринку – компаній з управління активами. В якості компенсації вартості переданих активів, банки мають отримати цінні папери тих самих інвестиційних фондів, що за певних умов дозволить значно покращити стан активів банків, а фондовому ринку отримати нові інструменти, що, в свою чергу, стимулюватиме збільшення обсягів операцій на організованому біржовому сегменті фондового ринку.

Слід зауважити, що однією з вимог, що висуває Національний банк України до цінних паперів, з яких складається інвестиційний портфель комерційних банків, є перебування таких цінних паперів в котирувальному списку фондової біржі. Таким чином, для задоволення зазначеної вимоги, цінні папери інвестиційних фондів, які банк отримує у якості компенсації вартості стресових активів, мають бути як найшвидше включені до котирувального списку. Нажаль, існуючі норми Положення про функціонування фондових бірж не дозволяють власникам цінних паперів інвестиційних фондів ініціювати їх включення до котирувального списку раніше 6 місяців від початку їх обігу, оскільки саме цей термін встановлено в якості обов`язкового для обрахування встановленої мінімальної загальної суми договорів з такими цінними паперами.

Отже, всебічне врахування впливу фактору стресових активів на рівень кредитних ризиків значною мірою сприятиме підвищенню ефективності кредитних операцій, допоможе гідно виходити із кризових ситуацій у банківській діяльності та обумовлюватиме стабільність функціонування банківських установ.