Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Вид материала

Документы

Содержание Оцінка економічної безпеки підприємства Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. Сутність та механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства Фінансові ризики в посткризовий період Моделирование уровня дебиторской задолженности в системе обеспечения финансовой безопасности предприятия УДК 338 Цюпко І.В. Інформаційна складова туристичних підприємств в контексті забезбечення економічної безпеки країни

Подобный материал:

• З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
• Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.

УДК 658.14

Товстик О.В., Раєвська О.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

helentov@rambler.ru

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА


В сучасних економічних умовах особливо актуальною є проблема забезпечення економічної стабільності розвитку підприємства, одним з напрямів рішення якої представляється оцінка стану економічної безпеки суб’єкту господарювання.

Економічна безпека підприємства - це стан його захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх погроз, дестабілізуючих чинників, при якому забезпечується стійка реалізація основних комерційних інтересів і цілей статутної діяльності [1]. При цьому слід зазначити, що для кожного підприємства зовнішні і внутрішні погрози, з одного боку, індивідуальні та обумовлені специфікою функціонування, з другого – можна виокремити елементи, характерні для різних суб'єктів господарської діяльності.

Зовнішні погрози включають до себе наступні види: протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різну провину співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

Внутрішні погрози – це чинники, що виникають на підприємстві безпосередньо, а саме дії або бездіяльності співробітників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічного збитку компанії, витік або втрата інформаційних ресурсів, підрив її ділового іміджу, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами, конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу тощо.

Стан економічної безпеки можна виявити за допомогою різних критеріїв та індикаторів з урахуванням специфічних особливостей функціонування підприємства.

Система кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства може включати наступні [2]:

• індикатори виробництва (динаміка виробництва, реальний рівень завантаження виробничих потужностей, частка НІОКР в загальному об'ємі робіт, частка НДР в загальному об'ємі НІОКР, темп оновлення основних виробничих фондів, стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу), питома вага виробництва у ВВП, оцінка конкурентоспроможності продукції; вікова структура і технічний ресурс парку машин і устаткування;
  
• фінансові індикатори (об'єм «портфелю» замовлень, фактичний і необхідний об'єм інвестицій, рівень інноваційної активності, рівень рентабельності виробництва, фондовіддача виробництва, прострочена заборгованість, частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва;
  
• соціальні індикатори (рівень оплати праці по відношенню до середнього показника по промисловості або економіці в цілому; рівень заборгованості по зарплаті; втрати робочого часу; структура кадрового потенціалу).
  

Оцінка економічної безпеки підприємства передбачає аналіз його фінансового стану. До основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства відносяться наступні: оцінка ліквідності активів, платоспроможність і кредитоспроможність; оцінка його фінансової стійкості; оцінка ділової активності і рентабельності підприємства.

Крім того виокремлюють такі неформалізовані критерії оцінки: наявність у балансі збитків; непогашені в термін кредити і позики; уповільнення оборотності засобів підприємства; збільшення періоду погашення кредиторської заборгованості; наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства; значні суми дебіторської заборгованості, які відносяться на збитки; тенденції до витиснення в складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів «дорогими» і їхнє неефективне розміщення в активи; тенденція випереджального росту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів; тенденція випереджального росту позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу; нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових засобів.

Таким чином, оцінка стану економічної безпеки підприємства є важливим напрямом аналітичної роботи на підприємстві з метою забезпечення стабілізації діяльності підприємств.

