Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Реформування аграрно-промислового комплексу – кроки До підвіщення конкурентоспроможності України
(на прикладі науково-технічного співробітництва з компанією SNC-Lavalin)
Нефьодова А.Є., студентка групи УС-81 ФММ,
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,
Процеси європейської інтеграції досить відчутно впливають на розвиток української промисловості та аграрного сектора: завершення інтеграції у Європі веде к зниженню частки експорту українських товарів на ринки країн ЄС та приходу в Україну крупних транснаціональних компаній, які мають передові технології та політичну підтримку урядів власних країн. Для уникнення негативних наслідків цих процесів необхідно забезпечити економічну незалежність країни, диверсифікувати джерела отримання сировини та пального, експорт та імпорт, проводити політику поміркованого, але твердого протекціонізму. Країні вкрай необхідні структурні зміни у промисловості та аграрному секторі пов`язані з технічним переобладнанням підприємств, впровадженням нових економічних і високоякісних технологій, форм організації виробництва. Це потребує великих капіталовкладень, що в умовах світової фінансової кризи стає дуже великою проблемою. Необхідно оптимізувати схеми фінансування перспективних проектів: це може бути залучення іноземних інвесторів, залучення міжнародних фінансових ресурсів у рамках урядових та міжнародних програм співробітництва; розробка та впровадження системи венчурного інвестування.
Підвищенню рівня експортного потенціалу України сприятиме розробка та впровадження інноваційних проектів, які поєднають ведучі світові науково-виробничі компанії, виробництва та банківські інституції, а також будуть мати державну підтримку.
В якості приклада такої комплексної стратегічної співпраці розглянемо науково-технічне співробітництво нашої країни з провідною інжиніринговою компанією SNC-LAVALIN INC (Канада). SNC-LAVALIN є одній з лідируючих інженерних груп в світі (у цьому році стала другою після Mitsubishi (Японія), обігнав Siemens (Німеччині). Компанії, що входять до групи Snc-Lavalin, в даний час мають представництва в 34 і здійснюють діяльність в 100 країнах світу в таких ключових галузях промисловості, як: нафтогазова, хімія і нафтохімія, гірничодобувна і металургійна, водний сектор, фармацевтика, інфраструктури і будівлі, енергетика, транспорт, охорона довкілля, оборона і телекомунікації. Саме її вибрала Росія для участі в проектах в рамках будівництва олімпійських інфраструктурних об'єктів в Сочі (Росія).
В Україні співпраця з компанією SNC-LAVALIN INC розвертається в декількох напрямах:
- Паливо–енергетичний сектор: вживання передових технологій в технічному переоснащенні енергогенеруючих потужностей тих, що діють і будівництво нових; модернізація газотранспортної системи України; інтеграція об'єднаних енергетичних систем України в об'єднані енергетичні системи ЄС; створення інфраструктури терміналу по прийняттю, зберіганню і передачі зрідженого газу (LNG) за участю японської корпорації Mitsubishi, і турецького холдингу Calik Enerji, видобуток нафти і газу в акваторіях Азовського та Чорного морів.
- Сільське господарство: угода про надання Експортним агентством EDC (Канада) інвестицій на суму 600 млн. доларів під госгарантії (постанови Кабміну України №772 і №773 від 17.08.09 р.) — на реалізацію двох інвестиційних проектів по впровадженню ресурсозберігаючих технологій прийому і зберігання зерна на невеликих елеваторах потужністю близько 10 тис. тонн та заготовок, зберігання і переробки молока. Виконавцем проектів є компанії Snc-lavalin International Inc. і West International West International Ltd (Канада).
- Медицина: угода про надання інвестицій на суму 400 млн. доларів під госгарантії (постанови Кабміну України №818 від 05.08.09 р.) — на проектування і будівництво фельдшерсько-акушерських пунктів і сільських амбулаторій, а також оснащення їх медичним та іншим устаткуванням. Виконавцем проектів є компанії Snc-lavalin International Inc.
- Участь в конкурсах приватизації з планами подальшої модернізації: Одеського припортового заводу (Snc-lavalin брала участь в будівництві); ВАТ «Укртелеком».
Література:
- Чала Н. Д. Інноваційний шлях розвитку експортного сектора промисловості в умовах трансформації економіки // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: Н. Д. Чала, Зб. наук. пр.: Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – ч. 2. – с. 183–187.
