Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Вид материала

Документы

Содержание Укладання посередниками договорів перестрахування як елемент забезпечення фінансово-економічної Формування системи управління фінансовою безпекою підприємства Сутність та особливості забезпечення фінансової безпеки держави Обґрунтування процесу прийняття управлінських рішень в межах забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва на засадах Рис.1. Узагальнений процес прийняття управлінських рішень в межах управління ФБП (на основі піраміди Хедоури Ф.) УДК 658 Почечун О.І Проблема забезпечення фінансової стійкості підприємства як основа забезпечення системи його фінансової безпеки

Подобный материал:

• З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
• Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.

УДК 368.023.5

Манько I.O.

Київський національний торговельно-економічний університет

irman@ukr.net

УКЛАДАННЯ ПОСЕРЕДНИКАМИ ДОГОВОРІВ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ


Посередники на ринку страхових послуг відіграють важливу роль і є самостійним суб'єктом при укладанні не тільки договорів страхування, але й договорів перестрахування, виконуючи частину функцій страховика в розрізі забезпечення захисту майнових інтересів суспільства в Україні.

Природа страхового ринку є регульованою системою стійких економічних відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і продавцями страхових послуг, що пов'язані із формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування і матеріалізуються у страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у певній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню [1, с 13].

В українському законодавстві перестрахові брокери, які укладають договори перестрахування з резидентами та нерезидентами, виокремлені в окремий об'єкт державного регулювання. Відповідно до статті 15 Закону України "Про страхування" перестраховими брокерами є юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник [2]. Такий поділ посередників цілком відповідає вимогам Директиви Європейського Союзу "Про страхове посередництво" [3].

Зарубіжний досвід здійснення діяльності перестраховими посередниками протягом 1990-2002 pp. доводить, що відсоток договорів перестрахування, укладених за допомогою брокерів, складає від 55 до 62 % та перевищує кількість договорів перестрахування, укладених з перестраховиками напряму (30-40%) [5].

В Україні показниками, що характеризують діяльність страхових посередників з укладання договорів перестрахування, є співвідношення премій, отриманих за договорами укладеними страховими посередниками, і загальними показниками премій, отриманих страховиками, та виплат за такими договорами, а також частка премій за договорами перестрахування, укладеними за участю страхових брокерів у складі ВВП.

Протягом 2008-2010 pp. в Україні показник договорів перестрахування, укладених за участю страхових брокерів, зріс з 18 до 24 %. Також позитивною є тенденція щодо частки виплат за договорами перестрахування, укладеними страховими брокерами, яка зросла з 4,8 % у 2008 році до 12,26 % у 2010 році.

Таке збільшення є досить позитивним, яке не досягає показників світових ринків страхових послуг, водночас значно перевищує показники виплат за договорами перестрахування, укладеними напряму страховиками в Україні (2008 рік - 4,73 %, 2009 рік - 3,24 %, а за 2010 рік - 2,19 %).

Недоліком залучення перестрахових брокерів до укладання договорів перестрахування є додаткові витрати на їх супроводження та пролонгацію, разом з тим, кількість укладених договорів перестрахування за участю брокерів в Україні склали у 2008 році - 53,5 %, у 2009 році - 56,11 %, а у 2010 році -63,87% [4].

Разом з тим показники діяльності посередників при укладанні договорів перестрахування доводять, що страхові посередники не тільки забезпечують додатковий захист національного страхового ринку та підвищують платоспроможність страховика, але й забезпечують виплати за цими договорами на рівні вищому ніж за договорами, укладеними без участі посередників, а отже виступають елементом фінансово-економічної безпеки України.

Література

1. Фурман Василь Миколайович. Страховий ринок в Україні: проблеми становлення та стратегія розвитку : Дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Державна установа "Інститут економіки та прогнозування HAH України". — К., 2006. — 421 арк.: табл.
   
2. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР [Електронний ресурс] - Режим доступу: ссылка скрыта
   
3. Офіційний журнал європейського законодавства [Електронний ресурс Режим доступу: ссылка скрыта
   
4. За матеріалами з офіційного сайту Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України//[Електронний ресурс]- Режим доступу: ov.ua, доступ вільний - Загол. з екрану. - 2011.
   
