Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Проблеми управління вартістю підприємства в інтеграційних процесах Науково-технічне співробітництво України та Республіки Казахстан

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Проблеми управління вартістю підприємства в інтеграційних процесах

Колядюк В.В., студент, НТУУ «КПІ»

Підвищення вартості підприємства й оптимізація його фінансових потоків стає проблемою номер один сучасного корпоративного менеджменту, бо власне ринкова вартість підприємства служить найкращим доказом ефективності управління і показником інвестиційної привабливості.

Одна з найсучасніших концепцій управління сьогодні – управління вартістю підприємства – дозволяє досягти її стабільного руху у напрямку зростання, узгодити всі інші цілі управління підприємством та забезпечити його довгострокові перспективи. Її суть полягає в тому, що управління повинне бкти спрямоване на забезпечення зростання ринкової вартості підприємства та його акцій. Вартість і ціна – це не тотожні поняття, як це іноді трактується. Вартість в застосуванні до майна є очікуваною ціною, яка повинна бути результатом конкретних умов. Ціна – доконаний факт, що відображає те, скільки було витрачено на купівлю схожих об’єктів в минулих операціях. Управління вартістю як метод стратегічного управління було започатковано в роботах зарубіжних вчених, найбільш відомою з яких є праця авторів Т. Коупленда, Т. Колера та Д.Мурріна.

Проблема управління вартістю підприємства мало кого цікавить в сучасній Україні. Українських управлінців більше хвилюють питання виробництва і правильного направлення грошових коштів, а не ринкова вартість очолюваних ними підприємств. Як наслідок маємо дуже низьку капіталізацію української економіки і феноменальний за світовими мірками факт: балансова вартість підприємства значно перевищує його ринкову вартість. Ринкова вартість підприємства - це найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкта має бути при цьому прийнятно тривалим. Балансова вартість підприємства визначається на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності як різниця між балансовою вартістю його активів і коротко- та довгостроковими зобов'язаннями.

Про ступінь гостроти проблеми відсутності управління вартістю підприємства в Україні можна, зокрема, судити за кількістю конфліктів, які виникають при продажу крупних компаній. Наприклад, суперечки про справедливість ціни, сплаченої за Криворіжсталь. В 2005 р. спочатку його оцінили приблизно в 800 млн. доларів, потім вирішили, що його ціна 1,2 і навіть 1,5 млрд і наступна ціна - 3,6 млрд. доларів. Все ж таки це підприємство в 2005 році обійшлося Mittal Steel в $4,8  млрд(зауважимо, що зараз воно коштує  $15 млрд). Ще одним чинником, що свідчить про наявність проблеми, є низька інвестиційна привабливість українських підприємств.

Все сказане обумовлює необхідність розповсюдження активної практики управління вартістю підприємства в українських компаніях, направленої на підвищення капіталізації. Це є основою модернізації фінансової системи України в контексті інтеграційних процесів. У свою чергу, для розробки адекватної методики оцінки вартості необхідно враховувати специфічні чинники української економіки. Все вищеперелічене обумовлює актуальність і практичне значення вирішення цієї проблеми.

Одним з рішень цієї проблеми є необхідність узгодження результатів різних підходів до оцінки вартості підприємства, а також доцільність поєднання доходного та витратного методів оцінки вартості. Це дозволить одержати узагальнену оцінку вартості підприємства, що враховує різні сторони його діяльності.

Аналізуючи українську історію вартісного менеджменту, можна виділити характерні причини заниженої ринкової вартості українських підприємств. Низька капіталізація була вигідна українським олігархам, оскільки їх інтереси полягали в придбанні підприємств дешевше. Пріоритетним є питання контролю над компанією, ніж питання стратегічного розвитку. Основні зусилля українських підприємців направлені на мінімізацію податків через штучне заниження прибутку, що прямо суперечить рішенню задачі підвищення капіталізації економіки. Наслідком недооцінки українських компаній у сучасних умовах є поширення такого явища як рейдерство, яке в Україні до того ж набуло кримінального характеру.

Слід зазначити, що останнім часом з'явилися тенденції адекватного віддзеркалення прибутку і структури українських підприємств, що обумовлене бажанням і наміром українських компаній котируватися на міжнародних біржах. Ці тенденції повинні сприятливо позначитися на інтеграційних процесах України і Європи.

Література:

1. Островська Г., Серединська І. Огляд теоретичних концепцій стратегічного управління наоснові зростання вартості // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 1. — С. 10-18. —(актуальні питання економічної теорії).
   
2. Тарасенко С.І. Формування системи факторів підприємства // Проблеми матеріальної культури.– 2006. - №2. – С.149-153.
   

