Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Формування інноваційної системи регулювання національної економіки
Місце інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні національної інноваційної системи в контексті сталого розвитку
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   141

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ


Гронська Н.С., к.е.н., доцент

Національний університет „Львівська політехніка”


Неспроможність досягнення радикальних змін системи національного розвитку викликає нагальну потребу задіяння інноваційних концепцій постійного (сталого) розвитку відповідно до теорії гармоніології. Гармоніологія (від грец. harmonia – злагодженість і logos – слово, твір) – це вчення про засади побудови, форми та навички наукового пізнання основ гармонійних перетворень (ГП) в економіці за факторами еколого-еконологізації, соціалізації, сакральності життєвого простору. Основні методологічні засади ГП формуються в конвергенції знань філософії, науки, релігії. Форми пізнання базуються на моделюванні процесів трансформації у тріаді: матерія, енергія, інформація, а навички пізнання зумовлені способами мислення, які, в сукупності, здатні зародити нове відчуття реального світу в гармонії раціонального, абстрактного, ймовірно-уявно-віртуального світосприйняття. В раціональному світі ефективність людської праці залежить від людської здатності бути каталізатором перетворень біологічної енергії, в абстрактному світі – від можливостей відтворення людських сил під час використання вільної енергії за умови самореалізації, а у ймовірно-уявно-віртуальному – від інтеграції сил людського духу, трансляційної здатності, енергоінформаційного обміну в процесі поєднання із силовим полем Планети.

Йдеться про те, щоб з теоретичних позицій сформувати загальну методологію пізнання основ постійного розвитку, а з практичної точки зору - інноваційний підхід для розробки системи незалежного регулювання національної економіки. В основу сучасної методології пізнання положень сталого розвитку здебільшого використовуються підходи: - інституційний, за роллю структур і механізмів упорядкування міжлюдських взаємозв’язків та регулювання відтворювальної функції; - порівняльно-аналітичний за компонентами побудови суспільного ладу, його цінностей, економічної системи та політичного ладу; - системно-синергетичний за моделлю історичного розвитку.

Ці підходи набувають все нової якості, проте не враховують таких властивостей процесу розвитку, як динамічність, ентропійність, просторова неоднорідність, які ідентифікують його національний та регіональний характер, невизначеність ситуацій, резонансність організаційних структур та біосферну структурованість „просторового капіталу ноосфери”, як важливу категорію екологічно збалансованої економіки. „Цим капіталом вважається потенціал упорядкованості кожної соціально-економічної системи, що створює нові потоки енергії і речовини та еквівалентні до них потоки доданої вартості через поєднання органічних властивостей природного капіталу з господарськими властивостями людського капіталу в процесі природокористування”.

Аксіоматичність цих міркувань закладається в загальну методологію пізнання основ постійного розвитку і пов’язується із встановленням світоглядної парадигми Божої ідеї та вищої Божественної реальності за задумом Творця. Потреба формування методології пізнання основ постійного розвитку в сукупності синтезу знань за соціо-світоглядно-духовним сприйняттям зумовлена також відсутністю цільової програми досягнення динамічної рівноваги еколого-економічних трансформацій середовищ цих систем, їх взаємозалежності від інфраструктурних формувань, від ієрархічності організаційних рівнів інноваційної культури [2,с.273,286], від інформаціологічного стану біосфери.

Підставою для розробки системи незалежного регулювання національної економіки можуть слугувати:

- досвід розподілу на місцевому рівні фінансових ресурсів за експериментом Запорізької міськради;

- положення про розробку норм регулювання національної економіки, які не можуть змінюватись за тимчасовими потребами державного бюджету. Відповідно до теорії раціонального очікування національна економіка не повинна безпосередньо регулюватися економічною політикою уряду];

- скерування інноваційного процесу на реалізацію стратегій динамічної рівноваги трансформаційної системи.

За своєю сутністю динамічна рівновага стратегій: (товарно-ринкової, ресурсно-ринкової, технологічної, фінансової, інноваційної, соціальної) повинна досягатися завдяки дихотомічному принципу розподілу. Вони передбачають задіяння принципів синергетичності (адекватність, узгодженість, інтеграційність, аттракторність, цілісність, агломераційність) у збереженні інформаційної впорядкованості енергоінформаційного обмінного процесу.

Динамічна рівновага трансформаційної системи охоплює не тільки об’єкт розвитку, а й розвиток самого процесу трансформації, оскільки „.... управління розвитком – це здійснення інформаційного контролю гомеостазу і створення умов майбутніх гармонійних трансформацій” .


МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ


Данильченко Л.С., аспірант,

Тернопільський національний економічний університет


Протягом останніх десятиліть сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) спричинили потужну хвилю інноваційної діяльності та зумовили низку ґрунтовних трансформаційних змін і процесів у світовій економіці. Будучи технологіями загального призначення, ІКТ здійснюють всеохоплюючий вплив на економіку та змінюють підхід до використання технологій у цілях розвитку. Зокрема, інновації у сфері ІКТ відкрили нові можливості для підключення країн, що розвиваються, до глобальних виробничо-збутових мереж, сприяють диверсифікації їх виробничої та експортної діяльності, полегшують обмін інформацією на місцевому та глобальному рівнях. ІКТ сприяли виникненню нових видів послуг, таких як електронна торгівля, електронний банкінг, мобільна комерція, електронне державне управління та ін., що суттєво сприяють підвищенню економічної ефективності. Окрім того, ІКТ створюють нові моделі обміну знаннями, колективного генерування ідей та інновацій.

Так, ІКТ докорінним чином змінили технологічну та економічну парадигми інноваційної діяльності. Якщо донедавна інноваційна діяльність була пов’язана з концепціями масового виробництва, ефекту масштабу та домінуванням корпорацій у сфері НДДКР, то протягом останніх трьох десятиліть на зміну цим характеристикам прийшли економія за рахунок ефекту сфери охоплення, використання вигод від функціонування взаємопов’язаних, гнучких виробничих потужностей, а також посилення гнучкості та децентралізації НДДКР [1, с.20]. Поняття гнучкості, взаємопов’язаності та взаємодії ґрунтуються на ІКТ, які також відіграють фундаментальну роль у полегшенні диверсифікації досліджень і використанні міждисциплінарних підходів, пришвидшують транскордонне розповсюдження знань, як в рамках транснаціональних корпорацій, так і через розвиток мережевих партнерських відносин між дрібнішими суб’єктами. Враховуючи тісний зв’язок між використанням ІКТ підприємствами, конкурентоздатністю та інноваційною активністю, слід глибше інтегрувати політику сприяння застосування ІКТ підприємствами у національну систему інноваційного розвитку.

Провідні науковці, міжнародні організації та держави світу повною мірою визнають колосальну роль, що відіграють сучасні інформаційно-комунікаційні технології у стимулюванні економічного зростання та підвищення продуктивності усіх галузей та ринків. Низка країн (Корея, Сінгапур, Данія, Фінляндія, Естонія та ін.) вже зуміли використати потенціал сучасних мереж ІКТ як носіїв прогресивних змін, модернізації та конкурентоздатності економік, поставивши ІКТ у центрі формування національних інноваційних систем [2, с.15]. Досвід цих країн доводить, що послідовна орієнтація державних стратегій розвитку на підвищення освітніх стандартів, інноваційно-інвестиційну активність, зокрема у секторі ІКТ, та забезпечення універсального доступу і ефективного використання мереж ІКТ населенням, урядовими та бізнес-структурами, відіграє важливу роль як для високорозвинутих країн, задля підтримання конкурентоспроможності економік в умовах гострого глобального суперництва, так і для країн, що розвиваються, з метою сприяння структурним трансформаціям їх економік і суспільств, швидкому переходу на нові щаблі розвитку в еру глобального інформаційного суспільства.

Завдання розбудови національної інноваційної системи гостро постало і для України, що важко перенесла наслідки світової економічної кризи. В умовах складного кризового та посткризового періодів, державні діячі та представники громадянського суспільства не повинні нівелювати роль інновацій, та ІКТ зокрема, як інструментів модернізації та економічного зростання. Державні та приватні інвестиції у сферу НДДКР та ІКТ-інфраструктуру не слід скорочувати з метою бюджетних обмежень, адже ці сфери не лише виступають ключовими елементами підсилення здатності економіки до відновлення у короткостроковому періоді, але й підтримують інноваційний потенціал та готовність до зростання економіки у довгостроковій перспективі, створюють передумови для її усталеного розвитку. Саме тому, при розробці національної інноваційної системи, спрямованої на підтримку сталого розвитку, що має стати двигуном відновлення економіки країни, необхідно повною мірою враховувати роль ІКТ у якості стимулятора інноваційної діяльності та використовувати динамічні взаємозв’язки між застосуванням ІКТ та інноваціями.

Перелік використаних джерел:

1. Наука и техника на службе развития: новая парадигма ИКТ : Конференция Организации Объединенных Наций по торговле и развитию [Доклад об информационной экономике] / Нью-Йорк и Женева: ООН, 2007 – 37 с.

2. The Global Information Technology Report 2008-2009: Mobility in a Networked World. World Economic Forum/INSEAD // ссылка скрыта