Ред кол

Вид материала

Содержание

УДК 331 Тумакова С.В
Региональные особенности развития рынка рабочей силы: зависимость от инновационной и инвестиционной деятельности экономических с
Управление капиталом на фондовой бирже
Давайте рассмотрим пример
10 000 грн => вы торгуете 5-ю акциями
Основи формування регіональної інвестиційної політики
Фінансово-економічна безпека в україні
Financial andeconomic security in ukraine via microfinance
Обов’язковий аудит як інструмент забезпечення фінансової безпеки страхових компаній

Подобный материал:

1 ... 25 26 27 28 29 30 31 32 33

УДК 331

Тумакова С.В., ректор, к.э.н., доцент

ЧВУЗ «Крымский институт экономики и хозяйственного права», г. Севастополь

svett56@mail.ru

РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ РЫНКА РАБОЧЕЙ СИЛЫ: ЗАВИСИМОСТЬ ОТ ИННОВАЦИОННОЙ И ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЭКОНОМИЧЕСКИХ СУБЪЕКТОВ

Одним из важнейших факторов разрешения современных социально-экономических проблем Украины является становление цивилизованного рынка рабочей силы, который должен соединять в себе такие взаимосвязанные процессы, как рост отдачи от производительного использования обществом рабочей силы страны, с одной стороны, и расширенное воспроизводство самой совокупной рабочей силы, с другой стороны.

Реальности сегодняшнего дня – углубление демографических проблем дальнейшего существования экономически мощной страны, имеющей необходимый человеческий потенциал в Украине, заставляют рассматривать вопросы расширенного воспроизводства рабочей силы, наращивания человеческого потенциала, накопления человеческого капитала в качестве первоочередных и не отложных во времени. Необходимо обратить особое внимание на то, что эти проблемы носят не социальный, а социально-экономический характер и могут быть разрешены не социальными программами государства (повышением минимальной заработной платы, прожиточного минимума, минимальной пенсии), которые в принципе не могут решать проблемы расширенного воспроизводства на основе процессов накопления ибо призваны поддерживать определенные социальные стандарты, существенно зависящие от средств, которыми располагает государство и которые оно готово перераспределить в пользу своих слабозащищенных в рыночной системе граждан, а социально-экономическими с акцентом именно на экономические.

Только развитие национальной экономики на основе использования современных достижений научно-технического, технологического прогресса, дающих возможность реализовать инновационный тип экономического роста, который предполагает существенное изменение роли и положения в общественном производстве людей, работающих по найму – их знания, творческие способности объективно становятся основным ресурсом увеличения дохода, что требует принципиального изменения его распределения – в пользу создателей, производителей. Именно на базе изменения распределения создаваемого дохода и будет формироваться экономическая основа расширенного воспроизводства национальной рабочей силы.

Для перехода к инновационному типу экономического роста необходимо создание сферы инновационной хозяйственной активности экономических субъектов, ее развитие, увеличение масштабов распределения, превращение в основу новых современных кластеров в хозяйстве страны, способных к реализации инновационных проектов. В настоящее время такая сфера в национальной экономике Украины характеризуется чрезвычайно скромными масштабами. Так, в целом в промышленности Украины из общего количества предприятий (10995 единиц) занимались инновационной деятельностью только 1411 единиц, что составляет 12,8 %. В разрезе регионов это соотношение характеризуется данными, представленными в таблице 1.

Таблица 1.

Для промышленных предприятий, занимающихся инновационной деятельностью, по регионам Украины (%), 2010 г.*

Автономная Республика Крым

Винницкая

Волынская

Днепропетровская

Донецкая

Житомирская

Закарпатская

Запорожская

Ивано-Франковская

Киевская

Кировоградская

Луганская

Львовская

9,2

12,2

9,2

8,2

9,6

10,5

13,6

7,0

21,2

9,4

10,7

9,9

13,0

Николаевская

Одесская

Полтавская

Ровенская

Тернопольская

Харьковская

Херсонская

Хмельницкая

Черкасская

Черновицкая

Черниговская

г. Киев

г. Севастополь

13,3

14,2

12,5

11,8

17,9

15,8

12,2

6,1

11,9

16,7

21,0

26,2

10,9

* Таблица составлена на основе данных [1].

