Geum.ru

Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материалаДокументы

Содержание


Список літератури
Дослідження впливу психологічної статі на мотивацію досягнення особистості
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

Список літератури


  1. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Питер, 2001. – 320с.
  2. Женщина начальник . Ростов – на – Дону: Издательство «Феникс»,1996. 512с.
  3. Моулл «Управление карьерой в России», Проблемы теории практики управления, 1996 г. № 6, 117-120 с.
  4. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник – Київ: Центр Навчальної літератури, 2005. – 624с.
  5. Психологія управління в бізнесі: навчальний посібник для підготовки бакалаврів усіх форм навчання . Видання друге, доповнене , перероблене / Е.Ф. Іпатов, К.М. левківський, В. В. Павловський. – Харків, Кииїв, НМЦВО., 2003. – 320с.
  6. Хорни К. Женская психология: Пер. С англ. – СПб.: ВЕИЛА,, 1993. – 222 с.
  7. Щекін Г.В. Практична психологія менеджменту. Як робити кар'єру. Як будувати організацію: науково-практичний посібник – К: Україна, 1994. – 399с.



Дослідження впливу психологічної статі на мотивацію досягнення особистості


Смирнова О.П (м. Київ)

Поліщук Л.А.

Для вивчення психологічних та соціологічних проблем будь-якого суспільства важливе значення мають міжособистісні взаємодії людей різної статі. До недавнього часу питання про гендерні особливості чоловіків та жінок у вітчизняній психології було не досить вивченим, але останнім часом помітно зросла увага до гендерної проблематики та намітилися тенденції щодо її інтенсивного вивчення. Особливості гендерної психології приваблювали багатьох дослідників людської природи. Практично немає жодної з відомих теорій особистості, які б не розглядали закономірності та причинне джерело чоловічої та жіночої психології. Поняття «гендеру» як соціально-психологічної статі людини визначалося двома видами детермінант, а саме: соціальними та особистісними. Соціальні розглядалися як сукупність соціальних очікувань до гендерних ролей, норм та стереотипів, тоді як особистісні представляли собою уявлення людини про те, ким вона є [ 1. С. 46-47].

Історія еволюційного розвитку людини виробила багато моделей та зразків поведінки особистості. Інформацію про них людина починає отримувати змалку, насамперед через переживання своєї відповідності гендерним ролям, які поєднані в сукупність суспільних норм і стереотипів поведінки, притаманних представникам відповідної статі.

Ще за античних часів мислителі давнини намагалися відповісти на питання щодо виявлення рівності здібностей чоловіків та жінок у різних видах діяльності. В епоху Відродження ідеї стосовно рівності здібностей чоловіків та жінок висловлювали англійський гуманіст, письменник і державний діяч Томас Мор (1478-1535рр.) та італійський філософ і політичний діяч Томмазо Кампанелла (1568-1639 рр.) [1. С. 12-14 ].

Під новим кутом зору на питання гендерної психології зосередили свій погляд французький філософ та письменник Жан-Жак Руссо (1712-1778 рр.), німецький філософ і вчений Імануїл Кант (1724-1804 рр), англійська письменниця М.Уолстоункрафт (1759-1797рр.), французький мислитель Франсуа Марі Шарль Фурьє (1772-1837 рр.), німецький романтик Фрідріх Шлегель (1772-1829 рр.), німецький філософ Артур Шопенгауер (1788-1860 рр.) [ 1. С. 12-14; 7. С. 53-67].

Їх теоретичні підходи до гендерної проблематики звертали увагу на поєднання подібності та розбіжності статей, їх уявлення про різні норми поведінки у суспільному житті для чоловіків та жінок. Пізніше, з розвитком гендерної психології як науки, постало питання щодо визначення причинного джерела, яке є підгрунтям розбіжностей між чоловічою та жіночою статтю.

Виникнення різноманітної кількості теоретичних концепцій з цього приводу, згодом надали поштовх спробам пояснити цю причинність з позицій біологічних та соціокультурних підходів ( В.А Геодакян, Е.Іглі, А.Фейнгольд, Р.Баумейстер, К.Соммер та інші) [ 1. С. 46-54; 2. С 196-203].