Література

1. Лянной Г. Экономическая безопасность предприятия / Г.Лянной // «BEST OF SECURITY», № 7, 2006 [Электронный ресурс]. – Режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
   
2. Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития / М.Бендиков [Электронный ресурс]. – Режим доступу: ru/press/management/2000-2/02.shtml
   

УДК658.15.012.7

Удалих О.О, к.е.н., доцент, Учаєва Ю.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

yulya130390@yandex.ru

СУТНІСТЬ ТА МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА


Швидкий процес переходу економіки різних країн світу (в тому числі й України) водночас, по-перше, суттєво ускладнив умови господарювання і, по-друге, призвів до зростання конкуренції між господарюючими суб’єктами, що взагалі оказало негативний вплив на фінансовий стан та фінансові результати підприємств. В таких умовах виникає проблема формування та реалізації заходів щодо стабілізації фінансової складової економічної безпеки підприємств шляхом запровадження відповідного механізму управління, при цьому на ефективність вирішення проблеми суттєво впливає забезпечення фінансової безпеки на рівні національної економіки.

Багато вітчизняних та закордонних науковців приділяють увагу проблемам забезпечення фінансової безпеки підприємств, а саме О.І.Барановський, О.В.Ареф’єва, І.О.Бланк, Г.Фостер, Й.Шумпетер тощо. У працях цих вчених відображено методи і показники оцінки економічної та фінансової безпеки, певні елементи та механізм управління й забезпечення фінансової безпеки підприємств. При цьому досить актуальної залишається проблема комплексного дослідження механізму управління фінансовою безпекою підприємств в сучасних умовах.

У процесі дослідження та аналізу наукової літератури можна виділити такі найбільш повні визначення поняття “фінансова безпека підприємства ”:

І.А. Бланк відзначає, що фінансова безпека підприємства являє собою кількісно та якісно детермінований рівень його фінансового стану, який забезпечує стабільний захист його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних та потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру[1].

Р.С. Папехін розглядає фінансову безпеку як здатність підприємства самостійно розробляти і проводити фінансову стратегію відповідно до мети загальної корпоративної стратегії в умовах невизначеності й конкурентного середовища [2].

Отже, фінансова безпека підприємства – як складова економічної безпеки підприємства посідає особливе місце, оскільки фінанси забезпечують найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів. Фінансова безпека підприємства: дає змогу забезпечити фінансову стійкість, платоспроможність, ліквідність та фінансову незалежність підприємства у довготерміновому періоді; забезпечує оптимальне залучення та ефективне використання фінансових ресурсів підприємства; дає змогу ідентифікувати небезпеки і загрози стану підприємства та розробляти заходи для їх вчасного усунення.

Формування системи фінансової безпеки на підприємстві має передбачати взаємозв'язок цілей і завдань кожного рівня управління, вибираючи оптимальні шляхи реалізації рішень.

Сам механізм управління фінансовою безпекою підприємства включає в себе такі елементи (складові): організаційну структуру, функції управління, методи управління, фінансові інструменти, критерії оцінки (рівня фінансової безпеки підприємств та ефективності управління фінансовою безпекою підприємств), підвищення рівня фінансової безпеки підприємств.

До складу основних функцій забезпечення фінансової безпеки підприємств належать: панування (включаючи програмування і прогнозування); організація і регулювання; стимулювання; контроль у складі обліку, аналізу й аудиту.

Одним із важливих елементів механізму управління фінансовою безпекою підприємства є критерії оцінки фінансової безпеки підприємства. Вони повинні, по-перше, враховувати стратегічні цілі і завдання підприємства; по-друге, складатися з оцінки функціональних складових фінансової безпеки підприємства, які можуть мати різні пріоритети, в залежності від виду діяльності господарюючого суб'єкта.

Практичним для використання на вітчизняних підприємствах є світовий досвід з управління та забезпечення фінансової безпеки. Позитивним досвідом є досвід Німеччини, яка зіткнулася з фінансово-економічними проблемами на підприємствах і потребою їх санації під час об’єднання західної та східної частин країни: при прийнятті рішення про можливість відновлення платоспроможності підприємства, розробляється План подальших дій, в якому відображаються дії з боку кредиторів у вигляді часткового відмовлення у вимогах, яке здійснюється на засадах переоформлення позики на нових умовах. Особливу увагу привертають фінансові заходи Плану подальших дій, які спрямовуються на збільшення капіталу підприємства та включають: перетворення запозиченого капіталу підприємства у власний шляхом залучення дебіторів до участі у роботі підприємства; конверсію боргів через перетворення короткострокової заборгованості в довгострокові позики або довгострокові іпотечні кредити; тощо. Така практика фінансового оздоровлення та профілактики кризових ситуацій у Німеччині показала ефективність наступальної стратегії, яка передбачає диверсифікацію виробництва.