5. Sigma № 2/2004, Swiss Re: Commercial insurance and reinsurance brokerage - love the middleman (p. 1-34).
   

УДК 658.15

Ніколаєва О.М., к. держ. упр., доцент

Храпкіна В.В., к.е.н., доцент

Науменко Т.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА


Розвиток економіки України на сучасному етапі характеризується безліччю перехідних процесів, коли кризи і критичні ситуації є невід'ємною характеристикою функціонування економічних систем всіх рівнів. Тому забезпечення фінансової безпеки стає одним із стратегічних державних завдань. Проте, фінансову безпеку держави неможливо забезпечити без стабільного функціонування реального сектору економіки. В умовах зовнішнього середовища, що динамічно змінюється, фінансова безпека підприємства - питання його виживання, оскільки банкрутство виступає вірогідним результатом господарської діяльності. Оперативних заходів щодо адаптації підприємства до нових реалій стає вже недостатньо. Актуальним завданням є формування системи управління фінансовою безпекою на підприємстві.

Суть фінансової безпеки підприємства полягає в здатності підприємства в умовах невизначеності самостійно розробляти і проводити фінансову стратегію відповідно до цілей загальної стратегії підприємства. Головна умова фінансової безпеки підприємства - здатність протистояти існуючим і виникаючим небезпекам і загрозам, які можуть призвести до фінансових збитків, небажаної зміни капіталу або до примусової ліквідації підприємства. Для забезпечення цієї умови підприємство повинно підтримувати фінансову стійкість, рівновагу, забезпечувати достатню фінансову незалежність підприємства і гнучкість при ухваленні фінансових рішень.

Під системою забезпечення фінансової безпеки підприємства розуміється комплекс заходів на користь захисту бізнесу від внутрішніх і зовнішніх негативних фінансових загроз. Ступінь цього захисту обумовлений здатністю менеджменту підприємства на відповідних рівнях:

- забезпечити стійкий економічний розвиток підприємства, досягнення основних цільових параметрів діяльності при збереженні ліквідності і незалежності його фінансової системи;

- нейтралізувати негативну дію кризисних явищ економіки, навмисні дії конкурентів і інших "недружніх" структур;

- запобігти операціям з активами підприємства, що створюють загрозу втрати прав власності;

- сформувати адекватну систему обліку фінансових потоків і зміцнити операційну ефективність системи контролю;

- залучити і використовувати позикові кошти за оптимальною вартістю у надійних банків і контролювати прийнятний рівень боргового навантаження;

- запобігти випадкам халатності, шахрайства, а також навмисним діям персоналу у відношеннях з контрагентами, а також інші фінансові порушення, зокрема пов'язані з використанням державних бюджетних коштів;

- розробити і запровадити систему постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього діагностування кризових явищ і ознак банкрутства;

- забезпечити проведення робіт щодо захисту конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю.

При розгляді питань фінансової безпеки підприємства, необхідно зазначити, що управління фінансовою безпекою підприємства відрізняється від системи управління фінансами підприємства. Так, стратегія фінансової безпеки окрім сценарію функціонування підприємства в так званих штатних умовах визначає і напрями дій керівництва в умовах нестабільної (кризової) ситуації, серед яких можна відзначити:організацію проведення постійного моніторингу фінансового стану з метою раннього діагностування кризових явищ;оцінку потенційних можливостей (зовнішніх і внутрішніх) щодо подолання загрози фінансової кризи;визначення переліку заходів по запобіганню загроз для фінансової безпеки підприємства;оцінку ефективності запланованих заходів з погляду нейтралізації негативних чинників;оцінку вартості пропонованих заходів, терміни реалізації, очікувані результати фінансової стабілізації.

При цьому особливістю управління фінансовою безпекою є те, що в кризових умовах ухвалення управлінських рішень часто здійснюється в обстановці зниження загального рівня менеджменту. Проте головна відмінність системи управління фінансовою безпекою від процесів фінансового управління полягає в тому, що основним показником її ефективності є дотримання нормативного рівня параметрів і індикаторів фінансової безпеки. Система ж управління фінансами припускає проведення оцінки фінансового стану підприємства за допомогою визначення розмірів відхилень фактичних значень показників від передбачених планом або досягнутих темпів зростання. Для виявлення загроз, недостатньо аналізу змін вказаних індикаторів за роками, за звітний період або порівняно з аналогами. Такий аналіз не дає чіткої відповіді, наскільки критична ситуація, який рівень загрози для бізнесу.

