Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Диверсифікація нафтової галузі україни
Вплив науково-технічного співробітництва на конкурентоспроможність національної економіки
Подобный материал:
1   ...   85   86   87   88   89   90   91   92   ...   141

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ НАФТОВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ


Воєвода Б.С., НТУУ «КПІ», ФММ, гр. УС–61

Україна має значні потреби в нафті та нафтопродуктах, володіє потужною нафтотранспортною системою з великими транзитними можливостями. Однак, сьогодні нафтовий сектор перебуває у критичному стані: низький рівень власного видобутку нафти не дозволяє забезпечити завантаження вітчизняних НПЗ в необхідних обсягах; нафтопереробні потужності завантажені на 20%, нафтотранспортні – на 36%; на внутрішньому ринку нафтопродуктів імпорт становить до 50%, що робить його та відповідно – всю національну економіку вкрай уразливими до коливань світових цін[1].

Навіть при оптимістичних прогнозах щодо власного видобутку, Україна залишиться значним імпортером нафти. Головним експортером нафти в Україну є Росія. До 2004 р. (включно) постачальником нафти в Україну був Казахстан. У 2008 р. Україна вперше почала імпортувати нафту із Іраку та Білорусі (за 9 місяців обсяги постачання експортної нафти на НПЗ склали 2,1% - з Іраку, 1,4% - з Білорусі). У різні роки обсяги імпорту нафти із Росії в Україну складали 85 - 75 % від загального обсягу поставки. Тобто існує значна залежність України від монопольного постачання російської нафти, тому диверсифікація джерел постачання нафти безумовно є важливим елементом політики зменшення її енергетичної залежності. [2]

Диверсифікація постачань нафти може здійснюватися за рахунок використання альтернативних джерел і маршрутів постачання, а також доповнюватися імпортом готових нафтопродуктів і збільшенням частки альтернативних видів моторного палива на ринку.

Видобуток нафти за кордоном. З метою забезпечення альтернативних джерел надходження нафти передбачене активне освоєння закордонних ресурсів нафти та переробка їх на НПЗ України. Але, з огляду на скрутне фінансове становище НАК “Нафтогаз України” та низьку якість її корпоративного управління можна стверджувати, що прогнозні показники з видобутку нафти за межами України досягнуті не будуть, а міжнародний напрям діяльності компанії, без її докорінного реформування та покращення фінансового стану, не дозволить суттєво впливати на зростання рівня диверсифікації поставок нафти

Заміна імпорту нафти імпортом готових нафтопродуктів. Ефективність цього шляху продемонстрована в Україні протягом останніх чотирьох років, коли брак поставок нафти та неспроможність вітчизняних НПЗ задовольнити внутрішній попит компенсувалися достатньо диверсифікованим імпортом нафтопродуктів з Литви, Румунії, Білорусі, Росії, Казахстану та Польщі. За цей період частка імпорту на внутрішньому ринку моторних палив зросла з 10% до 45%. Такий варіант диверсифікації пов’язаний з появою негативних чинників: імпортозалежність робить ринок нафтопродуктів більш чутливим до змін зовнішньої ринкової кон’юнктури; підвищення конкуренції на цьому ринку, яка, з одного боку, мала б стимулювати до розвитку вітчизняні НПЗ, але з іншого – з огляду на скрутний технологічний і фінансовий стан галузі, зумовлює збитковість підприємств, їх вихід з ринку і втрату робочих місць.

Альтернативні нафтопродукти. Як альтернативні нафтопродуктам сьогодні у світі розглядаються скраплений і стиснутий газ, біопаливо та акумульована електроенергія. В Україні отримав певний розвиток сегмент скрапленого газу. Його частка на ринку світлих моторних палив становить близько 15% – рівень, який у перспективі, за наявної цінової і податкової політики та через технологічні особливості споживання цього виду палива, має обмежений потенціал зростання. [1].

Висновки:

Головними завданнями державної політики диверсифікації постачання нафти в Україну мають бути: по-перше, забезпечення потреб національної економіки та внутрішнього ринку в нафті та нафтопродуктах за рахунок постачань каспійської нафти; по-друге, забезпечення альтернативного маршруту постачання нафти з каспійського регіону до Європи; по-третє, забезпечення узгодженості заходів диверсифікації із заходами з модернізації нафтопереробної галузі.

