Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Інституційні умови міжнародного науково-технічного співробітництва
Шляхи удосконалення державного регулювання в науковому секторі
Подобный материал:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   141



ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА


Янушевич В.М., к.е.н., доцент

Національний університет державної податкової служби України


Участь України у міжнародному науково-технічному співробітництві зосереджено передусім на країнах СНД. Інституційні рамки такого співробітництва оформлюються угодами між урядами країн. Наприклад, правова база науково-технічного співробітництва між Україною та РФ включає міждержавні, міжурядові, міжвідомчі угоди, у т.ч. міжурядову угоду про науково-технічне співробітництво. Також створено Комітет з питань економічного співробітництва україно-російської міждержавної комісії, на який покладено функцію визначення пріоритетних напрямків стратегічного співробітництва.

Зміст та результати співробітництва істотно залежать політичних і економічних відносин, що складаються між країнами [1]. Нині саме політичні умови гальмують розвиток плідного науково-технічного співробітництва навіть всупереч економічній доцільності. Тим не менш, пріоритетними напрямами співробітництва визнаються роботи у галузі атомної енергетики, авіабудування, космічної діяльності, нанотехнологій [2].

Відповідно до міждержавного договору про економічне і науково-технічне співробітництво між двома країнами, в основу співробітництва покладено принципи економічної доцільності, взаємної вигоди, рівноправності сторін. Співробітництво відбувається на підставі, з одного боку, формування довгострокових міждержавних цільових програм, які передбачають здійснення спільних інвестиційних наукомістких проектів, підтримку координації діяльності наукових, проектних і конструкторсько-технологічних організацій з метою ефективного використання науково-технологічних потенціалів обох країн. З іншого – міждержавних програм фундаментальних досліджень з пріоритетних наукових напрямків.

Загальні принципи науково-технічного співробітництва визначені у чинній Угоді між Урядом України та Урядом РФ про науково-технічне співробітництво [3] і передбачають, що зміст співробітництва, його економічні та організаційні умови погоджуються безпосередньо організаціями, що співробітничають, на основі окремих угод, договорів та контрактів, включаючи суттєві умови угод, а саме: фінансування співробітництва; захист інтелектуальної власності; використання результатів спільних науково-дослідних робіт. Огляд основних положень міжурядової угоди свідчить, що суб’єктам науково-технічного співробітництва надана свобода вибору партнерів, форм організації та змісту спільних робіт.

Разом з тим, у практиці міжнародної науково-технічної кооперації виникають питання стосовно розпорядження правами інтелектуальної власності, що створені в результаті виконання спільних досліджень. Вирішення суперечності правових інтересів між сторонами-партнерами не є простим, особливо коли йдеться про права на результати науково-технічної діяльності, що створені за рахунок або із залученням бюджетних коштів. Правовими нормами багатьох країн звичайно передбачається закріплення прав на результати науково-технічної діяльності, що створювались з використанням державних коштів, за організаціями-розробниками. Коли ж організації-розробники хочуть передати свої права на об’єкти інтелектуальної власності третім особам, то це можна зробити лише за згодою державного замовника (якщо роботи виконувалися за державними контрактами) або головного розпорядника бюджетних коштів (для організацій, які фінансуються за кошторисом). Зазначені норми мають виконуватися і в міжнародних науково-технічних відносинах.

Наприклад, реактивний літак нового покоління Ан-148, розроблений конструкторами України, вперше почали збирати на заводах Росії за українською ліцензією [4]. Цей літак було запущено у серію Воронезьким акціонерним літакобудівним підприємством на півроку раніше, ніж Київським авіаційним заводом «Авіант» [5]. Програма виробництва вітчизняного авіапрому гальмується з причин недостатності платоспроможного попиту, тож науковці і конструктори можуть реалізовувати розроблені ними винаходи, технології та інші форми промислової власності зацікавленим іноземним компаніям.

Література:
  1. Российско-украинские отношения в точке выбора // Современная Европа. 2009. № 2. с.144-145
  2. Богдан Данилишин: Мінекономіки послідовно здійснює заходи щодо активізації торговельно-економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією. – Юридичні новини Online. - ссылка скрыта
  3. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про науково-технічне співробітництво ( Угоду ратифіковано Законом N 41/98-ВР від 16.01.98 )
  4. Гребеник Е. Авиапром сдает позиции. // Экономические известия. 04.11.2009 №197-198
  5. Первый серийный АН-148 передают на испытание. // Ukrainian Business Resources ссылка скрыта



ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В НАУКОВОМУ СЕКТОРІ


Яресько Р.С., ФММ, УС-71, НТУУ "КПІ"

Кожен науково-дослідний проект починається з ідеї, яку несе науковець. Відповідно для втілення ідеї необхідні кошти, які можуть надходити як із середини держави, так із-за її меж. Будь-який рух коштів необхідно контролювати та регулювати задля надходження їх до цілі, тобто – державне регулювання, яке виконується за допомогою сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних та соціально-психологічних методів та деяких інструментів стимулювання і обмеження.

Особливим завданням процесу регулювання надходжень інвестицій з-за кордону є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовніш­ньоекономічній сфері і досягнення намічених позицій у міжнародному поділі праці (МПП) за допомогою певних заходів.

Основними складовими політики зовнішньоекономічних відносин України є політика щодо залучення іноземних інвестицій і регулювання національних капіталовкладень за кордоном, крім цього, така політика повинна виконувати завдання насамперед географічної збалансованості зовніш­ньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов'язане з економічною безпекою країни.

Орієнтуючись на МПП Україна повинна перш за все спиратися на свої приоритетні можливості, такі як науково-дослідницький потенціал. Досить багато науковців по різному трактують «потенціал», наприклад О. Олексюк, визначає його як максимальну сукупність всіх активних, пасивних, можливих та наявних альтернатив для якісного соціального та економічного розвитку з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень [1]. Тому визначивши основні характеристики потенціалу можна поставити відповідні завдання і спрогнозувати відповідні результати, які повинні максимально забезпечити очікування науковців від проектів.

Науково-дослідний проект залежить не лише від можливостей потенціалу, але й від його нестачі, насамперед від не достатності матеріальних ресурсів. Також на проект впливають інші фактори, такі як скорочення фінансування (0,90% ВВП у 2008 році, для порівняння у 1996 цей показник становив 1,36% ВВП, тобто зменшилося на 0,46%, при постійному спаданні з 1996 року [2]), зменшення довгострокових замовлень на фундаментальні дослідження. Такі фактори залежать від економічної ситуації в країні, так як Україна має несприятливий інвестиційний клімат, тому інвестори побоюючись втратити зменшують кількість та термін надходжень.

Важливо зазначити, що попередньо названі фактори, які негативно впливають на розвиток проектів, впливають на зниження рентабельності всього науково-дослідного сектору. Це все призводить до скорочення наукових установ, розформування наукових колективів, відповідно скорочення робочих місці та позбавлення нормальної оплати праці науковців, які в свою чергу, з приводу такої ситуації, орієнтуються на закордонні перспективи, тим самим держава втрачає інтелектуальний потенціал, погіршуючи ситуацію в країні.

Розглянувши всі позитивні та негативні сторони необхідно зробити відповідні висновки:

1. Скорочення наукових установ можливо правильне рішення, адже важлива не кількість, а якість. Тому при створенні нових установ та колективів потрібно зібрати штат із працівників котрі мають найвищі показники, тобто значну кількість публікацій, винаходів, патентів, виконуваних тем і проектів, впроваджених інновацій, для забезпечення якісної роботи та нових відкриттів.

2. Потрібно покращити систему надання гарантій інвесторам, що включає гарантії від націоналізації і реквізиції при припиненні інвестиційної діяльності, гарантії безперешкодної репатріації доходів в іноземній валюті, гарантії використання прибутків та поліпшити умови інвестування, тобто переглянути правову базу та внести корективи.

3. Поліпшити умови необхідно також і науковцям, збільшенням рівня оплати праці; наданням соціальних пакетів, які включатимуть забезпечення необхідних для виконання роботи умов праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; загальнообов’язкове державне соціальне страхування; виплата в повному розмірі належної працівнику заробітної плати; надання соціальних пільг і гарантій, передбачених колективним договором, угодою; охоплювати відшкодування особистих витрат, пов’язаних з роботою (на мобільний зв'язок, транспорт, оренду чи придбання житла в іншому місті та ін.) [3].

4. Важливу роль також відіграє міжнародне наукове співробітництво. Створення спільних наукових проектів та дослідних програм між Україною та іншими розвиненими країнами світу, на базі законодавчих угод, забезпечить розвиток держави у всіх напрямах: політичному, економічному, соціальному, екологічному та ін., а також визнання іншими країнами – Україну як розвинену державу.

Література:

1. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк. – 2-ге вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 316 с.

2. Державний комітет статистики України: [Електрон. ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта

3. Про соціальний пакет (Відомості Державної служби зайнятості): [Електрон. ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта