Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Шляхи підвищення конкурентоспроможності металургійної галузі України на світовому ринку
Бабенко І. НТУУ «КПІ»
На сьогоднішній день розвиток економіки багатьох країн забезпечується наявністю конкурентоспроможної продукції, яка може бути представлена не тільки на внутрішньому ринку. Пошук виробників, які б забезпечували такою продукцією, стає актуальним завданням для забезпечення економічного успіху держави. Металургійний комплекс є базовою галуззю національної економіки України, адже він впливає на усі параметри соціально-економічного життя, є основним донором держбюджету: 40% надходжень валюти в країну, 30% валового внутрішнього продукту, 12% всіх податкових надходжень [1]. Саме тому все більшого значення набуває проблема збільшення конкурентоспроможності металургійної продукції на зовнішньому ринку.
Для того, щоб визначити проблеми, які впливають на зниження конкурентоспроможності, та шляхи їх вирішення, необхідно постійно здійснювати моніторинг умов виробництва та факторів, які впливають на конкурентне середовище з урахуванням національної економіки та світового ринку. Одним із головних завдань є розробка короткострокових і довгострокових комплекс заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності металургійної галузі України.
В першу чергу необхідно зберегти та відновити ринок, як внутрішній так і зовнішній. Для цього потрібно провести переговори з основними торгівельними партнерами України для запобігання подальшого погіршення умов доступу на ринки металургії [2]. Це дасть змогу стимулювати внутрішній попит, так як основними споживачами є експортно-орієнтовані галузі, такі як трубні й машинобудівна. Ще одним короткостроковим заходом має бути забезпечення швидкого повернення експортного ПДВ, тому що в умовах важкого фінансового стану виробників продукції металургії це дозволило б заповнити їх оборотній капітал та поліпшити конкурентне становище на зовнішніх ринках.
Загалом металургійна промисловість - єдина галузь України, яка конкурентоспроможна на зовнішньому ринку. Однак собівартість продукції металургійних підприємств істотна вища за ціну експортних сироробів. Внутрішні ціни на деякі види металопрокату на початку року були на 20-50% вищі за експортні, так як у півтора рази зросли тарифи на транспортні перевезення, зростають ціни на природний газ [3]. Все дорожче продається вітчизняне коксівне вугілля. У результаті зростають ціни на металургійну продукцію, а кількість замовлень на внутрішньому ринку скорочується [3].
Українська металургія продовжує залишатися найбільш енергоємною у світі. І в довгостроковій перспективі необхідно провести модернізацію застарілих потужностей,які були б більш продуктивними і ефективними, адже через високу енерговитратність підприємства не можуть знизити собівартість продукції і бути конкурентоспроможними на ринку. В Україні мартенами виплавляють близько 40% сталі, тоді як у світі - не більше 3% [3]. Близько половини української сталі виплавляється у конверторах - у світі це вже давно забуті технології. Галузь не може конкурувати за рахунок дешевих ресурсів, в той час як в основних країнах-конкурентах здійснюється модернізація обладнання, підвищується продуктивність праці.
На жаль, в Україні відсутня цілеспрямована політика політика щодо надання державної допомоги пріоритетним галузям [4]. Важливим є необхідність переглянути і модифікувати Програму розвитку промисловості на період до 2013 року, тим самим визначити сектори виробництва, які орієнтуються на зовнішні ринки та поглибити зовнішньоекономічні зв’язки. Це дасть змогу забезпечити цільове направлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів в доцільних напрямках для галузі. Варто узгодити політику інвестування держави з політикою модернізації, зайнятості та стимулювання експорту, розробити програму поступового скасування обмежень у торгівлі з країнами ЄС.
Отже, зовнішньоекономічна діяльність металургійних підприємств – стратегічна галузь національного господарства, від ефективності якої залежить добробут населення країни. Металургія займає найбільшу частку промисловості в Україні. І саме вживання заходів, що спрямовані як на короткострокову підтримку виробників, так і на модернізацію, підвищення довгострокової конкурентоспроможності галузі є надзвичайно важливим.
Література:
1. «Металургія дає «тихий хід»/ Н. Білоусова// щоденна всеукраїнська газета «День». -2008. -№128
2. «Сталева хватка»/ К. Дружерученко// український дiловий тижневик "Контракти". -2009. - №16
3. «Думка експерта: Металургія стане двигуном відновлення економіки»/ А. Нестерук// «Економічна правда»/ від 31. 08. 2009.
4. ссылка скрыта – сайт міністерства промислової політики України.
Договір про Енергетичне Співтовариство, як фактор підвищення конкурентоспроможності української енергетичної галузі
Бараннік В.О. , старший науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровську
Наприкінці 2009 року після достатньо тривалого процесу Україна приєдналася до Енергетичного співтовариства, що стало певним успіхом Української держави на шляху до Євроінтеграції (прозорої й ефективної діяльності енергетичних ринків (електроенергії та природного газу), підвищення конкурентоспроможності національної енергетичної галузі).
В загальному плані, Енергетичне Співтовариство - це процес, до якого країни приєднуються добровільно для розширення внутрішнього енергетичного ринку Європейського Союзу в напрямку Південно-Східної Європи та за її межі для досягнення таких цілей :
- створення стабільної бази регулювання ринку, здатної залучати інвестиції для забезпечення стабільного й безперервного постачання енергії;
- формування єдиного регуляторного простору для торгівлі енергією в мережах;
- підвищення енергоефективності та поліпшення екологічної ситуації навколо енергетичних мереж та розвитку відновлюваних джерел енергії;
- розвитку конкуренції на ринках електроенергії та газу в широкому територіальному вимірі.
Таким чином даний Договір на підставі єдиної правової бази формує інтегрований ринок енергії (електроенергії та газу) між ЄС та договірними сторонами (країни Західних Балкан а також Україна, Молдова та Туреччина). Договір визначає структуру спільних органів, юридичну базу діяльності цих органів, права та обов’язки сторін.
Згідно Договору діяльність країн-учасниць на енергетичних ринках передбачає:
- прийняття та впровадження положень Європейського законодавства acquis communautaire у сферах електроенергії та газу, охорони довкілля, конкуренції, відновлюваних джерел енергії й забезпечення дотримання певних технічних стандартів ЄС;
- формування конкретної нормативної бази для забезпечення ефективного функціонування ринків газу та електроенергії (в тому числі: створення єдиного механізму транскордонного передавання або транспортування енергії мережами, ужиття заходів щодо забезпечення надійності постачань, надання всім споживачам можливості вибору постачальника енергії, заохочення використання відновлюваних джерел енергії й забезпечення енергоефективності, реалізація спільних дій в разі надзвичайних ситуацій на енергетичних мережах на території членів Енергетичного Співтовариства);
- створення ринку електроенергії та газу без внутрішніх кордонів (заборона митних зборів та кількісних обмежень, за виключенням певних обставин виняткового характеру).
- упровадження спільної політики зовнішньої торгівлі енергією з третіми країнами.
Безумовно, приєднання до Енергетичного Співтовариства накладає на країни учасниці певні зобов’язання, основними з яких є:
- створення регіонально-інтегрованого енергетичного ринку електроенергії й природного газу та інтеграцію цих ринків в більш широкий енергетичний ринок ЄС;
- розроблення узгоджених державних та регіональних планів дій щодо ринків електроенергії та газу;
- визначення спільних правил генерації, передавання й розподілу електроенергії;
- визначення спільних правил транспортування, розподілу, постачання та зберігання газу;
- утворення національних органів регулювання енергетики на державному рівні;
- відкриття енергетичних ринків протягом певного періоду (до 2015 року);
- відокремлення видів діяльності інтегрованих компаній (розмежування системних операцій та іншої діяльності у сфері енергетики);
- упровадження Мережевих кодексів та інших технічних й комерційних норм, необхідних для функціонування ринків;
- забезпечення регульованого доступу третіх країн до транзитних потужностей та створення тарифних систем, які б заохочували торгівлю, розроблення технічних норм, необхідних для функціонування регіональної системи;
- розвиток механізмів розв’язання спорів на регіональному рівні;
- розроблення прозорих процедур надання дозволів на будівництво нових інфраструктурних об’єктів.
Безумовно, приєднання України до Енергетичного Співтовариства буде мати позитивні наслідки щодо підвищення конкурентоспроможності національної промисловості внаслідок забезпечення постачання енергії за доступними та прогнозованими цінами, але вибраний шлях буде мати позитивні наслідки тільки завдяки спільним, узгодженим діям всіх гілок влади, сприйняття їх бізнесом й населенням.