Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол
| Вид материала | Документы |
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
УДК 336.71.1(470)
Чмутов Д.В., керуючий відділенням ПАТ КБ «Приватбанк», м.Донецьк
Горелова Т.С., Ткаченко А.С.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Один із найважливіших чинників зростання економіки – надійна і потужна банківська система. Від стану банківської системи та ефективності її функціонування залежать інвестиційна активність і темпи економічного зростання держави. Значний позитивний вплив на розвиток і надійність банківської системи, особливо в умовах відновлення стабільної економічної ситуації, має її капіталізація.
Величина банківського капіталу є найбільш важливим показником фінансової стійкості як окремих банків, так і банківського сектора в цілому. І тому найважливішим стратегічним напрямком розвитку національної банківської системи у контексті глобалізації фінансових ринків є послідовна інтеграція у світовий фінансовий простір, основною запорукою якої має бути укрупнення банківського капіталу та підвищення рівня капіталізації вітчизняних банківських установ.
Банківська система України до 2009 року характеризувалася постійним темпом зростання банківського капіталу, слід при цьому зазначити, що це було викликано в першу чергу значною інфляцією проте вже в 2010 році, розмір банківського капіталу скоротився більше, ніж на 4 млрд грн.. ( -3,4%).
В 2011 р. спостерігається зростання розміру розміру власного капіталу банківської системи України за рахунок збільшення статутного капіталу окремими банками. Але при цьому сукупний обсяг власного капіталу банків залишається меншим за статутний капітал, що пояснюється значною збитковістю банків за підсумками 2009 - 2010 рр. В цілому за січень - вересень 2011 р. розмір власного капіталу зріс на 9,7% (13,4 млрд. грн.) і дорівнював 151,9 млрд. грн. станом на 01.10.2011 р.
За результатами ІІІ кварталу 2011 р. 15 банків збільшили статутний капітал на загальну суму 9 158,4 млн. грн.: з 1-ї групи - 2 банки на суму 7 685,9 млн. грн. (83,9% від загальної величини, на яку збільшили статутний капітал банки України), з 2-ї групи - також 2 банки на 178,8 млн. грн. (2,0%), з 3-ї групи - 2 банки на 835,0 млн. грн. (9,1%) та з 4-ї групи - 9 банків на 459,7 млн. грн. (5,0%).
При цьому варто зазначити, що темпи приросту банківського капіталу мають нерегулярний характер, що робить неможливим його прогнозування на майбутнє.
Проблема підвищення рівня капіталізації банків зумовлює об’єктивну необхідність дослідження сучасної вітчизняної практики формування власного капіталу банків, порядку оцінювання величини та визначення рівня його адекватності потребам розвитку економіки країни, а також пошуку ефективних шляхів і джерел нарощення обсягів капіталізації, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи і збереженню її національних пріоритетів в умовах глобалізації фінансових ринків.
Необхідно зазначити, що проблема капіталізації – це проблема недотримання нормативу адекватності регулятивного капіталу банків щодо розміру активів. Даний норматив відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Капіталізацію банківської системи можна розглядати з двох боків: по-перше, з точки зору вартості акцій банку на вторинному фондовому ринку, по-друге, з точки зору сукупного капіталу банку.
Головними актуальними проблемами капіталізації є такі: по-перше, оцінка капіталу банків може бути завищена, що пов’язане із переоцінкою основних засобів банків; по-друге, зниження прибутку банків є природним наслідком надання на початку року дешевих кредитів та залучення дорогих депозитів; по-третє, капіталізація банків, що складається на підставі ринкової вартості їх акцій, не відображає їх реального фінансового стану, оскільки ці акції не обертаються на ринку.
Концентрація банківського капіталу та підвищення рівня капіталізації банківської системи є надзвичайно важливим фактором динамічного розвитку фінансового сектору України.
