Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
СодержаниеУдосконалення інноваційної інфраструктури промислових підприємств карпатського єврорегіону Технопарки як шлях до інноваційного розвитку економіки |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
УДОСКОНАЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО ЄВРОРЕГІОНУ
Ратошнюк А.Г., студентка V курсу, ФММ, групи УС-51м
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,
Єврорегіони відіграють значну роль у процесі європейської інтеграції України та об’єднують регіони різних країн задля співробітництва в науковій, технологічній, інноваційній, економічній, соціальній та інших сферах діяльності, що надасть змогу ефективно розвиватися економіці певних країн. Саме тому на даному етапі розвитку економіки України актуальним та досить важливим є формування та розширення інноваційної інфраструктури промислових підприємств єврорегіонів, що матиме позитивний вплив на випуск високотехнологічної та якісної продукції, яка підвищить рівень міжнародної конкурентоспроможності України за умови європейської інтеграції.
Ефективний вплив на розвиток інноваційної інфраструктури промислових підприємств країни мають функціонуючі технопарки на її території. В Україні на 2009 р. існує 16 технопарків, проте дійсно працює тільки 8 з них. В Карпатському єврорегіоні функціонує технопарк «Яворів» та набуває швидких темпів розвитку. За період свого існування з серпня 2007-2008 рр. обсяги реалізованої інноваційної продукції в даному єврорегіоні становили 1,5 млн. грн. [1]. Пріоритетними напрями діяльності технопарку є: удосконалення хімічних технологій та розвиток біотехнологій; інформаційні технології; машинобудування та виробництво побутової техніки з використанням вітчизняних технологій; розвиток інноваційної культури суспільства тощо. Діяльність даного регіону регулюється Законом України «Про спеціальну економічну зону Яворів» та іншими нормативними документами. Згідно з ними, всі проекти технопарку звільняються від сплати податку на прибуток, ПДВ та сплати ввізного мита на устаткування для потреб власного виробництва інноваційної продукції, терміном на 5 років, а в наступні роки сплачують 50 % діючої ставки.; від сплати земельного податку в перші 3 роки, а в наступні роки сплачується 50 % від діючої ставки оподаткування [2].
Розвиток та функціонування інноваційної інфраструктури набули широкого значення так річний випуск інноваційної продукції за проектами технопарків збільшився в 2008 р. (3 млрд. грн.) в 16,7 разів порівняно з 2001 р. (0,18 млрд. грн.), середньорічний темп приросту обсягів виробництва становив близько 50%, що в 6 разів вище ніж у середньому по промисловості. Усього за цей період було реалізовано 12,3 млрд. грн. інноваційної продукції, з них закордон – 14 % [4].
Нажаль на сьогодні технопарки є єдиною формою інноваційної діяльності в Україні, саме тому необхідно забезпечити для них належну державну підтримку, особливо в умовах світової фінансової кризи. На сьогодні основними заходами державної підтримки діяльності технопарків зазначені в Законі України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технопарків». Даний закон є одним з найуспішніших в Україні і може бути досить ефективним антикризовим заходом для вітчизняних підприємств [3]. Проте недоліком зазначеної ситуації є ліквідація державної підтримки в 2005 р., яка була частково відновлена в 2006 р., але їх практичне виконання не було забезпечено. Крім вище зазначених негативних факторів розвитку інноваційної інфраструктури України також можна віднести: обмежений попит на інноваційну продукцію в межах країни; політична нестабільність в країні; обмеженість фінансування з державного бюджету, в основному за рахунок власних коштів підприємства; неефективна державна підтримка інноваційної діяльності та законодавча база; наявність високої конкуренції з боку іноземних розробників.
На даному етапі інноваційного розвитку України важливими завданнями залишається упорядкування діяльності існуючих технопарків та координація процесів створення і розвитку нових установ, їх організаційне та методичне забезпечення. Для удосконалення та мотивації інноваційної діяльності необхідно створювати правові, економічні, податкові механізми, сприяти розвитку інноваційної інфраструктури за рахунок: надання пільгових кредитів в розмірі 80% вартості проекту на технологічні нововведення; зменшення податку на прибуток на 5-10%; надання субсидій на дослідження та розробку нових видів продукції; не оподатковувати кошти вкладені в ризиковані проекти. Важливим завданням залишається упорядкування діяльності існуючих об'єктів інноваційної інфраструктури та координації процесів створення і розвитку нових установ.
Література:
1. О.А. Мазур, Технологічні парки. Світовий та український досвід [Текст] / Мазур О.А., Шов калюк В.С. / Монографія . – К.: Прок-Бізнес,2009.-70 с.;
2. Про спеціальну економічну зону Яворів [Текст]: Закон України від 16.07.1999 р. № 991–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – С. 363;
3. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків України [Текст]: Закон України від 16.07.1999 р. № 991–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – С. 363;
4. Інноваційно-технологічний розвиток України: стан, проблеми, перспективи: Аналітичні матеріали/ Л.І. Федулової; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України.-К., 2009.-196 с.;
ТЕХНОПАРКИ ЯК ШЛЯХ ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Тимофєєва О.В.