- Міністерство палива та енергетики 2009: [Електронний ресурс] – Режим доступа: ссылка скрыта
- НАК «Украгролізинг» 2009: [Електронний ресурс] – Режим доступа: :ссылка скрыта
НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
Очеретяна В.В. студентка
НТУУ «КПІ» ФММ
Федеративна Республіка Німеччина однією з перших країн Заходу визнала незалежну Україну (26 грудня 1991 р.) Дипломатичні ж відносини між Україною і ФРН встановлені 17 січня 1992 р.
Важливою складовою двосторонніх відносин, як відомо, є контакти на вищому рівні. Тому з 1998 р. у практику увійшли щорічні консультації на вищому рівні під головуванням Президента України та Федерального канцлера Німеччини (на той час відповідно Л. Кучми та Г.Шредера).
Договірно-правова база українсько-німецького співробітництва складається зі Спільної декларації про основи відносин між Україною та ФРН від 9 червня 1993 р., яка є базовим політичним документом, Угоди про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій (набула чинності 29 червня 1996 р.), Договору про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки (набув чинності 5 листопада 1993 р.), Угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (набула чинності 4 жовтня 1996 р.) та понад двох десятків інших угод, що регулюють практичну співпрацю в різних галузях економіки.
Сьогодні ФРН займає одне з провідних місць у системі зовнішньоекономічних зв'язків України і є другим, після Росії, торговельним партнером. На Німеччину припадає 6% загального товарообігу України та близько третини у торгівлі з країнами ЄС. Товарооборот між країнами продовжує зростати, але спостерігається певний дисбаланс: обсяги експорту з Німеччини в Україну зростають більше ніж з України в Німеччину. Основними статтями українського експорту є одяг (понад 30%), чорні та кольорові метали (28%), феросплави, хімічні елементи для використання в електроніці, імпорту - машини та обладнання (22%), засоби наземного транспорту та електричні машини (13%), лікарські препарати, телефонні й телеграфні апарати, передавачі для радіотелефонного зв’язку, радіомовлення та телебачення. З структури товарообороту можна побачити, що Україна експортує в Німеччину в більшій мірі товари сировинної групи, які не є високотехнологічними товарами, натомість сама купує середньо та високотехнологічні товари. Проаналізувавши структуру зовнішньої торгівлі в розрізі груп , наведених на Держкомстаті та за рівнем промислової переробки дещо не відповідає сучасним потребам дослідження тенденцій розвитку світової торгівлі, особливо в контексті активізації інноваційного сектору.
Особливої уваги заслуговує підсилення інвестиційної економічної співпраці в умовах інтеграції України в ЄС, двостороння співпраця з Німеччиною в галузях енергозбереження та енергоефективності, спільні проекти у реформуванні системи ЖКГ в Україні тощо. Важливим кроком є налагодження співпраці між українськими та німецькими підприємствами енергетичного сектору, адже Німеччина, як відомо, майже не має власних джерел енергоносіїв і тому вже багато років в країні працюють над зниженням рівня споживання енергії й розвитком відновлюваних джерел енергії, тому німецький досвід може бути успішно застосовуватись на українських підприємствах. Значну користь приносить започаткована Федеральним урядом Німеччини у 1994 р. програма консультативно-технічної допомоги "Трансформ", спрямована на підтримку процесу реформ в Україні. За цей час було здійснено майже 150 проектів на суму 68 млн. марок. Проекти німецької технічної допомоги сконцентровані у Києві, Полтавській та Запорізькій областях, останнім часом вони були поширені на Черкаську та Львівську області.
Нині в Україні працює близько 1200 суб’єктів з німецьким капіталом, як наслідок німецький капітал відіграє важливу роль у прискоренні модернізації українських основних фондів, що сприяє в свою чергу нарощуванню експортного потенціалу України. Створення в Україні сучасних виробництв є одним із стратегічних етапів розвитку, тому впровадження практичного діалогу між українськими та німецькими підприємствами дозволить реалізувати організацію загальних проектів державного значення , впровадити сучасні новітні технології, особливо в тих галузях, які є провідними в економіці України. Також слід зауважити, що німецький капітал в основному має підвищену зацікавленість в сировинних галузях економіки, адже з 6 млрд. інвестицій близько 40% становлять інвестиції в сільське господарство. Україна стає все більш привабливішою як для вкладання капіталу, так і для розміщення виробничих потужностей. Це пояснюється вигідним географічним положенням та відносно низькою вартістю робочої сили в порівнянні з іншими країнами ЄС.
Аналізуючи торговельно-економічні відносини між Україною та Німеччиною слід відзначити достатньо високу активність партнерської співпраці. Проте не слід забувати, що основною проблемою у взаємодії України та Німеччини є сировинна направленість України, яка не може слугувати основою подальшої ефективної співпраці.