Капіталізація значною мірою визначає надійність банку, його потенціал проводити активні операції, особливо в умовах фінансової нестабільності. Таким чином, високий рівень капіталізації банків виступає гарантом стабільності національної валюти, забезпечує інвестиційну діяльність комерційних банків та гарантує фінансову стійкість банків при нестабільності фінансової системи.
В умовах невизначеної економіки ефективне управління власним капіталом банку є запорукою активізації його підприємницької діяльності, зміцнення фінансового стану, підвищення довіри економічних агентів до установ банківської системи і розширення кредитної підтримки розвитку реального сектору економіки.
УДК330.131.7:336.77
Чучко О.П., к.е.н., доцент
Нікітіна Е.В.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
МОНІТОРИНГ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
У сучасних умовах діяльність банківських установ у сфері кредитних відносин ставить перед ними завдання щодо збереження та примноження вкладених ресурсів, адже вони функціонують за рахунок запозичених та залучених коштів своїх клієнтів. Реалізація цього завдання можлива за умови наявності в банку ефективної системи управління усіма аспектами та напрямками його діяльності. Найбільше уваги необхідно звернути на механізм управлінням банківськими ризиками, зокрема кредитним. Кредитні операції банку належать до найприбутковіших видів банківської діяльності, проте об'єктивно вони пов'язані з високим рівнем ризику. Крім того, в умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи, коли забезпечення стійкого функціонування та розвитку банку є одним з головних завдань, проблема ефективного управління та моніторингу кредитного ризику як важливої складової управління, набуває особливого значення.
Кредитний ризик - один із основних ризиків, притаманних банківській діяльності. На основі узагальнення та систематизації наукових джерел визначено сутність кредитного ризику та фактори, які впливають на його динаміку.
Систематизація існуючих наукових підходів до визначення, класифікації та оцінки кредитного ризику створює передумови для ефективного управління ним. Управління кредитним ризиком передбачає здійснення ряду заходів для його мінімізації. Методи управління кредитним ризиком доцільно структурувати таким чином: загальні методи, методи управління кредитним портфелем, методи управління окремим кредитом.
Моніторинг кредитного ризику - це процедура систематичного відстежування зміни даних про стан кредитного ризику на рівні кредитного портфелю банку, індивідуального позичальника та показників кредитного ризику з метою оптимізації кредитного ризику та оцінювання якості й ефективності, управління та контролю, динаміки та прогнозування розвитку кредитної діяльності.
Отже, при здійсненні моніторингу кредитного ризику виділяють індивідуальний і портфельний ризики. Джерело першого - окремий позичальник, другого - сукупна заборгованість банку за операціями, яким властивий кредитний ризик.
Моніторинг кредитного ризику індивідуальних позичальників відбувається як на стадії відбору (моніторинг підприємств та їх фінансового стану), так і моніторинг під час використання кредиту позичальником (моніторинг дотримання позичальником кредитної угоди, поточний моніторинг фінансового стану позичальників, моніторинг цільового використання кредитних коштів, моніторинг забезпечення, моніторинг нефінансової інформації).
Періодичний моніторинг рівня кредитного ризику по портфелю в цілому необхідний як при видачі нових кредитів, так і без видачі нових кредитів. Останнє актуально у зв'язку з тим, що рівень ризику може змінитися зі зміною фінансового стану позичальника під дією цінових факторів, ситуації на ринку різних товарів, зміні динаміки курсів валют і т.п. Такий моніторинг повинен здійснюватися відповідним підрозділом банку.
Важливе значення для проведення моніторингу кредитного портфеля банку має його розподіл на чотири основні напрями: моніторинг динаміки і структури, диверсифікованості, чутливості до ризику та якості кредитного портфеля.
