Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол
| Вид материала | Документы |
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
УДК 005.591.3
Титова Г.В., к.э.н., доцент,
Университет экономики та права «КРОК», г. Киев
office@cansellor.kiev.ua
МЕХАНИЗМ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ И ЕГО СТАБИЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ
Современная экономика Украины находится в сложном периоде, определяемом финансовыми рисками, убытками и надвигающимся мировым кризисом. Предприятий не готовых к грядущим изменениям и поискам резервов производства ожидает неплатежеспособность и банкротство.
В мировой практике используется ряд экономико-статистических моделей, позволяющих по их интегральному показателю определить степень финансовой стойкости субъекта. Наиболее распространенными являются модели Альтмана и Спрингейта. Модели не позволяют применять их, в полной мере, к украинским предприятиям из-за недостаточной развитости отечественного фондового ринка. К тому же, методология расчетов основывается исключительно на количественных показателях, без учета качественных.
Вывод о финансовом состоянии акционерных обществ только по результатам моделей, на наш взгляд, является несостоятельным. Необходим комплексный подход с использованием пирамидальной структуры финансовых коэффициентов.
Публичное акционерное общество «Укртелеком» - современное предприятие с развитой инфраструктурой, занимающее лидирующие позиции на рынке услуг фиксированной телефонной связи Украины. Компания охватывает 71% рынка услуг городской телефонной связи и 83% рынка услуг междугородней связи.
Анализ и прогнозирование финансового состояния ПАТ «Укртелеком» проводились по группе показателей, находящихся с тесной взаимосвязи: оценка ликвидности, финансовой стойкости, деловой активности предприятия и рентабельности производства.
В результате анализа статей баланса установлено, что в течении периода с 2007 г. по 2010 г. валюта баланса уменьшилась на 2 217 467 тыс.грн., т.е на 21,2 %, а за 2010 г. по отношению к 2009 г. на 1 272 188 тыс.грн. или на 11%, Такое положение дел является безусловно негативным и свидетельствует об уменьшении, как активов, так и пассивов. Доход от реализации продукции не изменился, что является свидетельством того, что компания находилась в состоянии стагнации. Собственный капитал значительно уменьшился на 2 252 905 тис.грн. или на 34,5%, что вызывает у предприятия потребность в привлечении кредитных средств и может привести к ухудшению финансовой стойкости.
Необоротные активы за 2007-2009 г.г. сократились на 1 139 902 тыс.грн. – или на 12,9%. Особенно значительное снижение произошло за 2010 г. – на 9%. Такие негативные тенденции нежелательны, так как специфика ПАТ «Укртелеком» такова, что именно эти активы играют ключевую роль в предоставлении качественных услуг потребителям.
Необходимо отметить, что экономический кризис 2008 г. существенно повлиял на финансовые результаты. Чистый доход от реализации услуг по итогам 2008 г. составил 6 646 257 тыс.грн., себестоимость продукции возросла на 9%. Данное обстоятельство привело к тому, что прибыльность операционной деятельности в 2007 г. на уровне 267 193 тыс.грн., в 2008 г. выявилась чистым убытком в объеме 1 520 522 тыс.грн. За анализируемый период наблюдалось неготовность предприятия ликвидировать краткосрочную задолженность. Коэффициент быстрой ликвидности достигнув наивысшего значения в 2007 г. в 2,92, за последующие годы снижается: в 2008 г. до 1,76 и в 2009 году – 1,48. В 2010 г. он опускается до уровня 0,96, что ниже нормативного значения данного показателя равного единице.
Коэффициент абсолютной ликвидности также демонстрирует динамику снижения. В 2007 г. находясь на уровне 0,45, что выше норматива (0,2-0,35), через значение 0,32 в 2008 г. и 0,24 в 2009 г., становится равным 0,17 в 2010 г., демонстрируя неспособность компании рассчитываться по поточным обязательствам собственными средствами.
Анализ ликвидности целесообразно дополнить анализом финансовой стойкости. В 2007 г. объем собственных оборотных средств достиг 1 903 000 тыс.грн. Данное значение следует считать высоким для такого крупного предприятия, каким является ПАТ «Укртелеком». Появилась возможность своевременно рассчитываться по текущим обязательствам и расширять объем услуг.
