Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Тенденції розвитку світового нафтового ринку
Науково - технічне співробітництво україни з країнами снд
Подобный материал:
1   ...   89   90   91   92   93   94   95   96   ...   141

Тенденції розвитку світового нафтового ринку


Дудін М. В., студент V курсу, НТУУ «КПІ»


Не зважаючи на активний пошук і впровадження альтернативних джерел енергії нафта як і раніше домінує на світовому ринку енергоресурсів. Одночасно набирає силу нафтохімічна галузь. Отже, світовий ринок нафти, з одного боку, залежить від потреби світової економіки в енергоресурсах, а, з іншого, забезпечуючи сировиною, обумовлює розвиток багатьох сфер господарської діяльності.

Серед факторів, що впливають на нафтовий ринок, можна виявити наступні:

По-перше, останнім часом стає слабшою кореляція між зростанням ВВП та зростанням вживання нафти,

По-друге, зменшується доля ОПЕК, що пов'язане з недостатнім інвестуванням у розвиток видобутку нафти, в той час як баланс попиту та пропозиції підтримується саме ОПЕК.

По-третє, з початком фінансової кризи та падіння попиту на нафту, обсяг вільних потужностей з видобутку нафти почав збільшуватися. За даними МЕА, у березні 2009 обсяг вільних потужностей у країнах ОПЕК оцінювався у 5,5 млн. бар./доба.

Також на стан нафтового ринку впливають, власне, запаси нафти та спекуляція.[1]

За останні 20 років запаси нафти та похідних енергоносіїв у світі збільшувалися доволі динамічно — в середньому на 290 тис. бар./доба щороку. Але якщо мова йде про країни ОЕСР, то у 2008 р. сукупні запаси у цих країнах зменшилися до рівня 1988 р. Але з падінням цін на нафту, запаси як промислові, так і урядові почали збільшуватися. Але вочевидь інфраструктурні обмеження не дадуть нарощувати запаси нескінченно. Більше того, ці обмеження можуть викликати короткострокову корекцію ціни, доки баланс попиту та пропозиції не буде відновлений. В подальшому, з відновленням попиту, очікується певне зниження рівня запасів.

Також, вочевидь, рух нафтових цін залежить не тільки від реального попиту, але й від спекулятивного, що формується у тому числі інвестбанками, хедж-фондами, пенсійними фондами. У той самий час, визначити ступінь впливу фінансових гравців дуже непросто. Це пов'язано із тим, що торгівля ф'ючерсами на нафту відбувається не тільки на біржовому ринку, але й де-факто на позабіржовому ринку, та спекулятивну складову у ціні зараз можна визначити лише непрямими методами, що впливає на точність розрахунків. [2]

В цілому, найближчими 1-1,5 роками, ймовірно, ціни на нафту будуть змінюватися у боковому тренді. Поточні фундаментальні показники говорять про те, що пропозиція приходить поступово до рівноваги з попитом. Значні запаси та наявність вільних потужностей у країн ОПЕК дозволять, у випадку зросту, достатньо швидко збільшити пропозицію.

Але не слід також забувати про те, що певний вплив на ринок може мати підвищення ліквідності та послаблення долару, оскільки доларова грошова база вже значно підвищилася, проте, навряд чи це буде основним фактором, що матиме вплив на нафту, якщо спекулянти не матимуть можливість тиснути на ринок. У той самий час, якщо вихід з рецесії світової економіки не буде швидким, падіння цін нижче рівня $30 є малоймовірним, оскільки ймовірність збільшення темпів падіння промислового вироблення та падіння споживання палива на роздрібному ринку низька.[3]

За думкою аналітиків, у 2010 р. на нас чекає зростання цін, у разі відновлення світової економіки, що є доволі ймовірним принаймні у другому півріччі. Багато буде залежати від темпів відновлення економіки, а також від рішень ОПЕК, оскільки зміни у видобутку країн, що не входять до картелі, незначні.[1]

У випадку, якщо збільшення видобутку країнами ОПЕК не буде значним порівняно з рівнем 2009 р., ми побачимо ціну близько $85/барель або вище. У більш віддаленій перспективі (після 2011 року) світ знову може зіткнутися з нестатком вільних потужностей з видобутку нафти та черговим стрибком нафтових цін. Якщо ціни на нафту серйозно підвищуватимуться, це вплине на ціну газу для України, в зв’язку з тим, що Россія встановлює ціни на «блакитне паливо» в залежності від світових цін на нафту. Також зростуть ціни на бензин в середині країни, Ці фактори не можуть не позначитися на економіці країни в цілому, бо збільшення витрат на паливо серйозно зашкодять бюджету України.

