Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ
НЕСТАБІЛЬНОСТІ
Головата Є. О., студентка ІІІ курсу
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Зменшення обcягів промислового виробництва і ВВП в 2009 р. стало рекордним з 1994 р. За результатами 2009 р. реальний ВВП знизився значно нижче рівня 1993 р. і виявився приблизно рівним 2005 р. За 9 місяців 2009 р. ВВП знизився на 17,8% відносно аналогічного періоду 2008 р. Обсяги промислового виробництва знизились за 11 місяців 2009 р. на 24% відносно аналогічного періоду 2008 р. (майже до рівня 2004 р.). Найбільший спад виробництва був у січні 2009 р. – на 34,1% відносно аналогічного періоду 2008 р. Таке значне падіння пояснюється тим, що за роки незалежності українська економіка суттєво інтегрувала у світову, що стосується і промисловості, особливо металургійного комплексу, і сільського господарства.
Динаміка показників промислового виробництва і ВВП під час економічної кризи показує їх залежність від змін у попиті й пропозиції, що свідчить про формування ринкової економіки. Після різкого падіння в кінці 2008 р. уже з лютого 2009 р. спостерігається повільне зростання – ілюстрація життєздатності економіки. В січні – вересні 2009 р. реальний ВВП знизився порівняно з аналогічним періодом 2008 р. на 17,8%. Але помісячна динаміка ВВП дає певні підстави для оптимізму. За І і ІІ квартал 2009 р. реальний ВВП знизився на 20,3% відносно аналогічного періоду 2008 р. Темпи падіння промислового виробництва почали уповільнюватись: протягом І кварталу 2009 р. знизились на 31,9%, І і ІІ – на 31,1%, І, ІІ і ІІІ – на 28,4%, за 11 місяців 2009 р. – на 24% відносно аналогічного періоду 2008 р.
Уповільнення темпів зростання ВВП в IV кварталі 2009 р. було мінімальним. Згідно з прогнозом, за 2009 р. зменшення ВВП буде на рівні -14%, промислового виробництва – на рівні -19,5%. В 2010 р. аналітики прогнозують незначне зростання ВВП (на 3%) і промислового виробництва (на 6%). З середини 2009 р. почали зростати обсяги виробництва металургійної промисловості. Існують перспективи у металургійної промисловості: аналітики прогнозують зростання цін на метали в 2010 р. Очевидно, саме ця галузь, яка більше за інші знизила обсяги виробництва в кінці 2008 – на початку 2009 р., у 2010 р. стане локомотивом росту промисловості.
З погіршенням кон’юнктури глобального металургійного ринку практично кожна з країн, яка належить до десяти найкрупніших світових виробників металопродукції, розробила протекціоністські заходи для внутрішнього металургійного ринку. Зокрема, так вчинили уряди США, Росії, В’єтнаму, Китаю, Індії, Туреччини, Індонезії, Бразилії, Таїланду. Українська металургія відчуває на собі вплив іноземного протекціонізму. Суттєве зниження попиту на українську металопродукцію на типових для України ринках (на Близькому й Середньому Сході - -20,5%, ЄС - -48% і країнах СНД - -51,2%) привело до того, що металургійні підприємства суттєво скоротили обсяги виробництва. Тому металургія повинна орієнтуватись на масштабні інвестиційні та інфраструктурні проекти країни – розвиток газотранспортної і транспортної систем. Державі необхідно стимулювати ті галузі, які є основними споживачами продукції металургійного комплексу: машинобудівну і транспортну.
Промислове виробництво, будівництво і транспортні послуги скоротились більш ніж в 2 рази, об’єми торгівлі знизились до 20%. Національна економіка в цілому почне зростати, як тільки в промисловості буде позитивна динаміка.
Антикризові програми влади повинні бути направлені на підтримку високотехнологічної промисловості, підвищення енергоефективності, розробку і впровадження нових чистих технологій. Необхідно розвивати промисловість, робити її більш капіталомісткою, інноваційною, високоточною, наукоємкою. Антикризові програми підприємства повинні включати заходи для досягнення прибуткової діяльності, зміну технологічної основи, забезпечення ефективності управлінських структур.
