Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Фінансове забезпечення інноваційного розвитку регіонів Реалізація науково-технічного потенціалу радіоелектронної промисловості: міжнародний та національний зрізи

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Савченко В.Ф., д.е.н., професор

Чернігівський державний інститут економіки і управління


Реформування економіки, остаточне становлення ринкових відносин та відповідного механізму господарювання в Україні зумовило загострення проблем фінансового забезпечення інноваційного розвитку територій.

Головне завдання заходів із залучення фінансових ресурсів полягає в необхідності створення і розвитку ринків капіталів таким чином, щоб вони виконували властиву їм обслуговуючу та організуючу роль у інноваційній сфері в господарстві регіону [1]. Основним у розвитку сфери фінансового капіталу автор вважає реалізацію наступних умов та відповідних їм заходів за галузями фінансової діяльності:

1. Міжбюджетні відносини: здійснення економічно доцільної політики перерозподілу трансфертів з Державного бюджету України на принципах пріоритетної вибірковості, взаємозвітності та господарської ефективності; оптимізація місцевих податків, які зараховуються до бюджету області; оптимізація пільг і податків суб'єктів підприємництва; організаційні заходи щодо кількісного нарощування мережі суб'єктів малого бізнесу, осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю тощо та інфраструктури малого бізнесу для розширення податкової бази; залучення у бюджет коштів суб'єктів господарювання і фізичних осіб через систему місцевих позик, яку доцільно створити.

2. Банківська справа та діяльність кредитних спілок: максимальне залучення вільних коштів фізичних і юридичних осіб з наступним вкладанням їх у кредитування субєктів господарської діяльності; постійне нарощування бази кредитування; широке впровадження програм споживчого кредитування; використання пільгового кредитування пріоритетних промислових підприємств комунальної форми власності з частковою сплатою банку відсотків за кредит з місцевих бюджетних коштів.

3. Фінанси суб'єктів господарювання: суттєве збільшення оборотних коштів, поступова мінімізація кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств за рахунок зменшення податкового тиску з боку держави; надання цільових кредитів під бізнес-плани інноваційного розвитку підприємництва; формування ефективно діючого механізму залучення інноваційних ресурсів в економіку регіону з використанням можливостей територій пріоритетного розвитку, вільних економічних зон та єврорегіонів.

4. Фондовий ринок: посилення конкурентоспроможності ринку цінних паперів шляхом розширення випуску обласних та муніципальних цінних паперів; випуск і використання короткотермінових місцевих цінних паперів для вирішення поточних завдань розвитку; впорядкування корпоративного управління цінними паперами підприємств з посиленням контролю з боку територіальних громад; сприяння розбудові інфраструктури регіонального фондового ринку; широке залучення інвестиційних коштів населення за рахунок випуску муніципальних цінних паперів у вигляді простих іменних акцій низького номіналу; вихід з місцевими цінними паперами на міжрегіональний фондовий ринок; розширення меж співпраці та взаємодії територіальних органів Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку з місцевими органами влади в області; створення регіональної рейтингової інформаційної бази даних про фондовий ринок і його учасників.

В умовах, що склалися, необхідно розробити і впровадити жорсткий механізм залучення і утримання грошових ресурсів у виробничій інноваційній сфері, в реалізації якого провідну роль повинні відіграти банки. Ключовим моментом механізму мають стати: введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв'язку з їх інвестиційно-інноваційною спрямованістю; система інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, які на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування.

Головним напрямом посилення інноваційної активності банків повинно стати стимулювання довгострокових кредитів через надання гарантій Уряду та регіональних органів влади. У зв'язку з цим необхідно розробити систему підтримки банківських інвестицій, вигідних економічних нормативів, пільгового оподаткування прибутку, створити систему захисту довгострокових інвестицій від знецінення в умовах інфляції, а також забезпечити погодженість інтересів банків і регіональних органів державної влади шляхом відкриття спеціалізованого регіонального інвестиційного банку.

Розробка конкретних інноваційних заходів повинна проводитись з урахуванням пріоритетних напрямів та аналізу існуючого стану соціально-економічного розвитку регіону. Доцільно навести всю необхідну інформацію про термін дії заходів, відповідальних виконавців, вартість та очікуваний результат. Обґрунтованість заходів повинна бути підтверджена розрахунками фінансової забезпеченості, а також економічної ефективності як окремого проекту, так і прогнозного результату функціонування економіки регіону в цілому. Це стимулює інноваційний розвиток території та її окремих складових.

РЕАЛІЗАЦІЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: МІЖНАРОДНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗРІЗИ

Секлетіна І.П., УС-61, НТУУ «КПІ»


В умовах становлення постіндустріального суспільства та боротьби за технологічне лідерство, країни світу змінюють пріоритети розвитку у бік високотехнологічних галузей, що здатні забезпечити суттєві переваги на глобальних ринках. Сучасні тенденції відображають стрімкий ріст радіоелектроніки, використання досягнень якої сприяє найбільш ефективному функціонуванню економіки та підвищенню її конкурентоспроможності. Зазначена галузь відноситься до стратегічно важливих, так як телекомунікації і комп’ютерні технології відображають ступінь розвитку науково-промислового потенціалу держав, мають вплив на виробничу систему та соціальний розвиток, а також виконують суттєву роль в обміні інформацією і знаннями .

В Україні радіоелектронна промисловість, на сьогодні, не має потужних позицій. Це спричинено, насамперед, тим, що у структурі промисловості домінуючими є галузі третього та четвертого технологічних укладів (важке машинобудування, суднобудування, металургія, органічна та неорганічна хімія), питома вага яких становить 94%. Що стосується комп’ютеризації, інформатизації, виробництва передових високотехнологічних пристроїв, то їх питома вага є меншою за 6%, які припадають на п’ятий та шостий технологічні уклади. Таким чином, Україна значно відстає від розвинутих країн за науково-технологічним потенціалом у радіоелектронній галузі .

Вітчизняний ринок не забезпечений технологічними ресурсами для повного циклу освоєння і виробництва радіоелектронної продукції, а як наслідок, і власною електронно-компонентною базою. Ця ситуація особливо спостерігається у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, яка є важливою складовою радіоелектронної галузі.

На українському ІКТ-ринку, за останніми даними, оперує близько 700 компаній: лише 66 з них займаються збиранням комп’ютерної техніки, решта 634 фокусують свою увагу на дистрибуції, перепродажу, системній інтеграції та продажу периферійного обладнання. Причому, комп’ютерів українських марок значно менше ніж іноземних.

Український ІКТ-ринок розвивається, в більшості, завдяки присутності іноземних транснаціональних корпорацій або їх імпорту. Jabil Circuit Ukraine, Flextronics, Microsoft мають свої виробництва в Україні. Раніше працювала фабрика “ALC” компанії Hewlett Packard, але, після вступу України до СОТ, виробництво було скорочено через нижчу рентабельність порівняно із сусідніми країнами. Приблизно 20-25 відсотків комп’ютерного ринку України належать таким компаніям, як IBM, Hewlett Packard, Dell, Compaq, Nokia, Philips, Siemens, Cisco Sistems, Intel, ASUS, Lenovo, Samsung.

З національних виробничих підприємств найбільш розвинуті ті, що випускають персональні комп’ютери та ноутбуки. Більша частка ринку (31% у 2008 році, 25% у 2009 році від загального ринку продаж ПК) належить чотирьом лідируючим виробникам «МКС» (власні торговельні марки Neo'S, Amadey і Garant), «Навігатор» (Impression Computers), «Версія-Сістемс» (IQ), K-Trade (BRAVO). Але всі радіоелектронні пристрої компанії збирають виключно з імпортованих комплектуючих. Істотний обсяг продаж припадає на комп’ютерні системи іноземних брендів, які пропонують українські компанії, виступаючи партнерами ТНК.

На ринку країни відсутні яскраво виражені внутрішні споживачі вітчизняної радіоелектроніки і їх орієнтація на імпортну елементну базу робить завдання розвитку української радіоелектроніки досить важким, оскільки ІКТ підприємства не мають масштабних завдань, у тому числі, національного рівня.

Таким чином, для становлення галузі потрібні великі капіталовкладення та інвестиції, підтримка держави, гарантовані ринки збуту, ефективне використання наявного ресурсного та науково-технічного потенціалу, державні замовлення на розробку і випуск навігаційної апаратури, промислової електроніки, військової та спеціальної техніки. Роль держави, як каталізатора розвитку галузі, полягає у створенні сприятливого економічного середовища для функціонування національних компаній, в якому вони зможуть досягати конкурентних переваг.

Реалізація комплексу взаємопов'язаних цільових програм, інвестиційних проектів, проектів співпраці з іноземними підприємствами і державних заходів підтримки розвитку радіоелектроніки, дозволить відновити науково-технічний і виробничо-технологічний потенціал радіоелектроніки та електронної галузі в цілому і вивести її на сучасний світовий рівень.