Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Формування системи екологізації інноваційної діяльності в контексті сталого розвитку
Прокопенко О.В.
Сумський державний університет
Останнім часом більшість країн планети увійшли в стан еколого-економічної кризи. В кризових економічних умовах особливої загрози набуває екологічна ситуація: брак коштів зумовлює недостатнє фінансування важливих сфер суспільного життя, а також екологічних інновацій, впровадження яких є необхідною умовою підвищення рівня екологічності суспільного виробництва та споживання.
Залежно від ступеня розвитку екологічних потреб і екологічної мотивації доцільно дотримуватися певних концепцій екологізації інноваційної діяльності, основними з яких є: 1) концепція ліквідування наслідків екодеструктивного впливу на довкілля процесів виробництва та споживання; 2) концепція екологічного удосконалення технологій виробництва; 3) концепція зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва та споживання; 4) концепція екологізації всіх етапів еколого-економічного циклу інновацій. Сучасний етап розвитку екологічних потреб суспільства вимагає орієнтуватися на 4-ту концепцію екологізації, при дотриманні якої можна сподіватися на сталий розвиток економіки, при якому поліпшуються умови життя людини, а вплив на навколишнє середовище залишається у межах господарської ємності біосфери, і тому не руйнується природна основа функціонування людства.
Проте підприємства мають більш низький рівень мотивації впровадження екологічних інновацій порівняно із суспільною мотивацією. Підприємства, що негативно впливають на довкілля, відчувають наслідки лише певної частини екодеструктивного впливу своєї діяльності. Тому процес екологізації діяльності підприємств має бути керованим на регіональному, національному та міжнародному рівнях.
Результати аналізу впровадження в економіку України екологічних інновацій свідчать, що на основі деяких з них вже сформовано ряд секторів ринку екологічних товарів (в основному це виробництво продуктів харчування та переробка промислових відходів), і вони активно розвиваються. На основі інших такі сектори формуються (технології виробництва продуктів харчування, розроблення нових і удосконалення існуючих технологій для хімічної промисловості, інформатизація виробництва і збуту, використання нетрадиційних джерел енергії, перероблення відходів та ін.). Проте еколого-економічна ефективність вітчизняних екологічних інновацій не достатня для забезпечення сталого розвитку .
Людська цивілізація може розраховувати на сталий розвиток лише в тому випадку, якщо збільшить продуктивність використання ресурсів у чотири рази (удвічі скоротить витрати ресурсів з одночасним підвищенням удвічі їх віддачі). Деякі з країн мають ефективні апробовані екологічні розробки з таким і навіть більшим (в 20-100 разів) підвищенням продуктивності ресурсовикористання 1.
Таким чином, існують ефективні екологічні розробки, впровадження яких у країнах світу в змозі запобігти екологічній кризі та забезпечити сталий розвиток. Однак для України, як і для багатьох країн, вони не доступні. Ще й накладання економічної кризи на екологічну звужує можливості для здійснення екологічно орієнтованих перетворень.
Основними завданнями національної системи екологізації інноваційної діяльності мають бути: 1) визначення пріоритетних з погляду забезпечення екологічної безпеки напрямів екологізації діяльності галузей за регіонами; 2) визначення серед пріоритетних напрямів екологізації таких шляхів їх реалізації, що мають найбільшу еколого-економічну ефективність; 3) стимулювання розроблення, придбання та впровадження найбільш важливих інноваційних екологічних розробок світового рівня.
Глибина сучасної екологічної кризи змушує вирішувати екологічні проблеми одночасно у всіх регіонах і країнах. У більшості країн існуючі методи захисту довкілля не ефективні і потребують революційних перетворень. Неможливість вирішення екологічних проблем країн окремо від інших зумовлюється, по-перше, повсякчасним впливом екологічного стану країн на сусідні території, зокрема, трансграничним переносом забруднюючих речовин, по-друге, – можливістю виникнення глобальної екологічної катастрофи через катастрофу в одній з країн. Економічно розвинені країни, передаючи екологічні інновації та досвід їх впровадження у більш відсталі в економічному відношенні країнам, створили б можливість уникнення екологічної катастрофи на планеті.
Звичайно, передача інновацій від країни до іншої країни пов’язана з певними труднощами. Інновації створюють конкурентні переваги країни, яка їх розробляє та впроваджує, на світовому ринку. Відповідно, в умовах ринку вони мають високу ціну. Країни ж, які переживають економічну кризу, не в змозі їх придбавати. Однак гонка за прибутками без урахування екологічних факторів вже не можлива. Вона може принести тимчасовий успіх з подальшим колапсом. Тому для забезпечення сталого розвитку система екологізації інноваційної діяльності має формуватися також на міжнародному рівні.