В цілому треба зазначити, що своєчасний акцент на ключових аспектах фінансової безпеки особливо важливий в умовах нестабільності зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, оскільки тільки ефективне функціонування системи фінансової безпеки і наявність її стратегії допоможе забезпечити збереження і подальший успішний розвиток бізнесу.


УДК 336.02

Панасенко Г.О., к.е.н., доцент

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

panasenkoaa@mail.ru

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ


Об'єктивні реалії та динаміка світових фінансових взаємовідносин, спрямованість на все вищий рівень у розвитку світових тенденцій як у технічній, так і в економічній сферах, поглиблення глобалізаційних процесів, нарощування темпів загальнотериторіального розвитку тощо, надзвичайно посилюють актуальність проблеми досягнення достатнього рівня збалансованості фінансової системи тієї чи іншої території для створення сприятливого середовища властиво в контексті динамічного соціально-економічного розвитку, а значить і посилення її фінансової безпеки.

Під фінансовою безпекою потрібно розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [1]. Стан фінансової системи значною мірою залежить від гармонійного взаємозв'язку та розвитку всіх її складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і перебуває в стадії формування. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. До того ж дезорганізація цієї системи, що йде поряд з її криміналізацією, створює значну загрозу економічній безпеці України і може призвести до вкрай негативних наслідків [2].

Існують офіційні показники рівня фінансової безпеки України - індикатори та порогові значення індикаторів, які передбачає Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена Наказом Міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007 р. [3]. Аналіз рівня цих показників за 2005-20010 роки свідчить про те, що значну загрозу фінансовій безпеці становив високий рівень інфляції, значення якого у 2008 році перевищувало порогове (107 %) на 16 %, а у 20010 р. - на 5,3 %, що є свідченням стабілізації інфляційних процесів [4].

Кожна фінансова система є максимально стійкою за умови дотримання рівноваги між внутрішніми та зовнішніми фінансовими збуреннями, що може також зумовлювати її динамічний розвиток. Початково фінансова система є самозбалансованою та залишається такою до моменту впливу на неї будь-яких внутрішніх чи зовнішніх фінансових збурень [5]. При прояві впливу на фінансову систему (що перебуває в рівновазі) конкретного збурення, яке порушує рівноважний фінансовий стан, рівновага прагне зміститися в напрямку послаблення зовнішнього збурення, стимулювальним фінансові процеси.

Поглиблення кризових явищ в економіці України вимагає об'єктивної і неупередженої оцінки з погляду фінансової безпеки політики фінансової стабілізації, яка здійснюється відповідно до вимог міжнародних фінансових організацій і негативно позначається на стані забезпечення економічної безпеки. Фінансова стабілізація не дала поштовх нагромадженню обігових коштів та інвестиційній діяльності. Натомість на тлі кризи платежів відбувається руйнація виробництва, „втеча" українського капіталу за кордон. Працює потужний насос висмоктування залишків потенціалу державного сектора і відбувається концентрація багатств у руках незначної групи людей. Вирішення зазначеної проблеми неможливе без внесення коректив у політику економічних реформ, вжиття адекватних дій з боку уряду.

Література

1. Барановський О. І. Фінінсова безпека в Україні (методологія оцінки та механізм забезпечення). - Режим доступу : ссылка скрыта
   
2. Економічна безпека України : сутність і напрямки забезпечення: монографія / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько. Режим доступу: ссылка скрыта
   
3. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України // Офіційний сайт Міністерства економіки України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта Іс1=97980&са1 іс!=38738
   
4. Статистичний бюлетень НБУ (електронне видання) /Департамент статистики та звітності Національного банку України, 2008-2010. - Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта
   
5. Радіонова І.Ф.Загальна макроекономічна нерівновага: зміст теорії та можливості застосування / Радіонова І.Ф. // Економічна теорія. – 2007. - № 2. - С. 81-93.
   

