Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Міжнародне співробітництво України в космічній галузі
Інноваційна модель розвитку суспільства – засіб вирішення проблеми ефективного використання трудового потенціалу в контексті ста
Подобный материал:
1   ...   53   54   55   56   57   58   59   60   ...   141

Міжнародне співробітництво України в космічній галузі


Гриневич О.Ю., УС-71, НТУУ «КПІ»


На сучасному етапі у сфері міжнародного співробітництва Україна зосередила основні зусилля на створенні сприятливих умов для участі підприємств космічної галузі в міжнародних проектах та їх стабільній присутності на світовому ринку космічних послуг.

Одним з головних партнерів для України є Бразилія. З 2004 р. розпочато співпрацю над проектом «Циклон-4», що передбачає створення ракето-космічного комплексу (РКК) на пусковому центрі Алкантара. Ракетоносій (РН) «Циклон-4» - новітній, найбільш потужний варіант створений ДКБ «Південне» та виготовлений ВО «Південний машинобудівний завод». Запуск РН планується на 2010 рік. Крім цього, між Україною та Бразилією проводяться переговори щодо створення космічної системи дистанційного зондування Землі, модернізації бразильської РН VLS.

Тісна співпраця з Бразилією вигідна для України з таких причин: космічний комплекс створюватиметься на 90% українськими підприємствами (виробники ракетно-космічної техніки, приладобудівні, металургійні, хімічні підприємства і спеціалізовані будівельні організації), що забезпечить довгострокову завантаженість підприємств, а це ,в свою чергу, дасть змогу створити 40 тис. робочих місць; українські пускові технології закріпляться на міжнародному ринку пускових послуг у сегменті низьких та середніх орбіт; Україна зможе ефективно скористатися унікальними можливостями пускового центру Алкантара для експлуатації космічного комплексу та можливих майбутніх запусків власних супутників.

Україна (ДКБ «Південне» ім. Янгеля і ДП «Південний машинобудівний завод» ім. Макарова) разом з США (компанія «Боїнг»), Норвегією («Кварнер») і РФ (РКК «Енергія») утворила спільне підприємство «Sea Launch», яке реалізовує міжнародний проект «Морський старт». Програма розрахована на запуски супутників на найвищі геостаціонарні орбіти, головними замовниками яких є Intelsat, SES, Eutelsat.

Україна також співпрацює з Єгиптом – ДКБ «Південне» здійснило розробку, конструювання та запуск першого єгипетського супутника Egyptsat-1 на орбіту, який відбувся в 2007р. конверсійною РН "Дніпро-1". В 2008 р. українськими вченими було створено наземну станцію керування польотом і здійснено модернізацію єгипетської станції прийому даних дистанційного зондування Землі.

Спільний українсько-російський РКК «Дніпро» почав діяти з 1997 р. Для координації робіт створено міжнародну космічну компанію «Космотрас», відповідальну за виготовлення та комерційну експлуатацію РН. Пуски РН «Дніпро» здійснюються з космодрому Байконур та пускової бази Ясний (РФ). Прибутки від здійснення замовлень країни розділяють порівну.

Планується низка спільних українсько-російських дослідницьких проектів – досліджень Сонця (проект «Коронас-Фотон», «Інтерферометр»), астрофізичні дослідження, з використанням російського космічного апарата «Спектр», передбачають участь українських науковців у створенні космічного ультрафіолетового телескопа Т-170 та реалізацію комплексу міжнародних досліджень (проект «Спектр-УФ»).

З метою забезпечення прямої трансляції матчів Євро-2012, Україна планує запустити на сонячно-синхронну орбіту до 2011р. власний супутник ДКК «Січ-2», для цього укладений контракт з «Космотрас». В планах також впровадити проект «Український старт», який дозволить з плавучого космодрому в Чорному морі запускати супутники українськими РН «Зеніт». Реалізація даного проекту значно посилила б роль України як транзитно-космічної держави.

Для зміцнення позицій України на світовому ринку ракето-космічних послуг доцільно: брати участь та реалізовувати перспективні та престижні науково-дослідні програми і проекти; проводити науково-технічні та технологічні дослідження, які спрямовані на створення і застосування перспективних елементів та технологій космічної техніки; модернізувати наземні технічні засоби та інформаційний комплекс космічної системи; створити спеціальні телекомунікаційні мережі зв’язку та мовлення, використовуючи при цьому національний супутниковий зв’язок; залучати нові кадри в космічну промисловість, стимулюючи участь молодих учених в космічних проектах; для реалізації проектів залучати не лише державні кошти, а і приватні, як національних, так і іноземних інвесторів. Весь комплекс заходів дасть змогу: в результаті реалізації комерційних проектів наповнити державний бюджет від 270 до 560 млн. грн; отримати непрямий дохід в розмірі 2040-2070 млн. грн. від провадження космічної діяльності, спрямованої на зміцнення національної безпеки; підвищити рівень зайнятості населення у високотехнологічних секторах економіки; підвищити рівень життя населення шляхом зниження цін на послуги телекомунікацій за умови запуску національного супутника; наростити престиж науково-технічних спеціальностей ВУЗів серед сучасної молоді.

