Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Інноваційність як необхідна умова конкурентоспроможності та основа сучасного економічного розвитку Інноваційно-активні підприємства: показники діяльності в Україні

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Інноваційність як необхідна умова конкурентоспроможності та основа сучасного економічного розвитку

Петкова Л.О., д.е.н., професор

Черкаський державний технологічний університет


Питання конкурентоспроможності в сучасному глобалізованому світі доволі поширені і це зрозуміло. Адже конкурентоспроможність країни є показником її місця в сучасному світоустрої, геополітичної ролі та стратегічних перспектив. Для багатьох трансформаційних економік Центральної та Східної Європи, пострадянського простору важливо поновити втрачені за час перехідного періоду міжнародні позиції та реалізувати стратегії випереджаючого розвитку. Лише за таких умов можливо досягнути того рівня міжнародної конкурентоспроможності, коли країна повною мірою спроможна забезпечувати самостійний політичний розвиток, будувати міжнародні економічні відносини на засадах взаємовигідного партнерства.

Посилення глобалізації та міжнародної конкуренції в світовому господарському просторі, прискорення науково-технічного прогресу, проникнення сучасних інформаційних технологій актуалізують цілий ряд проблем, безпосередньо пов’язаних із конкурентоспроможністю національних економік. Під дією зовнішніх викликів трансформаційні економіки ставлять на меті переорієнтацію національних економічних просторів в напрямі від периферійного положення та сировинного доповнення постіндустріального світу на щабель інноваційного високотехнологічного розвитку. Посилення конкурентних позицій національних економік визначаються дієвістю факторів, що забезпечують якісні зрушення – здатністю генерувати та впроваджувати інновації, якісними змінами людського капіталу, ефективною та стратегічно вивіреною економічною політикою.

На міжнародному рівні здійснюються заходи з акумуляції досвіду інноваційно спрямованого економічного розвитку, конкурентоспроможності на основі знань та розроблені рекомендації для країн Центральної, Східної, Південної Європи, Кавказу та Центральної Азії. Загальними проблемами розвитку цих країн є те, що інноваційну діяльність здійснює дуже обмежена кількість великих вітчизняних підприємств, що інвестують вагому частку власних доходів; малі та середні підприємства відіграють несуттєву роль в національній інноваційній системі; зарубіжні компанії інвестують в НДДКР значно більші кошти, ніж національні; слабкими є зв’язки між великим та малим національним бізнесом, а також – горизонтальні зв’язки між компаніями з іноземним та національним капіталом [1].

Очевидно, що інноваційні зрушення та прискорення на їх основі національного економічного розвитку можливі за узгодженої та обґрунтованої державної політики. Основними засадами такої політики в Україні мають стати декілька принципових положень.

Оскільки основою будь-якої успішної економічної політики є професійно створена стратегія національного розвитку, вона повинна розроблятись із максимальним залучення бізнесу та громадськості, з тим, щоб отримати повну підтримку і сприйняття в суспільстві. Вибір обмеженої кількості стратегічних пріоритетів потребує не лише основи на національних конкурентних перевагах, в числі яких – високий рівень науково-технічної креативності, але реалізації ідеї випереджаючого розвитку.

За потреби постійного удосконалення ринкової системи державне регулювання будь-якої, в тому числі інноваційної, активності має здійснюватись переважно непрямими, економічними методами, достатньо гнучко та професійно. Важливо досягнути максимально можливої узгодженості галузевих інтересів, з тим, щоб не провокувати зайві суперечності.

Для реалізації політики сприяння генеруванню та впровадженню інноваційних досягнень потрібне кардинальне переформатування існуючої наукової та освітньої інфраструктури. Достатньо високий освітній потенціал країни повинен отримати адекватну систему професійної перепідготовки та науково-технічного забезпечення і супроводу. Потребують надійного захисту права інтелектуальної власності.

Таким чином, метою державної інноваційної політики повинно стати використання ефективних механізмів активізації інноваційної діяльності, що забезпечить траекторію довгострокового економічного зростання та підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

Література

1. Компендиум передовой практики в области поощрения развития, основанного на знаниях / Режим доступу: ссылка скрыта
   

Інноваційно-активні підприємства: показники діяльності в Україні

Поліщук Д.О., УС-51м, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”

Інноваційний розвиток це модель економічного зростання, яка заснована на систематичному впровадженні сучасних досягнень наукової та науково-технічної діяльності та використання передових організаційно-управлінсько-виробничих систем для створення і реалізації на світових і національному ринках наукомістких інновацій. [1] Результати інноваційного розвитку і національної економіки в цілому залежать від загальної державної інноваційної політики, ступеня накопиченого наукового та науково-технічного потенціалу, розвитку національної інноваційної системи. Серед перерахованих факторів виняткова роль належить інноваційно-активних підприємствах, показники яких відбивають дієвість механізмів інноваційного розвитку в країні.

Безпосередніми учасниками ринку є підприємства, які відвантажують продукцію - промислову та інноваційну. Аналіз динаміки їх зміни вказує, що незважаючи на збільшення групи підприємств, які відвантажують промислову продукцію, з 2004 року по 2009 рік, кількість і питома вага підприємств відвантажує інноваційну продукцію в цей період зменшився і становив близько 1700 підприємств у 2009 році. У той же час за аналізований період з 2006 по 2009 рік виросла кількість і питома вага підприємств експортують свою інноваційну продукцію, що пов'язується з поліпшенням менеджменту, підвищенням конкурентоспроможності та розширення асортименту продукції.[2]

Одним з основоположних чинників інноваційної діяльності є фінансування. На інноваційні роботи у 2009 р. підприємства витратили 4,51 млрд. грн., що значно вище ніж у 2006-2007 роках (у поточних цінах). Загальний питома вага витрат в період 2006-2009 років на придбання і впровадження машин, обладнання, установок та інших основних фондів становив (63-60)%. У 2008-2009 р. зросла питома вага витрат на виробниче проектування та інші види підготовки виробництва, на дослідження і розробки. [2] Серед головних показників інноваційної діяльності є обсяги відвантаженої інноваційної продукції та її розподіл за рівнем новизни. У 2009 році цей показник склав 18,8 млрд. грн. і перевищив показники 2006-2008 рр. (в поточних цінах). У 2009 році найбільший обсяг її реалізовано підприємствами машинобудування (8,4 млрд. грн.), Хімічної і нафтохімічної (2,9 млрд. грн.). При аналізі показників розподілу обсягів відвантаженої інноваційної продукції за рівнем новизни у 2006-2009 рр., відзначимо значне збільшення в 2009 р відвантаження продукції з істотними змінами в порівнянні з 2006-2008 р. [3]

У 2009 р. значно зросли показники обсягів відвантаженої промислової продукції та інноваційної продукції за межі України. Розглянемо і показники інноваційної активності промислових підприємств в окремих регіонах України у 2008 році, що відображають як регіональні відмінності інноваційного потенціалу організацій, що беруть участь в інноваційному процесі, і ефективності інвестиційної діяльності на регіональному рівні, так і роль регіонів в національній економіці. Всього в 8-ми економічно розвинених регіонах у 2008 році зареєстровано 748 інноваційно-активних підприємства, причому найбільша кількість у м. Києві 161 підприємство (10,8%) і в Харківській області-105 підприємств (7,0%). В Автономній Республіці Крим кількість інноваційно-активних підприємств приблизно в два рази менше в порівнянні з м. Севастополем. Разом у дев'яти регіонах нараховується 888 інноваційно-активних підприємства або 59,4% від загального кількості в Україні. У 2008 році інновації впроваджувалися на 1120 підприємствах, що становить 11,5% від загального числа підприємств, що займаються промисловим виробництвом в регіонах. Лідером за цим показником був м. Київ (30,8%).[3] Цей показник по Кримському регіону відповідає середній величині по Україні. Економічно розвинені регіони і Кримський регіон в 2008 році відвантажили 81,3% обсягу інноваційної продукції від загального обсягу в Україні. Серед аналізованих 8 регіонів лідирує Донецька (29,3%) і Дніпропетровська області (14,5%). Відзначимо, що усереднений показник по країні відвантаженої інноваційної продукції в країні щодо загального обсягу відвантаженої промислової продукції складає 5,6%. [2] Рівень цього показника значно вище

Таким чином показано, що для реалізації державної політики щодо поліпшення соціально-економічного становища в країні єдиним і оптимальним напрямком є інноваційний розвиток економіки. Важливо використовувати досвід реалізації в ряді регіонів моделей інноваційної діяльності на регіональному рівні в інших регіонах країни, для активізації наявного науково-технічного потенціалу та підприємницького сектора, сприяти підвищенню конкурентоспроможності діючих підприємств і створювати умови щодо залучення інвестицій.

Література:

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. Акад. НАн України В.М. Гейця. — К.: Ін-т екон. Прогнозув..; Фенікс, 2009.—1008 с. Инновации и экономический рост.—М.: Наука, 2008.— 377с. .
   

1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення. Економіст, №6, 2008, -С.28 32.
   

3. Державний комітет статистики: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: at.gov.ua