Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Регіональне інституційне забезпечення інноваційного розвитку
Європейська модель валоризації інновацій
Подобный материал:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   141

Регіональне інституційне забезпечення інноваційного розвитку


Коюда О.П., к.е.н., доцент, ПСНЦ НАН і МОН України

Економічне зростання країни забезпечується інвестиціями в дослідження і розробки, підвищенням інноваційної активності, якості освіти і кваліфікації кадрів. Але простими вкладеннями в перераховані компоненти неможливо забезпечити нову якість економічного зростання. В умовах глобалізації важливою економічною областю стає регіон, де необхідно створювати умови і інститути, які забезпечать регіону привабливі умови для інноваційного розвитку.

За результатами дослідження було виявлено, що необхідність „регіоналізації” інноваційної політики пов’язана, по-перше с характером інноваційного розвитку світової економіки, тому що поступово зникає епоха великого стандартизованого виробництва, а приходить епоха нестандартизованого, наукоємного виробництва, в якому не масштаби виробництва і збуту, а здатність до постійного оновлення продукції за рахунок впровадження „продуктових технологій” відіграє вирішальне значення в посиленні конкурентних позицій країни на світовому ринку.

По-друге, важливим фактором розвитку економіки країни стає її внутрішня організація. Саме здатність регіонів управляти економікою та гнучко міняти її параметри стає суттєвим фактором конкурентноздатності національної економіки.

По-третє, створення знань стає усе більш складним і динамічним процесом, і регіони не можуть більше фокусуватися лише на створенні власних знань. Регіональні інноваційні інститути повинні інтегруватися в глобальні потоки знань, оскільки самостійно виробляти всі необхідні знання стає практично неможливо. Окрім того регіональним університетам та науково-дослідним інститутам необхідно виробляти знання, які цінні для інших учасників, оскільки це дозволяє стати повноправним партнером в глобальних мережах знань.

У досліджені було визначено, що основи для переходу від ресурсоємної економіки до економіки, заснованої на знаннях, повинні бути закладені якомога раніше. Попередні інституційні перетворення, особливо в системі науки і освіти, можуть створити передумови для перетворення промисловості. Стати лідером в новій парадигмі можна лише за умови, що ключові інститути спеціалізуються в областях, де вони можуть стабільно утримувати лідируючі позиції. Якщо регіональні інститути здатні постійно виробляти знання в певних областях, регіон може стати привабливим для інвестицій. Спеціалізуючись в конкретних галузях знань, регіони можуть запропонувати крупним компаніям найбільш відповідні для них умови.

Для забезпечення інноваційного розвитку регіону необхідно враховувати такі основні аспекти: по-перше, для забезпечення рівного внутрішньорегіонального розвитку, економічна трансформація має базуватися на системного підході, що дозволить використовувати як ключові інноваційній інститути регіону (науково-освітні, фінансово-економічного стимулювання, просування інноваційних розробок, інформаційного забезпечення) так і регіональну інноваційну систему в цілому.

По-друге, для вдалого формування інститутів регіональної інноваційної системи, необхідна узгодженість дій її учасників. Для цього необхідно у процесі формування регіональної інноваційної політики утворювати механізми координації та бачення перспектив, інакше між новими знаннями та втіленням їх у промисловість буде виникати прірва.

По-третє, при формуванні регіональних інститутів забезпечення інноваційного розвитку необхідно враховувати, що процес фундаментальної трансформації породжує не лише переможців, але й тих хто програв. Підтримка сильних галузей і перспективних нових напрямів за рахунок слабких і неконкурентних може привести до серйозних соціальних проблем. Без соціальної інтеграції, що дозволяє уникнути соціальної сегментації, успішність загального оновлення може виявитися під загрозою.

За результатами дослідження виявлено, що реалізація інноваційної політики на рівні регіону залежить від погодження державної та регіональної інноваційної політики, а саме визначення пріоритетів науково-технологічного розвитку, поєднання та координація діяльності всіх учасників, створення та підтримка сприятливих організаційно-правових умов. Окрім того для успішної реалізації інноваційної політики необхідно забезпечення взаємодії та співпраця потужних індустріальних компаній з малим та середнім бізнесом, створення регіональної інноваційної інфраструктури. Все вищенаведене дозволить створити структури для підтримки інноваційного підприємництва, систему стимулювання та заохочення інноваційної діяльності на рівні регіону та сприятиме інноваційному розвитку як регіонів так і країни в цілому.


