Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материала

Документы

Содержание Кофтину слід записати у "галузь досягнень" "людина-предмет". ПРИКЛАД ПІДСУМКОВОГО ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ДОСЯГНЕНЬ УЧНЯ І ПРОГНОЗУ (див. вище графу “%” у бланку досягнень). Методика багатовимірного аналізу досягнень оптанта психологом, профорієнтатором або самостійно: зрізовий варіант Роль сімейного та суспільного виховання у виборі професій психолого-педагогічного спрямування Якості спрямованості особистості Психологічна підтримка безробітних на основі знань я-концепції особистості Тісно пов’язані між собою показник життя та цілі в житті Cильний прямий зв‘язок існує в показниках цінності – орієнтація в часі Сильний прямий зв‘язок мають потреба в пізнанні – сфера досягнень

Подобный материал:

• Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова, 2302.11kb.
• Комитета Совета Федерации по местному самоуправлению Степан Киричук. 1 Задание на лето, 84.73kb.
• Колесникова Минск Новое знание 2002 250 с. Экономическое образование Статистика;[Текст], 48.59kb.
• И. М. Смирнова при изучении геометрии в 10-11 классах на базовом уровне Издательство, 132.16kb.
• Рене декарт и его трактат, 13.42kb.
• Особенности психического развития детей, воспитывающихся вне семьи е. О. Смирнова,, 34.28kb.
• Эксклюзивное интервью 1news az с сотрудником одесского отделения Национального института, 30.62kb.
• И. М. Смирнова // Математика в шк. 1997. Пробл и суждения, 3265.5kb.
• Косово: боротьба за незалежність продовжується, 80.85kb.
• Online-семинар «Налоговые проверки в 2011 году. Как защитить свои права» Дата: 20 июля, 25.29kb.

Кофтину слід записати у "галузь досягнень" "людина-предмет".

"Рівень виконання" характеризує ініціативність дівчини (вона сама поставила за мету зв'язати кофтину), але зробила це за зразком (з модного журналу).

"Форма дії": в'язання вимагає перш за все точної, гарної моторно-рухової координації пальців рук та спостереження.

За кожен рік "Бланк досягнень учня" підшивається до особової справи школяра, а копія видається самій дитині. В кінці року заповнюється підсумкова графа, а під час вибору профільних класів, або професійних навчальних закладів (після випуску зі школи) всі підсумкові графи підсумовуються і робиться профорієнтаційний прогноз.

ПРИКЛАД ПІДСУМКОВОГО ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ДОСЯГНЕНЬ УЧНЯ І ПРОГНОЗУ (див. вище графу “%” у бланку досягнень).

Припустимо, що випускник має за всі роки навчання такий відсотковий розподіл стійкості захоплення: "початок захоплення" автосправою був найраннішим (20%), тривав найдовше (10%) і має найкращі перспективи продовження після школи (70%).

Складність і якість автодосягнень юнака вказує на високу складність (50%) і якість (60%) робіт як по ремонту автомобіля, так і по його водінню (призер у змаганнях картингістів). У домінуючих галузях провідним було захоплення автомобілями: "людина-техніка" (60%), потім – "людина-людина" (30%) і "людина-біосфера" (10%). Таким чином, напрям профілювання – технологічний профіль, галузь професійна – автотранспорт (зокрема, пасажирський).

Рівень опанування свідчить про високу ініціативність хлопця ("власна мета" – 60%) і певну творчу обдарованість (20%).

Домінуюча форма дії – моторно-рухова (40%), наочно-спостережлива (30%) і мовленнєво-розумова (30%).

Профорієнтаційний прогноз. Ураховуючи узагальнені вище особистісно-професіографічні показники досягнень учня, йому можна пропонувати вищу інженерну освіту у галузі автотранспорту. Враховуючи 30% досягнень у галузі "людина-людина" він може бути гарним керівником, учителем праці. Високий рівень ініціативності (60%) і творчі досягнення (20%) прогнозують певні здібності до наукового пошуку або винахідництва. Гармонійний розподіл форм дії свідчить також про вміння водія-експлуатаційника і авторемонтника (40%). Але припустимо найгірший варіант: випускник не отримав ні профільного навчання (бо байдужий директор про це не подбав), ні його досягненнями ніхто не поцікавився (бо не пощастило з байдужим або некомпетентним класним керівником). Яку спеціальність обрати, коли в атестаті однакові оцінки і немає яскраво вираженого професійного інтересу?

Тоді можна звернутися до шкільного психолога, профорієнтатора, які мають інший (“зрізовий”) варіант методики досягнень оптанта (людини, що обирає професію), або, скориставшись цим журналом, опанувати її самостійно.

МЕТОДИКА БАГАТОВИМІРНОГО АНАЛІЗУ ДОСЯГНЕНЬ ОПТАНТА ПСИХОЛОГОМ, ПРОФОРІЄНТАТОРОМ АБО САМОСТІЙНО: ЗРІЗОВИЙ ВАРІАНТ (за В.Ф.Моргуном).

Інструкція оптанту чи абітурієнту (випускнику школи чи дорослому, що обирає професію):

По-перше, пригадайте всі основні Ваші досягнення за своє життя.

По-друге, пронумеруйте їх у хронологічному порядку і впишіть у бланк досягнень (див. табл.1).

По-третє, проаналізуйте кожне досягнення згідно з параметрами 1-5 цього бланку.

По-четверте, підрахуйте кількість записів у кожному рядку і проставте суму під знаком “Уn” у графі “Всього”. Взявши суму записів за кожною з семи груп показників за 100%, підрахуйте вагу кожного показника у відсотках і запишіть відповідний відсоток під знаком “%” у графі “Всього”.

По-п’яте, самостійно чи за допомогою батьків, учителя, психолога, профконсультанта порівняйте свій профіль з вимогами тієї чи іншої професії, і Ви отримаєте перелік конкретних фахів, що відповідають Вашим професійним нахилам у першу, другу, третю... чергу.

