Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Транспортная стратегия России в современных условиях Роль держави у подоланні проблеми недостатнього надходження іноземних інвестицій в економіку

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Транспортная стратегия России в современных условиях

Р.М. Шафиев

д.э.н., академик РАЕН, советник государственной службы РФ 1 класса, ВНИКИ (Москва)


В настоящее время российская экономика оказалась перед системным вызовом, характер и качество которого определяется сочетанием ряда системообразующих факторов.

Началась структурная перестройка мирового хозяйства, связанная с изменением баланса между экономическими центрами, возрастанием роли региональных экономических союзов, глобальных сетевых структур, ожидаемым распространением новых информационных, нано- и биотехнологий. Уровень конкурентоспособности современной инновационной экономики все в большей степени определяется уровнем инвестиций в интеллектуальный капитал. Кроме того, отмечается исчерпание источников экспортно-сырьевого типа развития, базирующихся на интенсивном наращивании топливного и сырьевого экспорта и выпуска товаров для внутреннего потребления за счет дозагрузки производственных мощностей.

Транспортную сферу, ориентированную на инновационный путь развития с переходом к интеллектуальным транспортным системам, использованию высокоскоростных транспортных систем и новых энергоносителей в значительной степени затрагивают эти трансформации.

Положение России в XXI веке и встраивание ее в формируемые оси многополярного мира должно опираться на устойчивое инновационное развитие экономики, основанной на повышении конкурентоспособности отечественных товаров и услуг на мировых рынках.

Одним из ключевых элементов развития российской экономики становится инновационное развитие транспортной сферы страны и реализация ее мощного транзитного потенциала для обеспечения евроазиатских связей, что позволило бы ей занять достойное место в посткризисной структуре мира. Для достижения данных целей необходима разработка системы управления расширенным воспроизводством, позволяющая поддерживать и наращивать конкурентные преимущества отрасли за счет проведения эффективной инновационной политики.

Транспортный сектор, наряду с другими инфраструктурными отраслями, обеспечивает базовые условия экономической деятельности общества, являясь важным инструментом основных целей развития общества. Исторически развитие транспорта во многом предопределило экономическое и пространственное позиционирование России, способствовало укреплению ее целостности и международного влияния. Создание российского флота и морских портов, трассы Северного морского пути, строительство Транссибирской, Байкало-Амурской железнодорожных магистралей,  системы водных путей европейской части России, создание развитой национальной сети воздушных сообщений способствовало как развитию транспортной сферы, так экономики страны.

Выбор России в пользу рыночной экономики, сделанный в начале 90-х годов, и начавшиеся реформы существенно изменили условия работы транспорта и характер спроса на транспортные услуги. Простая оценка экспорта России показывает, что не менее 80% его составляют сырьевые ресурсы. В то же время, доля за­работной платы в цене продукции, производимой в стране (ВНП), составляет, в среднем, около 30% (против 10-16% - в США, Европе и Японии). Оставшиеся 70% отнюдь не идут на покрытие амортизационных расходов, хотя бы восстанавли­вающих производственные и технологические процессы.

К настоящему времени, в среднем по стране, оборудование и технологические процессы не обновлялись около 20 лет. Им­порт оборудования и технологий (часто позволяющий скрыто вывозить капиталы) характерен ввозом вчерашнего, а то и по­завчерашнего их уровня, но - в «красивой упаковке».

Пренеб­режение со стороны государства к накопленному за годы СССР научно-техническому потенциалу и высококвалифицированно­му кадровому составу населения привели к тому, что Россия в последние годы занимает малопочетные место в шестой десятке в мире в рейтинге обобщенной конкурентности, который составляет Всемирный экономический форум. XX и, особенно, XXI век в истории развития человечества показал, что наиболее весомое «наполнение» обеспечивается вложениями в науку

Стратегическое управление процессом капитализации интеллектуальной собственности потенциала с учетом государственной поддержкой дает возможность влиять на политико-экономическую и социальную структуру общества - через пере­распределение долей собственности в интеллектуально - нара­щиваемом капитале. И участие Российского агентства интеллектуальной собственности в процессе внедрения, при полной транспарентности и возможности государственного регулирования со стороны государства может обеспечить цивилизованную форму защиты прав российских собственников на результаты интеллектуальной деятельности.

РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПОДОЛАННІ ПРОБЛЕМИ НЕДОСТАТНЬОГО НАДХОДЖЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ

Шеверда М. Ю. НТУУ «КПІ»

Іноземні інвестиції відіграють важливу роль у розвитку економіки будь-якої держави. Їх позитивний вплив можна прослідкувати на прикладі Китаю, який завдяки лібералізації процедури надходження іноземного капіталу в дуже короткі терміни із сільськогосподарської країни перетворився в одну з найпотужніших економік у світі.

