Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Вплив фінансово-економічної кризи на розвиток світового ринку телекомунікацій Дикий В.С. НТУУ«КПІ», ФММ УС-61
Підвищення конкурентоспроможності та експортоорієнтованості вітчизняного
Подобный материал:
1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   141

Вплив фінансово-економічної кризи на розвиток світового ринку телекомунікацій

Дикий В.С. НТУУ«КПІ», ФММ УС-61



У системі сучасних міжнародних економічних відносин галузь телекомунікацій відіграє стратегічно важливу роль, зокрема, у забезпеченні збалансованого розвитку світової економіки. Так, доходи світового телекомунікаційного ринку у 2006 році склали 1,2 трлн. дол., що відповідає майже 3% валового світового виробництва, а вже у 2007 році доходи зросли до 1,7 трлн. дол. Згідно прогнозів Insight Research Corporation, надходження від телекомунікаційних послуг щорічно зростатимуть на 10,3%, таким чином, досягнувши у 2013 році позначки 2,7 трлн. дол. [1]. В середині 2007 року в світі нараховувалось 2,3 млрд. користувачів послуг мобільного зв’язку, а вже у 2008 їх чисельність зросла до близько 4 млрд. Світовий ринок телекомунікацій залишається одним із найбільших працедавців у світі, лише у США близько одного мільйона людей зайняті у сфері телекомунікацій. За даними Світового банку, темпи росту світового ринку телекомунікацій протягом 2001-2007 рр. вдвічі перевищували темпи росту світової економіки в цілому [3].

Перші наслідки сучасної світової фінансово-економічної кризи вже гостро відчутні на ринку телекомунікацій: зі сторони пропозиції телеком-сектор зазнає значного дефіциту кредитних ресурсів, необхідних для інвестування у розбудову інформаційної інфраструктури, що зумовлено економічною невизначеністю та неготовністю інвесторів вкладати кошти у довготермінові інфраструктурні проекти. Окрім того, банки ставлять суворі вимоги до потенційних позичальників: високі характеристики діяльності на ринку, ґрунтовні бізнес-плани, що передбачають швидке надходження грошових потоків, а також позитивна кредитна історія в минулому. В умовах обмеженого кредитування та значного подорожчання кредитних ресурсів, індустрія відчуває глибоку потребу в альтернативних джерелах фінансування. У цьому контексті, зростає тиск на уряди держав у забезпеченні підтримки та фінансування Мереж наступного покоління (NGN), будівництво яких вже розпочалось у країнах ЄС.

Зі сторони попиту економічний спад у розвинутих країнах зумовить скорочення їх попиту на нові інформаційно-комунікаційні технології. Слабкий долар США, тим часом, активізує експорт продукції галузі зі США до країн, що розвиваються. Як наслідок, завдяки орієнтації гравців ринку на ненасичені ринки країн, що розвиваються, загальна динаміка зростання сектору збережеться до 2011 року. Темпи росту витрат на ІКТ, тим не менше, будуть значно меншими, порівняно з попередніми роками, що викликано сповільненням розвитку найбільших економік світу та скороченням об’ємів їх інвестицій у ІКТ та розвиток [2].

Варто очікувати перестановки сил у галузі на користь телеком-компаній з більш збалансованими моделями зростання, стабільними грошовими потоками та значними заощадженнями, адже фінансові негаразди у секторі дають можливість компаніям, які володіють значними готівковими ресурсами, поглинати конкурентів та скуповувати проблемні активи за заниженими цінами. Криза також створює можливості для виходу на ринок нових компаній, що пропонуватимуть проривні технології, особливо у сферах, де відбувається суттєве падіння цін. У кінцевому результаті, криза усуне з поля окремих гравців, проте відновить ринкову активність і дасть змогу новим компаніям вступити у конкурентну боротьбу з новими прогресивними пропозиціями.

Можна виділити наступні ключові чинники, що найбільш ймовірно формуватимуть майбутнє світової сфери телекомунікацій:

1. Падіння показника ARPU (Average Revenue Per User, середній дохід на одного користувача) операторів мобільного зв’язку спричинить загострення конкуренції у секторі. Вирішальною в конкурентній боротьбі стане економія на масштабах, дрібним операторам буде складніше конкурувати зі всесвітньовідомими, а вихід на ринок нових учасників унеможливлять грандіозні первинні інвестиції. Як наслідок, варто очікувати нових злиттів і поглинань у галузі, котрі матимуть стратегічно-продуманий характер.

2. В умовах поступового насичення ринку, телеком-оператори змушені запускати нові послуги, що характеризуються високою доданою вартістю. Як результат, слід очікувати інновацій в сфері мобільного сервісу, контент-послуг, масштабного розвитку мобільного маркетингу, мобільної комерції, мобільного телебачення, мобільного Інтернету тощо. Розвиток нових сегментів ринку зацікавить гравців суміжних індустрій та зумовить наступну хвилю консолідації у галузі[3].

3. Конвергенція раніше незалежних комунікаційних та розважальних послуг: фіксованої та мобільної телефонії, широкосмугового Інтернет-доступу та телебачення, стане визначальним трендом розвитку світової індустрії телекомунікацій.

1. The 2009 Telecommunications Industry Review. An Anthology of Market Facts and Forecasts: [Електронний ресурс] // The Insight Research Corporation – 2008. – Режим доступу до журн.: rp. com/reports/review09.asp.