Таким чином, зіткнувшись з ринком праці, ви будете впевнені в тому, що робота принесе Вам принаймні задоволення, а можливо й визнання, і хороший прибуток.

Розглянута методика починала свій шлях у 1992 році спільними зусиллями в масштабах 8-го класу з М.А.Білан у ЗНЗ № 14 м. Полтави, потім її активно підхопив і творчо удосконалив директор ЗНЗ № 5 м. Полтави В.В.Кловацький (В.Ф. Моргун [7]). Завдяки, зокрема, широкому впровадженню метода аналізу досягнень учнів директором школи М.П.Чубич Новоселівська дев’ятирічка Полтавського району перетворилася на одинадцятирічку, бо дає кожному випускнику на тільки атестат, але й кваліфіковані поради щодо професійного майбутнього (М.П. Чубич, В.Ф. Моргун, [12]). Виконана під керівництвом автора дипломна робота Ю.С.Мироненко [5] за допомогою керівника 9-Г класу ЗНЗ № 38 Н.Є.Нечипоренко (за підтримки директора Ю.Д. Говоруна) довела переваги цього методу порівняно з опитувальними методиками щодо прогностичності стосовно майбутнього вибору професії.

Отже, метод багатовимірного аналізу досягнень учня має не лише профорієнтаційний ефект. Він допомагає учням ліпше пізнати один одного, підвищує рівень навчальних досягнень, позбавляє шкідливих звичок й асоціальних форм поведінки, згуртовує зусилля дітей, батьків і вчителів у пошуках майбутньої професії за покликанням. Як бачимо, в наших скрутних умовах, коли школа не може дати спеціальності, коли школа не може обладнати "вільну майстерню", вона силами класного керівника, батьків та учнів повинна хоча б урахувати інтереси та досягнення дітей і дати їм кваліфікований психолого-педагогічний профорієнтаційний прогноз та бути справжніми радниками випускників під час вибору професії. Не просто радниками – лідерами серед них. Але й не більше, ніж радниками, бо вільний вибір професії робить сама молода людина. Зрізовий варіант методики може поповнити психодіагностичний арсенал профоріентаторів у службах зайнятості України.

Список літератури:

1. Волков И.П. Цель одна − дорог много. Проектирование процессов обучения. − М.: Просвещение, 1990. − 159 с.

2. Захаренко О.А., Мазурик С.М. Школа над Россю. − К.: Рад.школа, 1979. −154 с.

3. Колинько В.В. Методические рехомендации по профконсультации школьников: Консультативный тренинг. − Полтава, 1988. −168 с.

4. Методи психодіагностики підлітків / За ред. О.Д.Кравченко, В.Ф.Моргуна. −Полтава, 1995. −124 с.

5. Мироненко Ю.С. Психологічна діагностика професійних намірів як основа профільного навчання: Дипл. робота з психології. Наук. керівн. В.Ф.Моргун. – Полтава: ПДПУ ім. В.Г.Короленка, 2005. – 130 с. (На правах рукопису).

6. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування // Філософська і соціологічна думка. –1992. −№ 2. − С.27-40.

7. Моргун В.Ф. Методика багатовимірного аналізу досягнень учня з метою профілювання та профорієнтації. – Полтава, 1997. – 16 с.

8. Остапенко А.А., Скопин А.Ю. Пути реализации концепции профильного обучения в сельской школе // Постметодика. – 2003. − № 4. – С. 17-24.

9. Рибалка В.В. Психологія професійного самовизначення для здорових старшокласників. – К.: ІПППО АПН України, 2004. – 24 с.

10. Самодрин А.П. Профільне навчання в середній школі. – Кременчук: Вид. центр СГЕ, за участю РВЦ ПНТУ, 2004. –384 с.

11. Створення стартових умов свідомого життєвого самовизначення учнів: наслідки експериментальної роботи СЗШ № 17 м. Кременчука ім. М.Г.Неленя / За ред. І.В. Охріменка. – Полтава: ПОІППО, 2003. – 80 с.

12. Чубич М., Моргун В. Новоселівська школа на шляху до життя // Імідж сучасного педагога. – 2002. – № 6-7. – С. 66-70.

13. Шиян Н.І. Профільне навчання у школах сільської місцевості: теорія і пракика. – Полтава: АСМІ, 2004. – 442 с.


УДК 615.851 (082)

РОЛЬ СІМЕЙНОГО ТА СУСПІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ У ВИБОРІ ПРОФЕСІЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

Курганов К.В.

(м.Київ)

Для ефективної професійної діяльності у психолого-педагогічній сфері замало одного лише бажання молодої людини стати вчителем.

Успішність подальшої професійної діяльності залежить від наявності у юнаків та дівчат певних психологічних якостей, таких як: емпатія, комунікативні здібності, уміння формувати позитивні емоційні реакції, артистизм, почуття гумору, оперативність та творчість у вирішенні конфліктних ситуацій. Становлення цих якостей завдячує, окрім інших джерел, правильному вихованню зростаючої особистості у власній родині.

Для вивчення необхідних психологічних якостей особистості майбутнього фахівця розроблено оригінальний комплекс завдань, що може бути запропонований учням при виборі професії педагога.

Для перевірки готовності до праці учням пропонується розв’язати елементарні проблемні ситуації, які трапляються в професійній діяльності обраного профілю. Завдання підготовлені таким чином, що не потребують глибокої попередньої підготовки і є доступними для старшокласників та абітурієнтів, окрім того, використовуються і тестові методики.

Аналіз виконання цих завдань дозволяє оперативно визначити рівень готовності учня до педагогічної діяльності.

Визначено три рівні готовності:

1) високий - у тому випадку, коли учень продемонстрував при вирішенні завдань наявність всіх особистісних якостей, необхідних для успішної професійної діяльності та обізнаність щодо майбутньої професії;

2) середній рівень можна визнати за умови наявності деяких професійних якостей, але браку обізнаності в обраній професії;

3) незадовільний рівень – відсутність необхідних професійних якостей, що є свідченням невідповідності обраній професії.

Запропонована система завдань може також застосовуватись як показник засвоєння професійних знань на певних етапах навчання та для оцінки цих знань. Комплекс діагностичних завдань і аналіз їх розв’язання спрямовані на те, щоб допомогти шкільному психологу виявляти й розвивати необхідні професійні якості особистості учня в умовах профільного навчання. Комплекс завдань для майбутніх вчителів виявляє їх здатність до емпатії, наявність чи відсутність педагогічного такту, уміння розвивати дитячу уяву, формувати позитивні емоційні реакції та інші обов’язкові якості.

Завдання для учнів, які обрали професію педагога, спрямовані на з’ясування того, чи володіють вони комунікативними здібностями, достатнім творчим потенціалом при розв’язанні конфліктної ситуації. Ці завдання дозволяють з’ясувати наявність спеціальних знань, швидкість реакцій, ефективність обраного алгоритму дії тощо. Передбачається як кількісний аналіз відповідей, так і їх якісний розгляд.

Запропоновані завдання використовуються для вивчення педагогічної професії з метою визначення рівня знань і наявності необхідних психологічних якостей особистості майбутнього фахівця. Ці ж завдання та їх модифікації можуть бути використані також для порівняння ступенів оволодіння обраною професією за певний період часу (чверть, півріччя, рік).

Отже, розроблені завдання направлені як на виявлення якостей особистості, які вважаються необхідними для успішної професійної діяльності і не можуть компенсуватися навіть наявністю значних професійних знань, так і на визначення рівня цих знань як ситуативно, так і в динаміці протягом всього періоду професійного навчання.

Важливим завданням психолога в сучасних соціально-економічних умовах є надання психологічної допомоги молоді в подоланні й корекції певних рис та особливостей, що стають на заваді розвитку як особистості взагалі, так і її професійних орієнтацій зокрема. Серед причин появи певних дисгармоній може бути гальмування в особистісному зростанні, егоцентризм, конформність, екстравертованість, а також тяжкі психотравми, тривалі хвороби, часті деструктивні виходи з кризових ситуацій тощо. Зазначені та інші причини так чи інакше впливають на розвиток почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу “Я”, а також позначаються на самооцінці індивіда.

Експериментально, за допомогою низки психологічних методів (як відомих, так і оригінальних) встановлено зв’язок виникнення зазначених якостей і властивостей із стилем виховання у сім’ї, особливостями внутрішньосімейних стосунків, особистісними якостями батьків, а також їх ставленням до учителів, які навчали дитину у школі. Для декого з молодих людей, що стоять на порозі самовизначення, характерними, на жаль, є низька самоповага й надмірне критичне ставлення до себе, що нерідко поєднується з невротизмом, схильністю до депресії, аутоагресії. Невпевненість у власних професійних уподобаннях у поєднанні, наприклад, з ригідністю мислення можуть стати причиною того, що молода людина, обравши, скажімо, професію вчителя у школі, не буде здатною помітити переваги схожих професій, таких як викладач у вузі, вихователь дитячого садка, вчений, що може відвернути від дійсно правильного шляху до самореалізації.

Все це негативно впливає на процес самовизначення та самоствердження в обраній професії і на життєвому шляху взагалі. Такі прояви кризового стану особистості характерні для періоду професійного самовизначення, пов’язаного із вибором професії. У консультативній роботі з молодими людьми, що обирають професію вчителя, психологу у пригоді стануть методики вивчення рівня домагань, екстернальності-інтернальності, самооцінки; самоопис обстежуваних; методика дослідження комунікативних настанов, опитувальник професійної спрямованості тощо, а також психологічні тренінги, спрямовані на корекцію рис і якостей, не придатних для професії педагога, причини виникнення яких лежать, зокрема, у дитинстві, у сімейному вихованні.

Так, для значної частини батьків стає відкриттям, що окрім знань, навичок, умінь, їхня дитина послуговується цілим спектром емоційних образів та переживань, прагне співпереживання, страждає від емоційної відчуженості, нечутливості, холодності батьків. Останнє є свідченням більш загальної тенденції техногенного суспільства приділяти основну увагу розвитку інтелектуальних якостей дитини, недооцінюючи або нехтуючи розвитком емоційної сфери, що власне і забезпечує гармонійний розвиток особистості та виступає базою для розвитку пізнавальних здібностей, символічної функції й уяви, освоєння більш складних форм спілкування та видів діяльності, що так необхідно, зокрема, для успішної педагогічної діяльності.

Слід сказати й про сучасне суспільство взагалі, для якого характерним є таке явище, як апомія – морально–психологічний стан індивідуальної або суспільної свідомості, обумовлений протиріччям між проголошеними цілями і можливістю їх реалізації. Апомія виражається у відчуженні людини від суспільства, апатії, розчаруванні у житті, нехтуванні правовими нормами, законами і недовірі державі, як організації політичної влади в цілому. Стан соціокультурного середовища визначається також правовою культурою суспільства, яка характеризує рівень правосвідомості, формує емоційні реакції, пов’язані з правовою дійсністю, тобто обумовлює правову культуру особи, що характеризується позитивним ставленням її до права, достатнім знанням змісту його норм, вмінням їх додержуватися і користуватися ними, а також активною правомірною поведінкою в різних життєвих ситуаціях. Низький рівень правової культури породжує таке явище, як правовий нігілізм – крайній прояв правового невігластва, відкидання або ігнорування права, юридичних норм і загальноприйнятних правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій.

