Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


ПРО інтелектуальну власність
Формування відносин з іноземними інвесторами, як одне з основних завдань держави у розвитку міжнародного співробітництва
Подобный материал:
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   141

ПРО інтелектуальну власність


д.е.н., професор Панченко М. П.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”


Власність це складна й багатогранна категорія, яка виражає всю сутність суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних та ін. Вона займає центральне місце в економічній системі та зумовлює процес дії й використання економічних законів відповідної економічної системи; спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва; цілі й мотиви виробництва; характер виробництва й розподілу та споживання виробленого продукту; класову й соціальну структуру суспільства; панівну систему економічної й політичної влади та ін.

Виділяють економічне й юридичне розуміння власності. Економічне – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та матеріальних благ; юридичне – це відносини між людьми, пов’язані з майновими правами володіння, розпорядження управління, використання й присвоєння засобів виробництва й результатів їх використання. Суб’єктами власності є люди або групи людей, що володіють, розпоряджаються, користуються й привласнюють об’єкти власності. В Україні існують різні форми відносин власності.

Важливіше місце в системі відносин власності займає інтелектуальна власність. Характерною рисою сучасного економічного розвитку є стійке зростання значення інтелектуальної власності, що зумовлює зростання частки нематеріальних активів у складі вартості підприємства, сприяє отриманню сталих переваг за рахунок набуття тимчасово монопольного становища на ринку. Від ефективного управління інтелектуальною власністю залежить конкурентоспроможність на ринках високотехнологічної та наукомісткої продукції. Проте, у вітчизняній економіці управління інтелектуальною власністю реалізується недостатньо ефективно, про що свідчить низький рівень інноваційної активності в технологічно-інтенсивних галузях національної економіки, які визначають стратегічні перспективи її розвитку. В сучасних умовах посилення конкуренції на вітчизняному та світовому ринках є потреба у ґрунтовному вдосконаленні системи управління інтелектуальною власністю. Об’єктами управління інтелектуальною власністю є творчі працівники, результати їх науково-технічної діяльності, об’єкти права інтелектуальної власності. Це дає змогу адекватно здійснювати управлінський вплив на означені об’єкти протягом всього життєвого циклу наукомісткої продукції. Процедуру оцінювання ефективності реалізації економічного механізму управління інтелектуальною власністю є перелік показників стратегічного та оперативного управління інтелектуальною власністю. Це дає можливість контролювати результативність управлінських рішень інтелектуальної власності у короткостроковому та довгостроковому періоді, вчасно реагувати стратегію розвитку наукомісткого виробництва та підвищувати адаптивність його до змінних економічних умов.

Економічний механізм управління інтелектуальною власністю функціонує у правовому полі регулювання відносин інтелектуальної власності, якими є регулювання взаємодії внутрішнього та міжнародного ринків інтелектуальної власності, передача на комерційній основі прав на об’єкти інтелектуальної власності, неконтрольований відтік нових технологій за кордон, захист комерційної діяльності та ноу-хау. Основними напрямами державного впливу на управління інтелектуальною власністю є визначення пріоритетних напрямів розвитку, їх фінансова підтримка, податкове стимулювання, створення інфраструктури інноваційного підприємств, інформаційно-аналітична підтримка, регулювання наслідків НТТ шляхом узгодження інтересів держави і суспільства, створення належної системи захисту прав інтелектуальної власності; розуміння інтелектуальної власності та її значення для реалізації стратегії перспективного розвитку, системний підхід до управління, здійснення управління інтелектуальною власністю у тісному взаємозв’язку з патентами та маркетинговими дослідженнями.

Раціональне та ефективне формування й використання інтелектуальної власності прямо впливає на кількість і якість виробленої продукції, на зростання ВВП, розвиток внутрішньої системи захисту інформації, усвідомлення впливу інтелектуальної власності на підвищення конкурентоспроможності, формування інноваційного клімату.


Формування відносин з іноземними інвесторами, як одне з основних завдань держави у розвитку міжнародного співробітництва


Пунова К. А., студентка 2 курсу, ФММ, групи УС-81,

Національний технічний університет України „КПІ”


У 2006 році глобальні потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) досягли свого другого за усю історію рівня і дорівнювали $1,2 трильйона доларів. Було зареєстровано значне зростання притоку ПІІ до розвинутих країн, країн, що розвиваються, та до країн з перехідною економікою. Рекордні рівні були в Африці, Азії і Південно-Східній Європі та в СНД. Припливи ПІІ у країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою відповідно зросли на 10% і 56% у 2006 році, і досягли рекордних рівнів для обох груп економік [1]. У результаті, залучення ПІІ стало провідним пунктом політичного порядку денного, особливо у країнах з перехідною економікою, і кількість досліджень визначних факторів ПІІ швидко зростає.

