Geum.ru

Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материалаДокументы

Содержание


Список літератури
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Список літератури


  1. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М., Психология малой группы: Теоретический и прикладной аспекты. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991.- 152с.
  2. Омаров A.M. Руководитель: Размышления о стиле управления. - М.:Политиздат, 1984. -255 с.
  3. Рубахин В.Ф., Филлипов А.В. Психологические аспекты управления. -М: “Знание”, 1976. - 64 с.
  4. Слиньков В.Н. Управление персоналом (Практические рекомендации). – К.: Алерта, 2004. 240 с.



УДК 159.9.072

Психологічні особливості, що обумовлюють успішність керівництва жінки

Ханенко І. І.

(м.Харків)

„...для того, чтобы руководить,

нужно быть личностью…” [2]

Умови сьогодення гостро ставлять перед науковцями питання щодо вивчення психологічних особливостей жінки – керівника. Адже незважаючи на сучасну розвиненість світу і до цих пір існує думка відносно неможливості жінки бути гарним керівником. Та слід зазначити, що в сучасному житті успішність управління визначається психологічними характеристиками, що притаманні керівнику. Однак, перш ніж переходити до аналізу психологічних якостей керівника з’ясуємо, що розуміють під терміном „керівник”.

Керівник – це індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі. Для керівника й системи керівництва вихідним є визначення цілей спільної діяльності, які фіксують бажаний напрямок розвитку організації, тобто задають образ того кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу. Вважається, що саме визначення таких цілей, структурування діяльності стосунків під час виконання завдань спільноти, здійснення впливу на персонал становить сенс і сутність керівництва [4].

Під терміном керівництво у психології управління, як правило розуміють процес соціально-психологічного впливу, коли індивід чи колективний суб’єкт управління з певним наміром впливає на інших людей з метою структурувати дії та взаємини в групі чи організації [3].

До основних функцій керівника належить:

- планова функція (вона полягає у визначенні можливих шляхів досягнення цілей та оцінці засобів реалізації існуючих альтернатив);

- виробнича функція (вона полягає в оперативному регулюванні роботи виборних підрозділів для виконання плану);

- організаційна функція (вона полягає в забезпеченні зв’язків підприємства з зовнішнім середовищем, розподіляє завдання і ресурси між підрозділами);

- функція керування кадрами (вона полягає в організації добору і навчання кадрів, мотивації до ефективної роботи та оптимальному використанню ресурсів);

- функція контролю (вона полягає в оцінці інформації, необхідної для виявлення і вирішення проблем раніше, ніж вони стануть надто серйозними. Керівник повинен вчасно виявити тенденції до і робити певні висновки);

- виховна функція (вона потребує від керівника створення в організації творчої атмосфери, закріплення позитивних якостей співробітників і усунення негативних) [7].

Слід також розмежовувати поняття керівник та лідер. Лідер за визначенням Р. Коричевського, це – член групи, наділений найбільшим ціннісним потенціалом, котрий забезпечує йому провідний вплив у групі. Лідер спонтанно висувається на роль неофіційного керівника за умов специфічної, достатньо значущої ситуації з тим щоб забезпечити організацію спільної діяльності й досягнути поставленої мети [7].

Ідеальним співвідношенням для організації є поєднання в одній особі формального керівника та лідера. Якщо ж це різні особи то у колективі можуть виникати конфліктів, що буде тягнути за собою погіршення результатів діяльності.

Спираючись на вище викладене, можна виділити основні риси особистості жінки – керівника, що обумовлюють ефективність керівництва. До них відносяться:

- позитивна самооцінка (Для того, щоб швидко приймати рішення та керувати підлеглими необхідно бути впевненою у собі. Адже, така особа буде більше викликати довіру у підлеглих.);

- емоційна врівноваженість (Вона повинна контролювати свої емоційні прояви та використовувати методи розрядки. Оскільки керівництво досить часто супроводжується напругою, то зазначене допоможе підвищити стійкість до стресу.);

- здатність до творчого вирішення завдань (Необхідно постійно працювати над розвитком своїх інтелектуальних здібностей. Їх покращення підвищить здатність керівника бачити елементи новизни, творчості у діяльності інших підлеглих, підтримувати їх починання.);

- уміння впливати на підлеглих (Вона повинна на високому рівні володіти засобами психологічного впливу.);

- заповзятливість (Керівництво саме по собі повинно приносити в основному приємні враження, особа повинна отримувати задоволення від того що вона робить);

- надійність і відповідальність (Керівник повинен викликати довіру у підлеглих та осіб, що спільно працюють з організацією.);

- незалежність (Ця риса характеру забезпечує успіх при прийнятті відповідальних рішень. Керівник Повинен мати свою точку зору на проблеми, що виникають, своє професійне і людське бачення.);

- лабільність (Вона повинна швидко пристосовуватися до обставин, та переключатися з однієї справи на іншу.);

- товариськість (керівник повинен вміти підтримувати стосунки з оточуючими.)

Зазначені особливості, що сприяють ефективності керівництва повинні належати керівникам обох статей. Поєднання цих „типово чоловічих ” та „типово жіночих” рис характеру науковці назвали андрогенним спектром поведінки особистості. Термін „андрогінний” складається із двох слів греческого походження: „andros”, що можна перевести як чоловічі чесноти, і „genos” – що означає жіночі чесноти. У перекладі на сучасну мову „чесноти” – це соціально – людські якості.[4]

Серед андрогенного спектру поведінки жінки можна перш за все виділити наступне: інтуїцію, здатність співчувати, сітчасте мислення, кооперативність, уміння прогнозувати поведінку інших людей, контактність, схильність будувати довгострокові плани, умінні контролювати свої і чужі думки та уміння вчасно зупинитися.

Отже на основі вище викладеного можна зробити висновок, що:

1. Керівник – це індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі. Воно завжди засновується на презумпції влади та повноважень.

2. Розрізняють формальне (керівник) та не формальне управління (лідер).

3. Сьогоднішні умови життя диктують необхідність многогранності жінки - керівника, котра в залежності від ситуації може керувати збалансовано: раціонально, творче та інтуїтивно.

4. Успішна жінка-керівник повинна бути інтелектуально й фізично активною, цілеспрямованою, упевненою в собі, самостійною у прийнятті рішень, інтуїтивно відчувати настрой інших, готова до ризику, гідно реагувати на критику, зауваження й навіть образу. Ділові якості, уміння досягати результатів, володіння методами керування, рівень інтелекту властиві повинні бути притаманні будь-якому керуючому незалежно від статі.