Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Секція 2. Формування національної та регіональної інноваційних систем в контексті сталого розвитку Інформаційні загрози реалізації технологічної й інноваційної державної політики

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Секція 2.
Формування національної та регіональної інноваційних систем в контексті сталого розвитку

Формування рекреаційно-туристичних систем в Єврорегіонах за участю України та Польщі

Борущак М. д.е.н., проф., Польща, м. Гданськ

Безуглий І. В. 

Чернігівський державний інститут економіки і управління


Завдання активізації транскордонного співробітництва між Україною та Польщею в єврорегіонах «Карпатський» і «Буг» орієнтує на пошук нових напрямів такої співпраці. Вважається, що розвиток рекреаційно-туристичної діяльності позитивне вплине на соціально-економічний розвиток обох країн. Саме тому, постає потреба проаналізувати існуючі можливості та окреслити коло пріоритетів для подальшого розвитку міжнародної діяльності.

У якості мотивів для розвитку транскордонного співробітництва можна розглядати: вирівнювання якості життя населення прикордонних регіонів; активізація господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентноздатності, завдяки мобілізації природно-ресурсного потенціалу сусідніх територій; диверсифікація розвитку сфери послуг; підвищення ефективності управління розвитком територій; формування спільних ринків трудових ресурсів, об’єднання інформаційного, інноваційного та навчального просторів.

Формування стратегії розвитку рекреаційно-туристичної діяльності передбачає використання системного підходу. Це сприятиме об’єднанню між собою окремих компонентів природно-рекреаційного потенціалу, інфраструктури та відпочиваючих. Таке об’єднання зумовлює розробку програмних заходів, які орієнтовані на посилення сталого розвитку рекреаційно-туристичної діяльності.

У такому контексті, назріла необхідність формування рекреаційно-туристичних систем, компонентами яких є території з цінними оздоровчими властивостями, рекреаційно-туристичні центри та відпочиваючи. При формуванні окремих регіональних рекреаційно-туристичних систем слід враховувати потенціал транскордонного співробітництва.

Розвиток транскордонного співробітництва можна розглядати як певний напрям інтеграції країн Європейської спільноти, до основних пріоритетів якого відносять: посилення переваг конкурентоспроможності регіонів; спрощення процесу перетину кордонів та створення відповідної інфраструктури; укладання транспортних угод; розвиток мережі консалтингових послуг і центрів підтримки малого та середнього підприємництва; координація соціально-економічного розвитку прикордонних територій.

Найбільш поширеною формою транскордонного співробітництва вважаються єврорегіони. В цілому, єврорегіони, як організаційна форма транскордонних відносин, орієнтує місцеві органи влади на розробку і реалізацію комплексних програми соціально-економічного розвитку та конкретних бізнес-проектів. Створення єврорегіонів передбачає розширення повноважень територіальних громад та місцевих органів влади прикордонних територій в розвитку міжнародного співробітництва.

Перспективними напрямками розвитку співробітництва в рамках єврорегіонів за участю України та Польщі можна вважати: комплексний розвиток малого і середнього бізнесу на засадах створення кластерних утворень; розробка і впровадження єдиної інформаційної системи з базами даних щодо рекреаційно-туристичних послуг; розробка і реалізації спільних програм розбудови екологічної мережі і відтворення природного середовища; розвиток транскордонних перевезень, які мають рекреаційно-туристичне призначення; реалізація заходів із розвитку автошляхової і рекреаційно-туристичної інфраструктури; розширення рекреаційно-туристичних можливостей територій; розбудова комунальної інфраструктури; облаштування і створення нових національних і регіональних природних парків; розробка і облаштування туристичних маршрутів до пам’ятників історії та культури українського і польського народів; підготовка висококваліфікованих кадрів для діяльності в рекреаційно-туристичній сфери.

Формування єврорегіонів передбачає можливість створення організаційних структур у формі міжнародних асоціацій, кластерних об’єднань, консорціумів, вільних економічних зон. Основою для створення таких інноваційних форм регіонального розвитку в рекреаційно-туристичній сфері можуть бути національні природні парки. Так, на українській території, яка увійшла до складу єврорегіонів з участю Польщі, знаходиться шість національних природних парків: Вижницький, Карпатський, Синевир, Ужанський, Сколівські Бескиди та Шацький.

Очевидно, співпраця між Україною і Польщею в рекреаційно-туристичній сфері не повинна обмежуватися тільки рамками спільних прикордонних територій. Так, наявність міжнародних транспортних коридорів означає необхідність розробки спільних заходів щодо регулювання і моделювання туристичних потоків за межами означених єврорегіонів.

Формування спільної маркетингової стратегії просування рекреаційно-туристичних послуг дозволить України та Польщі закріпитися на світових ринках. Це потребує спільних заходів щодо проведення польових маркетингових досліджень, організації рекламної компанії, формування асортиментної політики, розробки маркетингово-інформаційних систем, впровадження єдиної системи якості послуг, створення регіональних рекреаційно-туристичних центрів.

