Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
УКРАЇНСЬКО – ПОЛЬСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Войтова М.І., Сімчера О.І. ФММ, гр. УЕ – 71, НТУУ «КПІ»
На сучасному етапі європейської інтеграції України дедалі більша увага приділяється проблемам активізації економічного співробітництва нашої держави з тими постсоціалістичними країнами Європи, які стали учасниками останніх двох хвиль розширення ЄС. Особливе місце у цьому зв’язку відводиться Польщі, що виступає одним з найбільших стратегічних партнерів України на європейському континенті, а й послідовно відіграє роль активного поборника наближення України до членства в Євросоюзі. Саме цим зумовлюється необхідність пошуку оптимальних форм співробітництва між Україною та Польщею на сучасному етапі європейської інтеграції й окреслення пріоритетних напрямків поглиблення економічних взаємовідносин наших країн у найближчій перспективі та у стратегічному контексті.
Оптимальний обсяг взаємних інвестицій і зовнішньо - торгівельного обороту країн у двосторонньому співробітництві постійно змінюється залежно від обсягів виробництва та якості продукції в кожній із них, цінових коливань на ринку, рівнів інфляції, тощо. Найбільш показово це виявляється у системі міжнародних економічних відносин, насамперед при дослідженні двостороннього господарського співробітництва країн. Адже кожна з країн при цьому орієнтується на власні показники оптимальності для кожної із сторін. Ця залежність ще більше посилюється, коли одна з держав входить до великого міждержавного об’єднання на зразок ЄС, а інша перебуває поза його межами.
Така ситуація спостерігається сьогодні в українсько – польському економічному співробітництві. В оптимізаційних підходах ключового значення набуває здатність системи двостороннього українсько – польського економічного співробітництва досягати рівноважного стану під впливом самоорганізуючого соціально – економічного начала. У такому сенсі оптимізація двосторонніх економічних взаємовідносин України та Польщі повинна розглядатися не тільки з цього боку, а й з погляду забезпечення максимальної життєвої сили цього співробітництва, супроводжуваного відповідною ресурсо – та енергозабезпеченістю, а також функціональною спроможністю, галузевою диверсифікованістю та зростанням стандартів якості життя населення обох країн.
Враховуючи сказане, при дослідженні системи українсько – польського економічного співробітництва на етапі подальшої інтеграції економік наших країн у європейський господарський простір доцільно поєднувати у науковому аналізі точні або розрахункові економічні величини (зовнішньо – економічний оборот, обсяг прямих іноземних інвестицій, темпи зростання ВВП, тощо) з абстрактними психологічними індекаторами (рівнем задоволення населенням своїм життям, якістю людського капіталу, ступенем взаємної соціальної адаптованості культур, тощо).
Таким чином, до критеріїв оптимізації двостороннього економічного співробітництва між Україною та Польщею можна віднести: активізація трансферу технологій та створення нових спільних інтелектуальних і технологічних продуктів на основі реалізації двосторонніх проектів; зростання масивів інформації, що циркулюють і обробляються в двосторонньому форматі; збільшення чисельності інституцій, які обслуговують двостороннє співробітництво; створення транскордонних кластерів і реалізація спільних транскордонних проектів континентального та глобального масштабу(проведення Євро 2012, тощо); поліпшення стану довкілля та екологічного захисту держав, особливо транскордонних територій; проведення спільних іміджевих і комунікативних заходів, які створюють систему моральних дивідендів для обох країн; зростання рівня взаємної та міжнародної безпеки.
При цьому специфіка організаційно - структурного комбінування та розвитку функціональних залежностей окремих частин зовнішньоекономічного сектора як в Україні так і Польщі в процесі двостороннього економічного співробітництва створює додаткові еволюційні ефекти. Завдяки цьому система такого співробітництва еволюціонує, поширюється, нарощує конкурентоспроможність. Тоді ж збільшується і обсяг експортно – імпортних товаропотоків, прискорюється обмін інформацією, відбувається максимальне насичення інвестиційно – фінансових взаємозв’язків.
Таким чином, залежно від обраних методологічних засад функціонування кожна з постсоціалістичних країн формує власний ґрунт для впровадження зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах. Польща пішла першим шляхом, що зумовило її стрімкий економічний підйом після нетривалого періоду «стартового» спаду, а в подальшому привело до членства в ЄС.
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Гальперіна Л.П., к.е.н., доцент
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
Міжнародне співробітництво в інноваційній сфері впливає як на формування, так і на використання соціально-трудового потенціалу сучасного суспільства, оскільки забезпечує прогресивний розвиток, створює матеріальні й духовні цінності. Специфіка міжнародного співробітництва в інноваційній сфері полягає у суттєвих капіталовкладеннях, певному науковому рівні та вимогах до робочої сили, які полягають у освітньо-кваліфікаційному рівні та структурі робочої сили, її мобільності та здатності до творчості.