На жаль, Україна поки що не може похвалитися такими успіхами. Хоча в останні роки обсяги іноземних інвестицій в Україну почали досить швидко зростати. Щоправда від початку світової економічної кризи ця позитивна тенденція припинилась. Так, за перші три квартали 2009 року в Україну надійшло 38,5916 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій, тобто це лише на 2,5% більше, ніж за цей же період 2008 року (37,6215 млрд. дол.). А приріст інвестицій за перші три квартали 2008 року, в порівнянні з цим же періодом 2007 року, склав понад 40%.[4] Різкий спад приросту іноземних інвестицій може стати значною проблемою для нашої держави, адже, за підрахунками експертів, для вирішення економічних і соціальних проблем Україні кожного року потрібно щонайменше у два рази більше надходжень з-за кордону. [2]

Причиною таких негативних тенденцій в обсягах надходжень іноземних інвестицій в Україну є, на мою думку, недосконалість вітчизняного законодавства. По-перше існує занадто велика кількість законодавчих актів та нор­мативних документів, і це суттєво ускладнює орієнтацію іноземних інвесторів у нашому законодавстві. По-друге, надто часті зміни законодавства (навіть задля його поліпшення) знижують інвестиційні рейтинги нашої держави — адже однією з основ­них вимог потенційних інвесторів є стабільність законодавства. А їй аж ніяк не сприяють різкі стрибки та радикальні заходи, навіть зроблені з найкращими намірами.[1]

Тому інвестиційне законодавство України повинно бути змінено у відповідності до міжнародних стандартів. При цьому можна використовувати досвід іноземних держав, в тому числі наших сусідів з Центральної Європи.

Нове законодавство повинно забезпечувати можливість здійснення трьох основних напрямів реалізації державної політики, спрямованої на збільшення надходження іноземних інвестицій в Україну.

1) підвищення іміджу нашої держави на міжнародній арені. Це реалізується завдяки поширенню рек­ламних матеріалів, що позитивно характеризують Україну з точки зору інвестиційної привабливості. Для цього використовуються засоби масової інформації, спеціальні видання, проводяться дискусії, спеціальні зустрічі й т. п. Цей напрям вимагає великих витрат, тому державних фінансових можливостей може бути недостатньо. У цьому випадку пріоритет слід надавати окремим галузям, найважливіших для економічного розвитку України.

2) надання державою комплексного пакета послуг іноземним інвес­торам щодо підтримки їхньої інвестиційної діяльності. Це консультаційні послуги, полегшення проходження етапів реєст­рації і податкового контролю, одержання дозволів та ін.

3) надання іноземним інвесторам податкових, фінансових та інших пільг.[3]

До податкових пільг можна віднести: зниження ставки податку на прибуток корпорацій; податкові канікули; збільшення сум амортизаційних відрахувань; скорочення внесків у соціальні фонди; скорочення суми оподатковуваного прибутку залежно від кількості працю­ючих та інших витрат на робочу силу; податкові кредити у зв'язку зі збільшенням частки місцевої сировини чи напівфабрикатів; зниження експортного мита; пільгове оподаткування доходів від експорту; скорочення податкових ставок на спеціальні надходження іноземної валюти, у тому числі за експорт вироблених товарів.

Група фінансових стимулів включає: субсидії на покриття капітальних витрат конкретного інвестиційного проекту; гарантії на надані позики; гарантовані експортні кредити; участь державного капіталу в інвестиціях у проекти з високим комерційним ризиком.[2]

Приведення в дію даних стимулюючих заходів має підвищити інвестиційну привабливість України. Але процес створення позитивного міжнародного іміджу залежить від того, як швидко наше законодавство буде змінено в потрібному напрямку.

Література:

1. Лук’яненко Д. Г. Міжнародна інвестиційна діяльність / Лук’яненко Д. Г. — К.: КНЕУ, 2005. — 287 с.

2. Матюшенко І. Ю. Іноземні інвестиції / Матюшенко І. Ю. — К.: Професіоналізм, 2008. — 336 с.

3. Пехник А. В. Іноземні інвестиції в економіку України. / Пехник А. В. — К.: Знання, 2007. — 387 с.

4. Прямі іноземні інвестиції в Україну (щоквартальні показники) /Державний комітет статистики (Електронний ресурс) – ov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2009/zd/ivu/ivu_u/ivu0309.phpl