Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Реалізація потенціалу відновлюваних джерел електроенергії в Україні
Вплив глобалізаційних процесів на розвиток персоналу міжнародних бізнес-структур
Подобный материал:
1   ...   54   55   56   57   58   59   60   61   ...   141

Реалізація потенціалу відновлюваних джерел електроенергії в Україні


Джобулда Ю.П., НТУУ «КПІ», ФММ, гр. УС-61


На даному етапі розвитку головними проблемами електроенергетики європейських країн є висока енергозалежність (ЄС займає 2 місце за споживанням енергоносіїв на світовому ринку та на 50% залежить від їх імпорту), екологія (викиди становлять близько 30% всіх твердих часток, що надходять в атмосферу) та економіка. [1, с. 288].

В Україні зношеність електроенергетичного устаткування становить понад 70%, через що балансова вартість основних фондів теплових електростанцій вкрай низька, тому амортизаційна складова собівартості електроенергії ТЕС зводиться до нуля. Недостатні власні запаси нафти і газу (видобуток становить 24-27% на рік, а споживання - 60%), відсутність замкненого циклу для атомної енергетики (немає заводів з виробництва паливних елементів та з дезактивації радіоактивних відходів) залишаються одними з основних проблем розвитку галузі. [2, с. 11-12].

Оскільки загальний стан української енергетики вважається незадовільним, тому необхідною умовою розвитку енергетики є підвищення енергобезпеки країни, ефективне використання енергоресурсів, впровадження енергозберігаючих технологій і альтернативних джерел енергії, що, в свою чергу, забезпечить зменшення витрат на електроенергію та викидів у довкілля.

За оцінками Європейського співтовариства на 2020 рік заплановано збільшення частки відновлюваних джерел енергії в первинному споживанні енергії до 20%, біопалива – до 10%. Для країн, що планують вступити в ЄС, частка відновлюваних джерел енергії у національному енерговиробництві повинна становити 6%, а з урахуванням гідроенергетики - не менше 12%.

Сонячні електростанції працюють більш, ніж в 30 країнах світу, приливні електростанції є у Франції, Великобританії, Канаді, Росії, Індії та Китаї, вітроенергетичні установки – в країнах Західної Європи (Данія, Великобританія, Нідерланди), у США, Індії та Китаї.

Уся територія нашої держави придатна для розвитку систем теплопостачання використанням сонячної енергії. Найвищий потенціал мають Одеська, Дніпропетровська, Херсонська області та АР Крим. Також Україна має значний природний і технічний потенціал для розвитку вітроенергетики, який може забезпечити до 50% від загального споживання енергетичних ресурсів до 2030 р.(побудовано 7 ВЕС ). Теоретично можливий гідроенергетичний потенціал малих річок становить близько 12,5 млрд. кВт. год. Найбільший гідроенергетичний потенціал мають Закарпатська, Львівська та Чернівецька області.

Загальні річні обсяги відновлюваних ресурсів біомаси складають 115,5 млн.т., з яких можливий енергетичний потенціал біомаси складає 22,0 млн. т.у.п., а технічно доступний енергопотенціал оцінюється в 13,2 млн. т.у.п. на рік. Найбільший енергетичний потенціал тваринницької сільськогосподарської біомаси мають Вінницька, Хмельницька та Львівська та Житомирська області, а рослинної сільськогосподарської біомаси - Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області.

На нашу думку, основними шляхами вирішення енергетичних проблем є наступні:
  1. Подальший розвиток та удосконалення альтернативних джерел енергії шляхом:
  • популяризації переваг щодо ефективного використання енергетичних ресурсів у суспільстві ЗМІ та інтернет-ресурсами;
  • заохочення населення щодо використання АДЕ через надання податкових пільг, дотацій на встановлення таких систем;
  • внесення змін до будівельних норм з метою внесення вимог про обов'язкове використання технологій відновлюваної енергетики при новому будівництві;
  • співробітництва з науковими та освітніми установами для накопичення досвіду використання АДЕ.
  1. Акцетування уваги на нововведеннях (виробництво біодизелю, утилізація сміття, перехід на електроакумулюючі системи опалення тощо).
  2. Надання державної підтримки та інвестицій на створення систем логістики для збору та переробки біомаси.
  3. Розробка нових типів відновлюваних джерел енергії навколишнього середовища (грунт, електромагнітне поле Землі та ін.).

Список літератури:
  1. Бурлака В.Г., Шерстюк Р.В. Трансформація ринків нафти і газу: Монографія. –

К.: НАУ, 2005. – 320 с.
  1. Андрійчук В. Енергобезпека: енергозбереження і напрями диверсифікації

енергопостачання (у контексті перспективи взаємодії України та Польщі) //

Економічний часопис – ХХІ. – 2007. – № 7-8. – С. 11-16.