Динамика показателя рабочего капитала в течение четырех лет демонстрирует существенное снижение: до 1 616 000 тыс.грн., т.е на 85% от величины 2007 г. Негативная тенденция по рабочему капиталу усиливается возрастанием показателя маневренности рабочего капитала в шесть раз: с 0,23 до 1,39, соответственно с 2007 по 2010 г.г. Увеличение материальных запасов производит к замедлению оборачиваемости оборотных средств, а в условиях инфляции к привлечению дорогих кредитов, что уменьшает платежеспособность общества. Возрос коэффициент финансового левериджа с уменьшением части собственного капитала, что может привести к повышению финансового риска компании.
Деловая активность ПАТ «Укртелеком» оценивалась по показателю фондоотдачи основных производственных фондов. Данные показателя на протяжении всего периода оставались довольно высокими и достигали: 0,7; 0,71; 0,77 и 0,84. Интерпретация значения такова, что на 100 грн. основных фондов приходится от 70 до 84 грн. выручки от реализации продукции.
Для определения эффективности операционной деятельности компании проводился анализ показателей рентабельности активов. В 2007 г. рентабельность составила 2,11%. В течение, двух последних лет наблюдалось снижении рентабельности активов и в 2008 г. оно достигло максимума: -12,29%, хотя в 2009 г. и наблюдался рост показателя, он оставался отрицательной величиной, равной -3,87 %.
Рентабельность собственного капитала демонстрирует ту же тенденцию изменений: в 2007 году составив 3,04%, резко снижается до -21,0% в 2008 г. «Укртелеком» получил 21 грн. чистого убытка на 100 грн. собственного капитала.
В последние два года финансовое состояние несколько улучшается, т.к. уменьшается величина чистого убытка, но рентабельность за 2009-2010 г.г. остается на отрицательном уровне: -6,70% и -0,4% - соответственно по годам.
Несмотря на кризисные явления 2008-2009 г.г. нарастание чистой прибыли в 2010 г., через постепенное сокращение непокрытых убытков, начинает набирать положительные тенденции. С приходом к управлению новых мажоритарных акционеров (92,7% акций, стоимостью 10,5 млрд.грн. проданы ТОВ «ЕСУ» в марте 2011 г.), наблюдается рост капитализации компании, что сделает ее вновь привлекательной для акционеров.
Литература
1. Закон Украины «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 № 784-XIV.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено Наказом Міністрества фінасів України від 31.03.1999 № 87.
3. Власюк Н.І. Фінансовий аналіз/ Навч.посіб. – Львів: Магнолія, 2010-328 с.
4. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика/Навч.посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2009-328 с.
УДК 658.009.12
Удалов В.І.,
Макіївський економіко- гуманітарний інститут
dartvalmor@mail.ru
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
В умовах ринкової економіки підприємство орієнтується не на виробництво, а, передусім на збут продукції, освоєння нових моделей комерційної політики, адаптацію до ринкової ситуації, що постійно змінюється, знаходження засобів боротьби із конкурентами на зовнішніх і внутрішніх ринках, що вимагає створення конкурентоспроможної продукції.
Оцінка конкурентоспроможності продукції дозволяє підприємству оперативно змінювати товарну політику, скорочувати види товарів, що не мають попиту. Конкурентоспроможність товару є вирішальним чинником комерційного успіху на розвиненому конкурентному ринку. При цьому характерними особливостями конкурентоспроможності продукції є наступні.
Конкурентоспроможність продукції - це ступень її привабливості для споживача, що визначається мірою задоволення сукупності різнопланових, іноді суперечливих вимог. Склад вимог, що пред'являються, їх пріоритетність залежить як від виду продукції, так і від типу її споживача.
Конкурентоспроможність носить відносний характер. По-перше, в сенсі релевантного ринку - товар, що є конкурентоспрможним на одному ринку, може не бути таким на іншому. По-друге, конкурентоспроможність товару можна визначити тільки в порівнянні з товарами-аналогами. Звідси абсолютну конкурентоспроможність мають новинки-товари, що випускаються уперше у світі або країні, що задовольняють існуючу потребу або викликають виникнення і розвиток нової потреби [1].
Конкурентоспроможності властивий динамічний характер - її має сенс розглядати лише стосовно конкретного моменту часу, з урахуванням змін в часі ринкової кон'юнктури.