Основою господарювання в період економічної нестабільності повинна бути інноваційна поведінка. Для збільшення притоку інвестицій необхідно зупинити вільне падіння економіки. Розвинені країни підвищують ефективність виробництва шляхом впровадження нових енергетичних технологій. Розроблюються нові методи екологізації виробництва. І серйозною конкурентною перевагою України є інтелектуальний потенціал. В Україні з минулих років є багато розробок по енергозберігаючим технологіям. Держава повинна створити організаційні і фінансові умови для їх впровадження, виступити генератором нових інвестиційних та інноваційних проектів.
ЕКСПОРТОСПРОМОЖНІСТЬ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА РОСІЙСЬКОМУ РИНКУ
Глуховата С.А., студентка УС-61,НТУУ «КПІ»
1. Становлення розвитку торговельних зв’язків України з Російською Федерацією протягом останніх 10 років здійснювалося на фоні досить несприятливих економічних умов, посилення кризових явищ в усіх без винятку галузях, народногосподарських комплексах, окремих секторах економіки України. Стосується це також і науково-технічного співробітництва.
2. Стан вітчизняної економіки, використання значної частини наукового та виробничого потенціалу на відтворення неефективної структури економіки впливають на стан зовнішньоторговельної діяльності. Зазначені чинники впливають на зменшення обсягів експорту товарів у зарубіжні країни, зокрема в Російську Федерацію, частка якої в загальному обсязі товарообміну України традиційно посідає перше місце (табл. 1). Серед усіх країн-торговельних партнерів України на РФ приходиться 25,7 % усього експорту товарів і 27,8 % усього імпорту.
Таблиця 1. Динаміка показників експортно-імпортних операцій між Україною та РФ
протягом 2006-2009 рр.(млн. дол. США)[3]
| Показник | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2007 р. до 2006 р. | 2008 р. до 2007 р. | 2009 р. до 2008 р. | |
| % | % | +/- | % | |||||
| Товарообіг | 16173,9 | 21315,8 | 29191,9 | 13931,2 | 131,8 | 136,9 | -15260,7 | 47,7 |
| Експорт | 6018,5 | 9208,4 | 12850,8 | 5680,8 | 153,0 | 139,6 | -7177,8 | 44,2 |
| Імпорт | 10155,4 | 12107,5 | 8250,4 | 8250,4 | 119,2 | 134,9 | -8082,9 | 50,5 |
| Сальдо | -4136,9 | -2899,1 | -2569,6 | -2569,6 | 70,1 | 119,9 | -905,1 | 74,0 |
(за даними Держкомстату України)
3. Основними факторами, що негативно впливають на експорт українських товарів на російський ринок, є: розбіжності в системі ціноутворення обох країн; вагомі відмінності у господарських механізмах, економічному законодавстві, принципах побудови внутрішньої та зовнішньої політики та організаційних заходах з регулювання зовнішньоторговельних відносин; порушення господарських зв’язків між країнами, протекціоністські заходи російського уряду щодо захисту власних товаровиробників і ринку, що обумовлює низьку конкурентоспроможність українських товарів тощо[1].
4. В загальному обсязі українського експорту в Російську Федерацію провідні позиції займає продукція машино- та приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %)[2]. Зниження експортоспроможності вітчизняної продукції на російському ринку на соціально-економічний стан України яскраво може бути проілюстрований на прикладі саме цих галузей і комплексів економіки.
5. На обсяги виробництва продукції в металургійному комплексі України та на обсяги й асортимент експорту цих товарів на ринок впливає ряд чинників: різке падіння як внутрішнього попиту на металопродукцію, так і скорочення попиту російського ринку на ці товари; співвідношення оптових цін на продукцію металургійних комплексів в обох країнах; цілеспрямованість політики обох держав на зменшення залежності від імпорту за рахунок створення відповідних національних виробництв; кон’юнктура попиту світового ринку щодо металопродукції; коливання світових цін на ці товари у вітчизняній продукції металургійного комплексу.
6. Таким чином збільшення обсягів українського експорту в Росію та й в інші країни можливе при виході України з економічної кризи, здійсненні глибоких структурних зрушень в економіці у напрямку підтримки виробництва експортоспроможної продукції, насамперед шляхом залучення інвестицій і модернізації з метою підвищення конкурентоздатності продукції та посиленні коопераційних зв’язків між Україною та РФ.