Забезпечення фінансової безпеки підприємств в сучасних умовах в Україні повинно базуватися на використанні досвіду провідних країн, але з урахуванням особливостей національної економіки.

Література

1. Бланк І.А. Управління фінансовою безпекою підприємства. - К. : Ельга, Ніка-Центр, 2009. - 784 с.

2. Папехин Р. С. Індикатори фінансової безпеки підприємств / Папехин Р. С. - Волгоград: Волгоградському наукове вид-во, 2007. - 16 с.

УДК 330.131.7

Харьков Д.С.

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

dkharkov@ukr.net

ФІНАНСОВІ РИЗИКИ В ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД


Без забезпечення фінансової стабільності є неможливим стале та довгострокове економічне зростання. Економіка України в 2010 р. після понад річного періоду спаду перейшла у фазу зростання, досягнувши 4,2 % річного приросту ВВП.

Протягом останніх сорока років фінансові кризи в десятках країн призвели до втрати близько 10-30 % національних фінансових активів. Останнім прикладом фінансової дестабілізації є світова фінансова криза, що зародилася в США у 2007 році як криза нерухомості та поширилася на весь світ, у тому числі й на український фінансовий ринок, що призвело до тотальної макроекономічної кризи в усіх сферах економіки. У відповідь на поширення кризових явищ уряди багатьох країн почали активно розробляти антикризові програми. Одним із ключових напрямків антикризових заходів є використання інструментів бюджетно-податкової політики. Мета даної наукової статті полягає у визначенні основних фінансових ризиків для вітчизняної економіки та розробка пропозицій щодо їхньої мінімізації.

Стосовно бюджетної політики, то в розвинутих країнах збільшення дефіциту бюджету і нарощування державного боргу зазвичай позитивно впливають на економічну кон’юнктуру лише в короткостроковому періоді.

Головні фінансові ризики для економіки України на сучасному етапі полягають у наступному:

1. Загроза збереження негативної тенденції попередніх років – випереджальне зростання соціальних витрат бюджету відносно ВВП (21,4 % ВВП) перевищує подібні витрати в розвинутих країнах Європи (19 % ВВП). [2] Тривале збереження даної тенденції стане причиною прискорення інфляційних процесів, від яких найбільше постраждають саме люди із фіксованими доходами.
   
2. Дефіцит бюджету, що призводить до необхідності його фінансування за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень (переважно за рахунок кредитів МВФ).
   
3. Нарощування державного боргу може призвести до ще більш неефективної структури виробництва і споживання в майбутньому.
   
4. Збільшення державного боргу більш високими темпами, ніж збільшення надходжень його фінансування стане причиною застосування емісійного способу покриття державних зобов’язань, що призведе до девальвації гривні.
   
5. Негативні інституційні особливості національної економіки – наявність корупції, бюрократії, тіньової економіки, яка за оцінками експертів Standard & Poors тримається на рівні 50 % [1, c.18], незахищеність прав власності – ускладнюють проведення ефективних реформ.
   

Зниження фінансових ризиків повинно відбуватися в двох основних напрямках:

підвищення ефективності реального сектору економіки за рахунок податкового стимулювання при створенні нових робочих місць, виробництві енергоощадної продукції тощо; покращення умов для розвитку малого та середнього бізнесу; підвищення контролю за рівнем умов та оплатою праці на вітчизняних підприємствах; підвищити ефективність податкового адміністрування, що забезпечить детінізацію доходів та збільшення надходжень до бюджету; [2]

зменшення бюджетних витрат, перш за все видатків на державне управління; зменшення частки соціальних витрат шляхом законодавчого врегулювання питань щодо статусу, методики нарахування та рівня соціальних виплат; реформування пенсійної системи України; згортання процесу заміщення зовнішнього боргу банківського сектору державним боргом, що містить загрозу збільшення боргового навантаження на державу.