Після проголошення незалежності України явища апомії, правового нігілізму не зникли, а навпаки набули системного характеру. Змінились, хіба-що, передумови і причини зневажливого ставлення до закону. Як свідчать результати соціологічних досліджень, основні причини – падіння рівня життя людей, нестабільність і невисока якість нового законодавства, недосконалість судової системи та низький загальний рівень професіоналізму суддів, а також криза влади, помилки керівництва тощо (В.В. Головченко, В.С. Ковальський). Водночас реалізація задекларованих державою заяв про розбудову громадянського суспільства, як спільності вільних, рівноправних людей, що взаємодіють між собою як незалежні особистості, володіють власністю, вільно розпоряджаються результатом своєї праці, є носіями політичних прав і культури, вимагає ініціативи і активності від них самих. Така соціальна, політична, громадянська небайдужість і активність формуються в сім’ї та школі і є важливими якостями сучасного педагога. Вільна особистість, яка поважає закон і норми співжиття, яка зацікавлена у творчій вибудові свого життя, здатна передати свій досвід наступним поколінням.

Список літератури:

1. Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Початкова школа. – 1995. – № 4.

2. Личностно-ориентированное обучение: теории и технологии: Учеб. пособие / Н.Н.Никитина и др. – Ульяновск, 1998.


Спрямованість особистості як психологічний фактор професійного самовизначення.

Зелінська Я.Ц., (м.Київ)

Тищенко Л.Г (м.Київ)

Професійне самовизначення особистості є поетапним та багатовимірним процесом, який можна розглядати під різними кутами зору. По-перше, як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, що формується і які ця особистість повинна послідовно розв'язати протягом певного періоду часу. По-друге, як процес прийняття рішень , за допомогою яких особистість формує і оптимізує баланс своїх нахилів та уподобань, з одного боку, і вимог суспільного розподілу праці - з іншого. По-третє, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

У вітчизняній літературі найбільшим авторитетом з проблем професійного самовизначення в психології є Б.Федоришин, а у соціології – Є. Головаха, у Росії відповідно у психології є Є.Клімов, в соціології – В.Шубіна. Проблема самовизначення є головною у працях М.Гінзбурга, І.Ведіна, П.Тігера, Л.Мітіної та др. Також висвітлюються близькі до проблеми самовизначення особистості питання самоідентифікації (М.Пряжніков), самосвідомості (А.Деркач, В.Романов, М.Самоукін, Є.Сєлєзньова), самоствердження (П.Шавір), саморозвитку (Є.Єфімова), самоорганізації (А.Клименко), самотренування (І.Ладанов), самоменеджменту (М.Лукашевич, О.Лукашевич), самопрограмування, самоконструювання (С.Белозеров). Також сюди варто віднести питання опанування собою (В.Коваленко) і самостійності у вирішенні проблем профорієнтації (Я.Крушельницька).

Теорія соціалізації особистості висвітлюється в працях Т.Парсонса, Ж.Піаже, Н.Смелзера та інших. Досить інтенсивно проводилися дослідження у визначенні сутності даного процесу, джерел та рухомих сил психологічної соціалізації у професійній кар'єрі К. Альбухановою-Славською, С.Бєлічевою, І.Коном, В.Лавриненком, В.Додоновим та іншими.

Вагомим фактором процесу професійного самовизначення виступає спрямованість особистості, як сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості. Спрямованість особистості характеризується її інтересами, ідеалами, переконаннями, цінностями, які визначають вибір кар'єри. У серії кар'єрних рішень людини втілюється її професійна "Я-концепція". Часто відбувається неусвідомлена реалізація людиною своїх кар'єрних орієнтацій.

Професійна спрямованість особистості характеризується двома параметрами: якостями особистості й формами її прояву. Якості спрямованості особистості — це параметри, які дозволяють оцінювати прояв спрямованості особистості з різних сторін з метою одержання більше повної її характеристики.

Виділяють наступні характеристики спрямованості:

- рівень спрямованості, що характеризує суспільну значимість тієї або іншої спрямованості. Чим вище суспільна значимість професії, тим більше буде її вплив на прояв інтересу особистості до тієї або іншої професії;

- широта спрямованості характеризує діапазон інтересу до тієї або іншої сфери професійної діяльності. Цей інтерес може носити широкий характер, наприклад, до педагогічної діяльності взагалі, і вузьку, цілеспрямовану спрямованість на конкретний вид професійної діяльності.

Проведення профорієнтаційної роботи дозволяє конкретизувати професійну спрямованість особистості й у такий спосіб робити більш обґрунтованим вибір конкретної професії. У психології є три головні теоретичні підходи до проблеми професійної орієнтації.

Перший підхід виходить з ідеї стабільності практичного поєднання людини і професії, акцент робиться тут, з одного боку, на підборі людей, які найбільш підходять для тієї чи іншої роботи, а з другого – на підборі роботи, що найбільш відповідає індивідуальним рисам тієї чи іншої людини.

Другий підхід виходить із ідеї спрямованого формування здібностей, гадаючи, що у кожної людини можна так або інакше виробити потрібні якості. Обидва ці підходи можуть формулюватися по-різному, але їх спільний методологічний недолік у тому, що індивідуальність та трудова діяльність розглядаються як незалежні і протилежні одна одній величини, одна з яких обов'язково підпорядковує собі іншу.

Існує ще і третя можливість, яка витікає із прийнятого у вітчизняній психології принципу єдності свідомості та діяльності, а саме: орієнтація на формування індивідуального стилю діяльності. Ця концепція заснована на таких засадах, сформульованих Є.О.Клімовим:

1) визначається, що є стійкі, власне психологічні якості, які практично не піддаються вихованню і забезпечують успіх певної діяльності;

2) можливі різні за способами, але однакові за кінцевим ефектом продуктивності праці варіанти пристосування до умов професійної діяльності;

3) існують широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих здібностей за рахунок їх компенсації іншими здібностями або засобами праці;

4) формування здібностей необхідно вести з урахуванням індивідуальної своєрідності особистості, тобто внутрішніх умов розвитку, поряд з урахуванням зовнішніх умов (предметного та мікросоціального середовища).