Література:
- Державний сайт статистики України. [Eлектронний ресурс]. Режим доступу - ссылка скрыта
- Підтримка українського експорту. [Електронний ресурс] . Режим доступу - port.gov.ua/ukr/tovaroobig_za_kab_stat/rus/2628.phpl
- Електронна бібліотека. Розділ зовнішньоекономічної діяльності. [Електронний ресурс]. Режим доступу - ссылка скрыта
КОНКУРЕНЦІЯ В УКРАЇНІ: ПРАВОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Дергачов Є. В.,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Аналізуючи визначення конкуренції різними фахівцями, можна виділити три підходи до розуміння конкуренції. По-перше, це поведінкове тлумачення конкуренції, відповідно до якого конкуренція - це боротьба за гроші покупців та інші майнові блага шляхом задоволення потреб споживачів. Другий підхід зміщує увагу з боротьби фірм на аналіз структури ринку, тих умов, що панують на ньому. Головним є визначення ступеня свободи продавця й покупця. По-третє, функціональний підхід, що забезпечує реалізацію двох найважливіших функцій конкуренції - порівняльної й селективної.
Усвідомлення виробниками того факту, що споживач вибирає, у кого придбати потрібний йому товар, змушує кожного виробника здійснювати заходи для того, щоб вибір було зроблено на його користь. За умови однакової якості продукції вирішальним фактором вибору буде нижча ціна на продукцію. Селективна функція забезпечує вилучення з ринку підприємств, неспроможних забезпечити не гірший, ніж у конкурентів, рівень ціни і якості продукції [1]. Таким чином, конкуренція є поняттям багатозначним, її прояви є різноманітними. Вона одночасно виступає як фактор, інструмент процесу, що організує ринок, механізм реалізації його законів. Конкуренція «здійснює таку організацію і такий порядок суспільного виробництва, які є єдино можливими при даних обставинах».
Особливістю правового регулювання конкуренції є те, що вичерпний зміст порушень конкуренції, заборонених чинним законодавством, не встановлюється. Незважаючи на те, що ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює перелік порушень економічної конкуренції, Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» відносить до недобросовісної конкуренції «будь-які дії у конкуренції», що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Вичерпний перелік правил та звичаїв, їх зміст не може бути встановлено, оскільки розвиток технічного прогресу і торгового обороту створює умови для нових видів порушень, що прямо не передбачені законодавством. Разом з тим ст. З Закону України «Про підприємництво» визначає, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству [2].
Враховуючи, що законодавством щодо захисту економічної конкуренції регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією, інтереси саме цих суб'єктів має забезпечити конкурентне законодавство.
Але ці інтереси різнорідні. Публічні інтереси державних органів і органів адміністративно-господарського управління щодо захисту конкурентних відносин підтримуються системою субординації й централізації конкурентних відносин, яка підпорядковує приватну волю владі. Це поєднується із системою координації і юридичної децентралізації відносин конкуруючих між собою суб'єктів господарювання, де панують свобода підприємництва і приватна ініціатива. Ці інтереси стикаються. Тому не можна погодитися з поглядами, що антимонопольне законодавство, разом із захистом конкуренції, значною мірою забезпечує дію механізму реалізації конституційного принципу свободи підприємницької діяльності у межах, встановлених законом. У конкурентному, в тому числі антимонопольному, законодавстві наведено перелік правових заборон і юридичних зобов'язань. Свобода підприємницької діяльності ґрунтується на юридичних дозволах, тобто дозволяється все, що не заборонено законом. Крім цього, треба враховувати, що, хоча законодавством України це не визначено, в підписаному Україною в межах СНД 25.01.2000 р. в Москві «Договорі про проведення узгодженої Антимонопольної політики» порушення конкуренції визначені не тільки у формі дій, але і у формі бездіяльності [3].Ця проблема набуває значення, тому що Закон України «Про захист економічної конкуренції», з одного боку, дозволяє не застосовувати правові заборони у випадку відсутності «суттєвого» (ст. 7) або «відчутного» (ст. 36) впливу на умови конкуренції, а з іншого, відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не залежить від наслідків дій правопорушників і застосовується при існуванні тільки можливості заподіяння шкоди внаслідок порушення конкуренції.
Таким чином, правове регулювання конкуренції та правозастосування повинне забезпечити подолання наслідків зіткнення між собою принципу свободи підприємницької діяльності (свобода договору) та принципом свободи конкуренції як обов'язку суб'єктів господарювання не використовувати власність у господарській діяльності на шкоду людині і суспільству, на підставі досягнення балансу економічних інтересів учасників конкурентних відносин.