Список використаних джерел:

1. Аксьонова А. Проблеми економічної безпеки на світовому ринку нафти// Актуальні проблеми міжнародних відносин.- 2009. - №49, Ч.2. – с.232-233

2. Бандура О. Світові ціни на нафту та темпи економічного зростання// Економіст. – 2007. - №12. – с. 61-63

3. Гаврыш О. Американская мина для украинского рынка// Украинская инвестиционная газета. -2006. - №19. – с.13


НАУКОВО - ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД


Жулінська Р.О., студентка ФММ, група УС-51м

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,


Науково-технічний прогрес на сучасному етапі розвитку світової економіки багато в чому визначає характер і зміст процесів, що відбуваються як в окремих країнах і регіонах, так і в усій сфері міжнародних відносин. Враховуючи глобальну сутність НТП і особливості розробки та впровадження досягнень науки і техніки, науково-технічна сфера здатна до найефективнішого функціонування лише за умов найтіснішого переплетення національних потенціалів, об’єднання матеріальних та інтелектуальних ресурсів різних країн, розподілу ризиків, що знаходять своє втілення в процесах міжнародної співпраці. Міжнародне науково-технічне співробітництво дає комплексний ефект у сучасних умовах розвитку світового господарства, комбінуючи такі фактори, як іноземний капітал, нові технології, інтеграційні можливості і вихід на світові ринки з метою прискорення економічного зростання суб’єктів міжнародних відносин та підвищення їх конкурентоспроможності на всіх рівнях.

Аналіз стану науково-технічного потенціалу України показує, що в результаті тривалого кризового періоду він скоротився в кількісному і якісному відношенні: кількість вчених скоротилася вдвічі, фінансування – втричі, скоротилась також кількість публікацій, патентів, здійснюваних проектів, впроваджуваних інновацій, високими є показники “відтоку умів”. [1] У той же час, завдяки все ще високим показникам науково-технічного потенціалу, який за своїм обсягом і можливостями залишається одним з найбільших в Європі і другим після Росії серед країн СНД, а також тенденціям до стабілізації науково-технічної та інноваційної діяльності, Україна утримує належне місце серед країн, що мають реальну можливість для виходу на світові ринки наукоємної продукції, активної участі в процесі міжнародного розподілу праці у сфері науки, техніки, інновацій.

В рамках СНД реалізується Концепція формування єдиного науково-технічного простору, створено організаційно-правовий механізм регулювання науково-технічної діяльності за спільними напрямками. У той же час, необхідної глибини і систематичності цей процес до сьогодні не набув. Найвизначніших результатів науково-технічна співпраця, здійснювана в рамках СНД, досягла у сфері об’єднання зусиль національних академій наук в Міжнародній асоціації академій наук.

Найважливішим напрямком двосторонньої взаємодії для України є Російська Федерація, головний економічний партнер України, співпраця з якою здійснюється за різними науково-технічними та інноваційними напрямками. Це пов’язано з тим, що із всіх держав СНД після розпаду СРСР тільки ці дві країни успадкували самодостатні національні науково-технічні комплекси і практично весь союзний науково-технічний потенціал (1/5 його стала власністю України, а 70% - власністю Росії), складові якого все ще зберігають характер взаємодоповнення.

Ранжування держав СНД за пріоритетністю для України у сфері науково-технічної співпраці показало, що:
  • найбільші перспективи для ефективного здійснення комплексного науково-технічного співробітництва на сьогодні має об’єднання національного потенціалу України з такими країнами СНД як Російська Федерація, Білорусь, Казахстан, Молдова;
  • для здійснення комплексних науково-технічних проектів на багатосторонній основі доцільно задіяти інтеграційні механізми. Це завдання може бути ефективно реалізоване в рамках Єдиного економічного простору, де будуть вигідно об’єднані потенціали таких країн, як РФ, Україна, Білорусь, Казахстан;
  • співпрацю з Узбекистаном, Туркменістаном доцільно здійснювати в рамках розробки окремих науково-технічних проблем, тем, завдань;
  • найменші перспективи науково-технічного співробітництва Україна має з такими країнами, як Азербайджан, Вірменія, Таджикистан та Киргизстан.

Підвищення активності та результативності здійснення науково-технічної взаємодії України з іноземними державами й міжнародними організаціями вимагає розробки механізму удосконалення умов за двома взаємопов’язаними напрямками: реформування внутрішніх умов функціонування національної науково-технічної сфери й удосконалення системи здійснення безпосередньо міжнародного науково-технічного співробітництва України. Лише оптимальна наукова, науково-технічна та інноваційна політика стане запорукою успішного вирішення проблем двосторонніх та міждержавних відносин України. Важливим компонентом такої політики має стати Концепція державної політики у сфері міжнародного наукового та науково -технологічного співробітництва.