У багатьох роботах вказується, що суттєвими факторами професійного самовизначення є вік, у якому здійснюється вибір професії, рівень поінформованості людини і рівень її домагань.

Професійне самовизначення проходить, як правило, декілька етапів. Перший етап - це дитяча гра, в ході якої дитина приймає на себе різні професійні ролі і "програє" окремі елементи пов'язаної з ними поведінки. На наступному етапі (підліткова фантазія) підліток бачить себе в мріях представником тієї чи іншої професії. Третій етап, що охоплює весь підлітковий і більшу частину юнацького віку, - попередній вибір професії. Сортування і оцінка різних видів діяльності проводяться спочатку з точки зору інтересів індивіда (я люблю грати на фортепіано - стану музикантом), пізніше з точки зору притаманних йому здібностей, і, на кінець, з точки зору системи цінностей. Всі три компоненти (інтереси, здібності, цінності) присутні на будь-якій стадії вибору. Однак більш узагальнені суспільні (розуміння соціальної сутності тієї чи іншої професії) та особисті (усвідомлення того, що індивід хоче для себе) цінності дозрівають і усвідомлюються пізніше, ніж інтереси і здібності, які формуються паралельно і взаємопов'язано.

Реальний вибір професії передбачає наявність інформації про світ професій в цілому, про можливості і вимоги кожної з них, а також про себе самого, свої здібності та інтереси.

Психологи, що займаються проблемами професійного самовизначення й профорієнтацією, встановили, що на професійне становлення особистості й формування професійних переваг людини великий вплив має така психофізіологічна якість, як співвідношення розвитку правої й лівої півкулі мозку. Відомо, що поділ функцій цих півкуль відбувається ще в ранньому дитинстві. При цьому ліва півкуля впливає на розумову діяльність людини, пов'язану з розвитком абстрактного й логічного мислення, а права — на емоційні процеси.

Крім того, на успішність освоєння професій у різних сферах професійної діяльності дуже важливий вплив здійснюють особливості інтелекту особистості. Інтелект це відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що окреслює індивідуальні відмінності людини, які визначають її пізнавальну сферу й характеризують, насамперед, такі особливості, як мислення, пам'ять, сприйняття, увагу, інтуїцію й ін.

Переважання правої або лівої півкулі мозку й особливості інтелекту особистості позначається на формуванні професійних переваг, і тому у психологічній практиці вироблена класифікація професій з урахуванням саме цих чинників.

На думку О.Бодальова, А.Деркача, Н.Кузьміна важливими факторами професійної спрямованості також є:

1. задатки, здібності, обдарованість, талант;

2. умови сімейного виховання і розвиток особистості в по-часткових, середніх та старших класах (допередстартовий період формування професіоналізму);

3. виховання, освіта, навчання в професійному учбовому закладі (передстартовий період професіоналізму);

4. саморух до вершин професіоналізму в самостійній діяльності на протязі професійного життя (старт, оптимум, фініш) .

Детермінація спрямованості особистості на професійне самовизначення відбувається в результаті взаємодії складних, часто суперечливих економічних та соціальних процесів. Внутрішні характеристики особистості, які виступають рушійними силами поведінки, багато в чому визначаються її мотивацією. Мотивація зайнятості є "рушійною силою економічної поведінки людини, що спонукає її до активної трудової діяльності", і розглядається "як система суб'єктивних (пов'язаних з механізмом свідомості людини) факторів, які регулюють процеси працевлаштування і звільнення, а також будь-які трудові переміщення", - пише К.О. Альбуханова-Славська [1]. З іншого боку, механізм мотивації є управлінським процесом, за допомогою якого в особистості формується така система мотивів зайнятості, яка забезпечує піднесення її економічної активності, конкурентоспроможності на ринку праці, розвитку трудової ініціативи і творчості.

Останнім часом для ситуації в Україні показовим є послаблення, якщо не майже повна втрата традиційних морально-етичних мотивацій до праці. Для значної частини незайнятих громадян, особливо молоді, наявність роботи є скоріш умовою існування, ніж самостійною цінністю. Отже, мотивація особистості безпосередньо пов'язана з формуванням такої системи цінностей, за якої повага до праці є стрижнем духовної сфери особистості, всього суспільства. У цьому зв'язку особливої уваги потребує розробка державних заходів, спрямованих на формування в громадян, насамперед у молоді, почуття гідності й честі, пов'язаної з працею, прагнення до добробуту через чесну працю, яка має стати ядром мотиваційного механізму.

Не менш важливим чинником професійного самовизначення особистості є така ознака, як задоволення роботою. Іріс і Баррет провели дослідження двох груп техніків [2]. Одну групу склали робітники, що мали задоволення від роботи, іншу - роботою не задоволені. Усі досліджувані заповнювали той самий тест, у якому їх просили оцінити важливість виконуваної ними роботи і відповісти на запитання, що стосувалися задоволення роботою та життям узагалі. Дослідження встановили, що саме задоволення роботою є необхідною складовою загального задоволення життям, а не навпаки. Ця закономірність найбільш чітко прослідковувалася у робітників, які вважали свою працю надзвичайно важливою.

Позитивні тенденції кар'єроорієнтованого розвитку особистості підвищують самооцінку, рівень мотивації індивіда і його відданість справі. Однією зі складових життєвого розвитку особистості є її професійний розвиток. Те, що раніше визначалося як професійний життєвий шлях, професійне самовизначення, професійна діяльність, тепер означає поняття професійної кар’єри особистості. Умови зростаючої конкуренції сучасного ринку праці підвищують роль індивідуального планування кар'єри. Простежується тонка межа між розвитком конкретної особистості як професіонала і соцальними інтересами.

