Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МАШИНОБУДІВНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ
Родіонова Ю.Г., магістрант ФММ,
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Сучасні процеси глобалізації світової економіки, світові інтеграційні процеси призвели до зростання конкуренції як на світових ринках, так і на внутрішньому ринку України. Особливо гострою ця проблема є для галузей машинобудівного комплексу України, від рівня розвитку яких значною мірою залежить конкурентоспроможність вітчизняної економіки. В умовах переходу економіки України на ринкові методи і форми господарювання особливо гостро проявилась неконкурентоспроможність промислової продукції, про що свідчить низька активність вітчизняних товаровиробників у зовнішньоекономічній діяльності, нераціональна товарна структура українського експорту. В контексті завдань інтеграції України до світової економічної системи це свідчить про те, що кардинальному підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції немає альтернативи.
Поняття конкуренції є фундаментальним в теорії світової економіки. Конкуренція пронизує всі рівні і ланки економічної системи – від мікрорівня (підприємство, фірма) до макрорівня (економіка країни, світова економічна система), є необхідною умовою її ефективного функціонування. Конкурентоспроможність – це здатність суб’єкта економіки ефективно діяти проти конкурентів і протистояти конкурентам, тобто вести конкурентну боротьбу [1].
Машинобудуванню як фондоутворюючій галузі належить ключова роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках. Однак аналіз стану і тенденцій розвитку машинобудівного комплексу України, а також умов його функціонування свідчить про те, що в економіці країни все ще практично відсутні необхідні передумови для кардинальної зміни ситуації щодо міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Надзвичайно високим залишається рівень зношеності основних виробничих фондів машинобудування, енергоємність і матеріалоємність продукції і, в цілому, рівень витратності виробництва. На підприємствах машинобудівного комплексу залишається низькою рентабельність виробництва, високий рівень збиткових підприємств, незадовільна структура і дефіцит обігових коштів. Практично повна відсутність централізованого фінансування, суттєве перевищення вартості кредитів над рівнем рентабельності виробництва в машинобудуванні, потреби промисловості України в інвестиціях і можливості фінансово-кредитної системи країни визначають несприятливий характер інвестиційного клімату в державі .
Аналіз статистики зовнішньоекономічної діяльності підприємств машинобудівного комплексу України свідчить про незначний рівень експорту продукції машинобудування. В структурі промислового експорту продовжують домінувати товари первинної переробки сировинних галузей. Це підтверджує висновок щодо вкрай низького потенціалу вітчизняних машинобудівних підприємств у підвищенні конкурентоспроможності продукції. Не дивлячись на тенденції зростання машинобудівного виробництва (у машинобудуванні об'єми виробництва в 2008 році в порівнянні з 2007 роком збільшилися на 28,6%), а також зростання обсягів експорту машинобудівної продукції (на 44,1%), більшість машинобудівних підприємств України характеризуються низьким рівнем.
Аналіз сучасної динаміки експорту машинобудівної продукції свідчить про те, що найбільш динамічним сектором машинобудівної продукції України в останні роки є галузь важкого транспортного машинобудування. Традиційним ринком збуту продукції вітчизняного машинобудування є Росія, а також країни Балтії, і, значно меншою мірою, Туркменія, Грузія, Азербайджан та інші країни СНД.
Таким чином, для успішного входження машинобудування України в світогосподарську систему необхідні зусилля як на державному і галузевому рівнях (створення загальнодержавної служби аналізу і управління конкурентоспроможністю економіки і окремих галузей, національна програма підвищення конкурентоспроможності, удосконалення системи оподаткування, ціноутворення, фінансово-кредитної політики), так і на рівні машинобудівних підприємств (розробка систем управління конкурентоспроможністю, розробка ефективних конкурентних стратегій, розвиток коопераційних зв’язків з провідними зарубіжними підприємствами – лідерами в галузі, – з метою освоєння нових ринків збуту машинобудівної продукції, підвищення ефективності використання внутрішньогосподарських резервів і маркетингу).
Науково-технічний прогрес на залізничному транспорті як спосіб підвищення
конкурентоспроможності галузі на міжнародному рівні
Рудюк І.В., УС-51м
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
В цілях подальшого вдосконалення конкурентоспроможності і підвищення ефективності роботи залізничного транспорту на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу рекомендуються деякі основні напрями науково-технічного прогресу на залізничному транспорті.