Приведенные выше данные позволяют сделать вывод о том, что степень вовлечения промышленных предприятий в нашей стране в инновационные процессы чрезвычайно ограничена, что пока не происходит формирование, накопление критической массы предприятий, которые бы стали реальной базой для перехода национальной экономики к инновационному типу экономического роста. Следовательно, национальной экономике Украины еще длительный период времени будут присущи экстенсивный и интенсивный типы экономического роста преимущественно за счет чрезмерной интенсификации использования национальной рабочей силы, что будет обусловливать сокращение, ослабление человеческого, трудового потенциала нашей страны.

Литература

1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат. збірник / відповід. за вип. І.В. Калачова. – К.: Держкомстат України, 2011. – С. 178.

УДК 336.76

Цыглин Д. Н.

Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры, г. Днепропетровск

dmitriy.tsyglin@gmail.com

УПРАВЛЕНИЕ КАПИТАЛОМ НА ФОНДОВОЙ БИРЖЕ

Управление капиталом подразумевает управление суммой денег на вашем торговом счете, открытом на фондовой бирже. С увеличением вашего торгового счета вы увеличиваете капитал, участвующий в сделках. Если сумма вашего торгового счета снижается, то соответственно снижается и сумма вашего капитала, участвующего в сделках. Грамотная система управления капиталом позволяет зарабатывать в прогрессии. Внедрение системы управления капиталом позволяет значительно увеличить прибыль от торговли, не увеличивая значительно риск.

В управлении капиталом применяется понятие дельты – это сумма прироста к вашему счету, после которого вы увеличиваете сумму денег, участвующих в сделках. Уровень дельты вы устанавливаете сами, в зависимости от ваших предпочтений. Чем больше дельта, тем менее активно вам нужно будет управлять своими позициями. Чем меньше дельта, тем более активно вам нужно будет регулировать количество вашего капитала участвующего в сделках.

При большой дельте вы используете консервативный метод управления капиталом, чем меньше дельта – тем более агрессивный метод управления капиталом. Чем меньше дельта, тем больше эффект ассиметричного рычага – вы будете быстро доходить до нового уровня, но так же быстро вы будете опускаться до предыдущего уровня в случае снижения. В этом и заключается смысл системы управление капиталом – с ростом вашего торгового капитала вы увеличиваете объем сделки, в соответствии с выбранным вами параметром дельты.

Давайте рассмотрим пример:

Предположим, ваш депозит 10 тыс. грн. Максимальный риск на сделку 4% (или 400 грн.)

Вы торгуете акциями Моторсич (MSICH), минимальный лот стоит 2000 грн. Уровень, на котором вы будете продавать акции, если цена пойдет не в вашу сторону - 1920 грн., (риск на одну акцию составляет 80 грн.)

С учетом вашего общего уровня риска, вы можете купить 5 лотов (400 грн. / 80 грн.).

Вы определяете для себя уровень вашей дельты - сумма, на которую вырастет ваш счет и вы начнете торговать большим количество акций Моторсич (MSICH). Например, вы выбрали, что ваша дельта равна 4 тыс. грн. – это значит, что как только ваш счет увеличится до 14 тыс. грн, вы начнете торговать не пятью акциями Моторсич (UNAF), а шестью.

До этого момента, пока ваш счет будет 11, 12, 13 тыс. грн. – вы будете использовать в своей торговле только 5 акций. Если торговый капитал с 14 тысяч снизится, например, до 13,5 тысяч, вы, не задумываясь, перейдете обратно на 5 акций. Формула для перехода на большее количество акций:

10 000 грн => вы торгуете 5-ю акциями;

10 000 + 4 000 грн. => вы торгуете 5 + 1 акциями;

14 000 + 4 000 грн. => вы торгуете 6 + 1 акциями;

Ваш капитал + delta = Количество торгуемых акций.

Система управления капиталом в совокупности с системой управления рисками показывает значительный прирост эффективности вашей торговли. Но для того, чтобы все это действительно работало, вам необходимо торговать дисциплинированно.

УДК 330.322.16

Щур Р.І.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, м. Івано-Франківськ, romanwur@mail.ru

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Актуальність проблеми формування ефективної інвестиційної політики розвитку регіонів зумовлюється насамперед тим, що саме цей вид політики покликаний сприяти інвестиційному розвитку в регіонах, активному формуванню фінансово-економічної стабільності та економічного зростання як у регіонах, так і в державі загалом.