Література:
  1. «Диверсифікація поставок нафти до України: актуальність проблеми, шляхи їх вирішення» [Електронний ресурс]. Режим доступу: : ofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта
  2. «Характеристика сучасного стану та розвиток нафтотранспортної системи України» [Електронний ресурс]. Режим доступу: .ua/energy_issues/energy_transportation/oil



Вплив науково-технічного співробітництва на конкурентоспроможність національної економіки


Германчук А.В. студент 4 курсу ФММ, УС-62

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”


На сьогоднішній день, при постійно зростаючих темпах інтеграції, важливе значення має здатність національного товару конкурувати з іншими. Ще декілька років назад, це мало значення лише при виході товару на зовнішні ринки, але сьогодні внутрішній ринок насичений іноземними, якісними та дешевими товарами, що вимушує національних виробників конкурувати з іноземними, навіть на внутрішньому ринку. Виникає гостра потреба у національній конкурентноздатній продукції, для якої необхідна конкурентноздатна промисловість та економіка в цілому.

Кажучи про конкурентноздатну продукцію та економіку, слід відмітити, що в науковій літературі часто дається помилкове або не повне визначення цього терміну. Конкурентоспроможність продукції — це сукупність споживчих властивостей товару, яка визначає його відмінність від інших аналогічних товарів за мірою та рівнем задоволення потреби покупця та витратами на його придбання і експлуатацію [1]. Інші вважають, що це можливість продукції бути більш привабливою для споживача у порівнянні з іншими виробами аналогічного виду та призначення завдяки кращій відповідності своїх якісних та вартісних характеристик потребам ринку та споживчим оцінкам [2]. Треті під конкурентоспроможністю розуміють комплекс споживчих та вартісних характеристик товару, які визначають його успіх на ринку, тобто перевагу продукції над іншими в умовах широкого пропонування товарів-аналогів [3]. Але найбільш влучним визначенням конкурентоспроможності продукції є визначення, відповідно до якого конкурентоспроможність продукції — комплексна багатоаспектна характеристика, яка відображає можливість продукції на протязі періоду її виробництва відповідати за якістю потребам конкретного ринку, адаптуватися по відношенню якості та ціни до потреб споживачів, забезпечувати вигоду виробнику при її реалізації [4].

Одним з факторів підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу та економіки в цілому є міжнародне науково – технічне співробітництво. В цьому можна переконатися, переглянувши його структуру, котра включає: створення координаційних міжнародних програм, спільних наукових і технічних досліджень, кооперацію при здійсненні науково-технічних досліджень; міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями, поглиблення й удосконалення   співробітництва у сфері науково-технічної інформації; співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів, тісні міжнародні стосунки між вищими навчальними закладами; створення й функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів та організацій. Всі ці напрямки дають змогу виробнику, або галуззі промисловості виробляти більш сучасний, більш технологічний товар, в свою чергу значно зменшуючи витрати на виробництво. Пріоритеті напрямки розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва також доводять його тісну взаємозалежність з конкурентоспроможністю економіки. До них можна віднести інформатизацію, автоматизацію, роботизацію виробничих процесів, які в свою чергу також відносяться до факторів підвищення конкурентоспроможності. [5]

Сучасне міжнародне науково-технічне співробітництво, що вже досягло високого ступеня взаємозалежності, є процесом перетворення регіональних соціально-економічних систем на єдину всесвітню систему, що розвивається на базі уніфікованих закономірностей. Міжнародне науково-технічне співробітництво сприяє прискореному розвитку продуктивних сил, науково-технічному прогресу, все інтенсивнішому спілкуванню держав і народів. У такий спосіб вона об'єктивно сприяє створенню людством ресурсної бази й інтелектуального потенціалу для забезпечення економічного розвитку на якісно новому рівні. Таким чином, науково-технічне співробітництво є не тільки важливим, але й необхідним для створення сучасної конкурентоспроможної економіки. Для більш швидкого процесу створення конкурентноздатної економіки України слід визначити основні напрями формування стратегії науково-технічного співробітництва, розробити механізм формування інституціональної інфраструктури у відповідності до напрямків зовнішньоекономічної політики держави та визначити напрямки активізації інноваційної діяльності в Україні та трансформаційних перетворень національної економіки в контексті міжнародного науково-технічного співробітництва.

Використані джерела:

1. Бухалков, М. Маркетинг / М. Бухалков. — М.: Экономика, 2001. — 276 c.

2. Акулич, М.В. Анализ конкурентоспособности продукции в аспекте взаимоотношений с потреби-телями / М.В. Акулич // Маркетинг. — 2003. — № 6(73). — С. 106 — 112.

3. Багиев, Г.Л. Маркетинг: Учеб. для вузов / Г.Л. Багиев. — М.: Экономика, 2000. — 345 c.

4.Плясунков, А.В. Экономические методы управления конкурентоспособностью продукции: Ав-тореф. дис. … канд. экон. наук / А.В. Плясунков. — Минск: БГПА, 2002. — 21 с.

5. Комарницький І.Ф. Економічна теорія - Чернівці, 2006. - 334 с.]