Забезпечення вчасного та достовірного здійснення моніторингу кредитного ризику у банку вимагає налагодження взаємозв'язків між всіма його підрозділами. Більше того, банк повинен мати доступ до зовнішніх джерел інформації, що дозволить своєчасно зреагувати на зміни у зовнішньому щодо банку середовищі. Під час моніторингу здійснюється збір необхідних даних, використовується відповідний інструментарій аналізу та оцінки кредитного ризику, на основі яких формуються звіти про проведений моніторинг.
Моніторинг кредитного ризику можливо ефективно здійснювати лише у разі своєчасного отримання достовірної та повної інформації про набір факторів, що впливають на зміну даного ризику. Упровадження інтегрованої інформаційної системи у банку та розподіл повноважень у фронт-, мідл-, та бек- офісах дозволяють зменшити виникнення помилок при здійсненні кредитних операцій та визначенні рівня кредитного ризику. Створення підрозділу моніторингу кредитного ризику у банку дозволяє вчасно виявити проблеми у кредитній діяльності та на основі сформованої звітності про ризик вибрати подальшу стратегію стосовно управління кредитним ризиком.
УДК 336.74
Линдси Эйнхаус,
советник сенатора по финансовым и банковским вопросам,
Соединенные Штаты Америки
РОЛЬ ДОЛАРА В СОВРЕМЕННОЙ МИРОВОЙ ВАЛЮТНОЙ СИСТЕМЕ
В 2000-е годы происходит постепенное ослабление позиций доллара в мировой валютной системе. В основе этого процесса лежат, во-первых, факторы внутри самих США - масштабные размеры бюджетного дефицита, хронический дефицит платежного баланса по текущим операциям, увеличение государственного и частного долга, высокий леверидж финансового сектора, а также антикризисные меры государства, сопровождающиеся ростом денежной массы и обесценением американской валюты. Во-вторых, особенности положения США в мировом накоплении капитала: превышение внутренних инвестиций над национальными сбережениями. В-третьих, ползучая дедолларизация мировой экономики, отражающая изменения в соотношении сил на валютно-финансовом рынке, прежде всего в результате формирования Экономического и валютного союза в Европе с единой валютой - евро.
В настоящее время налицо тенденция постепенного, но в общем итоге неуклонного понижения доли доллара в мировых валютных показателях. Так, его удельный вес в мировых официальных валютных резервах снизился с 70% в 2000 г. до примерно 61% к началу 2011 г В противоположном направлении изменялась доля главного конкурента доллара - евро, которая за этот же период увеличилась с 18 до 28%. Суммарный вес доллара и евро в мировых резервах практически не изменился.
Доля доллара в общем объеме международных банковских кредитов и непогашенной задолженности по международным долговым ценным бумагам сократилась более заметно. Однако общий вес доллара и евро в этих секторах даже повысился.
Иными словами, несмотря на расширение использования в рыночном валютном обороте в ограниченных размерах валют разных стран, регионализации валютной структуры официальных резервов и международных расчетов не происходит.
В обозримой перспективе суммарное значение двух ведущих мировых валют - доллара и евро - сохранится. При этом вытеснить доллар с первого места в качестве международной резервной валюты евро в среднесрочном периоде не сможет.
Поддержанию роли доллара будет способствовать и его функция основной валюты котировок мировых цен на сырьевые товары, прежде всего, на нефть.
Ведущих мировых экспортеров нефти, прежде всего страны Персидского залива, Мексику, Бразилию, устраивает, что цена нефти на мировых биржах - NYMEX и ICE - котируется в долларах. На товарно-сырьевой бирже Дубая нефтяные контракты также котируются в долларах. При этом платежи, естественно, осуществляются в любой удобной для экспортеров и импортеров валюте.
На азиатских биржах (Сингапур) в последние два года появились нефтяные контракты, котирующиеся в евро. Однако их ликвидность невысока, а предназначены они главным образом не для торговых операций, а для хеджирования риска финансовыми инвесторами.