Окрема увага має бути приділена збалансуванню фіскальної і монетарної політики, а також збільшенню норми обов’язкових резервів комерційних банків, що дозволить загальмувати інфляційні процеси, і разом з тим, прискорити ринкове відновлення процентної ставки до ефективного рівня (іншими словами, до рівня «переваг у часі», якщо користуватися термінологією Нобелівського лауреата Ф. Хаєка).

Література

1. Забезпечення фінансової стабільності в Україні в умовах посткризової економіки. – К.: НІСД, 2011. – 38 с.
   
2. Рудницька О. В. Антикризові заходи національних господарств та виклики для економіки України в посткризовий період. – [Електронний ресурс: ссылка скрыта]
   
3. Слобода Л., Шморгай М. Фінансовий ризик-менеджмент банків України в посткризовий період // Економічний аналіз. – 2011. – №8. Частина 1. – С. 397-403.
   
4. Шевченко В. Ю. Міжнародне залучення капіталу в посткризових умовах // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2010. – №26. – С. 161-167.
   

УДК: 657.421.1

Храпкина В.В., к.э.н., доцент

Макеевский экономико-гуманитарный институт

valentina_31@mail.ru

МОДЕЛИРОВАНИЕ УРОВНЯ ДЕБИТОРСКОЙ ЗАДОЛЖЕННОСТИ В СИСТЕМЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ФИНАНСОВОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ


На современном этапе развития экономикисущественно усложняются условия хозяйствования отечественных предприятий. Эффективность функционирования субъектов хозяйствования определяется преимущественно состоянием их финансов, что приводит к необходимости рассмотрения проблемы обеспечения финансовой безопасности предприятий.

Целью системы управления финансовой безопасностью предприятия является обеспечение возможности выполнения предприятием своих текущих и перспективных финансовых обязательств. При этом дебиторская задолженность связана с формированием как положительных, так и отрицательных эффектов. Для идентификации ситуаций и связанных с ними множеств затрат эффектов и ресурсов связанных с управлением дебиторской задолженностью следует учитывать, что:

- увеличение дебиторской задолженности позволяет расширить рынок сбыта продукции;

- чем выше срок дебиторской задолженности, тем выше риск по соответствующим платежам;

- суммы будущих платеже дисконтируются с учетом инфляции;

- низкие значения дебиторской задолженности зачастую свидетельствуют о потенциальной возможности интенсификации производственно-хозяйственной деятельности предприятия, а следовательно, - о наличии существенных объемов упущенной прибыли;

- максимальное значение прибыли достигается при некотором ненулевом объеме дебиторской задолженности и любое отклонение от него в принципе не желательно;

- по сути дебиторская задолженность представляет собой кредитование потребителей готовой продукции;

- неоправданное увеличение дебиторской задолженности влечёт за собой отвлечение средств из оборота и соответственно, снижение прибыли.

Схематично указанные эффекты представлены на рис. 1.



Рис. 1. Схема формирования эффектов при изменении сроков дебиторской задолженности.


Как видно из рис. 1 с точки зрения финансовой безопасности критичным сроком дебиторской задолженности является срок . Превышение дебиторской задолженностью этого срока приводит к невозможности выполнения предприятием своих финансовых обязательств (о чем свидетельствует превышение кривой «потребность в ресурсах для обеспечения производства» над кривой «реальные поступления с учетом риска и дисконтирования»). В точке же наблюдается максимальная эффективность функционирования предприятия. Также следует отметить, что если в качестве оценки уровня финансовой безопасности принять разницу между «реальными поступлениями» и «потребностью в ресурсах», то максимальный ее уровень может достигаться и в точке . При этом он является избыточным и остается таким вплоть до точки , так как в этом случае гарантированные поступления полностью покрывают потребности в финансовых ресурсах.