Ефективність міжнародного співробітництва в інноваційній сфері знижується в країнах з ринками, що формуються внаслідок корупційної діяльності, що негативно відбивається на використанні і розвитку соціально-трудового потенціалу. Хоча з одного боку «корупція дозволяє економічним агентам послабити негативний вплив неефективних інститутів» [1,С.51], тобто пом’якшити жорсткі обмеження адміністративного апарату, однак оскільки перерозподіл доходу, економічних та соціальних можливостей здійснюється не на основі суспільно-конкурентних переваг, корупційні дії знижують суспільну ефективність проектів міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, що в цілому знижує перспективи інноваційного розвитку країни.
До чинників впливу міжнародного співробітництва в інноваційній сфері на відтворення національного соціально-трудового потенціалу, зокрема відносяться: зростання міжнародної мобільності капіталу і праці; отримання ґрантових коштів для наукових досліджень; фінансування міжнародної інфраструктури; удосконалення національної соціальної інфраструктури; розвиток принципово нових комунікативних можливостей; зміна напрямків та інтенсивності потоків міжнародної трудової міграції в тому числі міжнародної інтелектуальної міграції.
Міжнародне співробітництво в інноваційній сфері впливає на напрямки руху інтелектуальних ресурсів, та стимулює процеси міждержавної інтелектуальної трудової міграції. Оскільки однією з форм міжнародної наукової співпраці є тимчасова міждержавна інтелектуальна трудова міграція, яка за певних умов набуває форм еміграції, що отримало назву «brain drain» – «відплив інтелекту». Міжнародне співробітництво в інноваційній сфері на противагу звичній ситуації, коли «приплив мозків» притаманний розвиненим країнам, а країни, що розвиваються та країни з «новою ринковою економікою» потерпають від «відпливу мізків», сприяє «припливу мізків» до країн, з ринками, що формуються, та міграцію кваліфікованих фахівців між високорозвиненими країнами. Як свідчать дані німецьких дослідників, професійно-кваліфікаційна структура зайнятості в інноваційній сфері Німеччини суттєво відрізняється від структури зайнятих в інноваційній діяльності України. Так, в Німеччині найбільша питома вага – 65% – припадає на зайнятих, що мають закінчену професійну підготовку, але не мають вищої освіти, на другому місці – 18% – зайняті, які не мають професійної освіти [2]). Разом з тим, аналіз напрямів та характеру інтелектуальної еміграції свідчить, що рух висококваліфікованих німців до Австрії, Великобританії, Швеції та США, пов'язаний не тільки з вищою оплатою праці в приймаючих країнах, але і з перспективою професійного і кар'єрного зростання для молодих науковців, що відбиває рівень конкурентоспроможності поміж названих країн [3, c. 15].
Міжнародне співробітництво в інноваційній сфері щільно пов'язано з рухом капіталу, політичною та економічною стабільністю, і свою чергу впливає на економічне зростання та структурні зміни в економіці. Методологічно хибним є зосередження уваги виключно на економічних наслідках міжнародного співробітництва в інноваційній сфері. Міжнародне співробітництво в інноваційній сфері дозволяє вирішенню як економічних завдань (зростання продуктивності праці, приплив капіталів, підвищення якості життя співробітників та грошові перекази в допомогу їхнім родинам), так соціальних (підвищення професійної мобільності, підвищення тривалості трудової діяльності, адаптація до реальних вимог інноваційної сфери, а також ознайомлення з новітніми технологіями та методами організації праці), і, в свою чергу, сприяє формуванню умінь та професійних навичок працівників відповідно до вимог інноваційної діяльності, підвищенню економічної ефективності особи, організації, суспільства; утвердженню нових суспільних відносин та в цілому зростанню міжнародної конкурентоспроможності країни в умовах глобалізації.
Література:
- Nathanielh L. Economic development throught Bureaueratic Corruption// The American Behavioral Scientist. 1964. Vol.8, № 2, P.8-14. [Цитовано за: Григорьев Л., Овчинников М. Коррупция как препятствие модернизации (институциональный подход) / Л.Григорьев, М.Овчинников // Вопросы экономики. – 2008. – № 2. - С.51].
- Falck O., Kipar S., Wößmann L. Humankapital und innovationstätigkeit von Unternehmen: Erste deskriptive Befunde neuer Fragen im ifo Innovationstest?//ifо Schnelldienst, 7 – 2008. – S.13.
- Brüker H. Leidet Deutschland unter einem «brain drain»?/ H.Brüker //ifо Schnelldienst. - №4-2008. – S.15