Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Створення замкнутого ядерно-паливного циклу в атомній енергетиці україни як фактор підвищення конкурентоспроможності галузі Енергозбереження як фактор підвищення

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

СТВОРЕННЯ ЗАМКНУТОГО ЯДЕРНО-ПАЛИВНОГО ЦИКЛУ В АТОМНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГАЛУЗІ

Боярчук К. М., УС-51с

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”

Україна має потужний промисловий комплекс, для роботи якого потрібна електроенергія, оскільки це невід’ємна частка без якої його розвиток значно гальмується, а подекуди взагалі неможливий. Зараз, для того, щоб вийти з економічної кризи, варто звернути увагу на енергетику, яка грає в житті країни не останню роль. Вона, як і більшість галузей промисловості потерпає від кризи. І не варто закривати на це очі, оскільки майбутнє України та її незалежність повністю залежать від енергетики. Основа електроенергетики країни – Об’єднана Енергетична Система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів. ОЕС взаємодіє з енергетичними системами суміжних країн та забезпечує експорт та імпорт електроенергії. В міру обставин, які склалися на даний момент головне базове навантаження в енергопроблемі несуть АЕС. Це зумовлено тим, що більшість ТЕС простоюють по причині відсутності палива.

Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно – українська. На цих станціях експлуатуються 15 енергоблоків з реакторами типу ВВЕР. За часткою виробництва електроенергії на АЕС Україна посідає шосте місце серед 31 країни світу, які мають атомну енергетику і в яких працює більш ніж 400 ядерних енергоблоків

Слід відзначити, що в Україні, як в багатьох інших країнах світу, немає повного (замкнутого) ядерно-паливного циклу. Проте окремі елементи його функціонують. До них відносяться: видобування, подрібнення і збагачення уранової руди, використання ядерного палива (енергетичні та дослідницькі реактори), зберігання відпрацьованого палива, перевезення свіжого та відпрацьованого палива і радіоактивних відходів .

Головна проблема паливо – забезпечення АЕС криється в тому, що 100% паливних збірок доводиться імпортувати з Росії, яка виробляє його в тому числі і з нашого концентрату, тобто існує цілковита енергетична залежність в цьому питанні. Для забезпечення надійної роботи АЕС України і запобігання зупинки енергоблоків через непередбачені обставини при забезпеченні свіжим ядерним паливом, доцільно було створити замкнутий ядерний цикл. В Україні існують об’єктивні передумови: власна урано - видобувна промисловість, запаси якісних цирконієвих руд, металургійний потенціал. За запасами природного урану Україна входить до першої десятки країн світу. Лише доведених його запасів достатньо для забезпечення потреб діючих АЕС більш ніж на 100 років, а в разі переходу на використання реакторних установок на швидких нейтронах, потенціал вітчизняних уранових запасів збільшиться майже у 100 разів.

Замкнутий ядерно-паливний цикл передбачає, перш за все, переробку відпрацьованого ядерного палива з метою повторного використання невикористаного ядерного матеріалу та напрацьованих в ядерному паливі ізотопів урану і плутонію. Наявність таких технологій дозволяє використовувати ці ядерні матеріали як у мирних, так і у військових цілях. Слід зазначити, що питання створення такого циклу в Україні постало відразу ж після здобуття Україною незалежності.

Для надійного функціонування ядерно енергетичного комплексу слід розв’язати такі актуальні завдання:

• забезпечення гарантованого постачання свіжого ядерного палива та утилізації відпрацьованого;

• безпечне поводження з радіоактивними відходами;

• постачання необхідного обладнання, матеріалів і запасних частин;

• відповідний рівень науково інженерної та проектно конструкторської підтримки.

Для безпечної експлуатації діючих реакторів, підвищення економічної ефективності українських атомних електростанцій необхідні подальші дослідження і розробки за такими напрямами:

• створення вітчизняного виробництва палива для атомної енергетики України;

• модернізація та реконструкція ядерних енергоблоків з метою посилення їх безпечності і забезпечення ефективної експлуатації всього обладнання АЕС;

• створення нових систем діагностики обладнання, наукове обґрунтування і розробка нормативних документів для подовження на 10–15 років терміну безпечної роботи енергоблоків;

• розробка і реалізація програми поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами;

• вибір і будівництво нових атомних енергоблоків з підвищеним рівнем безпечності;

• упровадження нових технологій радіаційного контролю з підвищеною чутливістю і можливостями інтелектуальних систем обробки й аналізу інформації та вдосконалення засобів фізичного захисту ядерних об’єктів для запобігання радіаційному тероризму;

• поліпшення і розширення системи підготовки і перепідготовки висококваліфікованих спеціалістів для підприємств ядерно енергетичного комплексу України.

