Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
ІННОВАЦІЙНІ БІЗНЕС-ІНКУБАТОРИ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Вишневська В.О., студентка IV курсу
Національний університет «Львівська політехніка»
Європейська інтеграція – ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу(ЄС) та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. [1]
Сучасний економічний розвиток України, її інтеграція в європейський простір залежить не лише від адаптації економічної, бюджетно-податкової, грошово-кредитної політики до тенденцій інформаційно-індустріального суспільства, а й домінування таких важливих чинників, як високі технології, наукоємність виробництва, людський капітал. Першочерговим завданням державної політики стає формування інноваційної моделі економіки на усіх рівнях — національному, регіональному, локальному. При формуванні нової моделі національної інноваційної системи одну з ключових ролей відіграє інноваційна інфраструктура, яка забезпечує горизонтальні і вертикальні зв'язки між суб'єктами інноваційної діяльності[2].
Інноваційна інфраструктура — організації, які сприяють здійсненню інноваційної діяльності, тобто комплекс організацій, які обслуговують інновацію і забезпечують умови нормального протікання інноваційного процесу. До складу інфраструктури входять: інноваційно-технологічні центри, технологічні інкубатори, технопарки, учбово-ділові центри і інші спеціалізовані організації [3].
У країнах-членах ЄС розвинута інноваційна інфраструктура сприяє науково-технологічному інноваційному розвитку. Діяльність інноваційних центрів, технологічних центрів, бізнес-інкубаторів сприяє трансферу технологій від науки до економіки, а також регіональному економічному розвитку[4].
В Україні сформовано окремі елементи інноваційної інфраструктури. Так, за даними облдержадміністрацій станом на кінець 2008 року в усіх регіонах України діяло лише 24 інноваційних центри, 28 науково-навчальних центрів, 11 інноваційних бізнес-інкубаторів, 5 центрів інновацій та трансферу технологій, 23 центри комерціалізації інтелектуальної власності, 21 науково-впроваджувальне підприємство, 19 регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації, 10 інноваційно-технологічних кластерів, функціонують нечисленні консалтингові фірми та небанківські фінансово-кредитні установи [5].
Дієвим елементом світової інноваційної інфраструктури, поки що слабко представленим в Україні, є інноваційні бізнес-інкубатори.
Інноваційний бізнес-інкубатор — організація, яка створює умови для розроблення і застосування суб’єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій шляхом забезпечення їх на визначений час необхідним майном.
Практика досвідчених зарубіжних країн свідчить, що в конкурентному середовищі значно більше інноваційних малих підприємств виживають у межах інкубаторів, ніж поза ними.
Діяльність інкубаторів досить ефективна. Їх розвиток не потребує бюджетних асигнувань (можливо за винятком мінімальних коштів у вигляді стартового капіталу). Інкубатор, як правило, забезпечує себе на засадах самофінансування. Він зацікавлений у тому, щоб малі інноваційні структури якомога швидше ставали рентабельними: інкубатору гарантується значна частка в їхніх майбутніх прибутках[6].
В Україні створення перших бізнесів-інкубаторів стимулювалося міжнародною фінансовою допомогою. Так наприкінці 90-х років Агентство міжнародного розвитку США (USAID) фінансувало виконання Програми розвитку бізнесів-інкубаторів в Україні (BID). У рамках цієї програми були створені такі бізнеси-інкубатори: бізнес-інкубатор «Харківські технології», бізнес-інкубатор Херсонської торгово-промислової палати, бізнес-інкубатор Об’єднаного профкому Чорнобильської АЕС у м. Славутичі й інші[7].
Створення та удосконалення інноваційних бізнес-інкубаторів є важливим етапом розвитку інноваційної інфраструктури України в умовах інтеграції до Європейського союзу.
Література:
1. ссылка скрыта - сайт Міністерства зовнішніх справ України
2. ссылка скрыта
3.Инновационный дайджест. Национальный информационно-аналитический центр по мониторингу инновационной инфраструктуры научно-технической деятельности и региональных инновационных систем (НИАЦ МИИРИС) - 2006.
4. ссылка скрыта
5. ссылка скрыта
6. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.
7. Валентина ГАТАШ «Бізнес-інкубатор для маленьких і середніх інноваційних фірм».- Інтернет-ресурс.- Сайт «Дзеркала тижня».- ev.ua
Методичний підхід до визначення динамічних характеристик економічного виміру сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць
Войтко С.В., к.е.н., доцент, НТУУ «КПІ»
1. Вимір сталого розвитку характеризується індексами, категоріями політики, індикаторами, наборами даних, числові значення яких надають уяву про рівень тієї чи іншої складової, що вимірюється. Зазвичай, ці значення характеризують об’єкт, дані по якому представляються результатом діяльності, який обмежений одним роком [1], [2]. До того ж кінцевий результат є нормованим, діапазон від 0 до 1. У такому випадку зникає можливість порівнювати результати, отримані на основі статистичних даних різних років. Існуючі наукові доробки в основному розглядають статику, тобто у кінцевому результаті отримуємо певне число, яке, порівняно із значеннями інших, показує позицію того чи іншого об’єкта у рейтингу [3]. Таким компаративним аналізом представляється можливість здійснити оцінку положення об’єкту і величину розбіжності значень. Проте динамічна складова відсутня або визначення її є ускладненим.
2. Таким чином постає завдання розробки та апробації методики, яка надасть змогу здійснювати компаративний аналіз на значних проміжках часу. Для глобального рівня таке завдання є досить складним у зв’язку з обмеженнями доступу до вихідних даних. Для окремо взятої країни розрахунки є відносно нескладними, адже є можливість накопичувати незначні обсяги даних впродовж значного відтинку часу, використовувати офіційні джерела (для України цим джерелом є Держкомстат). До того ж методика розрахунку може бути дещо спрощеною, адже окремі показники стосуються всієї країни загалом, тобто є однаковими для всіх адміністративно-територіальних одиниць: оподаткування, грошово-кредитне регулювання, окремі тарифи тощо.
3. Аналіз динамічних характеристик для індексів та індикаторів сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць необхідно здійснювати на якомога більших відтинках часу та з врахуванням значної кількості статистичних даних. У зв’язку з цим пропонується при формуванні методики враховувати наступне: визначати оптимальність лагу часу; зважати на вплив розмірності економічних величин на адекватність представлення даних; взаємопов’язанність окремих наборів даних (кореляційний зв'язок) та їх доступність. Методика має включати наступні складові: приведення масиву даних до єдиної, узгодженої форми; врахування обмежень при формуванні наборів даних; визначення та уточнення вагових коефіцієнтів; проведення попередніх розрахунків; аналіз проміжних і кінцевого результату; надання пропозицій керівництву відповідних структур держаної та місцевої влад.
4. До основних передумов використання динамічної моделі сталого розвитку для української економіки відносимо: здійснення соціально-економічних реформ та трансформації економіки; нерівномірність соціально-економічного та техніко-технологічного розвитку регіонів і областей України, що викликане історично набутим нерівномірним розподілом факторів виробництва; розвиток взаємовигідних економічних зв'язків між регіонами та областями, можливістю досягнення належного рівня передумов для торгівлі, науково-технічного співробітництва; необхідність взаємоузгодження потреб у внутрішніх і централізованих ресурсах області та регіону.
5. Підняття рівня конкурентоспроможності окремих областей і національної економіки України в цілому, реалізація національних високотехнологічних, наукомістких проектів можливе при прийнятті відповідних управлінських рішень, які можуть базуватися на різних методиках, у тому числі й на концепції сталого розвитку. Запропонований підхід оцінки розвитку адміністративно-територіальних одиниць надає можливість у динаміці розглядати окремі складові економічного виміру. Темпи зміни показників економічного розвитку характеризуватимуть ефективність прийняття та реалізації управлінських рішень, успішність використання ресурсного забезпечення, доцільність здійснення непопулярних заходів тощо.
Література:
1. HF [Electronic Resource]: Heritage Fundation. – Електрон. дан. (1 файл). – 2009 – Mode of access: www.heritage.org – Last access: 22 December 2009. – Title from the screen.
2. WEF [Electronic Resource]: World Ecomomic Forum. – Електрон. дан. (1 файл). – 2009 – Mode of access: www.weforum.org. – Last access: 22 December 2009. – Title from the screen.
3. Згуровський М. З. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти: У 2 ч. / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]; наук. кер. М. З. Згуровський. – К.: НТУУ «КПІ», 2009. – Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку. Аналіз – 2009. – 200 с. – Бібліогр.: с. 127−129. – 1000 пр. ISBN 978-966-622-333-6.
4. Статистична iнформацiя [Electronic Resource] Державний комiтет статистики України – Режим доступу – at.gov.ua/ – Last access: 22 December 2009. – Title from the screen