Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
СодержаниеПитання, що їх ставить світова фінансова криза. Підвищення ефективності функціонування системи інформаційного забезпечення як ефективний інструмент розвитку міжнародного співро |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Питання, що їх ставить світова фінансова криза.
Попович О.С. д.е.н., ст. н. с. проф. кафедри міжнародної економіки
Початок 2010 року характеризується підвищеною увагою до всілякого роду прогнозів і пророцтв, особливо тих, що стосуються ситуації у світовій економіці. При цьому більшість прогнозів, які оприлюднюють економісти (а тим більш політики), більшою чи меншою мірою оптимістичні.
Тим часом, в сучасній науці все більшою мірою утверджується уявлення про те, що нинішню світову економіку, точніше - соціально-економічну систему, слід розглядати як складну адаптивну систему, в якій діють загальні базові принципи еволюції – такі як відкритість до потоків енергії та ресурсів, нелінійний вплив їх минулого розвитку на нинішній стан і структуру в майбутньому, тощо. В таких системах звичний нам детермінізм набуває зовсім інших рис: замість чітко визначених механістичних причинно-наслідкових зв’язків між факторами впливу і подіями, що реально відбуваються, вступають в дію складні механізми нелінійних зворотних зв’язків, які можуть призвести до подій, які практично неможливо зарані передбачити. При цьому, особливо в ситуаціях, що їх ми називаємо «перехідним періодом», слід чекати включення описаних синергетиками механізмів самоорганізації, завдяки яким вирішальний вплив на напрямки розвитку можуть справити випадкові і зовсім, на перший погляд, не потужні фактори, якими в інших умовах ми звикли просто нехтувати. Це вимагає, з одного боку, зовсім іншого підходу до пошуку і вибору альтернатив економічного розвитку, а з другого – більш уважного розгляду аргументації тих, хто дає в нинішніх умовах песимістичні прогнози еволюції світової економіки.
Деякі з них з’явилися задовго до початку нинішньої фінансової кризи. Так, Іммануель Валлерстайн, восени 2008 року він опублікував у паризькій газеті Монд свою оцінку нинішньої кризи. На його думку «вже на протязі останніх 30 років ми перебуваємо в кінцевій фазі існування капіталістичної системи – в стані кризи, в ході якої «капіталізм відчув свій кінець». Малоймовірно, що хаотичні дії тих, хто намагається відновити рівновагу, але не розуміють, яка нова система має бути створена (виділення О.П.), будуть успішними. Можливо, років через 10 перспективи ці можна буде ясніше побачити, а через 30 – 40 років виникне нова система. Хоча сьогодні важко сказати, чи буде вона кращою, а чи навпаки гіршою для людей[1].
Джордж Сорос у своєму виступі в Конгресі США у вересні 1998 року заявив: «Система світового капіталізму, якій ми зобов’язані надзвичайним процвітанням нашої країни в останнє десятиліття, тріщить по швам. Сьогоднішній спад на фондових ринках США є всього лиш симптомом, до того ж запізнілим, який говорить про більш глибокі проблеми, що вразили світову економіку…»[2].
Цілий ряд фахівців: професор Пенсільванського університету С.І.Кобрін, російський соціолог А.Д.Панов, французький професор Д.Коен і багато висловлюють глибокі сумніви в тому, що вихід з нинішньої кризи буде простим, схожим на те, як це бувало в минулому, вважають, що неминучими є кардинальні зміни світового економічного механізму. Отже є ціла низка проблем подальшого розвитку економіки, принципово важливих теоретичних і практичних питань, відповіді на які ще не знайдені економічною наукою.
Тож варто задуматись над пошуком відповідей принаймні, на такі питання:
Чи може процвітати економіка, в якій домінуючу роль відіграє грошова одиниця, фактично не забезпечена відповідними об’ємами виробництва ВВП? Чи є життєздатним економічний механізм, в якому гроші втратили свою основну функцію – бути загальновизнаною мірою вартості, її умовним еквівалентом у процесі здійснення товарообміну при всесвітньому розподілі праці? За якими принципами має бути створена нова, більш життєздатна глобальна фінансово-економічна система? Як мають змінитися механізми міжнародних економічних зв’язків та принципи їх регулювання на національному та загальносвітовому рівні в процесі глобалізації, яка стрімко набирає сили у ХХІ столітті? Як вплине на організацію економічного життя у глобалізованому світі те мережеве суспільство, яке на наших очах свідомо чи несвідомо творить молоде покоління? Чи набуде поширення в ньому та нова «хакерська» етика, яку Кастельс і Хіманен [3] вважають одним із ключових факторів вражаючого інноваційного розвитку Фінляндії?
Перелік можна продовжувати. Ці та їм подібні питання являють собою дуже серйозний історичний виклик економічній науці, і адекватну відповідь на нього треба якомога швидше знайти всім нам. Так само як і Валлерстайн автор не має готової відповіді на більшість із цих питань і саме тому звертається до учасників конференції і перш за все до молодих дослідників, які приходять у цю галузь наукового знання сьогодні, - давайте шукати ці відповіді.