Отже, підтримавши науково-технічний потенціал, Україна може стимулювати розвиток фундаментальної та прикладної науки й освіти, а також задовольнити державні довгострокові інтереси в сфері безпеки та оборони. РКК, в свою чергу, може стати локомотивом інноваційного розвитку нашої держави та забезпечити сталий розвиток в умовах глобальної економіки.

ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА – ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ


Грінько І.М., НТУУ «КПІ»


Ситуація, яка склалася нині на світовій арені в умовах економічної кризи, свідчить про те, що вирішення будь-яких нагальних проблем розвитку стає неможливим без врахування глобальних факторів, що мають своє відображення у всіх сучасних трансформаційних процесах кожної країни. На сьогодні перед державою стоїть завдання врахування світових тенденцій розвитку, нових ідей, принципів, технологій вирішення кадрових питань, форм і методів управління персоналом, які б відповідали сучасному рівню управлінської науки, практики, вимогам демократичного суспільства, потребам та можливостям входження України до високо розвинутих країн світу. Перетворення України на державу з демократичною системою, громадянським суспільством і соціально-орієнтованою ринковою економікою вимагає, щоб влада на всіх рівнях (особливо на місцевому) визнала, що людський розвиток є як кінцевою, так і ключовою метою.

Найбільш поширеною методикою розрахунку показників людського розвитку є методика, що запропонована Програмою розвитку ООН (ПРООН), яка використовується з 1990 року для характеристики рівня людського розвитку більш ніж по 170 країнах світу. В останні роки, також Департаментом ООН з економічного і соціального розвитку розраховується експериментальний індекс знаннєвого суспільства. За цим індексом Україна посіла 43-тє місце із 48 країн, випередивши лише Бразилію, Колумбію, Єгипет, Тринідад і Тобаго, Мадагаскар [1, с. 32]. Таке відставання пояснюється не низьким рівнем вітчизняних досліджень та розробок, а недосконалістю механізмів їх реалізації, відсутністю стимулювання науково-інноваційного і технологічного потенціалу.

До першої з проблем інноваційно-технологічного розвитку відноситься потреба в інноваційній методології виховання фахівців нового формату, фахівців нової генерації, спроможних вирішувати задачі в умовах постійних змін, адже за даними розвинених країн світу інновації становлять 60%. Друга проблема стосується забезпечення продуктивності праці, - це потреба в новітній методологічній програмі розвитку людини-працівника з прогресивною спрямованістю, бажанням досягти найвищого рівня власної професійності, інтелектуального розквіту та здобути найвищий результат в прояві себе як особистості і суб’єкта діяльності.

Розв’язанням для двох окреслених вище проблем може стати єдине системне програмне рішення суть якого полягає в тому, що на ідеологічному підґрунті науки акмеології потрібно збудувати сучасну концептуальну теорію мотивації і управління психологічними факторами, прийняти її як основу ідеологічної стратегії держави, спрямованої на розвиток та виховання суспільства. Дані пропозиції обґрунтовуються об’єктами дослідження науки акмеології – це професіоналізм і майстерність спеціалістів, ефективність (продуктивність) їх праці. Ідеологія науки культивує нові цінності: високий рівень мотивації працівника, потребу в творчому самовираженні його особистості та досягненні ним вершини професіоналізму.

Для підготовки в державних установах, організаціях і підприємствах різних форм, власності нової управлінської еліти – менеджерів нової генерації, здатних вирішувати задачі в умовах швидкої глобалізації та постійних змін, необхідно розробити методичний комплекс управлінських акмеологічних технологій широкого спектру, створити:
  • спеціальні акмеологічні служби, які будуть посилювати зв'язок науки з практикою, мотивувати до навчання, викликати потребу в досягненні максимального рівня професіоналізму та майстерності;
  • акмеологічні групи для виконання оперативно-технічних функцій (проведення аналізу, діагностики, надання консультацій тощо).

Ефективне функціонування інноваційної моделі економічного розвитку ґрунтується на відповідному інституційному забезпеченні, передбачає виважену державну інноваційну політику, поєднану з напрямами активізації інноваційної діяльності, дозволяє досягти поставлених цілей інноваційного розвитку і зайняти вищі позиції у світовому постіндустріальному економічному просторі. Тому, пропозиція широкомасштабного впровадження акмеологічних технологій – це нова модель освітнього виховання суспільства, яка стане позитивним фактором для вирішення проблеми людського розвитку та ефективного використання трудового потенціалу в сучасних умовах глобалізації.

Література:
  1. Фукс Є.А. Україна в міжнародних рейтингах інновативного розвитку світової економіки [Текст] / Є.А. Фукс // Сучасні тенденції розвитку світової економіки: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 жовтня 2009 р. – Харків: ФОП Павлов М.Ю., 2009. – С. 30-32.