1. Качалин В.В. Система антимонопольной защиты общества в США. - М.: Наука, 1997. - С. 20-21.
2. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
3. Еременко В.И. Правовое регулирование конкурентных отношений в России и за рубежом. Автореферат дис... докт. юрид. наук. - МГУ, 2001. - С. 4.
Науково-технічне співробітництво у космічній галузі як основа підвищення конкурентоспроможності підприємств народного господарства України
Джур О.Є., к.т.н., доцент,
Дніпропетровський Національний Університет ім. Олеся Гончара, Dzhur@i.ua
Міжнародний суспільний розвиток характеризується формуванням основ шостого технологічного укладу. Розвиток цього укладу тісно пов’язаний із інтенсивним розвитком глобальних інформаційних мереж, нанотехнологій, енергетики, авіації, використанням водню та нетрадиційних джерел енергії, що отримали поштовх завдяки космічним дослідженням та технологіям [1].
Україна визнана космічна держава, повноправний партнер на ринку космічної продукції та послуг. Космічна діяльність України забезпечує їй гідне місце серед невеликої кількості держав світу, які мають можливість створювати ракетно-космічну техніку у замкнутому циклі. Космічні технології допомагають Україні адекватно реагувати на вплив глобальних змін навколишнього середовища.
У міжнародному науково-технічному співробітництві України слід виділити науково-технічну співпрацю, яка здійснюється у вигляді сумісних програм науково-дослідних і проектний-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення сумісних науково-дослідних груп фахівців.
Одним із перших нормативних актів незалежної України в цій галузі вважають «Угоду про науково-технічне співробітництво в рамках держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав», яка визначає, що міждержавне співробітництво у вирішенні комплексних науково-технічних проблем реалізується у вигляді міждержавних програм фундаментальних досліджень; міждержавних науково-технічних програм; міждержавних програм і проектів з розвитку і освоєння нових технологій; інших міждержавних програм і проектів [3].
Триває реалізація важливих для держави проектів із супутникової навігації, створення українського супутника зв'язку "Либідь", будівництва сучасної системи дистанційного зондування Землі із запуском космічного апарата "Січ-2", спорудження стартового комплексу для ракети-носія "Циклон-4" у Бразилії, укладено низку важливих міжнародних угод [2].
Концепція реалізації державної політики України у сфері космічної діяльності на період до 2030 року передбачає поглиблення стратегічного партнерства з Російською Федерацією і Бразилією, виконання спільних науково-технічних програм з регіональними економічними угрупованнями (СНД, ЄС) і потужним державами - регіональними лідерами (США, Китаєм, Індією) за рахунок участі в міжнародних програмах і реалізації престижних власних проектів. Планується створення Національної системи геоінформаційного забезпечення, як частини європейської Глобальної системи космічних спостережень в інтересах збереження навколишнього середовища та безпеки «GMES» і Глобальної системи систем спостереження Землі з космосу «GEOSS», а також активізація співробітництва в Глобальній системі спостережень за морями й океанами «GOOS» [4].
Особливість фінансового забезпечення національних програм різних країн світу показує, що приблизно наполовину вони фінансуються державою, решта – комерційні джерела. Наразі на світовому ринку космічних послуг щорічно обсяг комерційних космічних проектів становить близько 110 млрд. дол. США, а бюджетних програм ― близько 70 млрд. дол. США.
Незважаючи на негативні тенденції на підприємствах космічної галузі виконання подібних міжнародних програм дозволило Україні зберегти як техніко-технологічну базу так і кадровий потенціал. Космонавтика вимагає найвищий рівень технічних розробок і визначає найвищу ефективність інновацій, що спричиняє покращення організаційно-економічних процесів на підприємствах інших галузей народного господарства України.
Література
- Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки від 28.07.2003 р. №1174. [Електроний ресурс].-Режим доступу:htpp://www.kmu.gov.ua
- Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2008-2012 рр, [Електроний ресурс].-Режим доступу: htpp://www.nkau.gov.ua.
- Угода про науково-технічне співробітництво в рамках держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. [Електроний ресурс].-Режим доступу: a.gov.ua/cgi-bin/laws.
- Проект концепції реалізації державної політики України у сфері космічної діяльності на період до 2030 року. [Електроний ресурс].-Режим доступу:gov.ua/nsau/newsnsau.nsf.