Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Підвищення ефективності функціонування системи інформаційного забезпечення як ефективний інструмент розвитку міжнародного співробітництва
Прокопов О. А., аспірант.
Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Системне входження економіки України у світове господарство та активізація міжнародного співробітництва неможливе без прискореного розвитку інформаційної сфери, доведення його до рівня світових стандартів та вирішення проблеми організації в масштабах держави комплексного інформаційного забезпечення з метою створення належних умов для отримання і використання будь-якої необхідної інформації.
Запровадження в Україні механізмів інформаційного забезпечення передбачає вирішення наступних найважливіших першочергових загальнодержавних проблем організаційно-забезпечуючого характеру: розробка інформаційного законодавства, що стосується налагодження комплексного інформаційного забезпечення в країні; фінансове забезпечення всіх програм розвитку інформаційної галузі, а також заходів, спрямованих на їх реалізацію.;укріплення кадрового і техніко-технологічного потенціалу інформаційної галузі.
Необхідність розбудови інформаційного законодавства обумовлена, перш за все, вирішенням проблеми систематизації вітчизняної правової політики в інформаційній сфері, відсутністю законодавчих та нормативно-правових засад функціонування її основних елементів (інформаційної інфраструктури, інформаційного простору та ін.) потребою у врегулюванні питань, що стосуються взаємодії з міжнародними інформаційними структурами та інформаційними структурами інших держав, а також задачами усунення протиріч у діючих законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечення узгодженості їх з вимогами та положеннями міжнародного законодавства, і, в першу чергу, адаптації до норм та стандартів Європейського Союзу.
Вирішенню цих проблем певною мірою сприятиме прийняття у встановленому порядку підготовлених проектів: Концепції національної інформаційної політики і розвитку державної інформаційної інфраструктури, законів України “Про телекомунікації”, „Про Інтернет-видання”, розробка та затвердження законопроектів “Про національні інформаційні ресурси”, „Про інформаційний простір України”, “Про міжнародний інформаційний обмін”, а також інших, спрямованих на реалізацію вищезазначених нормативно-правових актів. Дієвим кроком на шляху удосконалення системи інформаційного законодавства може стати розроблення та ухвалення Інформаційного кодексу України, що дозволить розв’язати проблему подолання протиріч у законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечити єдність та нефрагментованість нормативно-правового поля.
На сьогодні інфраструктура інформаційної сфери розвивається повільно і незбалансовано, віддача від інформатизації ще досить низька. Без запровадження державою дієвих організаційно-стимулюючих механізмів, спрямованих на активізацію розвитку процесів інформатизації, вирішення проблеми інформаційного забезпечення виглядає доволі проблематично. Для реалізації єдиної політики у вирішенні проблеми налагодження системного інформаційного забезпечення, взаємозв’язку всіх аспектів цього процесу, назріла необхідність у створенні загальнодержавного органу (із законодавчим визначенням його повноважень) - Національного інформаційного центру, підпорядкованого уряду, як головного керуючого, організуючого, регулюючого і контролюючого органу в державі з питань розбудови індустрії інформаційного забезпечення, в тому числі і в міжнародному співробітництві.
Для розгортання повномасштабних процесів інформатизації в Україні слід вирішити такі основні проблеми: забезпечити наукову базу інформатизації; підготовити технологічну базу для масового виробництва обчислювальної техніки; забезпечити розвиток вітчизняної школи програмного забезпечення.
Значному поповненню національних інформаційних ресурсів зарубіжною інформацією сприятиме активізація міжнародного співробітництва українських інформаційних структур з аналогічними структурами інших країн і міжнародними організаціями, розширення членства в існуючих міжнародних, в першу чергу, європейських, інформаційних структурах. Це значно спростить доступ до закордонних баз і банків даних, сприятиме участі у спільних проектах і програмах в інформаційній сфері (насамперед, тих, що стосуються розвитку нових інформаційних технологій і сучасних інформаційних мереж), надасть можливість для ознайомлення зі світовою практикою запровадження механізмів інформаційного забезпечення.
Сьогоднішній інформаційний простір України складається із слабо пов’язаних між собою інформаційних секторів (державних і комерційних, на рівні відомства, чи регіону тощо), кожен з яких в силу різних причин мало доступний для використання та поширення. Існуючі інформаційні системи на рівні підприємств і галузей функціонують без належної взаємодії, що призводить до збільшення вартості їх проектування та експлуатації, дублювання робіт, надмірності у зборі первинної інформації.
МІЖНАРОДНЕ НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ
Соловйов В.П., д.е.н., професор, Денисюк В.А. к.т.н., с.н.с.
ЦДПІН ім. Г.М. ім.Г.М. Доброва НАН України
У роботі розглядаються досвід і результати міжнародного наукового співробітництва в 2007-2008 роках Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України з групою вчених Державної наукової установи Інститут економіки НАН Білорусі, який є відомий своїми науковими досягненнями в СНД. Наукова співпраця здійснювалося на основі виграного гранту нашими інститутами на конкурсі спільних наукових проектів оголошеного українським Державним фондом фундаментальних досліджень і Білоруським республіканським фондом фундаментальних досліджень. Метою проекту були фундаментальні дослідження досвіду та проблем інноваційного розвитку, спільний їх аналіз та розробка організаційно-економічних механізмів державного управління підвищення конкурентоспроможності національних економіки кожної з країн.
Для нашого Центру інтерес до взаємної співпраці був обумовлений послідовної і успішною розробкою та реалізацією в Білорусі соціально-орієнтованої ринкової моделі розвитку, виконанням Державної програми інноваційного розвитку Республіки Білорусь на 2007-2010 роки, використанням програмно-цільових методів планування і управління науковою сферою. Курс вибраний Білоруссю дозволив і в умовах кризового 2009 року зберегти обсяги виробництва ВВП практично на рівні попереднього року і забезпечити основні якісні параметри економічного зростання: рентабельністю промисловості 10% та зниження енергоємності ВВП більш ніж на 5%.
Успіхи в розвитку Білорусі підтверджують високі показники країни за індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який використовується для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни. Так, в 2009 році, в якому відображені показники 2007 року, Білорусь віднесена до групи країн з високим рівнем розвитку (68-е місце в рейтингу), а Україна до країн із середнім рівнем ІРЛП (85 місце)
Для ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАНУ міжнародне наукове співробітництво сприяло відкриттю нових знань та одержання ряду наукових результатів, серед яких відзначимо наступні:
• на основі аналізу сучасних тенденцій економічного розвитку та теоретичних моделей економічного зростання виявлено сформовані нові комплексні макроекономічні фактори, що є джерелом позитивних змін в економіці та суспільстві. До таких макроекономічних факторів, віднесено - інноваційність економічної, наукової та науково-технічної діяльності, додану вартість та конкурентоспроможність. Розглянуто сутність кожного із цих факторів. Розроблено модель інноваційно-орієнтованого економічного розвитку, зростання благоустрію суспільства та якості життя людини із використанням визначених комплексні факторів;
• для підвищення ефективності інноваційного розвитку економіки і національної інноваційної системи в Україні з урахуванням досвіду розвинених країн рекомендується в Україні реалізувати стратегічний національний курсу щодо входження України до 2020 року до групи 50 країн із найбільш конкурентоспроможною економікою у світі у відповідності із рейтингом Всесвітнього Економічного Форуму. Для цього запропоновано розробити «Концепцію підвищення конкурентоспроможності України в глобальній економіці до 2020 року», в якій задекларувати цей стратегічний курс, прийняти та затвердити її Верховною Радою України, а також розробити та прийняти до виконання в країні «Програму по практичному виконанню заходів «Концепції…» на середньостроковій і довгостроковий періоди»; .
• рекомендовано впровадити в Україні державне статистичне обстеження створення та використання передових виробничих технологій, в тому числі окремим розділом тих, що здійснені за рахунок або при участі державного бюджету, внести зміни у відповідні законодавчо-нормативні акти щодо державного регулювання їх обігу та їх державної реєстрації. Пропонується також разом з білоруськими партнерам створити відповідну базу даних українських та білоруських передових виробничих технологій, що буде сприяти активізації інноваційній діяльності в обох країнах;
• розроблено динамічну модель системи управління інноваційним процесом. Вона заснована на формуванні заданих значень основних регульованих параметрів інноваційного процесу у відповідності із програмами інноваційного розвитку та планів їх фінансування за етапами, визначенні комплексу інтегральних показників щодо оцінки інноваційної активності господарського сектору та може бути використана для удосконалення управління інноваційною діяльністю та інноваційним розвитком на рівні окремих галузей національної промисловості та країни в цілому.
На підставі досвіду міжнародного наукового співробітництва вважаємо, що спільні дослідження з білоруськими вченими, завдяки впливу синергетичних ефектів взаємодоповнення і взаємопідсилення наукових знань, продукували конкретні наукові рішення на передовому рівні і в короткі терміни для кожного із партнерів.