Самовизначення - центральний механізм становлення особистісної зрілості, що полягає в усвідомленому виборі людиною свого місця в системі соціальних відносин. Поява потреби в самовизначенні свідчить про досягнення особистістю досить високого рівня розвитку, для якого характерне прагнення зайняти власну, досить незалежну позицію, в структурі інформаційних, ідеологічних, професійних, емоційних і інших зв'язків з іншими людьми.

Професійне самовизначення є найбільш значимим компонентом професійного розвитку особистості, а також критерієм одного з етапів цього тривалого і складного процесу. Завершується він тільки тоді, коли у людини сформується позитивне ставлення до себе, як суб'єкта професійної діяльності. Тому свідомий вибір професії виступає показником професійного самовизначення і переходу його на нову фазу професійного розвитку. Правильний вибір професії розкриває перед людиною шляхи до самовдосконалення, забезпечує всебічний розвиток особистості, сприяє здійсненню життєвих планів.

Список літератури:

1. 
   Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. - 336 с.
   
2. Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов. Хрестоматия. – СПб.: Питер, 2001.- 184 с.
   

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА БЕЗРОБІТНИХ НА ОСНОВІ ЗНАНЬ Я-КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Смирнова О. П. (м.Київ)

Мельник Л. В. (Житомирська обл.)

В умовах структурної перебудови економіки і пов’язаного з нею вивільнення значної кількості населення із сфери виробництва особливого значення набуває робота державної служби зайнятості, направлена на ефективний розподіл і перерозподіл трудових ресурсів, надання соціальної допомоги, організацію перепідготовки і перекваліфікації робочої сили за новими спеціальностями.

Втрата роботи це психотравмуюча подія для людини. Її негативні наслідки викликані не лише матеріальними, але й психологічними та соціально-психологічними чинниками. Якщо людина тривалий час є безробітною, вона стає розгубленою, тривожною, безініціативною, песимістичною. Нею оволодіває глибока апатія або ж підвищена роздратованість, вона виявляє агресивність до інших людей.

Сьогодні завдання працівників служби зайнятості, і перш за все працівників базових центрів зайнятості, допомогти безробітному розібратися у його внутрішньому світі: потребах, здібностях, можливостях, бажаннях з метою захисту психічного, соціального і духовного здоров’я клієнта як необхідної передумови його самоактуалізації на ринку праці.

Ця обставина актуалізує проблему вивчення внутрішнього світу і особливостей Я-концепції безробітного.

В науковій літературі як радянській, так і зарубіжній, відсутнє єдине трактування терміну Я-концепція. Як наукове поняття Я-концепція увійшла в ужиток спеціальної літератури порівняно недавно. Залишаючи за межами цієї статті історичний аналіз проблеми Я-концепції особистості, зауважимо, що Я-концепція визначає не просто те, що собою являє індивід, а те, що він про себе думає і як бачить свої теперішні можливості і можливості розвитку в майбутньому. Я-концепція – це уявлення про себе як об’єкт самоспостереження і самооцінки [1].

Я-концепція особистості безробітного відіграє потрійну роль:

• сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості;
  
• визначає характер і особливості інтерпретації інформації, що надходить ззовні;
  
• слугує джерелом саморегуляції поведінки людини, завдяки якій більш успішно відбувається пошук роботи й зміна професії [3].
  

Ми спробували шляхом емпіричного дослідження проаналізувати вплив особистісного Я на пошук роботи та вплив втрати роботи на формування негативної Я - концепції безробітного.

Для діагностики безробітних було використано три методики:

• Методику визначення рівня суб`єктивного контролю Дж.Роттера у варіанті Є.Ф.Бажина, Є.А. Голинкіної, А.М.Еткінда;
  
• Тест визначення рівня самоактуалізації особистості (САМОАЛ) Е.Шострома;
  
• Тест “Смисложиттєві орієнтації” (СЖО) Д.О.Леонтьєва.
  

Висновки за цими тестами були отримані за допомогою методів математичної статистики.

В дослідженні Я-концепції брали участь 27осіб, які зареєстровані та отримали статус безробітного у Ємільчинському районному центрі зайнятості Житомирської області. В результаті дослідження були отримані дані за 24 параметрами для 27 осіб.

Всі особи досліджуваної групи розподілялись на частини : 2 частини за статтю ( 14 жінок та 13 чоловіків); 3 частини - за характером освіти ( 11 осіб з вищою освітою, 16 осіб – з середньою, професійно-технічною та базовою вищою); 2 частини - за віком (10 осіб віком до 30 років та 17 осіб віком більше 30 років); 2 частини - за терміном перебування в статусі безробітного ( 12 осіб менше 10 місяців перебували на обліку в центрі зайнятості, 15 - рік і більше).

За результатами дослідження встановлено гендерну відмінність показника цінностей. У нашій вибірці показник цінностей у чоловіків більший, ніж у жінок (відповідно 59,6 та 57,1). Поясненням цьому може бути те, що чоловіки більше прагнуть до досконалості, націлені на визнання, заняття більш високої посади, прагнуть зробити кар’єру. Вони виявляють орієнтацію на гарних і вірних друзів, здоров’я, діяльнісне життя. Провідною характеристикою свідомості чоловіків є спрямованість у майбутнє. Для жінок характерним є бажання знайти спокійну роботу, займатися домашнім господарством, виховувати дітей. І лише невеликий відсоток цієї категорії прагнуть до кар’єри, визнання, самоактуалізації на рівні з чоловіками.

Аналогічним чином ми встановили значно вищий показник сфери досягнень у осіб старшого віку у порівнянні з особами молодшого віку (відповідно 5,6 та 4,4). У людей, молодших 30 років, сферу досягнень визначають пошук самого себе, супутника життя, який супроводжується самовипробовуванням у різних видах діяльності. Ті ж, кому за 30 років, будують світ у теперішньому часі, звільняючись від ілюзій, відмовляючись від нездійсненних мрій і жорстких самообмежень. Максимальні плани, котрі були характерними для молодого віку, наближаються до реальності. Зріла людина визнає в іншій неповторність, цінність і поводить себе у відповідності з таким визначенням. Відчувши у собі дещо унікальне, вона знову повертається до іншого, і бачить його ще більш значущим, безмежним, самооцінним. Це може слугувати поясненням наявності у них значно вищого показника досягнень.

