Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П
| Вид материала | Документы |
- Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова, 2302.11kb.
- Комитета Совета Федерации по местному самоуправлению Степан Киричук. 1 Задание на лето, 84.73kb.
- Колесникова Минск Новое знание 2002 250 с. Экономическое образование Статистика;[Текст], 48.59kb.
- И. М. Смирнова при изучении геометрии в 10-11 классах на базовом уровне Издательство, 132.16kb.
- Рене декарт и его трактат, 13.42kb.
- Особенности психического развития детей, воспитывающихся вне семьи е. О. Смирнова,, 34.28kb.
- Эксклюзивное интервью 1news az с сотрудником одесского отделения Национального института, 30.62kb.
- И. М. Смирнова // Математика в шк. 1997. Пробл и суждения, 3265.5kb.
- Косово: боротьба за незалежність продовжується, 80.85kb.
- Online-семинар «Налоговые проверки в 2011 году. Как защитить свои права» Дата: 20 июля, 25.29kb.
Таблиця 2.
Прояви характерних ознак типів особистості
| Сенсорики | Інтуїтиви |
| Довіряють тому, що надійне та конкретне | Довіряють натхненню та грі розуму |
| Схвалюють нові ідеї, тільки у тих випадках, якщо вони мають практичне застосування | Схвалюють нові ідеї тільки тому, що вони нові |
| Цінують реалізм та здоровий глузд | Цінують уяву та нововведення |
| Люблять удосконалювати досягнуту майстерність | Люблять оволодівати новими професіями; коли досягають певного рівня майстерності, втрачають інтерес до справи |
| Схильні до точності та ясності у висловах; дають детальні описи | Схильні до загальних виразів, фігуральної мови; користуються метафорами й аналогіями |
| Викладають інформацію поступово, крок за кроком | Викладають інформацію стрибками, ходять по колу |
| Орієнтовані на теперішнє | Орієнтовані на майбутнє |
Як бачимо, орієнтація на певний тип інформації (яка потрібна людині для прийняття рішень), може бути підставою для диференціації управлінців щодо характеру управління (тактичне – стратегічне) та рівнів управлінської діяльності (вищий, середній та нижчий).
Переходячи безпосередньо до розгляду ознак типу особистості щодо прийняття рішень (раціональність – ірраціональність) звернемо увагу на їх зв’язок і обумовленість інформаційними характеристиками.
(Р) Раціональність / Ірраціональність (Ц)
Ця ознака типу особистості стосується того, яким чином ми приймаємо рішення та робимо висновки. Як існують два різних способи взаємодії з оточуючим світом і сприйняття інформації, так існують і два різних способи прийняття рішень: раціональний та ірраціональний.
У контексті теорії типу особистості поняття "раціональність" означає неупереджене, об'єктивне прийняття рішення, а "ірраціональність" – прийняття рішення, виходячи з особистих, суб'єктивних схильностей (уподобань) або цінностей. Слово "ірраціональний" у даному випадку означає, що людина приймає рішення, керуючись тим, що вважаєте важливим для себе й оточуючих.
Раціонали, як правило, приймають рішення, керуючись логікою. Вони цінують свою здатність до об'єктивного аналізу, приходять до рішення після того, як проаналізують і зважать усі факти, навіть якщо можуть зробити невтішні для себе висновки. Ірраціонали приймають рішення в залежності від того, наскільки проблема здається їм важливою або як вони самі розуміють, що добре, а що погано. Вони вважають важливою здатність поставити себе на місце іншої людини, співчувати, співпереживати.
Тут різниця в пріоритетах раціоналів та ірраціоналів очевидна.
Таблиця 3
Прояви характерних ознак типів особистості
| Раціонали | Ірраціонали |
| Роблять крок назад, вирішують проблеми за допомогою об'єктивного аналізу | Роблять крок вперед; дивляться, як їх дії вплинуть на інших людей |
| Цінують логіку, справедливість і чесність; вимагають однаково від усього і всіх | Цінують співчуття та гармонію у стосунках; вважають, що з правил можливо робити винятки |
| Відразу бачать недоліки та схильні критикувати їх | Намагаються не ображати інших, з готовністю виражають своє схвалення, підтримку |
| Можуть справляти враження безсердечних, жорстоких і байдужих людей | Можуть справляти враження занадто емоційних, бездумних і слабких людей |
| Вважають, що правда важливіша від такту | Вважають, що правда і такт важливі однаково |
| Вважають, що можна керуватися почуттями тільки тоді, коли вони логічні | Вважають, що почуття цінні самі по собі, незалежно від того, мають вони сенс чи ні |
| Рушійна сила їх вчинків – досягти конкретних успішних результатів | Рушійна сила їх вчинків – бажання отримати схвалення |
Як бачимо, характер прийняття рішень також надає підстави для диференціації управлінців, при чому саме за ознаками, що є об’єктом нашого дослідження. Вочевидь, знову таки, це вибір між стратегічним та оперативним управлінням, та між рівнями управлінців.
(Т) Статика / Динаміка (Д)
Ця ознака типу особистості описує наші переваги між життям в організованому світі (чи відразу ми приймаємо рішення) і більш вільним способом життя (якщо ми спочатку приймаємо інформацію до відому).
Таблиця 4.
Прояви характерних ознак типів особистості
| Статики | Динаміки |
| Віддають перевагу однозначному рішенню | Віддають перевагу залишати за собою свободу вибору |
| Володіють "етикою праці": спочатку праця, потім розваги (якщо залишається час) | Володіють "етикою відпочинку": спочатку розваги, потім праця (якщо залишається час) |
| Ставлять перед собою мету та прагнуть досягти її у визначений строк | Змінюють свою мету по мірі отримання нової інформації |
| Віддають перевагу заздалегідь розраховувати можливі наслідки (знати, що на них чекає) | Віддають перевагу пристосуванню до нових обставин |
| Зорієнтовані на кінцевий результат (головне для них – закінчити роботу) | Зорієнтовані на процес (головне – як виконується робота) |
| Отримують задоволення, коли робота закінчена | Отримують задоволення, коли починають роботу |
| Ставляться до часу як до обмежувального фактору | Ставляться до часу та строків як до широкого поняття |
З погляду завдань нашого дослідження тип управлінця-статика виглядає більш відповідним щодо прийняття управлінських рішень, більш надійним та послідовним щодо забезпечення контролю за виконанням рішень, він швидко реагує на появу проблеми і не затягує з прийняттям рішень щодо її розв’язання. Отже – це надійні, послідовні, стабільні щодо реалізації всіх станів прийняття і виконання рішень управлінці. Вони стабілізують управлінську ситуацію, зорганізовують оточуючий управлінський простір. Зрозуміло, що всі позитивні риси цього типу управлінця найкраще проявляються у стабільній соціально-економічній ситуації діяльності об’єкта управління.
Альтернативний тип управлінця-динаміка – на перший погляд програє в порівнянні з управлінцем-статиком щодо стабільності та організаційної упорядкованості управлінського простору. Разом з тим, незаперечною його перевагою є здатність до управлінця в динамічних, нестабільних, ризикових умовах діяльності об’єкта управління. Швидка і гнучка управлінська реакція на швидкоплинні проблеми вимагає саме управлінця-динаміка.
І, нарешті, переходимо до розгляду типу особистості, який на перший погляд має віддалене відношення як до інформаційної діяльності, так і до прийняття рішень. Йтиметься про типи екстраверт-інтроверт.
Більш уважний погляд та порівняння з „набором” управлінських ролей за Мінцбергом (див. Табл. 1.) спонукає нас уважніше придивитись до групи „міжособистісних ролей”: „головний керівник”, „лідер”, „з’єднувальна ланка”, характерною, і, на наш погляд, визначальною рисою яких є комунікативний характер їх управлінської діяльності. З цих позицій звернемось до типологічних характеристик управлінців за ознакою „екстраверт-інтроверт”.
(Е) Екстраверсія / Інтроверсія (І)
Ця ознака типу особистості змальовує те, чому саме такій взаємодії з навколишнім світом ми надаємо перевагу та куди спрямовуємо свою енергію. Карл Юнг увів поняття "екстраверсія" та "інтроверсія" для того, щоб визначати з їхньою допомогою наше ставлення до зовнішнього та внутрішнього світу. Кожен із нас від народження схильний орієнтуватися або на зовнішній світ, або на світ своїх внутрішніх почуттів, хоч усі ми живемо та діємо як у тому, так і в іншому. Якщо ми діємо у світі, який має у нас перевагу над іншими, ми заряджаємось енергією; діяти у протилежному світі нам важче та складніше. Так, тих, хто надає перевагу взаємодії із зовнішнім світом, прийнято називати екстравертами. Тих, хто більше схильний до внутрішнього світу, – інтровертами.
Таблиця 5.
Прояви характерних ознак типів особистості
| Екстраверти | Інтроверти |
| Заряджаються енергією в оточенні інших людей. | Заряджаються енергією наодинці. |
| Люблять бути в центрі уваги | Уникають бути в центрі уваги |
| Спочатку діють, потім думають | Спочатку думають, потім діють |
| Схильні мислити уголос | Схильні думати "про себе" |
| Більш відкриті для оточуючих, з готовністю розповідають про себе | Більш замкнені, віддають перевагу розповіді про себе небагатьом обраним |
| Більше говорять, ніж слухають | Більше слухають, ніж говорять |
| Бурхливо виражають свої емоції | Тримають свої емоції при собі |
| Швидкі на відповідь, люблять швидкий темп | Не поспішають із відповіддю |
| Мають перевагу до широти перед глибиною | Мають перевагу до глибини перед широтою |
Як витікає з описаних характеристик, тип управлінця-екстраверта найбільш підходить до виконання ролей „головний керівник” та „лідер”. В той час як управлінець-інтроверт в більшій мірі може бути придатним для виконання ролі „з’єднувальна ланка”.
Таким чином, нами виявлена і доведена залежність між змістом діяльності основних управлінських ролей за Мінцбергом і соціальними технологіями адаптивно-розвиваючої концепції самоменеджменту Лукашевича, яка дозволяє, на наш погляд, виявляти природну схильність (придатність) управлінців до виконання управлінських ролей, і, в першу чергу, інформаційних та пов’язаних з прийняттям управлінських рішень.
Отже, теоретична модель управлінця певної інформаційної культури має ґрунтуватись на рольовій моделі управлінської діяльності Г.Мінцберга, диференційованій відповідно поділу праці менеджерів, та концепції визначення та оцінки особистісно-професійного потенціалу управлінця щодо інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень, у відповідності із адаптивно-розвиваючою концепцією самоменеджменту М. Лукашевича.