Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Співробітництво України зі Світовим Банком та Міжнародним валютним фондом.
Роль держави в розвитку міжнародного співробітництва
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   141

Співробітництво України зі Світовим Банком та Міжнародним валютним фондом.


Хрупало А.В. Студентка 3 курсу, групи УС-71, НТУУ „КПІ”

У сфері міжнародних валютно-фінансових відносин велику роль відіграє така організація як Міжнародний валютний фонд (МВФ). Статутом МВФ передбачено, що він співробітничає з країнами-членами цього фонду з питань, пов’язаних з загальною фінансовою нестабільністю країни. В основі діяльності МВФ лежить надання кредитів країнам-членам цього фонду для підтримки курсу національної валюти, на фінансування дефіциту платіжного балансу та обслуговування зовнішнього боргу. Крім МВФ важливу роль у міжнародних валютно-фінансових відносинах відіграє Світовий банк (СБ). Його членами можуть бути лише країни-члени МВФ. Кошти СБ складаються із таких елементів: 1) статутного капіталу, утвореного шляхом придбання його акцій країнами-членами банку; 2) позичкових коштів, які СБ одержує на світовому фінансовому ринку шляхом емісії своїх облігацій; 3) доходів, отриманих від власної діяльності.

На сьогодні співробітництво України з Світовим банком здійснюється в рамках прийнятої банком у грудні 2007 року Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 рр. Стратегія партнерства має на меті сприяти сталому економічному зростанню та посиленню конкурентоспроможності України, реформуванню державних фінансів та державного управління, а також поліпшенню державних послуг в сфері охорони здоров’я та освіти.

З метою більш ефективного використання кредитних ресурсів Світовим банком змінено фінансові умови отримання позик. 27 вересня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку скоротила вартість позик і гарантій, що надаються МБРР (єдиним фінансовим збором залишається разова комісія за виділення коштів у розмірі 0,25% від суми позики). За новими, схваленими 12 лютого 2008 року Радою Виконавчих Директорів Світового банку, фінансовими умовами подовжено максимальний кінцевий термін погашення позик до 30 років для всіх нових позик і гарантій МБРР.

Для підтримки соціального сектору з 2005 року впроваджуються проекти «Вдосконалення системи соціальної допомоги» (сума позики 99,4 млн. дол. США) та проекту «Рівний доступ до якісної освіти» (сума позики 86,6 млн. дол. США) Світового банку, які спрямовані на підтримку зусиль Уряду України щодо реформування системи соціального захисту та підвищення ефективності системи освіти, а також вдосконалення стандартних процедур ідентифікації отримувачів допомоги, забезпечення її адресності. Крім того, з метою зменшення темпів розповсюдження туберкульозу та ВІЛ-інфекції і зниження смертності від цих захворювань шляхом впровадження сучасних та ефективних протиепідемічних заходів в обмежені строки при мінімальних фінансових затратах з 2002 року реалізується проект «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/Снідом в Україні» (сума позики 60 млн. дол. США).

У фінансовому секторі на сьогодні здійснюється реалізація проекту «Другий проект розвитку експорту» (сума позики 154,5 млн. дол. США), який продовжує попередній «Проект розвитку експорту -1» і спрямований на сприяння розвитку експорту недержавних підприємств України шляхом середньо - та довгострокового кредитування інвестиційних потреб експортоспрямованих підприємств, поповнення їх оборотних коштів та надання доступу підприємствам до більш дешевих ресурсів шляхом ширшого використання нових банківських продуктів. З метою розвитку державного сектору у співробітництві зі Світовим банком здійснюється реалізація проекту «Модернізація державної податкової служби України-1» (сума позики – 40,0 млн. дол. США).В секторі сільського господарства  здійснюється реалізація проекту «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» (сума позики 101,5 млн. дол. США). Ведеться активне співробітництво України з Банком у галузі енергозбереження. З 2005 року впроваджується проект «Реабілітація гідроелектростанцій» (сума позики 106 млн. дол. США). [1]

За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши: за позикою STF (1994 р.) - близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки); за позиками Stand-by: у 1995 році - близько 780 млн. доларів США, у 1996 році - близько 860 млн. доларів США, у 1997-1998 роках - близько 247 млн. доларів США. Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки. На 1 січня 2000 р. державний борг України перед МВФ становить 2,8 млрд дол. США, або 22,4% усього зовнішнього державного боргу України.