Вплив глобалізаційних процесів на розвиток персоналу міжнародних бізнес-структур


Д’яченко Ю. Ю., к.т.н., доцент, Часовська О.А., аспірант

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля


Міжнародні бізнес-структури є важливими суб’єктами економіки України бо суттєво впливають на бізнес-середовище та забезпечують податкові надходження до бюджету України. Виникнення міжнародних бізнес-структур є одним з наслідків глобалізації, яка є, за визначенням академіка НАН України О.Г. Білоруса, об’єктивним соціальним процесом, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища” [1]. Перетворення окремих національних ринків в єдиний загальносвітовий ринок призводить до зменшення вільних ринкових ниш та зростання конкуренції. Нажаль, внаслідок економічної стагнації 90 х років ХХ ст., національний економічний і людський потенціал України було частково втрачено, що призвело до зниження конкурентоздатності української економіки. Підвищення конкурентоздатності українського бізнесу можливо за рахунок збільшення не тільки фізичного або фінансового, а й людського капіталу підприємств. Враховуючи, що саме використання знань при створенні сучасної продукції стає основним джерелом додаткової вартості, одним з основних способів збільшення людського капіталу є розвиток персоналу. Тому умовою ефективної рівноправної участі міжнародних бізнес-структур у зовнішньоекономічному співробітництві є набуття працівниками фаху та підвищення його рівня шляхом професійного навчання персоналу, атестації та сертифікації [2]. З урахуванням інтеграції української економіки до світової, вступу України до Світової організації торгівлі, підготовка персоналу міжнародних бізнес-структур має давати знання та навички, необхідні для підготовки працівника до роботи із зовнішньоекономічними партнерами і задовольняти таким основним вимогам:

1. Підвищення компетентності персоналу у європейських аспектах сфери діяльності. Зважаючи на те, що найбільший торговий оборот Україна має саме з країнами Європейського Союзу, то й підготовка фахівців із урахуванням вимог європейського ринку праці, поряд із збереженням позитивних рис існуючої системи освіти, є стратегічним завданням розвитку персоналу в Україні.

2. Забезпечення професійної та географічної мобільності. Для ведення бізнесу в економічному середовищі, що швидко змінюється, для персоналу потрібні знання та навички щодо можливостей ефективної зміни сфери діяльності, географічного місця роботи тощо.

3. Вивчення специфічних аспектів бізнесу. Персонал міжнародних бізнес-структур, завдяки конкурсному відбору, як правило, має достатню професійну підготовку, проте має недостатні знання в області економічних, країнознавчих, психологічних аспектів ведення бізнесу із закордонними партнерами.

4. Мовна підготовка, яка має сприяти ефективному веденню бізнесу із закордонними партнерами.

5. Стажування, яке передбачає короткотермінове перебування за кордоном для накопичення досвіду щодо як перебування в іншій країні, так і відносно закордонних операцій підприємства.

Запорукою ефективного розвитку персоналу є послідовне втілення концепції навчання впродовж життя, тобто безперервної освіти, в тому числі і неформальної.

Розвиток персоналу міжнародних бізнес-структур може проводитись як в рамках цих структур (у вигляді навчальних центрів, корпоративних університетів), так і в університетах і бізнес-школах в Україні та за кордоном [3].

Таким чином, важливою умовою успішної діяльності міжнародних бізнес-структур є розвиток персоналу. Для ефективної міжнародної співпраці з урахуванням залучення України до глобалізаційних процесів, поряд із суто професійними знаннями, у процесі розвитку персоналу міжнародних бізнес-структур мають передаватись знання та навички щодо міжнародних аспектів ведення бізнесу та запроваджуватись практичне опанування цих знань та навичок у процесі стажувань за кордоном. Саме при врахуванні вищезазначених вимог до розвитку персоналу, можна забезпечити ефективну діяльність міжнародних бізнес-структур в умовах глобалізації.

Література:

1. Білорус О. Цивілізаційні межі атлантичної глобалізації та проблеми інтелектуального розвитку // Економічний часопис ХХІ. – 2005. – №1-2. – С. 10.

2. Часовська О.А. Порівняльна характеристика моделей управління персоналом в міжнародному бізнесі // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2009. – № 9. – С. 180-186.

3. Бузько І.Р., Шаповало­ва Т.В., Гайра­петян В.Л., Д’яченко Ю.Ю. Вплив євроінтеграційних процесів у сфері освітніх послуг на формування персоналу підприємств. – Луганськ: Ін-т праці та соціальних технологій, 2008. –300 с.