Енергозбереження як фактор підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу України

Веремійчук Ю.А., Бабічев В.Д.

Національній технічний університет України «Київський політехнічний інститут»


Підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва України виступає ключовим завданням формування ефективної відкритої економіки держави. В умовах обмеженості більшості ресурсів, які використовуються в практичній діяльності людини, можна виділити на перший погляд непомітну, але при більш детальному розгляді очевидну закономірність: обмеженість ресурсів може бути (і є) свого роду мотивацією в розвитку та виживанні економічних систем. І все ж, для більшості відкритих систем (особливо економічних суб’єктів) значним мотивуючим фактором в їх роботі був і залишається розрахунок певного критерію переходу на нові ресурси чи технології, доцільності використання тієї чи іншої технології або ресурсу.

Неминуче вичерпання таких основних паливно-енергетичних ресурсів як нафта та газ, значно загострює світову ситуацію боротьби за їх володінням або контроль над їх видобутком, розподілом та транспортуванням, достатньо часто виникають міжнародні конфлікти, терористичні напади на основні інфраструктурні об’єкти видобутку чи транспортування енергоресурсів, збільшується тиск та втручання з боку держав експортерів енергоресурсів на країни, що їх імпортують. Високі та нестійкі ціни на основні енергоресурси, обмеженість заходів щодо підвищення енергоефективності їх споживання стають певним бар’єром на шляху забезпечення конкурентоспроможності економіки. Тому забезпечення енергетичної безпеки (ЕНБ) завжди залишалося пріоритетним завданням економічної політики та забезпечення конкурентоспроможності будь-якої держави світу.

В Україні за останні роки значно змінилось становище з енергозабезпе­ченням населення і виробничої сфери. Внаслідок економічної кризи зменшились обсяги виробництва продукції. Підприємства, заводи, енергетичні гіганти в умовах швидкої зміни принципів господарювання через свою інерційність стали неконкуренто­спроможними, в порівнянні з малими підприємствами, які забез­печують динамічну і гнучку зміну обладнання, технологій і видів продукції, у тому числі енергоощадних, при порівняно невеликих інвестиціях, що сприяє їх швидкій адаптації до нових умов. Сьо­годні така децентралізація енергозабезпечення споживачів впливає і на зменшення витрат на енергоспоживання, а отже, і на собівар­тість та конкурентоспроможність продукції.

В сфері енергетики країни ЄС докладають значних зусиль щодо підвищення своєї ЕНБ, розширення використання власних відновлюваних енергоресурсів, підвищення конкурентоспроможності промисловості, зменшення шкідливого впливу енергетики на довкілля. На період до 2010 року країни ЄС мають плани щодо збільшення частки відновлюваних джерел енергії до 14.6 % від загального споживання первинних енергоресурсів. На жаль в Україні невідповідність енергетичної політики та практичних дій у вищезазначених сферах може поставити країну у дискримінаційне становище. Тому основною метою розроблення стратегічних напрямків підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу в Україні є забезпечення ЕНБ держави за рахунок наступних дій: поступове зниження споживання імпортного палива – природного газу та мазуту, ефективне використання, переважно, вітчизняного вугілля, забезпечення «живучості» теплоелектростанцій, а також - гарантованого балансу потужності та електроенергії з урахуванням розвитку експорту електроенергії, вирішення екологічних проблем щодо зниження викидів в атмосферу забруднюючих речовин, використання екологічно чистих технологій, забезпечення подальшої інтеграції ОЕС України до європейської енергосистеми (UCTE), що має стратегічне значення для ЕНБ держави. Згідно основних положень «Енергетичної стратегії України до 2030 року» [1] гарантування ЕНБ можливо лише за наступними напрямами: 1) зменшення рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок палива (природний газ, нафта, уран) з 54,5% у 2005 році до 11,7% – у 2030 році, у тому числі – за рахунок збільшення використання власного вугілля, урану, газу, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, видобутку українськими компаніями нафти і газу за межами України; 2) збільшення виробництва електроенергії на власному паливі з 42% у 2005 році до 91,8% – у 2030 році; 3) диверсифікації джерел і маршрутів постачання природного газу та нафти в т.ч. через участь України у міжнародних проектах, зокрема розроблення нафтогазових родовищ і розвитку нафтогазової інфраструктури за кордоном; 4) створення в країні стратегічного резерву нафти та природного газу для використання у надзвичайних ситуаціях та ринкового регулювання цін; 5) участі в міжнародних енергетичних проектах; 5) досягнення соціальної спрямованості розвитку паливно-енергетичного комплексу, зокрема шляхом створення нових робочих місць, поліпшення умов праці та техніки безпеки.