Не менш цікавим та важливим є питання про розуміння природи діяльності особистості, а звідси, можливості пояснити вчинки людини, передбачити її взаємодію у спільних видах діяльності. Пізнання закономірностей виникнення мотиваційних процесів, причин їх змін має як наукове, так і практичне значення. Самій людині ці знання дають змогу ефективніше розпоряджатися власним життям, адекватно сприймати навколишнє середовище, планувати майбутнє, спираючись на свої істині потреби та мотиви [4. С. 8-10; 5. С. 189-192]. За різними життєвими обставинами однакові дії можуть мати різні мотиви, і навпаки, однаковий мотив може бути реалізованим у різних діях. В мотивації діяльності людини є певні загально-характерні закономірності, що виявляють себе в різних способах реагування її на елементи зовнішньої та внутрішньої сфери життєдіяльності.

В процесі активного спілкування людей, досягнення ними взаєморозуміння, прагнення з’ясувати причини поведінки як своєї, так і іншої людини, завжди існує, те що називається мотивом вчинку – спонукою, яка призводить до здійснення вчинкової дії. Це може проявитися в діях особистості щодо зміни роботи, професії, початку навчання або його припинення, створення сім’ї або її руйнування тощо. Ці дії пов’язуються з метою, яку людина ставила перед собою: змінити спосіб життя, досягти успіху в професії чи подолати власні недоліки. Спрямовує причинну активність людини, підштовхує її до дії не кожна мета, а лише та, яка викликає сильну внутрішню потребу до дії. Таким чином відбувається процес формування спонуки, що протягом певного відрізку життя направляє думки та вчинки людини [ 3. С. 121; 6. С.15-20].

Наявність великої кількості літературних джерел як зарубіжних, так і вітчизняних, що висвітлюють розуміння проблеми мотивації, та існування близько 50 теорій із зазначеної проблематики, дає багато важливої інформації для усвідомлення та розуміння тих чи інших чинників, що спрямовують особистість до відповідного виду діяльності [4. С. 10] . Саме вони впливають на виникнення у людини спонукань, сприяють прийняттю відповідних рішень та забезпечують прояв активності особистості. Цій проблематиці приділяли увагу в своїх роботах такі вчені, як Б.Г Ананьєв, В.Г Асєєв, В.К Вілюнас, Є.П Ільїн, О.М Леонтьєв, А.Маслоу, Д.Макклелланд, Х.Хекхаузен, П.М Якобсон, С.Л Рубінштейн, В.С Мерлін та інші. В українській психологічній науці вивчення проблеми мотивації порівняно з світовими теоретичними підходами та концепціями має відносно молодий вік. Але відмінною її рисою є звернення в працях українських психологів до подвійного характеру мотивації, а саме: особистісного та суспільно-особистісного ( Г.С Костюк, С.Д Максименко, Т.С Кудріна, С.С Занюк та інші) [5. С. 188].

Така кількість точок зору та теоретичних концепцій щодо погляду на природу цього психологічного явища дає змогу зробити висновки, що проблема мотивації до кінця не вивчена. В науці це питання залишається й досі відкритим та неоднозначним як з точки зору тлумачення понять, так і пояснення першопричин виникнення та здійснення механізму формування мотиваційної сфери особистості. Існуючі сучасні теоретичні підходи та концепції на даному етапі розвитку науки відрізняються своїми теоретичними та термінологічними аспектами [8. С. 57-65]. Таким чином, науковий інтерес до проблематики мотивації і за сучасних часів не згасає, а у поєднанні з гендерним питанням є досить цікавим та перспективним як з наукової, так і з практичної сторони. Дослідження взаємозв’язку психологічної статі та мотивації особистості є актуальним, оскільки обумовлене існуванням в масовій та професійній свідомості думки щодо різного ставлення до мотивації досягнення у чоловіків та жінок. Зазвичай вважається, що вищою вона є у чоловіків. Ми поставили за мету ствердити або заперечити цю думку шляхом вивчення мотивації досягнення у студентів у гендерному вимірі.