Інформаційні загрози реалізації технологічної й інноваційної державної політики

Варава І.А., Дацюк О.А.

Національній технічний університет України «Київський політехнічний інститут»


Досвід промислово розвинутих країн показує, що для успішної реалізації технологічної й інноваційної державної політики, у першу чергу, необхідно спільне виконання наступних умов: нормативно-правове, організаційне і ресурсне забезпечення; створення державної інформаційної інфраструктури; рівноправна участь науки, промисловості та фінансового капіталу в реалізації інноваційної політики, розвиток та підтримка системи освіти, податкові пільги тощо. Інноваційній державній політиці повинне сприяти міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) та державна політика у сфері науки та науково-технічної діяльності. МНТС як частина економічного співробітництва підпадає під ті ж самі закони конкуренції і в цій сфері діяльності застосовуються такі ж самі методи впливу, що і в конкурентній боротьбі, а саме: промисловий шпіонаж та конкурентна розвідка.

Метою промислового шпіонажу є перевага над конкурентами в різних сферах людської життєдіяльності. На відміну від промислового шпіонажу, що є нелегальним методом, конкурентна розвідка є легальною аналітичною роботою. Також це стосується сфери наукових досліджень, перспективних технологій виробництва. Можна навести декілька методів такої діяльності: укладання договорів на проведення науково-дослідницьких робіт, відправка закордон на навчання студентів, ведення безрезультатних переговорів, в ході яких запитується додаткова інформація.

Також створення фінансових інститутів в кіберпросторі (віртуальні банки, Інтернет-аукціони, платіжні системи) іноді використовується для вчинення шахрайств, розкрадання і відмивання грошей, проявів кібер-тероризму та кібер-екстремізму. Слід зазначити, що з поширенням та розвитком новітніх технологій, а зокрема ринку телекомунікацій, сфери небанківських платіжних систем та ринку комп’ютерних і Інтернет-технологій, намітилась тенденція до вчинення злочинів саме по зазначених напрямках. Аналіз зазначених напрямків показав, що із загальної кількості злочинів, що були вчинені у сфері високих технологій найбільшу питому вагу мають злочини, які вчинюються з використанням комп’ютерних технологій при здійсненні традиційних злочинів – приблизно 27% щорічно. По інших напрямках питома вага розподілилась наступним чином: злочини, що вчинюються у сфері електронних платіжних систем – 33%, злочини у сфері комп’ютерних та Інтернет-технологій – 30%, злочини у сфері телекомунікацій – 10% щорічно[1].

З розвитком глобалізацій них процесів та інформатизації суспільства зросла роль Інтернету в скоєнні злочину. Насамперед це пов’язано з таким соціальним явищем, як хакерський рух. На формування і розвиток хакерського руху в Україні впливають: високий рівень безробіття серед випускників ІТ-спеціальностей з поглибленими знаннями комп’ютерних систем, невідповідність орієнтації при масовій підготовці спеціалістів у вишах сучасним суспільним ринковим економічним відносинам, низький рівень правової культури населення щодо суспільної небезпеки комп’ютерних злочинів. Наприклад, група українських хакерів створили масштабний ботнет до яких увійшли комп'ютери, встановлені в 77 урядових організаціях різних країн. Експертні оцінки щоденного доходу зловмисників від використання цього ботнету фахівцями з комп’ютерної безпеки становлять близько 190 тисяч доларів.

Також існує проблема інсайдерів – осіб, що мають доступ до конфіденційної інформації про діяльність фірми в силу свого службового положення. Для боротьби з ними компанії розгортають DLP-системи (Data Loss Prevention – захист від витоку даних). В таких системах інформаційні об’єкти що потребують захисту поділяють на три класи:

1. Data-in-motion (дані в русі) – повідомлення електронної пошти, передача файлів, Web-трафік;

2. Data-at-rest (дані, що зберігаються) – інформація на робочих станціях, лаптопах, файлових серверах, USB-накопичувачах та інших типах пристроїв зберігання даних;

3. Data-in-use (дані, що використовуються) —інформація, що оброблюється в даний момент.

Дослідники із інституту Ponemon у звіті «The 2008 Annual Study: Cost of a Data Breach» оцінюють середні розміри збитків, пов’язаних з розкраданням конфіденційної інформації, в 6,6 млн дол. (в 2007 р. – 6,3 млн.) для США, 1,4 млн фунтів стерлінгів для Великобританії та 2,41 млн. євро для Німеччини [2].

Література:

1. Цього року міліцією вилучено майже мільйон «лівих» дисків з аудіовізуальною продукцією. [Електронний ресурс] – Режим доступу: a/mvs/control/main/uk/publish/article/251834
   
2. Владимир Безмалый. Внедряем DLP? //Компьютерное обозрение. – 2009. – №30 (696) . – С.48–49.