Аналіз груп з різним рівнем освіти виявив значно нижчий показник автономності в осіб з вищою освітою (3,7проти 4,3 в осіб без вищої освіти). Автономність, на думку більшості гуманістичних психологів, є головним критерієм психічного здоров’я особистості, її цілісності і повноти. Це поняття тяжіє до таких рис особистості як життєвість, самопідтримка у Ф.Перлза, направленість зсередини у Д. Рисмена, зрілість у К.Роджерса. Самоактуалізуюча особистість автономна, незалежна і вільна, однак це не означає відчуження і самотності. В термінах Е.Фромма автономність – це позитивна “свобода для” на відміну від негативної “свободи від”. Досягнення позитивної свободи вимагає від людей спонтанної активності в житті. У нашому випадку люди з вищою освітою вже самовизначились. У своєму розвитку вони вже пройшли від залежності, від ставлення, оцінок, очікувань інших до самостійності, незалежності, індивідуальності. Здобувши освіту, вони здобули певні знання і вміння, тепер намагаються присвятити себе обраній справі. Люди, які не мають вищої освіти, або взагалі після школи, зустрічаються з проблемою щодо застосування своїх знань. Вони відчувають обмеженість. Саме тому у цих людей показник автономності вищий, бо шлях до справжньої суб’єктності у створенні себе і свого життєвого шляху має єдиний напрямок, який полягає у здобутті справжньої автономії і свободи.

При порівнянні значень для осіб з терміном безробіття до 10 місяців і більше значимих різниць показників за вказаними параметрами не встановлено.

Тісно пов’язані між собою показник життя та цілі в житті ( на перетині цих факторів стоїть число 0.91). Це - показник наявності або відсутності в житті оптанта цілей на майбутнє, які надають життю осмисленості, направленості і часової перспективи. Якщо за шкалою „цілі в житті” показники низькі, навіть при високому рівні загального показника життя, це означає, що людина живе сьогоднішнім або вчорашнім днем, оскільки перед нею не стоятиме ціль, вона ні до чого не буде прагнути . Високі бали за даною шкалою будуть характеризувати не тільки ціленаправлену людину, але й “прожектера”, плани якого не мають реальної опори в теперішньому часі і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію.

Усе соціальне буття людини спрямоване на цілі, які знаходяться у більш – менш віддаленому майбутньому. Аналізуючи нашу вибірку, можна сказати, що оптанти мають високі та середні загальні показники життя. За шкалою „цілі” майже в 30% мають низькі показники, і це переважно у людей віком до 30 років. Молоді люди зневіряються в своїх силах, відчувають свою непотрібність. Явище безробіття вносить негативні корективи у Я- концепцію молодих людей.

Cильний прямий зв‘язок існує в показниках цінності – орієнтація в часі (0,8). Ці показники є важливими для формування позитивної Я-концепції особистості взагалі і Я-концепції безробітного зокрема. Адже від того, наскільки людина живе теперішнім, не відкладаючи своє життя на “потім”, і не намагається знайти сховище в минулому, залежить успішність пошуку роботи, самоактуалізації, адаптації до умов, що склалися.

Високі показники за цією шкалою характерні для осіб, які добре розуміють екзістенціональну цінність життя “тут і зараз”, які здатні насолоджуватись активним моментом, не порівнюючи його з минулими радостями. Надання переваги цим цінностям вказує на прагнення до гармонійного буття і здорових відносин з людьми, що є головною рисою позитивної Я-концепції. 65% нашої вибірки мають високі та середні показники за цими шкалами. 35% мають низькі показники, що характеризує їх як людей, невротично занурених в минулі переживання, із завищеним прагненням досягнень, невпевнених у собі. Причинами цих негативних виявлень можуть бути термін безробіття, внутрішнє неприйняття, неадекватна самооцінка.

Сильний прямий зв‘язок мають потреба в пізнанні – сфера досягнень (0,8). Висока потреба в пізнанні характерна для самоактуалізуючої особистості, відкритої до нових вражень. Ця шкала уписує здібність до буттєвого пізнання – безкорисну жадобу нового, інтерес до об’єктів, не пов’язаних безпосередньо із задоволенням будь - яких потреб. Особливостями вибірки є те, що 15% оптантів мають низькі показники за шкалою „потреба в пізнанні”(0,39), в той час як показники за шкалою „сфера досягнень” середні і високі (відповідно 0,6 та 1,0). Це можна пояснити тим, що людина в своєму житті вже має певні досягнення і цим тішить себе. Це можна сприймати як своєрідний життєвий застій, відсутність цілей та мети життя. Звідси - низький показник за шкалою „орієнтація в часі”. Людина живе минулими досягненнями. В процесі пошуку роботи вона буде звертатися до минулого досвіду. Якщо цей досвід залишиться не затребуваний, людина переживає розчарування в житті та страх, що в свою чергу сприяє формуванню негативної Я-концепції.

Проаналізувавши деякі тісно пов’язані параметри, можна сказати, що Я не регулює поведінку індивіда, воно символізує головну частину його свідомого досвіду.

Узагальнено Я- концепція безробітних характеризується трьома факторами, що містять 80% всієї інформації :

• перший фактор тісно пов’язаний з показниками локусу контролю, міжособистісних відносин, сфери досягнень, потреби в пізнанні. Він не пов’язаний з саморозумінням, аутосимпатією та гнучкістю в спілкуванні;
  
• другий фактор пов’язаний з показниками саморозуміння, аутосимпатії, спонтанності;
  
• третій фактор найближчий до показників цінностей та орієнтації в часі.
  

