Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Глобалізація та її вплив на розвиток світового ринку туристичних послуг Розвиток інноваційно-інвестиційних проектів в Україні

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Ворошилова Г.О. здобувач

Дергачова В. В., д-р економ. наук., професор

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»


Наприкінці XX і початку XXI ст. у розвитку світової економічної системи все чіткіше і об'ємніше почали проявлятися процеси, які отримали назву глобалізації, або глобалізму. Сутність глобалізму полягає в закономірному формуванні єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв'язків між окремими країнами і підприємствами приводить до все більшої їх взаємозалежності і на цій основі – до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин у масштабах усього світу.

Глобальна економіка – це зовсім інший спосіб світового ведення господарства, який ґрунтується на підпорядкуванні як внутрішніх, так і міжнародних господарських процесів одним законам. Глобалізація – це результат інтернаціоналізації всіх сфер громадського життя, установлення безпосередніх стійких зв'язків між суб'єктами різних країн, унаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який здійснюється у планетарному масштабі. Світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що розгортають взаємне економічне співробітництво.

Питанням глобалізації та регіоналізації приділяється достатня увага з боку широкого кола українських дослідників – представників різних наукових шкіл і напрямків. Серед численних наукових поглядів заслуговують на увагу праці О. Білоруса, В. Клочка, Є. Маруняк, С. Соколенка, В. Шейка [1]. Однак питанням впливу глобалізації на розвиток індустрії туристичних послуг приділено недостатньо уваги.

На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин глобалізаційні процеси охопили всі сфери світового господарства, в тому числі і світовий ринок туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з іншого. Водночас, сучасною тенденцією в економіці розвинених країн є зростання частки туристичних послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі споживання. Також характерним є інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, електронної торгівлі у сфері туризму. Такі процеси створюють загрози туристичним галузям країн із більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із трансформаційною економікою, до яких належить й Україна.

Деякі вчені, наприклад Смаль І.В. зазначають, що глобалізація туризму несе з собою і негативні моменти, які прямо та опосередковано впливають на розвиток індустрії туризму. Йдеться про екологічні проблеми, спалахи захворювань і епідемії у різних куточках світу та загрозу терористичних актів. Більшість із перерахованих проблем має регіональний характер, але глобалізація «примушує» реагувати на них всю світову індустрію туризму [2].

Глобалізація залучає регіони світу до міжнародних економічних відносин, але разом з тим вимагає необхідність захисту унікальних регіональних конкурентних переваг як фактору підвищення міжнародної конкурентоспроможності певної території в умовах глобальної конкуренції.

Глобалізація робить залежним процес виробництва товарів та послуг в різних країнах від розвитку світового господарства, впливає на структуру виробництва всередині країни та на особливості формування платіжного балансу. Такий вплив призводить до підвищення рівня відкритості національних економік, який визначають як рівень включення країни в світову торгівлю та міжнародний поділ праці.

Відносно інтегрованості туристичної галузі України до світогосподарських зв’язків – частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг країни не перевищує 35%. Крім того, можна відзначити невідповідність туристичної інфраструктури країни міжнародним стандартам, неефективність використання потенціалу туристичних ресурсів та інші негативні чинники. Усе це вимагає пошуку шляхів оптимізації зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, розробки макроекономічної стратегії й тактики виходу національних туристичних підприємств на зовнішні ринки, обґрунтування конкретних заходів щодо впровадження інноваційних форм організації туристичної діяльності.

Література:

1. Особливості і проблеми розвитку міжнародного туризму у контексті глобалізаційних процесів [Електронний ресурс]. – Доступний з:

2. Смаль В.В., Смаль І.В. Глобалізація: головні фактори та наслідки розвитку // Географія та основи економіки в школі. – 2005. – № 2, С. 37-43.

Розвиток інноваційно-інвестиційних проектів в Україні

Гресь А.А., гр. УС-61, НТУУ «КПІ»

Стан та динаміка інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств сьогодні свідчить про кризову ситуацію в інноваційній сфері. Перспективи економічного розвитку в сучасних умовах пов’язані виключно з інноваційною перебудовою національної економіки. Це пояснюється тим, що технологічне відставання національного виробництва у порівнянні з розвинутими країнами набуло загрозливих масштабів, тому втрата часу для переорієнтації вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку може призвести Україну до повної втрати конкурентоспроможності в глобальному економічному середовищі.

В процесі ринкової реформи основна увага і уряду, і суб’єктів господарювання приділялася системним перетворенням, спрямованим на розбудову ринкових відносин і створення ринкової інфраструктури. В період трансформаційної кризи 90-х років більшість підприємств змушені були обрати стратегію «виживання», наслідком чого різко зменшилась їх інноваційно-інвестиційна активність. В період економічного пожвавлення 2000-х років більшість підприємств відновлювали обсяги виробництва на застарілій технологічній базі. [1]

Поточна криза перевиробництва і відповідне загострення конкуренції, особливо на світових ринках, є переконливим аргументом щодо необхідності інноваційної модернізації національної економіки. Всі ці фактори вимагають до розгортання інноваційно-інвестиційної політики з боку держави для підтримання національного виробництва та виведення його на новий рівень.

В 2002 році вийшла постанова «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів», що й до сьогодні має свою силу. В цій постанові було окреслено пріоритетні напрямки інноваційно-інвестиційних проектів, а також про стимулювання розгортання банками кредитної політики щодо таких проектів на чолі з Національним банком, який в свою чергу повинен розширити підтримку ліквідності банків, які здійснюють середньотермінове кредитування інноваційно-інвестиційних проектів. [2]

Для втілення інноваційно-інвестиційного проекту в основу ставиться стратегія, яка повинна бути побудована на ієрархії цілей. Для цього необхідно ретельно проаналізувати сучасний стан підприємства та оточуюче середовище, визначити місію, цілі, проблеми та оціни потенціал. При успішній розробці стратегії та проекту виникає можливість залучити інвесторів. [1]

Існують заходи стимулювання, що знаходяться в основі створення сприятливого інвестиційного середовища. До них можна віднести такі:

• податкові пільги (прискорена амортизація, звільнення від імпортного, експортного мита тощо);
  
• надання пільгових кредитів, покриття витрат на залучення венчурного капіталу за рахунок державного бюджету тощо;
  
• інформаційна та консультаційна допомога щодо розяснення особливостей вітчизняного законодавства.
  

Створення сприятливих умов є дуже необхідною умовою для розгортання інвестиційної діяльності в інноваційних процесах на підприємствах. Вже з вище сказаного зрозуміло, що в Україні не достає виробничих потужностей високого рівня. Тому урядові Україні як ніколи необхідно стимулювати розвиток інновацій. Перш за все ці програми можна втілювати через університети, створення технопарків по розробці новинок. Підприємства з малою забезпеченістю мали б можливість звертатись до таких джерел. Також розгортати державну фінансову підтримку відкриття науково-технічних відділів на підприємствах, для централізованого розроблення інновацій саме для цього підприємства. [3, с. 112]

Необхідно також акцентувати увагу інвесторів, особливо іноземних на тому, що в України присутні великі підприємства, які здатні виготовляти конкурентну продукцію при розвиненні їх технічної бази. Тому ці інвестиції можуть бути цікаві тим, що необхідно інвестувати лише в науково-технічний потенціал. І ці інвестиції не будуть дуже великими, адже в Україні робоча сила є не дорогою і науковці знаходяться не в найкращому стані і не вимагають завеликих заробітних плат.

Отже, промисловий комплекс України можна вважати цікавим для інвестицій і тому що є основа для розвитку інновацій у вигляді достатньо високого рівня науки, яка потребує капталу і тому, що уряд створює сприятливі умови для інвестування.

Література:

1. Конащук В.Л. Мікроекономічний аналіз процесу реалізації інвестиційного проекту// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 212. – с. 289-295.

2. Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів: постанова Кабінету міністрів від 5 серпня 2002 року №1106: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: iev.ua/files/db.php?st=1509&god=2002

3. Основы конкурентных преимуществ и инновационного развития /Холод Б.И., Ткаченко В.А., Тян Р.Б. и др. – Днепропетровск: ДУЭП, Монолит, 2008. – 475 с.