Європейська модель валоризації інновацій


Ляшенко О. М., д.е.н., доцент,

Тернопільський національний економічний університет


Валоризація (фр. valo-risation) має загальнолексичне значення, і суть його полягає в тому що, воно відображає процеси створення і підвищення цінності, вартості, корисності чи значимості в результаті цілеспрямованих дій чи заходів. В економічному контексті цей термін означає: 1) ріст цін на товари і цінні папери внаслідок певних дій держави; 2) Комплекс заходів, рішень направлених на підвищення курсу паперових грошей (ревальвація) [1]. Очевидно, що механізм валоризації, що базований на двох складових: накопиченні і дистрибуції - є сферою діяльності певних інституцій і підпадає під певну логіку і умови. Тобто йдеться про систему впорядковування суспільних цінностей на основі прийнятих класифікацій, які обумовлюють логіку функціонування інтелектуального капіталу, що містить в собі об'єкти і знання [2]. Це є система врегулювання відносин в процесі обміну інтелектуальними цінностями і, що більш важливо, розподіл вигод/прибутків від їх розповсюдження і використання. Інтенсивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій спричинив якісні зміни методів виробництва і розповсюдження інновацій, контроль за ними стає здійснювати складніше, відносини у середині інноваційних систем стають гнучкішими, а ситуація вцілому - динамічною і нестабільною.

Валоризація інновацій, що є по суті, процесом створення їх економічної цінності стала новим об’єктом сучасних досліджень, зокрема у галузях з інтенсивним технологічним розвитком. Ця тенденція - результат впливу ринкової економіки на державну політику, що передбачає необхідність окуплення державних інвестицій в науку економічними вигодами/прибутками [3].

Очевидно, що сучасна науково-технічна сфера не обтяжена виробництвом матеріальних цінностей. Проблематика, що акумулюється в її середовищі, визначається не завжди потребами реальності, скільки інтеграцією ідей, методів і технологій, що часто належать різним областям, з метою продукування не тільки нових знань, але і практичних рішень. Комерціалізація новацій, технологій (результатів НДДКР, результатів інтелектуальної праці людини) це будь-яка діяльність направлена на створення доходу від використання результатів наукових досліджень, вмінь та навичок. В цьому аспекті дуальна єдність сутностей валоризації знань і комерціалізації технологій проявляється з найбільшою силою. Адже, вже найпростіша логіка нам підказує що мотивом до комерціалізації технологій є саме цінність наукових знань на котрих базується технологія що пропонується. Фактично цінність знання це згода покупця (чи того хто комерціалізує їх) заплатити за них заявлену продавцем ціну (витратити ресурси). Звичайно процес комерціалізації може проводитись самим розробником – і знову ж таки він буде згоден витрати час і сили на комерціалізацію знання лише тоді, коли вони матимуть певну економічну цінність, котра в подальшому проявлятиметься в продукті для інших осіб (споживачів).

За трактуванням європейських фахівців валоризація це - перетворення знань і результатів НДДКР в комерційно життєздатні товари або послуги [3]. У Європі визнано, що це глобальний процес, що не може протікати лише у регіональних чи національних межах. Проте, ще до нині країни-члени ЄС практикують різні підходи до валоризації результатів фундаментальних досліджень та НДДКР при реалізації національних і регіональних програм активізації інноваційного розвитку. Тому задля уникнення дублювання певних етапів інноваційного процесу та необхідність посилення ефекту масштабу від інноваційної діяльності в межах ЄС ще у рамках Шостої Рамкової Програми у рамках пректів INNO-nets було створено консорціум VALOR, основною метою якого є формування ефективної трирівневої моделі валоризації знань та інновацій.

Фундаментальне завдання консорціуму - координація мережевої взаємодії ключових суб’єктів інноваційної діяльності для вироблення практичного уніфікованого підходу до валоризації інновацій. При цьому, узгоджена концептуальна трирівнева модель модель валоризації інновацій, що відображає етапи інноваційного процесу у аспекті взаємодії ключових учасників: дослідників; виробників; споживачів. На думку розробників моделі її практична реалізація і вдосконалення дасть змогу скоротити розрив між наукою, промисловістю, інвесторами і ринками через створення надійного механізму міжнародної валоризації інновацій.

Література.
  1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.:С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Академія, 2001. – 848 с.
  2. Фуко М. Археологія знання. / Мішель ФукоК. Астеліт: – 1996. С.130.
  3. De Jonge B., Louwaars N. Valorizing science: whose values? //Science & Society Series on Convergence Research. May – 3 – 2009 – pp. 23-67.