Проблемі розвитку інвестиційної діяльності в державі та регіонах присвячені наукові праці багатьох вчених – І.О. Бланка, К.М. Бліщука, О.Д. Вовчака, О.М. Іваницької, М.І. Крупки, О.В. Кукарцева, О.С. Нечаєва, В.Г. Нікітіної, А.А. Пересади, О.Д. Шеремета та інших. Проте вона залишається недостатньо вивченою і потребує нових підходів в напрямку дослідження взаємодії державних та регіональних органів влади в процесі реалізації інвестиційної політики і пошуку нових, потенційних інвестиційних ресурсів.

У сучасних економічних умовах регулювання інвестиційних процесів переміщається з центру в регіони. Досить яскраво проявляється тенденція розширення сфер співпраці регіонів з іноземними інвесторами, що є наслідком збільшення повноважень регіональних органів влади у цьому напрямку.

Під регіональною інвестиційною політикою розуміють комплекс цілеспрямованих заходів, проведених органами місцевої влади, зі створення сприятливих умов для всіх суб’єктів господарювання з метою пожвавлення інвестиційної діяльності, піднесення економіки, підвищення ефективності виробництва та вирішення соціальних проблем регіонів. Інвестиційна політика – комплекс господарських рішень, що визначають основні напрями капітальних вкладень, заходи щодо їх концентрації на пріоритетних напрямах структурної перебудови економіки регіонів, і країни в цілому.

Формування регіональної інвестиційної політики з метою економічного розвитку здійснюється на підставі таких концептуальних положень [1]:

1) регіональна інвестиційна політика є результатом сумісних дій органів влади державного і регіонального рівнів;

2) державні органи влади відповідальні за розробку рамкових умов інвестиційної діяльності на території регіону, обґрунтування пріоритетів і форм використання державних ресурсів;

3) змістовне навантаження регіональної інвестиційної політики лежить на регіональних органах влади:

– чітке визначення місця регіону в економіці країни, її секторах і галузях;

– постановка цілей інвестиційної політики з урахуванням регіональних інтересів і їх узгодження з метою розвитку економіки країни;

– створення додаткових умов для активізації інвестиційної діяльності, виходячи з організаційних можливостей і ресурсної бази;

– селекція інструментів для активізації інвестиційної діяльності.

стимулювання розвитку експертних та імпортнозамінюючих виробництв у районах, що мають для цього найбільш сприятливі умови;
формування регіональних економічних ринків, вільних економічних зон, а також технополісів як регіональних центрів впровадження досягнень вітчизняної і світової науки, прискорення економічного та соціального прогресу;
розвиток міжрегіональних та регіональних інфраструктурних систем (транспорту, зв'язку, інформатики), які забезпечували б і стимулювали структурні зрушення та ефективність регіональної економіки.
подолання надмірного розриву в рівнях і якості життя населення окремих областей.

Кінцевою метою регіональної інвестиційної політики є піднесення економіки, підвищення її ефективності та можливості забезпечення самофінансування розвитку регіону. Досягнення цієї мети передбачає реалізацію підцілей регіональної інвестиційної політики, узагальнення яких дозволяє виділити такий їх склад: активізація інвестицій; формування прогресивної структури економіки за секторами, галузями і територіями; створення сприятливого інвестиційного середовища для розвитку бізнесу

Досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку регіонів України неможливе без ефективної структурно-інвестиційної політики перебудови економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. Однак, в умовах значного дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів в Україні актуальним також стає формування виваженої політики залучення іноземних інвестицій, які б забезпечили інноваційну основу розвитку, а не сприяли б подальшій структурній деформації національного виробництва.

Якщо звернути увагу на інвестиційну сферу на мікрорівні, то сьогодні в Україні існує роздроблений і малорозвинений ринок інвестиційних ресурсів. Підприємства, які працюють на ньому, діють досить не виважено та мало ефективно. Недостатній розвиток інформаційної інфраструктури ринку заважає формуванню та реалізації інвестиційного процесу.

Отже, зростання інтересу до вивчення інвестиційних процесів – об’єктивне явище, тому їх вивчення необхідне в усіх ланках як держаних, так і місцевих органів влади [2].

Література:

Антонова Л. В. Методологічні підходи до розробки перспективної державної інноваційно-інвестиційної політики / Л. В. Антонова // Вісник Академії митної служби України. Серія: “Державне управління”. – 2011. – №1(4). – С. 5-12.
Чучіна І.М, Приз М.Ю. Інноваційно-інвестиційна політика України в умовах ринкової економіки / І.М. Чучіна, М.Ю. Приз // Вісник КДУ імені Михайла Остроградського, 2010. – Випуск 2 (61). – Частина 1. – С. 165-168.