2. Современные телекоммуникации. Технология и экономика. Под общей редакцией С.А.Довгого. – М.: Эко-Трендз, 2003. – 320 с.

3. Confronting Crisis: It’s Impact on the ICT Industry [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. :nt/osg/csd/emerging_trends/crisis/index.phpl.

Підвищення конкурентоспроможності та експортоорієнтованості вітчизняного

автомобілебудування – стратегія виживання в умовах світової фінансово-економічної кризи.


Довжук В. С., студентка, НТУУ «КПІ»


Автомобілебудівна галузь України представлена понад 150 підприємствами різних форм власності, на яких працює понад 100 тис. чоловік. Підприємства виробляють практично всі види транспортних засобів - легкові і вантажні автомобілі, спеціальну автомобільну техніку, автобуси різних модифікацій, мотоцикли, велосипеди і комплектуючі.

Автомобільна галузь – одна із пріоритетних галузей народного господарства та істотно впливає на вирішення економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем. За даними Міністерства промислової політики, автомобілебудівні підприємства споживають 9% продукції, що виробляє хімічна промисловість, 30% металургійної продукції, споживаються 66% гумотехнічних виробів. За даними Держкомстату обсяг товарної продукції за 10міс. 2009 р. становив 5287,7 млн.грн., обсяг реалізованої продукції на 5 979,3 млн.грн., Питома вага обсягу реалізованої продукції 113,1% порівняно з 2008 - спад на рівні 51,2% Обсяг інвестиції в будівництво автомобілебудівного комплексу близько 470 мільйонів доларів США.

Глобальна фінансова криза поставила перед економікою України і автомобілебудівною галуззю, зокрема, нові серйозні завдання. Падіння внутрішнього попиту на продукцію підприємств галузі актуалізувало необхідність розвитку бізнесу за кордоном і часткової переорієнтації діяльності на ринки, де не спостерігається серйозний спад. Наприклад, Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) планує збільшити обсяги експорту своєї продукції. Розглядаються варіанти розширення постачань автомобілів і комплектів для збірки машин до країн, на території котрих діють дочірні підприємства: Росія (71 тис. автомобілів), Вірменія, Білорусь, Грузія, Сирія, Індонезія, Єгипет (14 тис. автомобілів).

Корпорація почала експорт у Молдову і Казахстан по 50 автобусів до кінця 2008 року, і близько 500 у 2009році. До 2012 року «Богдан» планує збудувати завод на території Росії, створення власного виробництва на російській території допомогло б «Богдану» уникнути подорожчання своєї продукції.

У рамках підписаної в 2007 році угоди між Міністерством економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації та компанією "Об'єднані транспортні технології" ("UTTECH", акціонери «ЗАЗ» і «Богдан»), здійснюється проект організації на території РФ виробництва за схемою «зварка-фабування-збір» легкових автомобілів. Реалізації проекту передбачає режим пільгового сприяння при ввезенні на територію Росії комплектуючих і матеріалів для автомобільного виробництва.

Можливості підприємства – випуск 160 тис. легкових автомобілів Chevrolet, Lanos, ZAZ-Sens, а також щорічно 6 тис. автобусів «Богдан-isuzu» різних типів. Крім того, планується щороку збирати 8 тис. автобусних шасі, 80 тис. дизельних двигунів для автобусів і середньотонажних вантажівок.

У холдингової компанії "АвтоКрАЗ", незважаючи на фінансову кризу в минулому році зібрано більше 3500 автомобілів і машинокомплектів. І хоча реалізація деяких вітчизняних замовлень тимчасово припинена, але продовжується постачання автотехніки й запчастин до країн Латинської Америки, Африки і Близького Сходу. Укладено низку нових контрактів на постачання машин до Азербайджану, Узбекистану і Туркменії.

Великі надії "АвтоКрАЗ" покладає на розробку нових спеціалізованих автомобілів для МНС взагалі та пожежників зокрема, а також для МО - від великих багатоосних автомобілів, які потрібні для забезпечення реактивних систем залпового вогню "Град", "Ураган", "Смерч", до маленьких.

Зараз, в основному, пожежна техніка в Україні виробляється на базі російських КамАЗів та ГАЗів. Так, ДП "Пожспецмаш" (Прилуки, Чернігівська обл.) виробляє автомобіль порошкового гасіння та аеродромний пожежний автомобіль на базі КамАЗу. Компанія "Титал" (Київ) - пожежні автомобілі комбінованого гасіння: на базі тих самих КамАЗів, а також - МАЗів, цистерни - ще й на базі ГАЗу.

Нові розробки дозволяють зробити конкурентоспроможній вітчизняній базовій автомобіль для спецтехніки и замінить ними російські КамАЗи та ГАЗи. Так вже аеродромний пожежний автомобіль компанія "Титал" виробляє на базі КрАЗ 6322.

Підтримка вітчизняних автомобілебудівних підприємств у нинішніх умовах є одним із пріоритетних завдань і складових виходу України з глобальної кризи. Ступінь важливості автомобілебудування визначається її системоутворюючим значенням для металургійної та хімічної галузей.

Головними шляхами збереження рівня виробництва на підприємствах вітчизняного автомобілебудування в умовах кризи внутрішніх ринків є наступні заходи:

• тимчасова переорієнтація цих підприємств на зовнішні ринки збуту (збільшення частки експорту);

• державна підтримка підприємств у питаннях модернізації виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції.