Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Світовий та вітчизняний досвід інвестиційної діяльності в сфері альтернативної енергетики
Подобный материал:
1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   141

СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ


Трофименко О.О., аспірантка, НТУУ «КПІ»

В Україні необхідним є впровадження та розвиток альтернативних джерел енергії, що з відповідною інвестиційною стратегією є економічно виправданим. Адже за розрахунками експертів вугілля країні вистачить на 400 років, газу – на 60 років, а потреба в енергії постійно збільшується: збільшення обсягу споживання електричної енергії будівництвом (на 8,9%), населенням (на 7,2%), комунально-побутовими (на 5,8%) та іншими непромисловими споживачами (на 8,3%). Енергомісткість ВВП в 2,6 рази перевищує рівень розвинутих країн світу. В результаті глобальної економічної кризи зменшився обсяг споживання в енерогомістких галузях національної економіки[1].

Для розвитку інвестиційної діяльності в сфері альтернативної енергетики важливо спиратися на світовий досвід. Обсяг інвестицій у відновлювальну енергетику (ВЕ) в світі склав 38 млрд доларів. Причому більша частина припадає на фотоенергетику та вітроенергетику. Інвестування у заводи з виробництва біопалива, запуск в експлуатацію яких відбувся 2009 р., тільки в США перевищує 2,5 млрд доларів, у Бразилії - 3 млрд , у Франції – 1,5 млрд. У Португалії в 2007 р. введена в експлуатацію найбільша у світі сонячна електростанція потужністю в 11 Мвт. У наступні три роки в Португалії в електростанції на альтернативних джерелах енергії планується вкласти 10,8 млрд доларів. Прем'єр-міністр Португалії Жозе Сократіш прагне до того, щоб до середини 2010 року 45% потреби в електроенергії забезпечувалися за допомогою альтернативних джерел. У 2010 році заплановано збудувати в Об'єднаних Арабських Еміратах сонячну електростанцію, першу у Персидському заливі. На будівництво об’єкту влада емірату Абу-Дабі виділяє 350 млн доларів. Потужність електростанції становитиме 500 мВт [4].

Іншим різновидом альтернативної енергетика є використання енергії вітру. Вітроенергетика є лідируючим напрямом галузі в багатьох країнах. Ці джерела забезпечують у деяких регіонах до 100% виробництва електроенергії, наприклад, в окремих регіонах Данії, Німеччині, Іспанії. На частку вітроенергетики припадає майже половина світових інвестицій у відновлювальні технології. В Європейському Союзі у вітроенергетичній галузі зайнято 85 тис. чоловік. Вона забезпечує електроенергією біля 25 млн європейців. Світовими лідерами з використання вітроенергетики є: Німеччина (40% світових потужностей), далі йдуть Іспанія, США, Данія та Індія Європейська вітроенергетична асоціація (ЄВЕА) підтримує виконання загально­європейської програми (проект „Сила вітру 12”), яка за мету має досягнення вітроенергетикою рівня 12 % світового виробництва електроенергії на рівні 2020 року [2].

Основними правовими актами, які регулюють відповідні відносини в сфері енергетики, є такі: Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/77/ЄС від 27 вересня 2001 р. про сприяння виробництву електроенергії з відновлювальних джерел енергії (на внутрішньому електроенергетичному ринку); Директива 2004/8/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 р. про сприяння спільному виробництву тепла й електроенергії (когенерації) на основі корисного теплового навантаження на внутрішньому енергетичному ринку та внесення змін до Директиви 92/42/ЄЕС; Директива 2002/91/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2002 р. про енергоефективність будівель [3,4].

Керівництво України ставить за мету інтегрування в європейське співтовариство і має усі можливості за рахунок вітроенергетики досягти як і інші країни більшої частини вищезазначених показників. Підґрунтям є те, що Україна має значний вітропотенціал та значні технологічні можливості. Розвиток вітроенергетики в Україні на даний час фінансується в основному за кошти державної „Комплексної програми будівництва вітроелектричних станцій в Україні до 2010 року”[2]

Згідно з законодавством України, держава передбачає всебічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, впровадження наукових досягнень, підготовку кваліфікованих кадрів. Проте рівень діяльності в цьому напрямі недостатній через фінансові обмеження. За даними Держкомстату України, фінансування за пріоритетними галузями інноваційної діяльності становило 518,2 млн грн. З них 24,9% спрямовано на модернізацію електростанцій, на нові та відновлювальні джерела енергії, на новітні ресурсозберігаючі технології [5].

Проаналізувавши світовий досвід розвитку альтернативної енергетики бачимо, що фінансова підтримка розвитку відновлювальних джерел енергії є важливим чинником розвитку, створення венчурних підприємств, співпраця з іноземними інвесторам, є перспективними і для України. [3,4,5].

Література:
  1. Найгер М. Политика формирования энергобаланса Украины // Энергетическая политика Украины. – 2006. - №2 (66). – С. 4-6.

2. Вітроенергетика: передумови та особливості розвитку С. О. Кудря, докт. Техн.. наук, Б. Г. Тучинський, канд.. екон. наук Відновлювальна енергетика 2007 №1
  1. Енергетика України на шляху до Європейської інтеграції / А. І. Шевцов, М. Г. Земляний, А. З. Дорошевич та інш. – Дніпропетровськ: Жур фонд, 2004. – 160 с.
  2. Proposal for Decision of the European Parliament and of the Council Establishing a Competitiveness and Innovation Framework Programme (2007-2013). Commission of the European Communities. COM (2005) 121 final. Brussels, 06/04/2005, 89p.
  3. Енергоефективність та відновлювальні джерела енергії/Під заг. Ред.. А. К. Шидловського. – Київ.: Українські енциклопедичні знання, 2007. – 560 с.


>