Для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку міжнародних перевезень, безперешкодного пропуску вагонопотоків через митні залізничні переходи потрібно вважати пріоритетними наступні напрями діяльності залізниць: вдосконалення транспортного права в області міжнародних перевезень і мінімізацію фінансових втрат доріг від простою вагонів на митних станціях; вдосконалення планування перевезень вантажів в міжнародному сполученні на основі впровадження АС; вдосконалення технології митного контролю і оформлення документів на основі вживання сучасних технічних засобів; реалізація проекту електронного обміну даними при міжнародних перевезеннях; модернізація перевантажувальної і складської інфраструктури та контейнерних терміналів; впровадження автоматизованих систем комерційного огляду поїздів і вагонів; розробка спільно із залізничними адміністраціями суміжних держав прогнозних моделей вантажопотоків і регіональних схем розвитку залізничної інфраструктури (Балтійський регіон) на далеко строкову перспективу, погоджений технічний розвиток пограничних залізничних переходів і підходів до них на основі регіональних генеральних схем.
Розширення торгівлі між країнами вимагає посилення уваги до міжнародних транспортних коридорів, які проходять по території держав-учасниць СНД, Латвії, Литви, Естонії. Сукупність цих коридорів утворює транспортний міст між державами Європи та Азії. Для залучення додаткових вантажопотоків на мережу залізниць рекомендується проведення погодженої транспортної політики по формуванню і розвитку інфраструктури МТК, створення привабливих умов їх функціонування, що забезпечують необхідну конкурентоспроможність в порівнянні з альтернативним морськими маршрутами.
В організації перевезень вантажів в контейнерах, перш за все в міжнародному сполученні, необхідно передбачати широке впровадження технології перевезень контейнерів прямими прискореними поїздами. Для цього доцільно в пограничних і стикових зонах декількох видів транспорту (залізниця – море, залізниця – автомобільний транспорт та ін.) створення крупних контейнерних логістичних терміналів, в яких буде забезпечений підбір поїздових комплектів контейнерів прямого призначення. На основі вдосконалення структури управління контейнерними перевезеннями в умовах розвитку АСУ по номерному контролю за просуванням і дислокацією контейнерів і вагонів доцільно перейти на нові двосторонні форми взаємного використання контейнерів і вагонів для їх перевезення. При цьому також мають бути переглянуті умови взаєморозрахунків, що враховують результати і перспективи намічених структурних реформ на різних залізницях .
В цілях збереження технічної і технологічної єдності залізниць держав-учасниць СНД, Латвії, Литви, Естонії необхідно продовжити в рамках Ради із залізничного транспорту роботу з підготовки міжурядової угоди, що визначає загальні вимоги до вмісту і технічної експлуатації залізниць на основі положень діючих засадничих нормативних документів, що забезпечить конкурентоспроможність цих залізниць.
Одним з важливих напрямів підвищення рівня і якості пасажирських перевезень, економічній ефективності і конкурентоспроможності залізничного транспорту є збільшення швидкості руху пасажирських поїздів, введення швидкісного і високошвидкісного руху. Розробка і реалізація заходів за рішенням цього завдання дозволить забезпечити поліпшення транспортних зв'язків, створити для пасажирів привабливіші умови за рахунок скорочення часу в дорозі, підвищення комфортності [1].
Необхідною умовою підвищення швидкостей руху на спільних маршрутах, що пролягають в межах залізниць двох або декількох держав, є синхронізація за часом здійснення проектів швидкісного руху. Для цього рекомендується розробити найближчим часом єдину програму розвитку швидкісного і створення високошвидкісного залізничного транспорту колії 1520 мм. Розробку програми доцільно запропонувати Російській академії транспорту (головна організація) спільно із залізничними адміністраціями, відповідними науковими і проектними організаціями зацікавлених держав. Важлива роль в стратегії розвитку пасажирського комплексу повинна відводитися інформатизації на базі систем «Експресс–3» і АСУ ПП в Україні з впровадженням передових технологічних процесів, що забезпечують поліпшення якості обслуговування пасажирів, збереження лідируючих позицій і підвищення ефективності роботи пасажирського комплексу за рахунок зниження експлуатаційних витрат, залучення додаткових прибутків і вдосконалення оперативних методів управління .