Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Analysis of the geographic composition of exports and imports
Інтелектуальний потенціал розвитку економіки україни
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   141

Analysis of the geographic composition of exports and imports


M.A.Tatarynova, National Technical University of Ukraine “Kiev Polytechnic Institute”

During the study of export-import activities of the country should identify the main trends in the geographical structure of exports and imports of goods and show the dependence of Ukrainian foreign trade of other countries. Geographic structure determines the priority of the regional export-import relations, as a result of the formation of natural and economic potential and historical factors. Table 1 given the geographical structure of exports and imports for the last 9 years.

Table 1

Geographical structure of exports and imports


Year
Export, million dollars
Import, million dollars

CIS
Other countries
CIS
Other countries

2000
5757
9965
8706
6237

2001
5748
11343
9501
7392

2002
5425
13244
9569
8390

2003
6539
17200
11314
11907

2004
9045
24387
14891
14800

2005
11232
23792
16629
19530

2006
12665
25702
20184
24849

2007
18615
30632
25629
35040

2008
23819
43183
33569
51964

Source: compiled from the site of the National Bank of Ukraine: gov.ua/ [1].


From 2000 to 2008 the volume of exports to CIS countries increased by nearly 4.13 times (at 18.062 billion dollars. USA), and exports of goods to other countries increased by 4.33 times (at 33.218 billion U.S. dollars).




Fig. 1. Changing the geographic structure of exports then imports

During this same time, imports from CIS countries increased by 3.8 times (to 24.863 billion dollars. U.S.) and imports from other countries increased by 8.3 times (to 45.727 billion dollars. USA) (Fig. 1 ).

In the first half of 2008 accelerated rate increased exports to Asian countries (at 60.8%) and America (almost half), exports to CIS countries increased by 35.2%, Europe - at 26.8%. As a result, the structure of export share in Europe decreased by 3.2%, CIS - by 1.4%, Africa - by 0.4%. Instead, the particle growth was export of Ukrainian goods to Asia - by 2.9%, Americas - by 2.1% [2].

In the import share of CIS countries decreased by 8% from 46.8% to 38.8%, which was offset by increasing imports from Asia at 4.4%, 1.2% in America, Europe, 1% Africa 1% and Australia at 0.4% (Fig. 1).

With all the above we can conclude that the CIS is to play a role in the export-import activities of the country. Therefore it is necessary to consider the detailed distribution of exports and imports by the CIS countries. Fig. 2 is presented for each share of CIS countries in total exports of goods from Ukraine, with the exception of Russia. Russia among the CIS countries in export activity is most significant contribution in its exports, which accounted for the CIS countries is 66%.

Literary:
  1. Site of the National Bank of Ukraine: gov.ua/
  2. Report on condition of payment balance of Ukraine in 2008 "[electronic resource]. Mode of access: gov.ua/Balance/2008_PB/State_2008.pdf



ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ


Тимошенко Н. Ю., аспірантка кафедри міжнародної економіки, НТУУ «КПІ»

Трансформація економіки актуалізувала проблеми формування та використання інтелектуального потенціалу. Конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку все більше залежить від якості продукції, в основі якої лежать нові знання та технології.

Термін ”інтелектуальний потенціал” часто використовується спільно з терміном „інновації”, оскільки інноваційний процес, а саме створення і використання нових технологій, є однією з форм реалізації інтелектуального потенціалу. Інноваційна діяльність першочергово має бути спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Саме тому інноваційний розвиток можливий за умови належної уваги до наукової сфери. В Україні наукові та науково-технічні роботи проводяться у чотирьох секторах: академічному, галузевому, вузівському та заводському. Рівень використання інтелектуального потенціалу значною мірою залежить від стану розвитку науки, який може бути охарактеризований, насамперед, чисельністю організацій, що займаються науковою діяльністю, чисельністю фахівців у цій сфері, забезпеченістю економіки країни науковими кадрами.

Освіта є сферою, де відбувається формування та розвиток інтелектуального потенціалу. Зокрема, в Україні існує досить розгалужена мережа середніх, середньо-спеціальних та вищих навчальних закладів. Найбільша кількість загальноосвітніх навчальних закладів сконцентрована у Львівській (1480 шт.), Київській (1335 шт. разом з м. Київ), Донецькій (1210 шт.), Дніпропетровській (1074 шт.), Хмельницькій (1054 шт.) та Вінницькій (1025 шт.) областях [1, с.291]. Найбільше навчальних закладів I-IV рівнів акредитації сконцентровано у місті Києві (118 шт.), Донецькій (89 шт.), Харківській (74 шт.), Дніпропетровській (59 шт.) та Львівській (53 шт.) областях [ 1, с.295].

Інтелектуальна власність є важливим фактором розвитку і функціонування інтелектуального потенціалу країни. Для України характерна позитивна динаміка щодо кількості заявок та видачі патентів на винаходи, корисні моделі тощо, проте рівень відображення нематеріальних активів на балансі підприємств становить лише 1-2%.

Вагомим показником ефективного функціонування економіки є інноваційна активність промислових підприємств. В регіональному розрізі найбільша кількість інноваційно-активних промислових підприємств України зосереджено в м. Києві (180 шт.), Харківській (142 шт.), Львівській (127 шт.), Івано-Франківській (92 шт.), Донецькій (82 шт.) та Дніпропетровській (70 шт.) областях [1, с.375]. Найменша – у м. Севастополі (7 шт.), Сумській (14 шт.)та Рівненській (22 шт.) областях.

Існує низка причин, які стримують розвиток інноваційних процесів. Насамперед, це відсутність необхідних ресурсів як на державному, так і на галузевому рівнях, брак обігових коштів у підприємств, тобто, склалися об’єктивні фактори, пов’язані із кризовою ситуацією в економіці [2, с.12]. Крім того, тенденції розвитку промисловості та фінансування науки свідчать про відсутність партнерства держави і бізнесу в інноваційному процесі, що обумовлює низьку ефективність функціонування інноваційної системи України. Негативно впливає на розвиток інтелектуального потенціалу фактор обмеженості видатків з державного бюджету України на інноваційну діяльності в промисловості, що протягом 2000-2007 рр. коливалась у межах 0,4-1,9%, а з місцевих бюджетів – не перевищував 0,3%.

Узагальнюючим показником результатів інноваційної діяльності вважається частка обсягу інноваційної в загальному обсязі реалізованої промислової продукції, що в Україні балансує у межах 5,6-7%. Структура українського експорту є свідченням неефективної роботи у сфері інноваційної діяльності, про що свідчить від’ємне сальдо у торгівлі високотехнологічними товарами та послугами.

Отже, в Україні поки що в повну міру не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності. Ефективна реалізація стратегії інноваційного розвитку можлива шляхом створення сприятливих умов для формування, використання та якісних змін інтелектуального потенціалу. Для активізації інноваційного розвитку назріла необхідність формування інфраструктури ринку інноваційних товарів та послуг, стимулювання інноваційно-активних підприємств, змінени механізмів фінансування наукових та науково-технічних робіт тощо.

Література:

1. Статистичний щорічник "Регіони України" 2008 у 2 ч. [Текст] [= Statistical publication Regions of Ukraine] / [за ред. О. Г. Осауленка] ; Держ. комітет статистики України. - К. : [ДКСУ?], 2009. - с. 1311 : табл;

2. Патон Б.Є. Інноваційний шлях розвитку економіки України / Б.Є. Патон / Вісник Національної академії наук України. – 2001. – №2. – с. 11-15.