Література:
- Wallerstein I. Le capitalisme touché a sa fin // Monde. – P., 2008. – 12 okt. – P. 8
- Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. – М.: ИНФРА-М, 1999. – ХХVI, 262 c.
- Кастельс М., Хіманен П. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель. – пер. з англ. – К.: Ваклер, 2006. – 256 с.
Підвищення ефективності функціонування системи інформаційного забезпечення як ефективний інструмент розвитку міжнародного співробітництва.
Прокопов О. А., аспірант.
Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Системне входження економіки України у світове господарство та активізація міжнародного співробітництва неможливе без прискореного розвитку інформаційної сфери, доведення його до рівня світових стандартів та вирішення проблеми організації в масштабах держави комплексного інформаційного забезпечення з метою створення належних умов для отримання і використання будь-якої необхідної інформації.
Запровадження в Україні механізмів інформаційного забезпечення передбачає вирішення наступних найважливіших першочергових загальнодержавних проблем організаційно-забезпечуючого характеру: розробка інформаційного законодавства, що стосується налагодження комплексного інформаційного забезпечення в країні; фінансове забезпечення всіх програм розвитку інформаційної галузі, а також заходів, спрямованих на їх реалізацію.;укріплення кадрового і техніко-технологічного потенціалу інформаційної галузі.
Необхідність розбудови інформаційного законодавства обумовлена, перш за все, вирішенням проблеми систематизації вітчизняної правової політики в інформаційній сфері, відсутністю законодавчих та нормативно-правових засад функціонування її основних елементів (інформаційної інфраструктури, інформаційного простору та ін.) потребою у врегулюванні питань, що стосуються взаємодії з міжнародними інформаційними структурами та інформаційними структурами інших держав, а також задачами усунення протиріч у діючих законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечення узгодженості їх з вимогами та положеннями міжнародного законодавства, і, в першу чергу, адаптації до норм та стандартів Європейського Союзу.
Вирішенню цих проблем певною мірою сприятиме прийняття у встановленому порядку підготовлених проектів: Концепції національної інформаційної політики і розвитку державної інформаційної інфраструктури, законів України “Про телекомунікації”, „Про Інтернет-видання”, розробка та затвердження законопроектів “Про національні інформаційні ресурси”, „Про інформаційний простір України”, “Про міжнародний інформаційний обмін”, а також інших, спрямованих на реалізацію вищезазначених нормативно-правових актів. Дієвим кроком на шляху удосконалення системи інформаційного законодавства може стати розроблення та ухвалення Інформаційного кодексу України, що дозволить розв’язати проблему подолання протиріч у законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечити єдність та нефрагментованість нормативно-правового поля.
На сьогодні інфраструктура інформаційної сфери розвивається повільно і незбалансовано, віддача від інформатизації ще досить низька. Без запровадження державою дієвих організаційно-стимулюючих механізмів, спрямованих на активізацію розвитку процесів інформатизації, вирішення проблеми інформаційного забезпечення виглядає доволі проблематично. Для реалізації єдиної політики у вирішенні проблеми налагодження системного інформаційного забезпечення, взаємопов’язання всіх аспектів цього процесу, назріла необхідність у створенні загальнодержавного органу (із законодавчим визначенням його повноважень) - Національного інформаційного центру, підпорядкованого уряду, як головного керуючого, організуючого, регулюючого і контролюючого органу в державі з питань розбудови індустрії інформаційного забезпечення в тому числі і в міжнародному співробітництві.
Для розгортання повномасштабних процесів інформатизації в Україні слід вирішити такі основні проблеми: забезпечити наукову базу інформатизації; підготовити технологічну базу для масового виробництва обчислювальної техніки, в т.ч. й у кооперації з іншими країнами; забезпечити розвиток вітчизняної школи програмного забезпечення.
Значному поповненню національних інформаційних ресурсів зарубіжною інформацією сприятиме активізація міжнародного співробітництва українських інформаційних структур з аналогічними структурами інших країн і міжнародними організаціями, розширення членства в існуючих міжнародних, в першу чергу, європейських, інформаційних структурах. Це значно спростить доступ до закордонних баз і банків даних, сприятиме участі у спільних (міжнародних, міждержавних) проектах і програмах в інформаційній сфері (насамперед, тих, що стосуються розвитку нових інформаційних технологій і сучасних інформаційних мереж), надасть можливість для ознайомлення зі світовою практикою запровадження механізмів інформаційного забезпечення.
Сьогоднішній інформаційний простір України складається із слабо пов’язаних між собою інформаційних секторів (державних і комерційних, на рівні відомства, чи регіону тощо), кожен з яких в силу різних причин мало доступний для використання та поширення. Існуючі інформаційні системи на рівні підприємств і галузей функціонують без належної взаємодії, що призводить до збільшення вартості їх проектування та експлуатації, дублювання робіт, надмірності у зборі первинної інформації.