Концепція сталого розвитку для машинобудівних підприємств
Романцов В.В., студент ФММ, НТУУ «КПІ»
Основним пріоритетом становлення економіки України має стати розвиток ключових ланок, серед яких основну повинно займати машинобудування. Саме воно повинна забезпечити економічне зростання країни в цілому. Необхідним є випереджаюче зростання обсягу машинобудування, тому що саме воно визначає виробничий потенціал країни, забезпечує стійке функціонування провідних галузей економіки (транспорт, зв’язок, паливно-енергетичний комплекс, оборонні галузі, агропромисловий комплекс, будівництво) а також наповнює споживчий ринок і забезпечує зайнятість населення з їх подальшим підвищенням кваліфікації.
Частка виробництва машинобудівної продукції в загальному обсязі промисловості протягом останніх років складає менше 15% (табл.1), тоді як в Японії, Німеччині, США не менше 40-50%. Водночас функціонування машинобудівного комплексу дисбалансовано, невідповідно пріоритетам сталого розвитку.
Після аналіз стану машинобудівного комплексу виділено такі негативні тенденції:
- падіння промислового виробництва на підприємствах машинобудування у січні-листопаді 2009 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року склало 47,7%;
- зменшення обсягів машинобудування обумовлюється скороченням обсягів випуску автомобільного транспорту (на 81,5%), залізничного рухомого складу (на 57,4%), машин та устаткування для металургії (на 54,3%), для сільського та лісового господарства (на 50,6%), для добувної промисловості й будівництва (на 50,1%), контрольно-вимірювальних приладів (на 48,0%), побутових приладів (на 32,1%), електричних машин та устаткування (на 27,3%), апаратури для радіо, телебачення та зв’язку (на 25,1%);
- за січень-жовтень 2009 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 52,6% (січень-жовтень 2008 р. – 65,7%).
- мала частка в загальному обсязі промисловості;
- спад в 2009 р. в результаті кризи;
- старіння наукових кадрів.
Таблиця 1. Обсяги реалізованої промислової продукції та часта машинобудування
| | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Промисловість1 | 210842,7 | 229634,4 | 289117,3 | 400757,1 | 468562,6 | 551729 | 717076,7 | 917035,5 | 591965,4 |
| Машинобудування | 21523,1 | 24492,2 | 35133,1 | 53569,3 | 59668,1 | 68730,6 | 98339,9 | 121780,4 | 58089,25 |
| Частка машинобудування в промисловості | 10,2 | 10,7 | 12,2 | 13,4 | 12,7 | 12,5 | 13,7 | 13,3 | 9,8 |
Серед позитивних аспектів розвитку машинобудування можна виділити:
- зосередження значних обсягів іноземних інвестицій на підприємствах промисловості – 7467,1 млн. дол. США (27,8% загального обсягу прямих інвестицій в Україну). В машинобудування було інвестовано – 1027,5 млн. дол. США.
- тенденція зростання обсягів виробництва продукції машинобудування протягом 2001-2008 рр., Аналіз обсягів реалізованої промислової продукції свідчить про загальне зростання з одночасним збільшення частки машинобудівної продукції (табл.1).
Загалом для ефективного функціонування машинобудівного комплексу на засадах сталого розвитку потрібно дотримуватися тріади потенціалу складових сталого розвитку на соціальний, економічній та екологічній сферах.
До факторів які впливають на сталий розвиток машинобудівних підприємств можна віднести: соціально-демографічні, економічні, виробничі, інституціальні, науково-технологічні, екологічні. Саме визначення цих факторів дає змогу визначити ті заходи, які дадуть можливість розвитку машинобудівного комплексу на засадах гармонійності та інтегративності.
Аналізуючи негативні тенденції розвитку машинобудування можна сказати, що українські підприємства нездатні своєчасно та конструктивно реагувати на зміни, що загрожують їх нормальному функціонуванню, переналагоджувати свій внутрішній економічний механізм, так щоб забезпечувати ефективну діяльність в умовах спаду економіки. Можна говорити про однобічність розвитку промисловості, з перехилом на сировинні галузі, що і пояснює низьку частку машинобудування у промисловості. Експортна спрямованість в основному на ринок Росії. Ненадання державою підтримки для стабільного функціонування підприємств що знаходяться на межі ліквідації.
Значні обсяги інвестування в промисловість і машинобудування можуть бути пояснені зниженням вартості основних фондів в результаті кризи.