Науково-технічне співробітництво України та Республіки Казахстан

Корева О.О., УС-91, НТУУ «КПІ»

На сьогоднішній день можна констатувати постійний розвиток міжнародної співпраці та кооперації у сфері науково-технічного співробітництва між Україною та країнами СНД. У реалізації стратегічних завдань енергетичної та економічної політики Української держави в Центральноазійському регіоні сьогодні особливого значення набуває поглиблення співпраці з Республікою Казахстан (РК). Розвиток науково-технічного співробітництва між Україною та Казахстаном посідає важливе місце серед основних пріоритетів розбудови усього спектру українсько-казахських відносин. Співпраця обох країн спрямована на реалізацію взаємовигідних проектів та здійсненні спільних досліджень між науково-дослідними інституціями кожної з країн-співробітниць Важливість розвитку співробітництва обумовлена зростанням ваги Казахстану у формуванні нової регіональної і міжнародної безпеки, створенні нових енерготранспортних коридорів, регіональних структур та об’єднань, наявністю значних вуглеводневих запасів та шляхів їх транспортування, зростаючою зацікавленістю України у співпраці з Казахстаном з питань енергетичної та економічної політики, у зміцненні своєї присутності на казахстанському ринку та у залученні казахстанських інвестицій в економіку нашої держави.

Однією із пріоритетних сфер українсько-казахстанського співробітництва є науково-технічна. На сьогодні в Казахстані існує дефіцит спеціалістів та технологій у сфері металообробки, машинобудування, в авіаційній та космічній галузях. В той же час Україна має потужну наукову та промислову базу, достатню кількість спеціалістів та високий рівень освіти, що створює можливості надавати якісну освіту казахстанським спеціалістам, розробляти спільні наукові проекти, експортувати українські технології та розробки, направляти спеціалістів та створювати спільні наукомісткі підприємства як на території Казахстану, так і України.

На сьогодні одним із найважливіших напрямків співпраці наших країн є енергетична сфера, одним із вагомих елементів якої є енерготранспортна складова. Україна, яка має доволі обмежений запас власних енергоресурсів вкрай зацікавлена у постачанні їх з Казахстану. Будучи енерготранзитною країною, вона може запропонувати Казахстану можливість диверсифікації енергоносіїв. Серед основних напрямів співробітництва між двома країнами можна виокремити: постачання казахстанської нафти через нафтопровід Одеси-Броди для транспортування в Центральну і Східну Європу і на НПЗ України; поставки скрапленого газу; реалізації проекту зі створення в Україні нафтопереробного комплексу у м. Броди з глибокої переробки каспійської нафти із залученням казахстанських інвестицій (50/50); постачання українського устаткування на газотранспортні об’єкти, газосховища та в інші газові структури Казахстану, а також модернізація існуючого обладнання та інфраструктури; співробітництво у сфері розробки та впровадження проектів з використання альтернативних енергетичних джерел, таких як вітер, сонячна енергія та ін; проекти створення спільних підприємств ядерної енергетики.

Важливе значення займає української-казахське співробітництво у сфері транспорту. Україна займає перше місце у Південно-Східній Європі за коефіцієнтом транзитності території. Через нашу територію проходять зручні трансконтинентальні шляхи вантажопотоків. Подальше зближення України із Заходом, особливо щодо об’єднання енергетичних систем, створюватиме сприятливі можливості як для нашої країни, так і для РК для просування економічних інтересів у європейському регіоні Україна, як і Казахстан, зацікавлена в збільшенні своєї участі в транзитних перевезеннях по напрямку Європа - Азія. Актуальним виглядає прискорення реалізації існуючих транзитних проектів, зокрема, у рамках міжнародного коридору ТРАСЕСА, і залучення до них казахстанських компаній, а також участь України в транспортних проектах ЕврАзЭС і ШОС.

Україна розвиває співробітництво з Казахстаном у сфері освоєння космічного простору, а саме: спільне (Україна, Казахстан, Росія) використання космодрому “Байконур” при реалізації комерційних космічних проектів “Дніпро”, “Наземний старт”, виконання загальних робіт щодо підтримки і розвитку наземної космічної структури космодрому “Байконур”, розробка космічних систем для вивчення природних ресурсів, моніторинг навколишнього середовища, проведення наукових космічних досліджень, розробка нових космічних матеріалів і технологій.

Великі перспективи має співробітництво Казахстану й України в агропромисловому комплексі, яке стосується як створення спільних підприємств з переробки і збереження сільгосппродукції і продовольства, постачання і спільне виробництво сільгосптехніки та обладнання, так і технологій, матеріалів та обладнання для вирощування, а також співпраці в модернізації іригаційних систем.. Майже щорічно в Казахстані проводиться міжнародна практична конференція, присвячена впровадженню технології ресурсозберігаючого землеробства “No-Till” в аграрну галузь. Організатором конференції виступає українська корпорація “Агро-Союз”.

Українсько-казахстанська співпраця має значний потенціал для розширення в різних сферах. Особливий інтерес для України становлять енергетичні ресурси РК, а для Казахстану – науково-технологічна та промислова база нашої держави.