Таким образом, управление дебиторской задолженностью должно обеспечить поиск компромисса между эффективностью работы и риском неоправданного увеличения дебиторской задолженности.


УДК 338

Цюпко І.В., к.е.н., доцент,

Львівський університет внутрішніх справ.

Вітер О.М., к.п.н., в.о. доцента, Фурсіна О.В.,

Львівський інститут економіки і туризму

om_viter@i.ua;

ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗБЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ


У сучасних умовах істотно зросла роль інформації як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. У розвинених країнах швидко розвивається інформаційна складова бізнесу. На сьогодні світова індустрія інформаційних та комунікаційних комп'ютерних технологій за оцінками Світового банку, становить більш ніж 800 млрд. дол. США, відбувається перехід від економічної до інформаційної ери розвитку цивілізації. Сьогодні до 30% працездатного населення світу, зайнятого у сфері економіки, пов'язано з обробкою економічної інформації. За деякими прогнозами, ця частка надалі зросте до 70%.

Одним з головних чинників забезпечення ефективності системи управління діяльністю туристичного підприємства є інформаційна підтримка управлінських рішень. Саме наявність якісної та повноцінної системи інформації на підприємстві обумовлює раціональний вибір при прийнятті управлінського рішення. Проте, навіть в умовах бурхливого розвитку інформаційних технологій та активного впровадження програмного забезпечення системи управління туристичним підприємством, існує багато
проблем і критики відносно якості й ефективності інформації.

У світі розгорнулася реалізація проекту із створення Глобальної інформаційної інфраструктури, окремими складовими якої мають стати здійснювані в кожній країні проекти створення національної інформаційної інфраструктури. Створюються умови для становлення самодостатніх інтернет-економік, на які не можуть впливати уряди. У сучасних інтернет-компаній своє, дійсно глобальне середовище діяльності, свої, дійсно глобальні механізми конкуренції. Останні "недоступні" для національного регулювання, і єдиним шляхом уникнути втрат є розвиток і лібералізація телекомунікацій: як тільки інтернет-провайдери стикаються з високими цінами на оренду ліній в тій чи іншій країні, вони передають інформацію, наприклад, до США, де оренда ліній більш дешева; якщо якість країни встановлять жорсткі умови інтернет-зв'язку, то інтернет-компанії вестимуть свій бізнес в "м'якшому" діловому кліматі тощо.Загальна комп'ютеризація, мережа "Інтернет" внесли до сучасного життя зовсім інші можливості й зовсім інші загрози. Поряд із швидкими передачею та отриманням в будь-якому кінці світу необхідної для ведення бізнесу інформації за допомогою кваліфікованих "хакерів" у злочинних цілях здійснюються несанкціоновані проникнення до найважливіших комп'ютерних систем банків, компаній, фірм та міжнародних корпорацій. У такий спосіб безліч технологічних та інших комерційних таємниць переходять до інших власників у різних країнах світу.

У теорії інформації основною якісною характеристикою інформації, яка пов'язана безпосередньо з ефективністю її використання, вважається цінність інформації. Саме цінність інформації повинна лежати в основі оцінки ефективності використання управлінської інформації у процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві. Отже, можна вважати цінність управлінської інформації узагальненим показником її якості, який характеризує наявність у достатній мірі інших характеристик.

Таким чином, у стратегічному (глобальному) плані економічну безпеку гарантує лише конкурентоспроможна економіка, а основою сучасної конкурентоспроможності виступають інновації – інформаційні та управлінські.

Література:

1. Мунтіян В. І. Конкурентоспроможність національної економіки, як головний критерій економічної безпеки // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №2