Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
інноваційні засади еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням як фактор сталого розвитку
Дергачова В. В., д-р економ. наук.,
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Механізми управління ресурсозберігаючою діяльністю, які діють сьогодні в нашій країні та є складовими загального господарського механізму, не забезпечують виконання завдань щодо зростання ресурсо- й енергоефективності вітчизняної економіки, окреслених у програмах загальнодержавного і регіонального розвитку. Переважне застосування адміністративних інструментів впливу на сферу ресурсозбереження в останнє десятиліття не дало очікуваних результатів, вимагаючи трансформації управлінських підходів до вирішення цих питань.
Входження України у світові глобалізаційні процеси на правах повноцінного їх учасника вимагає створення на державному рівні комплексного механізму управління економічним розвитком, орієнтованим на інформатизацію та екологізацію господарської діяльності на інноваційних засадах. Значну роль у формуванні такого механізму відіграє ресурсозбереження, проголошене пріоритетним напрямком державної політики України. Проблема високої ресурсо- й енергоємності валового внутрішнього продукту має загальнонаціональний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність на внутрішньому і світовому ринках, стан навколишнього природного середовища. Так, енергоємність ВВП в Україні досить висока й становить, за даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики, 0,5 кг нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,6 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинених держав світу. Одночасно за загальними обсягами викидів С02 та вуглецеємністю енергетики Україна може бути порівняна з такими країнами, як Великобританія, Франція, Іспанія. Проте за показником вуглецеємності економічного зростання розрив між Україною і цими країнами становить 3-5 разів. Тобто, споживаючи порівнянну кількість енергетичних ресурсів, наша країна одержує на одиницю забруднення атмосфери економічний результат, нижчий у декілька разів.
Сьогодні на користь реалізації ресурсозберігаючих проектів в Україні свідчить той факт, що з точки зору капітальних вкладень енерго- та ресурсозберігаючі заходи у 3-4 рази ефективніші, ніж створення нових виробничих потужностей. Одержані результати та створена нормативно-правова база, безумовно, сприяють зміцненню раціональних мотивів ресурсозбереження, певним чином спонукуючи суб'єктів господарювання до ресурсозберігаючої діяльності. Водночас, поряд з використанням адміністративних важелів, слід вказати на недостатньо ефективне застосування економічних методів управління, які зараз відіграють порівняно невелику роль, хоча їх значення у міру реалізації ресурсозберігаючого потенціалу зростатиме.
Також сприятливим фактором для розвитку ресурсозбереження в Україні є постійне зростання цін на виробничі ресурси, зокрема, підвищення цін на природний газ, що постачається з Росії. Водночас нестабільність політичної, економічної ситуації в країні, часті зміни у законодавстві тощо здійснюють негативний вплив, перешкоджаючи формуванню стійкої зацікавленості у реалізації ресурсозберігаючих заходів. Основним наслідком такого управління ресурсозберігаючою діяльністю в Україні сьогодні є відсутність економічної зацікавленості вітчизняних суб'єктів господарювання у впровадженні ресурсозберігаючих заходів, яку не вдалося сформувати за допомогою застосування переважно адміністративних важелів державного регулювання. Тому на сучасному етапі перед країною постає завдання щодо активізації методів економічного стимулювання ресурсозбереження, насамперед, заохочувального спрямування.
Таким чином, на сучасному етапі питання створення стійкої економічної зацікавленості суб'єктів господарювання у ресурсозбереженні на всіх етапах життєвого циклу товарів та послуг тісно пов'язане з необхідністю формування в Україні комплексного самовідтворювального еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням. Основою його функціонування та відмінною рисою, поряд з існуючими механізмами, має стати постійне відтворення сприятливого економічного середовища для впровадження ресурсозбереження. У процесі відтворення мотивів ресурсозбереження повинні постійно розвиватися, відновлюватися і корегуватися основні ланки господарського механізму, які формують зміст економічних відносин між основними суб'єктами господарювання з приводу відповідальності за наслідки неефективного використання ресурсів. Результатом відтворення мотивів має стати постійно оновлювана програма дій, яка б своєчасно формувала цілі ресурсозбереження й адекватні інструменти їх досягнення для кожного рівня господарювання, орієнтуючи національну економічну систему на сталий еколого-збалансований розвиток на інноваційних засадах.
ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ПОИСКА СРЕДСТВ ДОБЫЧИ И
УТИЛИЗАЦИИ ГАЗА МЕТАНА ИЗ УГОЛЬНЫХ ПЛАСТОВ
Иманбекова А.М., ст. преподаватель
Карагандинский государственный университет им. Е.А. Букетова, Казахстан
Основным направлением развития угольной промышленности Казахстана в ближайшее время и на более отдаленную перспективу является обеспечение роста экономической эффективности предприятий, технической и экологической безопасности производства [1-3]. Анализ современного состояния подземной угледобычи в Казахстане и зарубежных странах свидетельствует, что важнейшим фактором, влияющим на развитие этих направлений, является газообильность угольных шахт. Несмотря на проведенную в последние годы ликвидацию шахт с неблагоприятными горногеологическими и горнотехническими условиями, почти все шахты угольного департамента АО «Арселор Миттал Темиртау» (8 шахт) относятся к метанообильным.
Так, в угольных пластах Карагандинского бассейна содержится около 4,3 триллиона м3 метана, являющегося ценным, экологически чистым топливом, эквивалентным по калорийности 2 млрд. тонн каменного угля, что характеризует бассейн как газовую залежь и определяет возможность использования его в топливно-энергетическом комплексе Республики Казахстан. При сжигании этого количества газа, взамен твердого топлива, объем вредных выбросов может быть сокращен на 36 млн. тонн.
Наряду с Карагандинским угольным бассейном в Казахстане имеются и другие угольные газоносные месторождения. Вторым по значимости является Экибастузский угольный бассейн, где, по предварительной оценке, прогнозные ресурсы метана составляют 75 млрд. м3. В Центральном Казахстане имеются Шубаркольское, Самарское, Завьяловское, Куучекинское, Борлинское месторождения, прогнозные ресурсы которых по метану оцениваются в 40-50 млрд. м3.
Если рассматривать этот вопрос в целом по Казахстану, то необходимо отметить, что ресурсный потенциал метана оценивается в 11-14 триллионов м3 [4, С. 2].
Метан угольных пластов можно рассматривать с двух принципиально отличных позиций: метан как самостоятельное полезное ископаемое, извлечение которого может осуществляться независимо от добычи угля; метан как сопутствующее полезное ископаемое, извлекаемое и используемое при добыче основного полезного ископаемого (угля) при технологически необходимой дегазации угольных толщ.
Вследствие низкой степени подвижности метана (особенно его более тяжелых гомологов) в низкопроницаемых угольных пластах и вмещающих породах ограниченной возможности извлечения существующие технологии не позволяют экономически рационально и эффективно (с высоким коэффициентом извлечения) вести его добычу как самостоятельного полезного ископаемого. Он может рассматриваться только как сопутствующее полезное ископаемое, извлекаемое в целях безопасности по газодинамическим проявлениям в угольных шахтах и утилизируемое при добыче основного полезного ископаемого – угля.
Метан угольных пластов, как любое природное сырье, должен пройти стадии извлечения, подготовки и использования. Все стадии представляют единую технологическую цепь. Однако до сих пор извлечение и использование метана в Караганде, как и в других бассейнах СНГ, не поставлено на коммерческую основу. Поэтому поиск новых технологий и средств добычи, и утилизации газа приобретает большое экономическое и экологическое значение.
Литература:
- Каренов Р.С. Формирование рынка минерально-сырьевых ресурсов Казахстана. – Караганда: ИПЦ «Профобразование», 2008. – 276 с.
- Каренов Р.С. Минерально-сырьевой комплекс Казахстана в условиях рыночной экономики. – Алматы: РИО ВАК РК, 2000. – 296 с.
- Квон С.С., Алиев С.Б. Технико-технологические решения повышения эффективности разработки угольных пластов Карагандинского бассейна // Уголь. – 2003. - №9. – С. 10-11.
- Кубайчук Ю. Метан: неисчерпаемые возможности // «Индустриальная Караганда», 5 февраля 2004 года, С. 2.