НТУУ «КПІ» гр.УС-51м, ФММ
В умовах НТП, що прискорюється, інтернаціоналізації економічних зв’язків, економічної інтеграції, що поглиблюється, особливого значення набувають процеси удосконалення інноваційної інфраструктури держав як основи реалізації стратегії інноваційного розвитку. Тому на перший план виходить розвиток таких інноваційних утворень, як технопарки.
Ще у 1999 році Верховною Радою України було схвалено Концепцію науково-технологічного і інноваційного розвитку України. Але непослідовність та недосконала реалізація політики держави за час незалежності України дали такі результати: в 3,3 разу знизилася чисельність працівників в інноваційній сфері (у США й Західній Європі зросла в 2 рази, у Південно-Східній Азії – в 4 рази); в 3,5 разу знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. У той же час в 5,6 разу збільшилася їхня чисельність у політичних науках, в 3,5 – у юридичних; в 14,3 разу зменшилося освоєння нових видів техніки; в 4,3 разу впала (з 56% до 13,0%) частка інноваційно-активних промислових підприємств (у Росії їхня частка становить 10 %, у Польщі – 16%, у ЄС – у середньому 60 %); приріст ВВП за рахунок впровадження нових технологій в Україні становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 60 - 90 %. за рейтингом глобальної конкурентоспроможності (GCI rank), згідно доповіді Всесвітнього економічного форуму "The Global Competitiveness Report 2008 -2009" (станом на 08.10.2008 р.), Україна займає 72 місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності економік (у 2007 р. – 73), за рейтингом у сфері інновацій - 73-75 місце, ділячи його із Пакистаном та Єгиптом.
Ці показники були б ще гіршими, якби в 1999 році не були створені технопарки – єдиний реально функціонуючий сьогодні в Україні і суворо контрольований державою вид інноваційної структури. На сьогодні в Законі "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків" нараховується 16 технопарків, із яких дійсно працюють. Три провідних технопарки (“Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” (м. Київ), “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” (м. Київ), “Інститут монокристалів” (м. Харків)) забезпечують 99 % випуску інноваційної продукції всіх українських технопарків.
До позитивних соціальних результатів діяльності технопарку можна віднести наступні: прискорення темпів освоєння випуску високотехнологічної продукції, реальну підтримку вітчизняного розробника та виробника; формування внутрішнього ринку конкурентоспроможної, високотехнологічної й імпортозамінюючої продукції; нарощування експортного потенціалу, закріплення вітчизняної продукції на світовому ринку науково-технічної продукції, зростання валютних надходжень від експорту; формування сприятливого інвестиційного клімату, відновлення довіри інвесторів і збільшення потоку як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій для вирішення проблем економіки України; розширення використання небюджетних джерел фінансування інноваційної діяльності, у тому числі наукових досліджень; поліпшення матеріального забезпечення наукових досліджень й оплати праці наукових співробітників, зайнятих в інноваційних проектах технопарків тощо.
Але в Україні не все склалося настільки позитивно. Головний недолік наших технопарків полягав у тому, що в Україні замовник ще не був готовий фінансувати велику частину розробок. Це призвело до слабкої активності технопарків у підготовці проектів. І катастрофічного зменшення їх кількості: у 2000 році було прийнято 15 проектів, у 2001-му — 43, у 2002-му — 27, у 2003-му — 11, до середини 2004 року — 0.
Також повноцінного розвитку технопарки не отримали через ряд таких причин, як те, що без розвитку малих інноваційних підприємств навряд чи можна собі уявити успішний розвиток технопарків. Водночас, вузька спрямованість спеціального законодавства України щодо технопарків впливає на розвиток відповідної загальної нормативної бази не кращим чином. Практично закон про технопарки закріплював практику створення елітних інноваційних структур, спрямованих на виконання великих інноваційних проектів, коли для легітимації кожного з них було потрібне рішення уряду.
Але попри думки про те, що створення технопарків не є ефективним для державного бюджету, з табл. 2 можна чітко побачити, що це далеко не так.
Технопарки є ефективним механізмом росту інноваційної складової економіки держави. Але не завжди чітке дотримання та виконання чинного законодавства, а також його часті зміни, призупинили стрімку динаміку розвитку та розбудови цієї інноваційної мережі в Україні. Не вирішене питання і щодо формування нормативно-правової бази, яка регулює інноваційну діяльність в Україні.
Досить важливим є збереження і поновлення успішної діяльності технопарків, створення умов розвитку інноваційної інфраструктури, сприйняття економікою в цілому науково технічних інновацій. Про це свідчить досвід більшості промислово розвинених країн світу, в яких технопарки є основним ініціатором розвитку інноваційної політики на предмет виробництва конкурентоспроможної продукції, що сприяє технологічному поступу держави. Таку саме роль мають виконувати технопарки і в Україні.