Ми припустили, що у студентів, які мають «маскулінну» психологічну стать мотивація досягнення є вищою, ніж у студентів з «фемінною» психологічною статтю. Базою для проведення емпіричного дослідження був вибраний вищий навчальний заклад - Національний університет ім. Т.Г Шевченка. У дослідженні брали участь студенти другого курсу механіко-математичного факультету в загальній кількості 60 респондентів. Із них кількість студентів-чоловіків та студентів-жінок складала по 30 осіб. Для перевірки гіпотези щодо встановлення взаємозв’язку між психологічною статтю студентської молоді та рівнем мотивації досягнення використовувався наступний методологічний інструментарій:
  • тест-опитувальник по визначенню мотивації досягнення А. Мехрабіана (модифікація М.Ш Магамед-Емінова);
  • методика по визначенню психологічної статі Сандри Бем.

Тест-опитувальник А.Мехрабіана зазвичай використовується для дослідницьких цілей при проведенні діагностики мотивації досягнення та вимірює її результативну тенденцію [3. С. 130-139; 5. С. 364-369 ]. В пунктах тесту враховані індивідуальні відмінності людей, що мають мотиваційну тенденцію прагнення успіху та уникнення невдач, розглядаються аспекти рівня притягання, емоційної реакції на успіх та невдачу, розбіжності в орієнтуванні на майбутнє та чинник «залежності» - «незалежності» в міжособистісних стосунках. Тест має дві форми, а саме чоловічу (форма А) та жіночу (форма Б) [3. С. 132 ]. Перед початком тестування досліджуваним надавалася відповідна інформація щодо характеру тестування та можливості розширити свої знання про самого себе. Для того, щоб відповісти на кожне з тверджень, досліджувані повинні були застосувати наступну шкалу:

«+3» – повністю згоден;

«+2»–згоден;

«+1» - скоріше згоден, ніж не згоден;

«0» – нейтральна;

«-1» – скоріше не згоден, ніж згоден;

«-2» – не згоден.

Проведення інтерпретування результатів дослідження здійснювалося на основі підрахунків сумарного балу. Це дозволило встановити, яка мотиваційна тенденція переважає. У випадках, коли сумарне значення знаходилося у межах від 165 до 210 можна зробити висновки про наявність у досліджуваного мотивації досягнення. І навпаки, якщо сумарне значення знаходилося в межах від 76 до 164, можна говорити про домінування мотивації на уникнення невдач

[ 3. С. 137-139].

Методика визначення психологічної статі Сандри Бем дозволяє з’ясувати ступінь «маскулінності», «фемінності» та «андрогинності» особистості. Вона складається з переліку відповідних стверджень, на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» чи «ні», певним чином оцінивши наявність або відсутність у себе перелічених якостей. Інтерпретація результатів проводиться за 5 категоріями, що визначаються відповідним значенням індексу «IS», а саме:
  • IS менше «-2,025» - яскраво виражена мускулінність;
  • IS менше «-1» - маскулінність;
  • IS від «-1» до «+1» – андрогинність;
  • IS більше «+1» - фемінність;
  • IS більше «+2,025» - яскраво виражена фемінність [1.С. 403-405 ].

Отримані за допомогою методики Сандри Бем результати дослідження дозволяють стверджувати, що серед представників студентської молоді домінуючим є «андрогинний тип» психологічної статі. Відсоткове співвідношення «андрогинного типу» психологічної статі серед досліджуваних складає у студентів-чоловіків – 86,7%, а у студентів-жінок -73,3%. Цей факт загалом узгоджується з вибором майбутньої професійної діяльності та її вимогами до студентів механіко-математичного факультету (програмісти, наукові співробітники, викладачі відповідних дисциплін у вищих навчальних закладах).

Використання наступної методики, а саме тесту-опитуавльника А.Мехрабіана, дозволило визначити мотиваційну тенденцію, яка переважає у сучасної студентської молоді. З’ясувалося, що з загальної кількості опитуваних особистості, що спрямовані на мотивацію досягнення складають 10%, тоді як переважна кількість опитуваних має мотиваційну тенденцію на уникнення невдач, це становить 90% від загальної кількості досліджуваних.

