Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Трансфер технологій як передумова інтеграції України У світову економіку. Механізм міжнародної торгівлі нанотехнологічними пристроями Рис. 1. Механізм міжнародної торгівлі нанотехнологіями

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Трансфер технологій як передумова інтеграції України У світову економіку.

Клименко К.С., НТУУ «КПІ», УС-61, ФММ

В умовах світової глобалізації та інтеграції, посилення конкуренції на світових ринках рівень економічного розвитку країни визначає НТП та здатність до комерціалізації інтелектуальних факторів. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу і перспективним механізмом економічної стабілізації держави є трансферт технологій. Саме зміни технологій забезпечують розвиток галузей промисловості, є основою якісних змін в економіці в цілому, на 75-80 % визначають приріст ВВП розвинутих країн.

Науково-технічний потенціал України практично виключений з економічної діяльності. Частка інноваційної продукції у 2006 р. склала лише 6,2 % від загального обсягу промислової продукції. Наукомісткість промислового виробництва України на сьогодні не перевищує 0,3 %, що у десятки разів менше світового рівня. У 1998 р. вона складала 3,1 %, у 2004 р. - знизилась до 0,7 %. Скорочуються обсяги науково-дослідних робіт. [2] Протягом 1996-2006 рр. їх обсяг скоротився з 1,38% до 1,0 % ВВП. Кількість підприємств, що впроваджували інновації, за підсумками 2006 р. становить 1118 (11,2 % від загальної кількості). У 2006 р. лише 8,2 % підприємств займалися розробкою та впровадженням інновацій, що на 0,7 % менше ніж у 2005 р. Витрати на придбання нових технологій українськими підприємствами зменшились з 243,4 до 159,5 млн. грн., а витрати на підготовку та впровадження інновацій скоротились на 0,5 % або на 40 млн. грн.

­Загрозливою є товарна структура українського експорту: його обсяги формуються переважно за рахунок сировинних галузей. На відміну від розвинутих країн, у яких 85-90 % приросту ВВП забезпечує виробництво та експорт наукомісткої продукції, частка України на ринку високотехнологічної продукції, загальні оцінки якого складають 2,5-3 трлн дол., становить приблизно 0,05-0,1 %. Україна знаходиться у великій технологічній залежності від розвинутих країн.

В світовій практиці є три типи стратегій інноваційного розвитку: стратегія перенесення (використання зарубіжного науково-технічного потенціалу та його досягнень), стратегія запозичення (освоєння виробництва високотехнологічної продукції шляхом використання власної дешевої робочої сили та власного науково-технічного потенціалу), стратегія нарощування (використання власного науково-технічного потенціалу, залучення іноземних учених і конструкторів). [2] В Україні використовується перший та частково другий тип інноваційного розвитку. Основну частину вітчизняного трансферу технологій складає придбання іноземних технологій. Зокрема, лише у 2004 р. на придбання іноземного інтелектуального продукту було спрямовано 323,4 млн. грн., що уп’ятеро перевищує обсяг коштів, витрачених на вітчизняний інтелектуальний продукт. Подібна картина актуальна й на сьогоднішній день.

Розвиток трансферу технологій гальмується недосконалістю захисту права інтелектуальної власності, відсутністю попиту на відповідні науково-технічні розробки з боку держави та приватного сектору. [1] Низькими залишаються обсяги державного замовлення на новітні технології, які щорічно становлять близько 1 % бюджетного фінансування наукової сфери. Не забезпечено загальний та вільний доступ до міжнародної патентної класифікації об’єктів інтелектуальної власності, не врегульовано питання вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності та їх відображення у бухгалтерському обліку. Зберігається тенденція до зменшення кількості поданих заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності

Ці факти підтверджують існування негативних тенденцій у сфері технологічного трансферу в Україні. Подолання зазначених негативних тенденцій вимагає задіяти чинники інституційного характеру - вдосконалення законодавчої бази в області трансферу технологій та розробки державної політики в сфері комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, активізацію розвитку інфраструктури українського ринку технологій шляхом формування основних ринкових механізмів і залучення підприємств до роботи з існуючою інтелектуальною власністю. Необхідно терміново створити державну структуру з питань трансферу технологій та інтелектуальної власності, сформувати за участю державного фінансування національну систему трансферу технологій, створити інфраструктуру трансферу технологій, у тому числі підрозділи з питань трансферу технологій та продовжити створення центрів трансферу технологій на національному та регіональному рівнях.