УДК 005.915:005.934

Полтініна О.П.,

Харківський національний економічний університет

olgapp86@gmail.com

ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В МЕЖАХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ЗАСАДАХ КОНТРОЛІНГУ


В останні роки світова економіка характеризується нестабільністю та необхідністю подолання наслідків стагнаційних процесів світового масштабу. Означені тенденції негативно впливають на фінансовий стан підприємств та рівень їх фінансової безпеки. Для вітчизняних суб’єктів підприємництва система забезпечення фінансової безпеки представляє собою комплекс заходів, що реалізуються керівниками та фінансовими менеджерами в інтересах захисту підприємства від внутрішніх і зовнішніх небезпек, саме тому управління фінансовою безпекою підприємства (ФБП) має бути процесом безперервним, який передбачає постійне прийняття управлінських рішень, результатом яких має стати підвищення рівня ФБП або недопущення його зниження. Сутність управління ФБП обумовлює необхідність синхронної діяльності структурних підрозділів підприємства. Будь-які важливі управлінські рішення на підприємствах приймає керівник, який несе відповідальність за розвиток підприємства, тому необхідно поєднувати зусилля фінансових менеджерів та спеціалістів служби контролінгу, які можуть тільки максимально повну інформацію про реальний стан підприємства та розробляти рекомендації щодо можливих дій керівника, проте не приймати управлінські рішення. Узагальнений процес прийняття управлінських рішень в межах забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва на засадах контролінгу наведено на рис. 1.

Стратегія забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва визначає напрями дій керівництва в умовах нестабільної економічної ситуації, серед яких можна відзначити:

діагностування рівня фінансової безпеки з виявленням можливості подальшого виникнення кризових явищ, що може забезпечувати відділ контролінгу на підприємстві у поєднанні із фінансовою службою;

діагностування небезпек, що виникають у зовнішньому середовищі, з метою розробки заходів із нейтралізації їх впливу, забезпечує служба контролінгу;

визначення перспектив та можливостей нейтралізації виявлених небезпек, організовує спільно фінансова служба та служба контролінгу;

оцінювання результативності запропонованих заходів з позиції протидії небезпекам, здійснює служба контролінгу спільно із фінансовою службою.

Враховуючи той факт, що процес прийняття управлінських рішень в межах забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва потребує обробки значних обсягів інформації та особливостей зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, керівники повинні спиратися на інформаційні потоки, які вони отримують від служби контролінгу та фінансової служби, тим самим забезпечуючи собі максимальну інформаційну базу для максимально результативних управлінських рішень.



Рис.1. Узагальнений процес прийняття управлінських рішень в межах управління ФБП (на основі піраміди Хедоури Ф.)


Оптимізація системи забезпечення фінансової безпеки підприємств шляхом впровадження контролінгу дозволить підвищити ефективність діяльності суб’єктів підприємництва внаслідок досягнення синергетичного ефекту від поєднання функцій контролінгу та системи забезпеченні фінансової безпеки. За умови послідовного та системного впровадження контролінгу в забезпечення фінансової безпеки, власники підприємства, через реалізацію тактичних заходів, зможуть досягти стратегічної мети – підвищення добробуту власників та збільшення ринкової вартості суб’єкту підприємництва.


Література

1. Ареф'єва О. В., Кузенко Т. Б. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки // Актуальні проблеми економіки. – 2009 – №1(91) – С. 98-103
   
2. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия [Текст] / И.А. Бланк. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 784 с.
   
3. Єпіфанов А. О. Фінансова безпека підприємств і банківських установ: монографія / За заг. редакцією д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова, [А. О. Єпіфанов, О. Л. Пластун, В. С. Домбровський та ін]. – Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2009. – 295 с.
   
4. Зоріна О. А. Місце контролінгу в системі управління підприємством // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право) – 2010 – № 2 (49) – С. 59-66
   
5. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2000. – 704 с.
   

УДК 658

Почечун О.І., Суха М.С.

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В.Лазаряна

mir5541@yandex.ru

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЙОГО ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ


Трансформації в економіці країни створюють інші умови діяльності підприємств, а також нове зовнішнє середовище для функціонування. До таких змін кожна система на підприємстві адаптується по-новому, але метою підприємства залишається стабільне функціонування на ринку. Підприємство, як первинна ланка в економічній системі, своєю фінансовою стійкістю забезпечує загальну стійкість національної економіки. Забезпечення високого рівня фінансової стійкості є гарантом стабільного функціонування та розвитку підприємства, що на сучасному етапі реформ у ринкових відносинах є пріоритетним завданням. За таких умов підприємство зможе генерувати кількісні та якісні показники своєї діяльності, які становлять основу забезпечення його фінансової безпеки.

Поняття «фінансова безпека» підприємства і його фінансову стійкість розглядали такі вчені як І.А.Бланк [4], К.С.Горячова, Н.Й.Реверчук, В.В.Бочаров [2], С.С.Гринкевич [5], Г.В.Савицька, Г.Г.Старостенко. Однак, в роботах цих вчених не розкривається поглиблене розуміння вирішення проблеми забезпечення фінансової стійкості в контексті фінансової безпеки.

Однією із складових фінансової стабільності підприємства є його фінансова стійкість. Серед науковців не існує єдиного тлумачення фінансової стійкісті. Професори О.О.Богданов та Б.Г.Серебряков тлумачать це поняття як стійкість підприємств, що визначається стійкістю елементів, у складі структури підприємства для формулювання закону найменшої стійкості [1]. Г.В.Савицька стверджує, що фінансова стійкість є здатністю суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігаючи рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість в умовах допустимого рівня ризику [2]. Подібне тлумачення фінансової стійкості дають В.В.Бочаров [2] та М.Я.Коробов [6].

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить досконале управління факторами його діяльності. Під внутрішньою стійкістю підприємства розуміють стан його матеріально-речової структури виробництва, трудової оснащеності, а також грошової структури підприємства. Фінансова стійкість підприємства відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

У формуванні фінансової стійкості найбільшою проблемою є оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу. Організація заходів щодо збільшення частки власного капіталу та зменшення потреби у залучених коштах є вирішенням даної проблеми. На підприємствах, де випускається значний обсяг продукції така політика реалізовується важче. Тому важливо визначити пріоритетні напрями щодо підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю підприємств в Україні, а саме: дотримання оптимальної структури активів, джерел їх покриття; забезпечення необхідного рівня власних оборотних коштів для забезпечення поточної ліквідності та незалежності підприємства; гнучка структура фінансових ресурсів; ефективне формування, розподіл та використання фінансових ресурсів; забезпечення балансу доходів та витрат. Порушення між співвідношенням власного та позикового капіталу спричиняє втрату платоспроможності підприємства. Тому, платоспроможність є одним із головних критеріїв оцінки фінансової стійкості, і тому важливо при її незадовільному рівні вживати заходів щодо стабілізації фінансового стану підприємства за визначених допустимих меж.

Здатність підприємства вчасно і у відповідному обсязі покривати свою заборгованість є основною характеристикою кредитоспроможності. За таких умов для підприємства важливе усунення неплатоспроможності, адже своєчасна виплата зобов’язань говорить про встановлення ефективної системи розрахунків і попередження виникнення банкрутства.

Отже, в умовах економічної нестабільності на ринку перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Забезпечення фінансової стійкості на підприємстві є досить відповідальним процесом, який становить основу стабільного розвитку підприємства. Гарантування фінансової стійкості забезпечує захист від фінансових втрат та попередження банкрутства підприємства, реалізацію найбільш раціонального та ефективного використання ресурсів підприємства, а отже гарантування забезпечення фінансової безпеки на підприємстві. Забезпечення фінансової стійкості в системі фінансової безпеки дозволяє підприємству активно здійснювати свою діяльність на ринку.

Література:

1. Бугай В. З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В. З. Бугай // Держава та регіони. – 2008. – № 1.

2. Шенаев А. О. Понятие финансовой устойчивости: ее показатели и условия обеспечения / А. О. Шенаєв // Банковские услуги. – 2008. – № 4. – С. 2–7.

3. Ареф’єва О.В. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи її забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №8.

4. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И.А. Бланк. – К.: Єльга, Ника-Центр, 2004. – С.24.

6. Гринкевич С. С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень / С. С. Гринкевич, М. А. Михалевич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Випуск 18.5. – С. 112–115.

7. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств : навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М. Я. Коробов. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2002. – 294 с.