Уязвимым для евро является разрыв между централизованным характером проводимой Европейским центральным банком денежно-кредитной политики, с одной стороны, и недостаточной слаженностью бюджетной политики государств - членов зоны евро, с другой.
Скорее, вырисовывается перспектива неустойчивой, зигзагообразной траектории изменения соотношения сил между двумя этими денежными единицами.
Тенденция к постепенному ослаблению доминирующего положения доллара в мировой валютной системе продолжится и дальше. Однако в настоящее время реальной альтернативы доллару нет. Даже в среднесрочной перспективе ни евро, ни тем более юань, СДР или золото не могут заменить доллар в качестве международного платежно-расчетного и резервного средства. Хотя юань теоретически имеет шансы в течение 10-15 лет войти в качестве торговой валюты во «второй валютный дивизион» (сейчас в нем иена, фунт стерлингов и швейцарский франк).
Крах доллара неприемлем для мировой экономики. Совокупный ВВП долларовой зоны, включая США, составляет более 50% мирового валового продукта. Половина всех валютных сделок приходится на доллар. В долларах номинировано 39% всех эмитированных в мире долговых инструментов.
При такой роли доллара его хаотичное падение не может не вызвать глубоких потрясений мировой экономики: обвал американской валюты привел бы к огромным потерям для держателей американских государственных ценных бумаг, к значительному снижению конкурентоспособности торговых партнеров США, к фактическому прекращению функционирования мирового финансового рынка.
Это означало бы крушение созданной после Второй мировой войны многосторонней системы торговли и платежей, обеспечившей на десятилетия высокие темпы мирового экономического роста, и переход к двусторонней (клиринговой) системе международных расчетов наподобие той, которая возникла после Великой депрессии 1929 - 1933 гг. В этом случае резко снизились бы темпы роста или даже абсолютные объемы мирового производства и торговли. В результате обострились бы внутренние социально-экономические противоречия в развитых и развивающихся странах. Возникла бы реальная вероятность воспламенения тлеющих и появления новых социально-политических, региональных и международных конфликтов и т. д.
УДК336.77
Ярыгина Т. Л.
Макеевский экономико-гуманитарный институт
АНАЛИЗ КРЕДИТНЫХ ОПЕРАЦИЙ УКРЭКСИМБАНКА И ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ ИХ ЭФФЕКТИВНОСТИ
Основной целью функционирования Укрэксимбанка, как и любого другого банка и предприятия, является получение прибыли. Доходы и прибыль банк получает благодаря проведению активных операций, а именно кредитованию.
Благодаря эффективной работе в 2010 году Укрэксимбанк улучшил финансовый результат и получил прибыль в размере 51,3 млн. грн., что более чем в полтора раза превышает показатель 2009 года.
Повышение уровня капитализации, укрепление ликвидности, увеличение ресурсной и клиентской базы, контроль качества кредитного портфеля, тщательный подход к отбору заемщиков, расширение перечня и объемов предлагаемых клиентам услуг, оптимизация бизнес-процессов позволили банку динамично развиваться и укреплять свои позиции на рынке. Соответственно, в каждом квартале 2010 года прибыль последовательно увеличивалась: 9,79 млн. грн. в первом квартале, 11,65 млн. грн. – во втором, 13,31 млн. грн. – в третьем и 16,55 млн. грн – в четвертом.
Решение о распределении прибыли принимается акционером в лице государства – АО «Укрэксимбанк» находится в 100% государственной собственности. Прибыль прошлых лет была направлена на капитализацию банка.
За год совокупные активы банка увеличились на 28% и составили 73,17 млрд. грн. После распределения Нацбанком Украины в январе 2011 года банков по группам, исходя из размеров их активов, он снова вошел в группу крупнейших (первую группу), где неизменно находится со дня своего основания. Ныне Укрэксимбанк занимает второе место по этому показателю среди украинских банков.
