Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Міжнародна передача технології як фактор підвищення конкурентоспроможності України
Міжнародний лізинг як фактор підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу україни
Подобный материал:
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   141

Міжнародна передача технології як фактор підвищення конкурентоспроможності України


Петришина О. А.

НТУУ «КПІ»


Науково-технічна революція стала однією з визначальних факторів який зумовив економічний розвиток та трансформацію світової економіки. Під її впливом відбуваються глибокі зміни в структурі сучасного виробництва, еволюція міжнародного поділу праці, формування нових моделей економічного розвитку.

Останнє десятиріччя засвідчує, що економічне зростання залежить в значній мірі від здатності країни вчасно адаптуватися до технологічних зрушень, освоювати нову технічно- і наукомістку продукцію, яка створюється із застосуванням найновіших технологій.

Вітчизняна промисловість характеризується загальним та досить суттєвим технологічним відставанням від світового рівня, невідповідністю структури промислового виробництва параметрам, характерним для економік розвинутих індустріальних країн.

Саме тому одним з основних завдань, що постає перед Україною є переведення національного господарства на більш інтенсивний шлях розвитку і підвищення його ефективності за допомогою інтеграції в систему міжнародного поділу праці. Важливим інструментом рішення цього завдання може стати, за прикладом інших країн, активізація діяльності у сфері міжнародного руху технологій і зокрема залучення іноземних інвестицій для отримання новітніх технологій, нарощування об'ємів експорту інформаційно місткої продукції оброблювальної промисловості, а також економічно виправданого імпортозаміщення.

Міжнародна передача технології — це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень.

Технологія передається способами, які можна поділити на некомерційні і комерційні.

Способи некомерційної передачі технологій: надання науково-технічної інформації; стажування спеціалістів; спільні фундаментальні науково-технічні розробки.

Некомерційні способи, як правило, передують комерційним способам передачі технології та спрямовані на широкомасштабний пошук місць впровадження технології.

Способи комерційної передачі технології залежать від складності їх реалізації. Виділяють три групи: власне передача технології; спільне розроблення і використання технології; промислове кооперування та спільне підприємництво.

Найбільш поширеними способи комерціалізації технологій в Україні є: купівля-продаж уречевлених технологій, нових технологічних процесів; патентно-ліцензійна торгівля правами на використання об’єктів промислової власності; створення зацікавленими партнерами спільних підприємств; прямі іноземні інвестиції у вигляді технологічного обладнання; експортно-імпортні операції з устаткуванням, високотехнологічними товарами та послугами.

Процес міжнародної передачі технологій в Україні включає такі етапи:

1) відбір і придбання технології;

2) адаптація та освоєння придбаної технології;

3) розвиток місцевих можливостей удосконалення технології з урахуванням особливостей національної економіки .

Cлід зазначити, що в міжнародному трансфері технологій Україна має значний потенціал, який характеризується значною чисельністю наукових установ та високим рівнем освіти науковців. Разом з тим, її фактичне місце на світовому ринку науково-технічних досягнень незначне. Це зумовлено низьким ступенем участі як в експорті високих технологій, в першу чергу, через низьку результативність діяльності національної інноваційної сфери, так і в імпорті. Україна виробляє значно меншу частку наукомісткої продукції на світовому ринку, ніж її частка в світовому науково-технічному потенціалі [2].

Наша держава не змогла зайняти належне місце в процесах міжнародного трансферу технологій, що зумовлено також недоліками вітчизняного законодавства щодо визначення та захисту права інтелектуальної власності учасників інноваційного процесу.

Причиною відставання є не тільки недосконалість регулятивної бази і фінансових механізмів, а також відсутність практичного досвіду ведення інноваційної діяльності на рівні підприємницьких структур в умовах глобалізаційних викликів.

Залучення сучасних іноземних технологій в поєднанні з традиційними потужностями та ресурсами, людським і науково-технічним потенціалом здатні підвищити загальну конкурентоспроможність України. А також можуть стати важливим і перспективним механізмом економічної стабілізації держави.


МІЖНАРОДНИЙ ЛІЗИНГ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ


Перкіна М.Ю., гр.УС-51м

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»


Для здійснення структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує інвестицій. За розрахунками Міністерства економіки, обсяг інвестицій необхідно потроїти, але інвестиційна активність стримується високими відсотками комерційних банків і несприятливим інвестиційним кліматом в Україні. До того ж кризові явища спричинили гострі проблеми інвестування підприємств в наслідок припинення видачі кредитів комерційними банками України. Сьогодні в промисловості приблизно 57% машин і устаткування експлуатується понад десять років, що вкрай багато для підтримки конкурентоздатності економіки й потребує здійснення рішучих дій. [1]

Ефективним виходом з такого становища, добре апробованим на Заході, — є лізинг — форма промислового інвестування, що дозволяє надавати додаткові гарантії інвесторам у порівнянні з традиційним кредитуванням. Переваги лізингу в порівнянні з іншими засобами інвестування складаються в тому, що підприємствам даються не кошти, контроль за обґрунтованою витратою яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва, необхідні для відновлення і розширення виробництва. Саме тому обрана тема є надзвичайно актуальною та викликана розвитком лізингових операцій в Україні й інтеграції вітчизняного лізингу у світову фінансову систему.

На сучасному етапі розвитку лізингових відносин проблеми організації та регулювання лізингу привертають увагу багатьох фахівців, про що свідчить значна кількість наукових публікацій, присвячених цій темі. Проте деякі аспекти названого питання ще залишаються малодослідженими, зокрема проблема міжнародного лізингу. Для України міжнародний лізинг важливий як один з інвестиційних каналів, засіб придбання й збуту продукції, за допомогою якого Україна могла б налагодити виробництво якісних конкурентоспроможних не тільки на внутрішньому ринку товарів. Завдяки цьому наша країна змогла б зайняти належне місце у міжнародному поділі праці, встановити партнерські відносини з іншими країнами.

Використання міжнародного лізингу як методу залучення інвестицій в економіку України є особливо корисним в сучасних умовах дефіциту капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств, відсутності необхідної державної підтримки, недостатнього обсягу прямих іноземних інвестицій, обмеженого доступу до довгострокових кредитних ресурсів. Таким чином, лізинг може стати дієвим чинником стимулювання притоку інвестицій в основний капітал та економічного зростання України.

Рівень розвиненості лізингових відносин, як правило, є своєрідним показником розвиненості всієї економіки країни. В Україні питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництво складає менше 1,5%, у той час як у країнах, що успішно розвиваються, цей показник досягає 25—30% і більше.

Незважаючи на те, що в Україні лізинг знаходиться на початковому етапі свого розвитку, досвід країн Заходу, особливо країн Центральної Європи, свідчить про значний потенціал розвитку цієї діяльності у нашій країні. Цей же досвід демонструє, що економічні інтереси не обмежуються лише великими міжнародними компаніями, а поширюються і на чис­ленні малі та середні підприємства.

Світовий ринок лізингових послуг можна визначити як такий, що динамічно розвивається. За останні майже двадцять років простежується стійка динаміка зростання обсягів лізингових операцій в усіх регіонах світу. За період 1990 – 2008 років річний обсяг лізингових угод в ціло­му у світі зріс більше, ніж у три рази, — з 173,4 млрд. дол. США до 579,1 млрд. дол. У 2006 — 2008 роки найвищі темпи зростання обсягів лізингу відмічаються в Польщі — 30%, в Росії — 77%, в Угорщині — 54%. Показники співвідношення річних обсягів лізингових операцій та валового внутрішнього продукту в країнах з розвинутою економікою складають від 2 до 5%. В останні роки особливо високі темпи розвитку лізингу демонструють країни Східної Європи. [2]

У той же час темпи зростання та розвитку лізингу в Україні значно відстають від країн світу. І не зважаючи на те, що в цілому ситуація починає покращуватися, потенціал у використанні даної форми інвестування є значними. Особливо враховуючи занепад кредитних операцій та в цілому проблем у грошово-кредитній сфері, що виникли в наслідок кризових явищ в Україні та світі. Саме лізинг може стати формою інвестування, що замінить необхідність кредитних коштів для підприємств та відкриє для них значні перспективи розвитку в Україні.

Дослідження міжнародної практики лізингу й тенденцій його світового розвитку доводить, що лізинг є ефективним інвестиційним механіз­мом і важливим елементом державної економічної та інвестиційно- інноваційної політики.
  1. Мозговий О. М. Міжнародні фінанси / О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т.В. Мусієць: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
  2. Annual Report LEASEUROPE // leaseurope.org – 2008