Для позитивного формування Я-концепції важливим є відношення типу „людина-людина”, „людина-суспільство”, де людина прагне до спілкування, до виявлення своїх відчуттів. Адже у міжособистісних стосунках, через ставлення до інших, до самого себе, виявляється прагнення до свого ідеального Я, до певних досягнень та самопізнання.

Особливістю нашої вибірки є те, що 40% безробітних мають низький показник за шкалою „погляд на природу людини ( 0,25). Це вказує на втрату віри в людей, в себе, вияв недоброзичливості. Цей же відсоток людей характеризується і низькою орієнтацією в часі. Вони не можуть змиритися з ситуацією, яка склалася сьогодні, невротично занурені в минуле, невпевнені в особі. Відповідно у них низький показник життєвих цілей.

Слід наголосити, що не тільки Я- концепція безробітних впливає на їх поведінку, а й саме явище безробіття вносить свої негативні або позитивні корективи в Я-концепцію людини. Зауважимо, що люди поводять себе у відповідності з власною Я-концепцією. Якщо людина відчуває невідповідність між Я-концепцією і загальним органічним переживанням, вона намагається захистити цілісність свого Я за допомогою викривлення або заперечення сприйняття. Буває так, що людина викривляє не реальність, а власну самооцінку, що є одним із важливих факторів при пошуку роботи. Низький показник самооцінки – це відчуття власної неповноцінності, не прийняття себе.

Формування, розвиток і зміни Я-концепції безробітного обумовлені факторами внутрішнього і зовнішнього характеру. Для позитивної Я-концепції безробітних більш характерні зовнішні фактори (привабливість професії, розмір заробітної плати, умови праці тощо). Працювати з такими людьми легше. Що ж стосується негативної Я-концепції безробітних, то для неї характерні як зовнішня невлаштованість, так і внутрішня. Щоб вивести таких людей на професійний рівень, потрібно подолати внутрішні проблеми, неузгодженості особистості.

Складовою діяльності психолога та спеціалістів у центрі зайнятості є активізація психологічними методами власних зусиль клієнта щодо влаштування свого життя, підвищення його відповідальності перед собою, своєю сім’єю і суспільством, психологічний супровід навчання професії, трудової адаптації працевлаштованого на новому місці роботи, активізація його адаптаційних властивостей ( стосунки з іншими людьми, ставлення до самого себе, до справи, до речей).

Важливо допомогти безробітному сформувати позитивні установки стосовно себе та оточуючих. В процесі роботи з клієнтом слід наголошувати на важливості свідомо і цілеспрямовано прагнути до закріплення почуття “ все гаразд”, долати негативне ставлення як до оточуючих, так і до самого себе.

З метою формування позитивної Я-концепції у безробітних доцільно орієнтувати на дотримання ними таких правил:

• зберігати вірність своїм принципам, не дивлячись на протилежні думки інших, у поєднанні з достатньою гнучкістю та вмінням змінити свою поведінку, якщо вона помилкова;
  
• здатність діяти за власним розсудом, не відчуваючи провини або жалю у випадку несхвалення з боку інших;
  
• зберігати впевненість у своїх здібностях, не дивлячись на тимчасові невдачі та складності;
  
• цінувати у кожній людині особистість, як би вона не відрізнялася рівнем своїх здібностей та положенням, яке вона займає;
  
• бути невимушеним у спілкуванні, вміти відстоювати свою правоту, поважати думку інших;
  
• вміти знаходити задоволення у найрізноманітнішій діяльності, включаючи роботу, гру, спілкування з друзями, творче самовираження та відпочинок.
  

При негативній Я-концепції безробітних слід звернути увагу на такий вид роботи, як психологічні консультаційні бесіди.

Психологічне консультування безробітних дозволить [2]:

• проводити певну роботу, направлену на подолання внутрішніх конфліктів та особистісних криз громадян, які потребують працевлаштування;
  
• вирішити питання підвищення соціальної адаптації клієнтів служби зайнятості;
  
• сформувати більш адекватну самооцінку;
  
• сприяти пошуку внутрішнього потенціалу та особистісному зростанню безробітних;
  
• навчати більш раціональному використанню творчого потенціалу того, хто шукає;
  
• сприяти підвищенню психологічної культури безробітного.
  

Аналізуючи роботу центру зайнятості та результати дослідження, слід наголосити на тому , що надання послуг людині, яка шукає роботу, повинне базуватися на психологічних знаннях. Слід організувати роботу в центрах зайнятості так, щоб безробітний не блукав від спеціаліста з працевлаштування до спеціаліста з активної підтримки і далі, а кожний спеціаліст був консультантом, який міг би надати будь-яку послугу (це і психологічна допомога, і профдіагностика, і профорієнтація, і вміння зорієнтувати на ту чи іншу вакансію та професійне навчання тощо). Відповідно постає питання щодо змістовних курсів, перепідготовки спеціалістів центру зайнятості, які відповідно до вищевикладеного повинні володіти знаннями будь-якого сектору єдиної технології обслуговування незайнятого населення,

Як ми встановили, Я-концепція може впливати на пошук роботи, а сама втрата роботи впливає на Я-концепцію безробітного. Це ще раз є доказом того, що безробіття це не лише економічна, але й психологічна проблема. Часто намагання працівників центру зайнятості працевлаштувати особу на ту чи іншу роботу виявляються марними. Їй пропонується гарна заробітна плата, сприятливі умови праці, але вона відмовляється від роботи, що можна пояснити внутрішнім протиріччям, внутрішньою неузгодженістю людини. Причини цих протиріч різні: занижена самооцінка, низький рівень домагань, сформовані неправильні установки, слабка орієнтація в часі, відсутня мотивація. Для психолога та спеціалістів центру зайнятості важливим є допомогти людині досягнути внутрішньої узгодженості, привести установки у відповідність.

Я-концепція особистості допомагає організувати соціальне мислення людини і дати енергію її соціальній поведінці. