Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Содержание

Сучасні тенденції міжнародного науково-технічного співробітництва
Розвиток інформаційного суспільства в Україні як фактор конкурентоспроможності

Подобный материал:

1 ... 82 83 84 85 86 87 88 89 ... 141

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Бойко З. М., к.е.н., Слободян Т.І.,

Тернопільський національний економічний університет,

Посилення глобалізаційних процесів при постійному зростанні масштабів економічної експансії транснаціональних корпорацій (ТНК), прискорення науково-технічного прогресу та інтернаціоналізація науки стали основними чинниками розширення міжнародної кооперації у науково–технічній сфері останніми роками. Одним з яскравих проявів цього процесу стало формування регіональних і локальних інноваційних мереж в межах світового господарства. Такі мережі дають змогу їх учасникам використовувати загальні економічні, фінансові, соціальні, інтелектуальні та ін. ресурси регіонів і окремих країн у прискоренні свого інноваційного розвитку. Досить розвиненими є інноваційні мережі в Західній Європі, де науково-технічна кооперація базована на багаторівневій основі. Окрім того, активне залучення західноєвропейських країн до технологічної інтеграції і глобальної технологічної кооперації змусило адаптувати національне регулювання наукової сфери до вимог міжнародної співпраці.

Нині посилення міжнародної науково-технічної кооперації у світі спричинене такими чинниками, як: зростання витрат на проведення НДДКР; фраґментарність наукового потенціалу окремих європейських країн; тотальна переорієнтація НДДКР з військових на цивільні цілі; необхідність зниження соціальних та екологічних ризиків економічного розвитку на глобальному та національному рівнях; активізація інноваційної діяльності ТНК і посилення технологічної конкуренції.

Глобалізація науково-технічної сфери проявляється в розширенні: участі іноземного капіталу у фінансуванні НДДКР, міжфірмової кооперації компаній різних країн, співпраці національних університетів із іноземними промисловими підприємствами, міждержавної науково-технічної співпраці. Визначальною тенденцією є посилення взаємопроникнення капіталу Європи і США у науково-технічній сфері. При цьому, у більшості випадків, фірми створюють закордонні дослідницькі центри в тих галузях де вони мають стійкі позиції на світових ринках. Зокрема, дані наведені у [1] свідчать про те, що ТНК провідних західноєвропейських країн витрачали протягом 2001-2008 рр. на НДДКР проведені у США більше ніж американські корпорації в цих країнах. У Європі нині загальновизнано, що іноземні інвестиції у НДДКР є “акселератором” технологічної спеціалізації і конкурентоздатності інвестора.

Активний розвиток міжфірмової технологічної кооперації почався ще в 80-х рр. і лише у 90-х рр. з'явилася нова форма співпраці – стратегічні альянси підприємств різних країн, що часто є конкурентами. Нині альянси створюються в наукомістких галузях світового господарства (мікроелектроніці, телекомунікаціях, біотехнології, автомобілебудуванні і аерокосмічній промисловості і т.п.), де конкуренція є досить жорсткою [2]. Але треба пам’ятати, що на сучасному етапі НТП витрати на створення інноваційних технологій такі високі, що їх не можуть дозволити собі навіть компанії-лідери. Саме цим можна пояснити той факт, що число стратегічних технологічних альянсів щорічно зростає на 25% (за даними [1]).

Не менш визначальною є тенденція до розширення технологічної і наукової кооперації між національними університетами і іноземними промисловими фірмами. Так, у Великобританії на початку 90-х рр. частка іноземних джерел фінансування в проведенні вузівських НДДКР складала 5% (у промисловості 7%), а вже у 2008 р. – 17%. Досягнення англійських учених в області фундаментальних наук стали основним чинником залучення іноземних інвестицій у цю сферу діяльності. Так, японська ТНК Toshiba відкрила свій перший європейський дослідницький центр в Кембриджі ще в 1991 р. В результаті розширення співпраці більшості європейських університетів з’явилися такі, що постійно одтримують фінансування від лідерів світової промисловості і наукова “периферія”, що позбавлена такої підтримки [3].

Окреслені тенденції міжнародного науково-технічного співробітництва потрібно враховувати вітчизняним підприємствам і урядовцям, оскільки майбутня техніко-економічна динаміка розвитку світу формуватиметься саме під їх впливом, що суттєво впливатиме і на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на світовому ринку.

Література

House of Commons Science and Technology Committee GB – R&D in British Universities / [Incorporating 1081–i and –ii, Session 2008–09] Published on 18 December 2009 by authority of the House of Commons London: The Stationery Office Limited. – p. 234
Ляшенко О. М. Стратегічні альянси як модель побудови партнерських відносин в міжнародній інноваційній діяльності / Оксана Ляшенко // Галицький економічний вісник.  2008.  № 4.  С. 3  9.
Sivadas E. An Examination Organizational Factors Influencing New Product Success in Internal and Alliance-Based Processes. / E. Sivadas //Journal Marketing. – 2008. – vol. 64. – No 1. January. – рp. 31-49.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні як фактор конкурентоспроможності

Боклан Н.С., асистент

Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут»

В умовах активізації науково-технічного співробітництва України стрімко зростає актуальність інформатизації та корпоративної інтеграції підприємств, стає нагальною проблема своєчасного отримання інформаційної підтримки, забезпечення переходу економіки країни до умов інформаційного суспільства. Концепція інформаційного суспільства визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної, ринкової та іншої інформації. Дана концепція є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер [1].

Основна мета збору інформації полягає в тому, щоб на її основі найточніше, з мінімальним рівнем невизначеності формувати знання й приймати рішення. На світовому ринку поки існує асиметрія інформації, фірми, що мають більше інформації, ніж їхні конкуренти, будуть випереджати останніх. Але активізація обміну досвідом (передача технологій, вплив глобалізації на територіальне розташування, зміни в структурі, масштабах) призвела до прискорення змін у промисловості, укріпленню співробітництва у науці. Свідоцтвом останнього є міжнародні конференції, семінари, виставки, під час яких інноваційні ідеї отримують новий зміст, вагомість і нові простори для розповсюдження. При цьому виникають умови створення єдиного світового ринку інформації та знань як нового економічного ресурсу. [2]

Якщо у розвинутих країнах під інформаційним суспільством розуміють розвиток країни в цілому, оскільки там інформаційні технології пронизують всі сфери життя, то в Україні можна говорити лише про випередження в розвитку телекомунікаційної інфраструктури перед іншими сферами. При наданні характеристики розвитку інформаційного простору як стану інформаційних технологій, показників кількісного та якісного складу доступних на ринку інформаційних продуктів, то необхідно зазначити суттєве відставання України від інших країн. На початок 2009 р. частка України на світовому ринку наукомісткої продукції складала менше 0,1 %, питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт близько 1 % ВВП України. Інноваційна активність промислових підприємств залишалася надзвичайно низькою. [3] Можна навести такий приклад розвитку інформаційного суспільства як медіамистецтво – впровадження нових технологій і техніки в громадське та культурне життя. У Києві в 2005 р. було організовано «Місяць медіамистецтва» за участі керівників австрійського фестивалю Арс Електроніка. Відвідувачі виставок із задоволенням відмітили цікаві роботи, незважаючи на «матеріальну, технологічну та інформаційну незабезпеченість» вітчизняних митців. Але похвалитися участю або підтримкою якихось провідних вітчизняних компаній не вдалося.[4] Як і подальшою підтримкою таких заходів.

Отже, формування інформаційного суспільства повинно стати одним з найактуальніших питань в економіці України. З одного боку, це обумовлено прогресивністю інформаційного бізнесу як сектору світової економіки. З іншого, хоча на українському ринку інформаційно-телекомунікаційних продуктів та услуг присутні сучасні програмно-технічні системи та засоби, але це не вирішує проблеми інформатизації суспільства в цілому.

Кризові явища в економіці України обумовлені загальноекономічними проблемами та відсутністю управлінського досвіду в умовах підвищеної мінливості факторів функціонування, досвіду адекватної оцінки, як власних можливостей, так і ринкових умов. Значне збільшення кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які на практиці зіткнулися з міжнародною конкуренцією, гостро вимагає підвищення якості інформаційного забезпечення. Процеси глобалізації вимагають оволодіння світовим досвідом, для цього необхідно залучення численних кваліфікованих, освічених кадрів. Для їх появи необхідно створення відповідних умов як всередині організацій, так поза ними, в суспільстві в цілому: підтримка саморозвитку і підвищенню інформаційної кваліфікації, реалізація та контроль за виконанням Національної програми інформатизації, відповідного її фінансування.

Саме при створенні таких умов можливо говорити про розвиток промислового та наукового потенціалу, удосконалення інформаційної взаємодії різних напрямів діяльності всередині підприємства та з його партнерами, посилення соціальної складової розвитку висококваліфікованих інформаційно грамотних співробітників. А, відповідно, свідомого ставлення до побудови інформаційного суспільства кожного його учасника і отримання конкурентних переваг всією країною.