Обсяг валового зовнішнього боргу України на 1 липня 2009 року становив 100.6 млрд. дол. США і зменшився за 1 півріччя поточного року на 1.1млрд. дол. США. [2]


РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА


Чепель О. С., магістрант ФММ, НТУУ «КПІ»

У сучасному світі активно розвивається міжнародне співробітництво між державами задля допомоги один одному у розвитку як певної галузі, в якій вони співпрацюють, так і для розвитку та «підняття» економіки держави в цілому. Тому постає проблема визначення ролі відведеної саме державі в міжнародному співробітництві та заходів впливу на нього. Актуальність проблем міжнародної політики та співробітництва постійно зростає за кардинальних змін у світі, загострення глобальних проблем.

Сукупна зовнішньополітична діяльність суверенних держав визначає всю світову політику [1]. У своєму зовнішньополітичному курсі держава повинна: 1) враховувати своє геополітичне положення, 2) спиратися на свій економічний, демографічний, воєнний, науково-технічний та культурний потенціал. Цей потенціал обумовлює зовнішньополітичні можливості держави, визначає пріоритети у вирішенні конкретних зовнішньополітичних проблем. Організація і контроль за здійсненням зовнішньої політики покладені на спеціальні органи держави: 1) міністерства закордонних справ (зовнішніх зв´язків); 2) парламентські комітети з питань зовнішньої політики; 3) посольства; 4) представництва в інших державах; 5) наукові й культурні центри за кордоном; 6) офіційні й напівофіційні місії тощо [2]. Отже, має рацію французький дослідник Р. Арон, стверджуючи, що “змістом міжнародних відносин є передовсім відносини між державами”. Однак не всі науковці поділяють думку, що головна роль у міжнародних відносинах належить державі. Інший американський фахівець у галузі міжнародних відносин Д. Розенау стверджує, що структурні зміни, які відбулися за останні десятиліття у світовій політиці, спричинивши взаємозалежність народів і суспільств, докорінно змінили і міжнародні відносини.

Зовнішня політика держав пов´язана з внутрішньою. Однак пріоритет внутрішньої чи зовнішньої політики визначається в кожній конкретній ситуації. Загалом все-таки переважають внутрішня політика, внутрішні інтереси держави, заради яких проводиться і зовнішня політика. Міжнародні відносини виявляють себе у різних типах, видах, станах. У радянській і східноєвропейській літературі їх класифікували, виходячи з класового критерію, поділяючи на такі типи: а) відносини панування і підкорення; б) співробітництва й взаємодопомоги; в) перехідні відносини. Реальне міжнародне життя не вписувалося в таку схему, адже між капіталістичними країнами існували й існують відносини справжнього співробітництва, а між деякими “соціалістичними” країнами виникали серйозні протиріччя, навіть збройні конфлікти. Види міжнародних відносин розрізняють: а) за сферою суспільного життя; б) за суб´єктами взаємодії (міжнародні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями тощо); в) за ступенем їх розвитку. Рівні розвитку міжнародних відносин іноді визначають через такі поняття: “регіональні”; “субрегіональні”; та “глобальні”. Нарешті, з точки зору міри напруженості розрізняють різні стани міжнародних відносин: нестабільності, суперництва, ворожнечі, конфлікту, війни та мирного співіснування, довіри та співробітництва, політичного вирішення проблем на основі цивілізованого узгодження державами своїх інтересів [1]. Послідовна зміна станів міжнародного політичного життя зумовлена особливостями світового політичного процесу, який є результатом взаємодії всіх політичних інститутів і сил, задіяних у міжнародному житті. У цій взаємодії стикаються різноманітні, інколи цілком протилежні, інтереси, ідеологічні позиції, цілі й наміри суб´єктів міжнародного політичного життя, насамперед держав. Вагому роль відіграє й те, що світ поділений на зони політичного впливу держав, угруповань держав, блоків, які, переслідуючи свої інтереси, нерідко суперничають з іншими. Тому результат взаємодії суб´єктів міжнародного політичного життя може виявлятися в різних тенденціях світового політичного процесу: в тенденціях пом´якшення клімату на міжнародній арені або загострення, протистояння, конфронтації тощо. У цьому полягає суперечливість і нерівномірність розвитку світового політичного процесу.

Отже, можемо прийти до висновку, що у просторі міжнародних відносин відсутнє центральне ядро влади, рішення якого були б обов´язковими для всіх держав, інших суб´єктів міжнародного політичного життя. Тому світовий політичний процес певною мірою є стихійним, хоча в останні десятиліття простежуються спроби його впорядкування, зміцнення миру і стабільності у світі. На перебігу світового політичного процесу позначаються як раціональні, виважені з точки зору інтересів людства політичні дії і рішення держав і міждержавних об´єднань, так і спонтанні, ірраціональні, непередбачувані дії. Поряд з прогресивними інституціями на міжнародній арені діють і реакційні, екстремістські сили.