Значительно увеличился размер средств корпоративного сектора и населения, размещенных на счетах банка. Так, средства юридических лиц увеличились на 42,3%, физических лиц – на 38,9%, что составило 14,956 млрд.грн. и 12,377 млрд.грн соответственно. Такой прирост свидетельствует о хорошей деловой репутации и высоком уровне доверия вкладчиков к банку.
Существенно увеличился собственный капитал банка – с 10,881млрд.грн. до 17,554 млрд.грн. На сегодняшний день Укрэксимбанк имеет наибольший в банковской системе Украины капитал, что дает ему возможность эффективно работать и осуществлять поддержку долгосрочных, инфраструктурных, стратегически важных для национальной экономики проектов.
Наблюдается рост кредитного портфеля банка на 7,8% до 52,094 млрд.грн. При этом международное рейтинговое агентство Moody's Investors Service отметило стабилизацию кредитного портфеля Укрэксимбанка и улучшило прогноз присвоенных ему рейтингов.
Несмотря на достаточно стабильные результаты деятельности Укрэксимбанка, считаем целесообразным дать некоторые рекомендации для повышения эффективности кредитных операций. В этой связи Укрэксимбанку необходимо проводить политику рассредоточения риска и не допускать концентрации кредитов у нескольких крупных заемщиков, что чревато серьезными последствиями в случае непогашения ссуды одним из них. Банк не должен рисковать средствами вкладчиков, финансируя спекулятивные (хотя и высокоприбыльные) проекты.
Развитие кредитных операций в банке должно производиться в нескольких направлениях: увеличение объемов кредитования физических лиц на различные цели; расширение объемов и видов краткосрочного кредитования юридических лиц; увеличение объемов долгосрочных кредитных продуктов, инвестиционного кредитования и проектного финансирования; кредитование органов исполнительной власти субъектов Украины.
В части кредитования физических лиц банку необходимо обеспечить доступность всех видов кредитов для максимального числа платежеспособных заемщиков при эффективной рекламной поддержке. Рост кредитного портфеля возможно производить как за счет увеличения объемов кредитования по уже действующим схемам на неотложные нужды и на покупку, строительство и реконструкцию недвижимости, так и за счет разработки новых видов кредитов. Продвижение новых продуктов и банковских услуг должно осуществляться с учетом потребностей различных возрастных и социальных групп населения в кредитах: на образовательные цели; на потребительские цели для молодых семей; на покупку потребительских товаров и неотложные нужды под залог золотых слитков и монет из драгоценных металлов; на покупку жилья на финансируемых банком объектах жилищного строительства; на различные цели работникам финансово устойчивых предприятий и организаций под корпоративные гарантии.
Определяющими факторами при принятии решений о кредитовании должны оставаться эффективность бизнеса заемщика, рентабельность финансируемого проекта, а также поддержание стабильных оборотов по счетам в банке. Для крупных предприятий и групп связанных заемщиков, имеющих разветвленную филиальную сеть, необходимо разрабатывать индивидуальные подходы, учитывающие широкий спектр отношений банка и клиента. Наиболее эффективное решение вопроса взаимодействия банка и крупных клиентов - грамотная стратегическая программа сотрудничества, разработанная с учетом пожеланий клиента и возможностей банка по их удовлетворению и не ограничивающая финансовую самостоятельность предприятия. Крупные промышленные предприятия особенно нуждаются в индивидуальном гибком подходе со стороны банка.
СЕКЦІЯ 3
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
УДК 332.33:631.145(477.75)
Абдураимова Э.Д.
РВУЗ «Крымский инженерно-педагогический университет», г. Симферополь
elvina.eda@mail.ru
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ РЕСУРСОВ АГРАРНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ КРЫМА
Реформирование аграрного сектора экономики в целом и рынка земли в частности, а также нерациональное использование земельных ресурсов сельскохозяйственного назначения выдвигают на первый план необходимость повышения эффективности использования земли, оценка которой в сложившейся практике анализа хозяйственной деятельности осуществляется через показатель землеотдачи.
Эффективность как экономическая категория предполагает соотношение полученного результата и затрат, произведенных для его получения. С целью оценки экономической эффективности использования земельных ресурсов в аграрных предприятиях используют систему показателей: натуральных и стоимостных. К натуральным, как правило, относятся урожайность сельскохозяйственных культур, продуктивность животных, производство отдельных видов сельскохозяйственной продукции в расчете на 100 га, себестоимость единицы продукции, количество минеральных удобрений, внесенных на 1 га. Стоимостные показатели - это землеотдача, т.е. стоимость валового дохода или прибыли в расчете на 1 га сельскохозяйственных угодий, землеемкость – показатель, обратный землеотдаче, а также рентабельность продукции.
Эффективность использования земельных ресурсов сельскохозяйственного назначения мы предлагаем рассчитывать по следующей формуле:
 | (1) |
где -
эффективность сельскохозяйственных земельных ресурсов, грн.; ВП- валовая продукция сельского хозяйства, грн.;- количество земель сельскохозяйственного назначения, га; І- инвестиции в 1 га земельных ресурсов, грн.В данной методике расчета эффективности земель сельскохозяйственного назначения учитывается взаимосвязь землеотдачи и качественных характеристик земельных ресурсов. Под инвестициями в земельные ресурсы подразумеваются дополнительные вложения денежных средств, а именно проведение мелиоративных и почвозащитных работ, известкование, внесение органических и минеральных удобрений и т.д. Тем самым создается и поддерживается искусственное плодородие земли. В отличие от показателя землеотдачи вышеупомянутая методика позволяет более полно отразить качественные параметры сельскохозяйственных земельных ресурсов.
По результатам последней проведенной качественной оценки сельскохозяйственных угодий выявлено, что доля земель с наличием признаков, отрицательно влияющих на плодородие, составила 37,6% от обследуемой площади сельскохозяйственных угодий [2]. На протяжении 20 лет в Крыму наблюдается устойчивая тенденция сокращения количества удобрений, вносимых под сельскохозяйственные культуры. Так, в 2010г. было внесено 44 кг минеральных удобрений на 1 га посевной площади, что в 2,4 раза ниже уровня 1990 г. Объем органических удобрений в 2010 г. составил лишь 9,8% от уровня 1990 г [1].
Для регионального землепользования характерно ежегодное уменьшение количества сельскохозяйственных угодий.Это свидетельствует о том, что сельскохозяйственные земли выводились из оборота, что связано с общим истощением сельскохозяйственных земель из-за снижения уровня внесения органических и минеральных удобрений, нарушения севооборотов, недостаточно эффективной технологии обработки земли.
Однако, в целом за период с 2000–2010г.г. следует отметить положительную тенденцию в динамике эффективности использования сельхозземли в Крыму. В 2010 году показатель землеотдачи в аграрных предприятиях полуострова составил 341,87 грн., что в 21,7 раза превышает аналогичный показатель уровня 2000г [1].
Таким образом, эффективность использования сельскохозяйственных земель зависит от многих факторов. Одним из важнейших резервов повышения эффективности, на наш взгляд, является улучшение качественных характеристик земельных ресурсов путем дополнительных инвестиций в отрасль, а также повышение культуры землепользования.
Литература:
1.Абдураимова Э.Д. Анализ использования земельных ресурсов агроформирований Крыма./ Э.Д. Абдураимова // Материалы международной научно-практической конференции «Облiк, аналiз i аудит в системi управлiння суб’эктiв господарювання: вiтчизнянна практика та мiжнародний досвiд», Симферополь, 2011г. – с.253.
2.Техническая документация по характеристике сельскохозяйственных угодий по механическому составу почв и признакам, влияющим на плодородие по АРК. – Республиканский комитет по земельным ресурсам АРК. – Симферополь, 1996. – 377с.