СЕКЦІЯ 5

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ

Hall A.B.

University of Florida, Tampa, USA

FINANCIAL ANDECONOMIC SECURITY IN UKRAINE VIA MICROFINANCE

“Around the world many creative, intelligent people are mired in poverty because they lack access to capital. Microfinance services can make the difference between economic entrapment and the realization of their dreams.” – HOPE International

Poverty still exists in every country around the world. In order to develop a small business, most poor people manage to mobilize resources slowly over time. Financial services geared to the economically disenfranchised could foster their initiative, thus hastening the process of building incomes, assets, and ultimately financial and economic security.

Unfortunately, today’s modern banks normally do not wish to include the poor as their customers. This is mostly attributable to how financial institutions operate. For example, standard banks require that borrowers have a stable source of income in order to repay the principal and interest of a loan. The income of many self employed households is not stable, however. In addition, a large number of small loans are needed to serve the poor, but lenders prefer dealing with large loans in small numbers to minimize administration costs. Banks also look for collateral with a clear title - which many low-income households do not possess. Lastly, banks tend to consider low-income households a bad risk thus imposing exceedingly higher interest rates.

Even though recent studies have shown that the poor, when given access to responsive and timely financial services at market rates, repay their loans and use the proceeds to increase their income and assets, standard banks are still not willing to make loans to this part of society. Consequently, because of these difficulties, when poor people borrow they often rely on relatives or a local ссылка скрыта, whose ссылка скрыта can be very high. Luckily, there is an alternative -- a loan from a microfinance organization.

A microfinance organization provides financial services to low-income clients who traditionally lack access to banking services. The main goal of microfinance organizations is not high profits but to alleviate poverty in the world. It is the idea that low-income individuals are capable of lifting themselves out of poverty if given access to financial services which will eventually lead to their financial and economic security.

In Ukraine, the main microfinance organization is Kiva, a non-profit organization located in San Francisco, California that leverages the internet and a worldwide network of microfinance institutions to connect people through lending to alleviate poverty.

HOPE Ukraine is Kiva’s field partner, or Micro Finance Institution (MFI). It was registered in 1998 and has 16 offices in oblasts covering the western, eastern, and central regions of Ukraine. The MFI has issued about 100,000 loans in 13 years of operations and works with 2,600+ entrepreneurs with loans totaling over $3,000,000.

HOPE Ukraine’s loan portfolio consists of 60% bazaar vendors, 25% agricultural loans, 10% Habitat for Humanity International, and 5% for customer wants. The bazaar vendors, mostly in village communities, use a microloan to purchase goods to sell at the market. In theory, the vendor will sell the goods and use the income to make periodic payments on the loan plus interest. The remainder results in a profit. The second largest, yet growing in popularity, are the agricultural loans. These seasonal loans are typically acquired in the winter to provide financing to build greenhouses and purchase agricultural products. The payback period is typically longer for these types of loans because food will not be ready to sell until the springtime, which coincides with repayment of the loan. Since Ukraine has relatively high inflation at 14-15% annually, the agricultural business creates a good hedge against inflation since the price of food tends to keep up with inflation. HOPE Ukraine is also a partner with Habitat for Humanity International, providing small loans to families to improve their living conditions. Lastly, the smallest percentage of the loan portfolio is customer wants, which is a miscellaneous category including larger collateralized loans.

The typical average loan size is 20,000 hryvnia, but will vary depending on the ability of a borrower to repay the loan. For those loans more than 40,000 hryvnia, a potential borrower works directly with a HOPE Ukraine loan officer who reviews the income and expenses, daily cash flow, and profile of the borrower’s business. Since micro-lending is a relationship business, the credit worthiness is not just determined by the business financials but also by the character of an individual. The loan officer visits the home of the borrower and interviews neighbors and local vendors to determine the character of the individual. In addition, two to four guarantors outside the immediate family will need to guarantee repayment of the first loan. Once all of the information is gathered, the loan officer will present the information to a credit committee to approve or deny the borrower. If approved, the borrower can start to receive funds from a microloan in one to two days. And once approved, the borrower has access to HOPE Ukraine as a credit source for future loans.