З метою формування попиту на новітні технології необхідно розвивати в Україні сучасну національну індустрію венчурного капіталу шляхом найшвидшого формування державної програми і розробки концепції розвитку сектора венчурного капіталу, забезпечення законодавчого регулювання венчурного виробництва.

Механізм міжнародної торгівлі нанотехнологічними пристроями

Ковальчук І. І.,НТУУ «КПІ», ФММ, гр. УС-61


Механізм міжнародної торгівлі нанотехнологіями включає в себе такі ланки (рис.1), як: банк, іноземні підприємства, наддержавне регулювання, держава, споживачі ринок праці, персонал, співвиконавці досліджень і розробок, постачальники, ринок обладнання.




Рис. 1. Механізм міжнародної торгівлі нанотехнологіями

Між банком та підприємствами з виробництва нанотехнологій відбувається двостороння співпраця, адже банк надає кредит підприємствам, які, в свою чергу, у зазначений час повертають отриману суму та сплачують відсотки за кредит. Між іноземними підприємствами та підприємствами з виробництва нанотехнологій відбувається двостороння співпраця. Вони обмінюються між собою новими технологіями, набутим досвідом. Держава та підприємства з виробництва нанотехнологій також мають двосторонню співпрацю. Держава фінансує розвиток підприємств з виробництва нанотехнологій, які у свою чергу, роблять дослідження, винаходять нові матеріали, а це сприяє розвитку економіки країни. Щодо споживачів, то вони купують необхідні товари у підприємств, тобто відбувається одностороння взаємодія. Між співвиконавцями досліджень та розробок і підприємствами з виробництва нанотехнологій відбувається двостороння співпраця, адже існують проекти, які розробляються та досліджуються не одним підприємством, а декількома. Існує така ланка, як постачальники, які постачають необхідні матеріали для проведення досліджень та розробок. Ринок обладнання постачає підприємствам з виробництва нанотехнологій необхідне обладнання, а ті в свою чергу, продають свої розробки для ринку обладнання. Для ефективного застосування результа­тів нанотехнологій майже в усіх країнах світу створюють нові спеціальні лаборато­рії, центри, інститути, комітети та інші установи, у яких проводять дослідження з різних на­прямів нанонауки.

Приведемо декілька прикладів співпраці згідно механізму міжнародної торгівлі нанотехнологіями. Результати проведених вітчизняними вченими досліджень впроваджують у прак­тику. Інститут хімії поверхні ім. С.Ш. Чуйка HAH України спільно з вітчизняними науково-медичними закладами вперше у світі розробив, дослі­див та впровадив у медичну практику но­вий препарат сорбційно-детоксикаційної дії на основі нанокремнезему «Силікс». На кафедрі фармакології та клінічної фармакології Національного медичного уні­верситету ім. О.О. Богомольця розроблено нову лікарську форму — суспензію на осно­ві нанодисперсного кремнезему. Вона міні­мізує токсичність і негативний вплив на функцію печінки таких сполук, як фторид і нітрит натрію, а також протитуберкульоз­них препаратів.

У спільній науковій лабораторії «Елек­тронно-променевої нанотехнології неорганічних матеріалів для медицини» Ін­ституту електрозварювання ім. Є.О. Па­тона і Національного медичного універ­ситету ім. О.О. Богомольця розроблено технологію отримання наночастинок міді та срібла, вивчення їхньої фармакологічної активності.Ці наукові розроблення проводять спільно з Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна HAH України, Інститутом епідеміоло­гії та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, кафедрами Національного університету ім. Т.Г. Шев­ченка, Харківського Національного ме­дичного університету, Львівського медич­ного університету ім. Данила Галицького.

Отже, сьогодні на міжнародному ринку вже з’являються продукти, виготовлені на основі нанотехнологій. Так компанія Nano-Tex пропонує ряд водовідштовхуючих, п’ятностійких покриттів для текстильних матеріалів, які містять нановолокна. Фірма Wilson Sporting Goods виготовляє тенісні м’ячі з нанокомпозитним покриттям, які довше зберігають внутрішній тиск.