Робота по формуванню відносин з інвесторами є відносно новим процесом, особливо для урядів країн, що розвиваються. Рішення про направлення ресурсів на якесь підприємство пов'язане не тільки з прибутковістю, яку пропонує вкладений капітал, а пов'язане також з якістю інформації, яка є доступною для інвесторів. Ця інформація надасть поточним і майбутнім інвесторам змогу краще оцінити рішення щодо інвестування. Зі зростанням попиту на ПІІ у світі, головним чином у останньому десятиріччі 20-го сторіччя, у декількох країнах було створено агенції зі сприяння іноземним інвестиціям. Наразі в усьому світі існує близько 200 агенцій зі сприяння інвестиціям, які працюють над залученням іноземних інвестицій. Результати аналітичних опитувань і досліджень показують їх ефективність.

За даними українського Державного комітету статистики, обсяги ПІІ в економіку України з 2000 року є досить значними. Станом на 1 січня 2007 року лідерами серед країн-інвесторів виявилися Німеччина (вкладення складають 26,5% від загальної суми прямих інвестицій), Кіпр (14,2%) і Австрія (7,6%). Дохід від операцій з нерухомістю, оренди, інжинірингу і будівництва, проведених іноземними інвесторами в 2006 році, в сукупності склав близько 12%, а це приблизно $ 515,5 млн. На підставі цих даних можна зробити висновок про те, що Україна і її ринок нерухомості упевненими кроками рухаються до загальносвітового визнання, але цей рух значною мірою гальмується соціальними і економічними чинниками. Проте, аналіз структури інвестицій за джерелами фінансування, отриманих Україною за останні роки вказує на те, що частка іноземних інвестицій у загальному їх обсязі є дуже незначною. Так, у 2006 році вона склала лише 3,2%, у 2007 – 2,7%, у 2008 – 3,0%, а за дев’ять місяців поточного року   3,9% (для порівняння: частка власних коштів підприємств – 67%, кредитів банків та інших позик – 13%) [1]. Це вказує на вкрай несприятливу ситуацію, яка склалась із залученням на ринок України іноземних інвесторів.

Проте спеціальну урядову структуру, яка опікується зовнішніми інвестиціями в Україну створено лише нещодавно. У січні 2009 року утворено Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку (Укрзовнішінвест) [2]. Укрзовнішінвест працює на створення позитивного інвестиційного іміджу України, опікується покращенням інвестиційного клімату (вносить пропозиції щодо змін законодавчої бази), надає державну підтримку щодо досудового врегулювання спорів та інших питань супроводу та допомоги іноземним інвесторам.

Менше, ніж за рік діяльності Укрзовнішінвестом розроблено Стратегію залучення прямих іноземних інвестицій в Україну «План дій – 2010», яку у грудні 2009 року розглянуто на засіданні Уряду України, створено базу даних інвестиційних пропозицій та інвестиційної нерухомості. Укрзовнішінвест відібрав десять інвестиційних проектів, які мають стратегічне значення для економіки та розвитку держави. Вони відібрані на основі чітких критеріїв з урахуванням рекомендацій та вимог міжнародних структур з промислового та фінансового розвитку. Реалізація згаданих десяти проектів може вимагати залучення більше 10 млрд дол. інвестицій.

Таким чином, використовуючи наявний досвід діяльності структур, що сприяють залученню інвестицій, є конкретні перспективи покращення ситуації по залученню ПІІ в Україну. Відбудовуючи відносини з потенційними інвесторами з врахуванням їх бізнес-принципів, створюючи умови для нормальної і прибуткової діяльності, можна зацікавити іноземний бізнес і залучити в Україну необхідні фінансові ресурси. Для цього необхідна активна позиція держави по стимулюванню економічного зростання на основі інвестицій.

Література:

  1. Капітальні інвестиції за джерелами фінансування. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс] - Режим доступу ссылка скрыта

Про Укрзовнішінвест. Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку. [Електронний ресурс] . - Режим доступу />