Indeed, there are two desirable outcomes for the microfinance institution in regard to its Ukrainian clients. The first is that the clients reach the point where their business growth is sufficient to provide for their families and thus they no longer need loans. Equally desirable is that the clients' increased income and established credit history enable them to access traditional sources of funding for further business growth. In the end, the eventual goal is financial and economic security for the people of Ukraine.

УДК 330.131

Білопольський М.Г., д.е.н, професор,

Савченко О.Л.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

sav_ol@list.ru

ОБОВ’ЯЗКОВИЙ АУДИТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

В сучасних умовах господарювання страхування є одним з ефективних методів мінімізації ризиків, ліквідації негативних наслідків випадкових подій та небезпек, воно виступає засобом захисту від несприятливих змін кон’юнктури ринку, які негативно впливають на господарську діяльність підприємств і добробут населення. В останні роки страховий ринок в Україні розвивається досить швидкими темпами, зростає попит на страхові послуги. Це є визначальним фактором формування стабільної фінансової системи держави, оскільки страхування є однією з її важливих складових.

Успішність функціонування страхового ринку залежить від фінансової безпеки кожної страхової компанії, що його формують.

Фінансова безпека – складова економічної безпеки, яка характеризує стан захищеності життєво важливих (ключових) інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз). Основними критеріями фінансової безпеки є достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток зазначених суб’єктів економічного життя.

Сутність фінансової безпеки страхової компанії полягає в її здатності:

забезпечувати стійкий економічний розвиток страхової компанії, а також стійкість платіжно-розрахункових відносин і основних фінансово-економічних параметрів;
нейтралізовувати вплив зовнішніх кризових ситуацій і навмисних дій агресивних чинників (держав, компаній, угруповань та ін.), тіньових структур на фінансову стійкість страхової компанії;
запобігати витоку капіталів за межі впливу страховика, конфліктам між акціонерами різних рівнів із приводу розподілу і використання ресурсів страхової компанії;
залучати і ефективно використовувати засоби іноземних і вітчизняних партнерів;
запобігати злочинам й адміністративним правопорушенням у фінансових правовідносинах між страховиками, страхувальниками, а також страховими посередниками тощо[1].

Забезпечення фінансової безпеки страховика потребує незалежного контролю за його фінансово-господарською діяльністю, головну роль в якому відіграє обов’язковий аудит.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів [2].

На сьогоднішній день в Україні аудит діяльності страхових компаній є обов’язковим.

У ході аудита в страховиків перевіряються як загальні питання, властиві діяльності юридичних осіб багатьох галузей господарства, так і специфічні операції, характерні тільки для страхових організацій.

Специфічні риси аудита страховиків визначені характерними рисами страхових операцій, і як наслідок, наявністю спеціального страхового законодавства, відмінностей у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, визначенні фінансових результатів й оподатковуванні. Основною статтею витрат страховика є страхові виплати. Тому перевірці обгрунтованості й своєчасності здійснення страхових виплат, а також обгрунтованості відмов страхувальникам у страхових виплатах (якщо таке мало місце) приділяється багато уваги та часу.

Специфіка страхування обумовлює необхідність утворення страховими організаціями спеціальних резервів. У ході перевірки варто встановити обґрунтованість і відповідність сформованих страхових резервів прийнятим зобов'язанням, дотримання умов розміщення (інвестування) страхових резервів, передбачених органом страхового нагляду.Істотні особливості в страховиків має склад витрат, що включають у собівартість страхових послуг, що визначає й свої відмінності у формуванні фінансових результатів. Тому в ході аудиторської перевірки повинні бути встановлені обґрунтованість включення тих чи інших витрат у собівартість страхових послуг і правильність формування фінансових результатів.

Страховим законодавством установлені тверді вимоги по забезпеченню фінансової стабільності й платоспроможності страховика. У зв'язку із цим, особливої уваги від аудитора вимагає перевірка дотримання страховою організацією нормативного співвідношення активів і зобов'язань, вимог про максимальну відповідальність по окремому ризику.

Таким чином, виконуючи свої основні функції, обов’язковий аудит виступає одним з інструментів незалежного контролю та забезпечення фінансової безпеки страхових компаній.

Література:

Фінансова безпека страхової компанії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : /strahovanie/387-fnansova-bezpeka-strahovoyi-kompanyi.phpl

Blog

Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Содержание