Відповідно до отриманих даних за допомогою методологічного інструментарію та в процесі з’ясування можливої залежності мотиваційної тенденції досягнення від психологічної статі встановлено, що взаємозв’язок між мотивацією досягнення та «маскулінним типом» психологічної статі у представників студентської молоді відсутній. Оскільки більшість досліджуваної групи складають студенти, чий тип психологічної статі відноситься до «андрогинного», а це, насамперед, особистості, що мають однаково розвинуті якості, притаманні як представникам чоловічої, так і жіночої статі, то подальша перевірка математичної гіпотези емпіричного дослідження здійснювалася за допомогою коефіцієнтів «Юла Q», критерія контингенції «Ф» та критерія «».

Після проведення статистичних розрахунків за допомогою вищезазначених критеріїв встановлено, що гіпотеза нашого дослідження, що полягає у припущені щодо переваги мотивації досягнення у студентів «маскулінного типу» психологічної статі не підтвердилася, а тому можна зробити висновок щодо відсутності залежності мотиваційної тенденції, спрямованої на досягнення, від психологічної статі особистості.

За сучасного ритму життя, коли чоловіки і жінки доволі часто перебувають у досить напружено-інтенсивних умовах життєдіяльності, традиційні погляди на питання щодо виявлення у чоловіків «маскулінності», а відповідно у жінок «фемінності» потребують відповідних змін. Тому, не випадковим є той факт, що проведене емпіричне дослідження встановило досить високий відсоток наявності серед досліджуваних особистостей «андрогинного типу». В умовах сучасного життя високий рівень як «маскулінних» рис характеру, так і «фемінних», в одній особистості незалежно від її біологічної статі є досить необхідним, що, насамперед, дозволяє мати високі адаптивні якості, передбачає наявність різноманітного арсеналу гендерно-рольової поведінки особистості та її гнучкість.

Аналіз теоретичних джерел щодо питань мотивації, гендерної проблематики та отримані результати емпіричного дослідження дозволяють надати деякий рекомендаційний матеріал відносно цих питань. По-перше, виходячи з того, що формування майбутньої особистості починається насамперед у сім’ї, батькам, що мають дітей або планують їх мати необхідно звертати увагу на формування в процесі виховання дитини мотиваційної тенденції на досягнення. Необхідною умовою формування мотивації досягнення є надання дитині (відповідно до її віку) завданнь, які поступово ускладнюються. При цьому особливу увагу слід приділяти наданню позитивного підкріплення в разі виконання умов завдання та встановленню певного часового інтервалу для відпочинку дитини, виходячи з її темпераментних особливостей.

По-друге, виходячи з того, що представники студентської молоді є вже певним чином сформовані особистості, то їм варто прагнути самостійно формувати в собі усвідомлене ставлення щодо необхідності розвитку мотивації досягнення. Крім того, результати проведеного дослідження можуть бути корисними для вчителів загальноосвітніх шкіл та викладачів вищих навчальних закладів в частині індивідуалізації педагогічного процесу, адекватного вимогам часу, а саме: врахування особистісних якостей учнівської та студентської молоді при розв’занні завдань різної складності.

Підводячи підсумок, можна сказати, що розвиток мотивації не є лінійним процесом, а тому в реальному житті він може мати як позитивні, так і негативні тенденції. Особистість, що має досить зріло розвинену мотиваційну сферу, відрізняється своєю багатогранністю та різноманітністю прояву цілей, інтересів, переконань, прагнень тощо. І, навпаки, недостатньо розвинена мотиваційна сфера особистості виявляється у нестійкості, неусвідомленості своїх спонук, відсутності потягу до саморозвитку та самореалізації і, як наслідок, втратою базових ціннісних орієнтирів [8. С. 45-50].

Можливо, майбутні дослідження проблематики мотивації та розвиток гендерної психології зможуть надати практичні рекомендації стосовно питання зменшення негативних тенденцій розвитку мотивації особистості та збільшення позитивних.