Конкурентоспроможність залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться даний товар. Тому оцінка конкурентоспроможності товару проводиться безперервно і систематично в тісній прив'язці до фаз життєвого циклу з метою своєчасного виявлення моменту початку зниження показника конкурентоспроможності і прийняття відповідного рішення. Будь-який товар після виходу на ринок поступово починає втрачати свій потенціал конкурентоспроможності. Такий процес можна уповільнити, але зупинити - не можливо. Тому новий товар проектується по графіку, що забезпечує йому вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентоспроможності попереднього товару, що забезпечує довготривалість конкурентоспроможності [1,2].
Таким чином, конкурентоспроможність товару - це комплекс його споживчих і вартісних (цінових) характеристик, значимих для споживача, що визначають перевагу цього товару в порівнянні з іншими на конкурентному ринку.
Оцінка конкурентоспроможності продукції є невід'ємним елементом маркетингової політики господарюючого суб'єкта. Важливість проведення такої оцінки обумовлена необхідністю розробки заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції, але її кількісна оцінка можлива лише за умови, коли відомі чинники, які в сукупності визначають цей показник.
Для чіткого уявлення про положення підприємства на ринку маркетологи та менеджери повинні вміти кількісно вимірювати конкурентоспроможність товарів і послуг. Але для того, щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність товару, виробник повинен при аналізі використати ті ж критерії, якими оперує споживач. Тільки у такому разі можна забезпечити співпадіння оцінки товара виробника та інтересів покупця.
Оцінка конкурентоспроможності товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться по групах технічних(параметрів якості) і економічних параметрів.
У практиці використовується декілька методів аналізу конкурентоспроможності товару: диференціальний, комплексний, змішаний і метод на основі побудови "ідеального товару" [2].
Таким чином, конкурентоспроможність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки у кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентоспроможність придбаває ще і індивідуальний відтінок.
Конкурентоспроможність визначається тільки тими властивостями, які представляють помітний інтерес для покупця (і, природно, гарантують задоволення цієї потреби). Усі характеристики виробів, що виходять за рамки цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентоспроможності як фактори непрямого впливу.
Література
1. Басовський Л.Е. Маркетинг: Курс лекцій / Л.Е. Басовський. - М.: «Інфра-М». - 2006. - 367 с.
2. Делійська М.Г. Маркетинг і конкурентоспроможність промислової продукції / Делійська М.Г., Соловйов І.А. - М.: «Видавництво стандартів». - 2007. - 284 с.
УДК 336.11
Удалих О.О, к.е.н., доцент
Скуратова Н.В.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
natalyaskuratova@yandex.ru
СУТНІСТЬ, МЕТОДИ ТА ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу, зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку
Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. З огляду на те, що сучасна економічне життя підприємств вкрай складне на такі важливі показники, як прибуток і рентабельність, впливають фактори різної природи (прямі та непрямі), причому якщо вплив одних факторів "лежить на поверхні" іх можуть побачити навіть неспеціалісти, то вплив багатьох інших не так очевидно і грамотно оцінити їхній вплив може тільки та людина, яка досконало володіє методикою економічного аналізу. Тому для повноцінного і комплексного управління фінансовими результатами необхідна постановка ефективної служби фінансового менеджменту, оскільки при управлінні фінансовими результатами зачіпаються практично всі області і це правильно, так як фінансовий результат є кінцевим результатом діяльності всіх підрозділів компанії.
Значимість економічного аналізу таких найважливіших показників, як прибуток і рентабельність підприємства важко переоцінити, адже саме прибуток є кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.
Аналіз прибутку і рентабельності підприємства дозволяє виявити велику кількість тенденцій розвитку, покликаний вказати керівництву підприємства шляхи подальшого успішного розвитку, а також побачити резерви зростання прибутку, що в кінцевому рахунку дозволяє підприємству більш успішно здійснювати свою діяльність.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.
Література
- Ковалев В.В. Фінансовый аналіз: Навч. посіб. - М., 2006.- 294 с.
- Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9.
УДК 658.016.7
Удалых О.О, к.э.н., доцент
Соломка И.А.
Макеевский економико-гуманитарный институт
vanechek8888@rambler.ru
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ АНТИКРИЗИСНОГО УПРАВЛЕНИЯ НА ПРЕДПРИЯТИИ
В современном понимании антикризисное управление признается не только как постоянно действующая составляющая общего хозяйственного механизма предприятия, но и самостоятельный вид профессиональной деятельности, который направлен на предотвращение преодоление развития кризиса предприятия на основе рационального использования имеющихся ресурсов и потенциала выживания, минимизации временных, материальных и финансовых потерь с применением обоснованных принципов, приемов и методов работы. Объектом антикризисного управления являются кризисные явления в деятельности предприятия, их возникновение, развитие, устранение и предотвращение [2].
В работах последних лет пристальное внимание уделялось проблемам антикризисного управления предприятиями в преодолении кризисных ситуаций. Этими вопросами занимаются Г.А. Попов, Я.А. Фомин, Э.М. Коротков, Л.М. Тарасенко и другие ученые, в работах которых предоставлен анализ кризисного положения украинской экономики и обозначены конкретные пути выхода из кризиса, рассмотрены недостатки в развитии системы управления экономикой, которые негативно повлияли на развитие рыночных отношений. Однако в научной литературе недостаточно развит системный подход к изучению всего комплекса теоретических, методологических и практических проблем антикризисного управления относительно целесообразности использования его методологии, инструментария руководством предприятия.
Кризис - это крайне обостренное состояние функционирования экономики при котором существует опасность банкротства и ликвидации, наблюдается рассогласование экономической, политической и финансовой систем.
Кризис на предприятии – это процесс изменения, разрушения сложившейся структуры связей, отношений, выходом, из которого может стать либо заново сформированная структура связей, отношений либо ликвидация предприятия.
Чаще всего кризису предшествует появление определенных признаков, служащих предупреждением для специалистов организаций: сокращение времени на реакцию; необходимость неотложности, срочности действий; помехи в эффективном осуществлении производственного процесса, продвижении продукции к потребителю.
Другие признаки приближения кризиса находят обобщающее выражение в снижении рентабельности, превращении деятельности предприятия в убыточную.
Следует отметить, что различают три стадии развития кризиса:
- Ранняя стадия, характеризующаяся отдельными проявлениями неэффективности в производстве, сбыте (рост товарно - материальных запасов).
- Промежуточная стадия, для которой характерна нехватка оборотных средств, приостановка поставок в кредит, задержки в выдаче заработной платы.
- Поздняя стадия, при которой предприятие находится в состоянии хаоса, нарушаются графики производства, кредиторы требуют изменения условий кредита, а поставщики – предоплаты за предоставленные услуги.
Следовательно, в условиях наступающего кризиса необходимы механизмы, направленные на поиск путей выхода из него, достижение “точки безубыточности”, постепенного наращивания рентабельности. Для этого понадобятся средства для покрытия неизбежных убытков, обоснования и реализации системы мероприятий, которые делятся на тактические и стратегические.
Тактические (оперативные) мероприятия могут быть защитными и наступательными. Оперативные мероприятия присущи “реактивному антикризисному менеджменту”, который направлен на планирование и внедрение мероприятий, целью которых является восстановление докризисного состояния.
Стратегические мероприятия, совокупность которых образует “антиципативный антикризисный менеджмент”, состоят в разработке общей цели, долгосрочных задач менеджмента: анализ и оценка положения предприятия, изучение производственного потенциала, разработка инновационной стратегии, общей концепции финансового оздоровления предприятия [1].
Таким образом, можно сделать вывод, что предприятие в кризисной ситуаций должно опираться на следующие принципы: должно иметь стратегию развития бизнеса минимум на три года; к кризису нужно быть готовым заранее, т.е. иметь разработанную антикризисную программу, при разработке антикризисной стратегии необходимо определить целевую аудиторию, наиболее значимую для нашего предприятия; каждый сотрудник должен знать, какие действия предпринять до кризиса, во время кризиса, после кризиса; выделить информационные потоки, которые проходят через целевую аудиторию; назначить ответственных лиц за координацию мероприятий; назначить сотрудников для ведения переговоров со СМИ.
Литература
- Кац И. Антикризисное управление предприятием // Проблемы теории и практики управления . – 2003. – № 2. – с. 82 – 85.
- Тарасенко Л.М. Антикризисный менеджмент предприятия: Учебно-методическое пособие / Л.М. Тарасенко, В.И. Веретенников, Р.В. Ободец. – Донецк: Норд – Пресс. 2005. – с. 4-5.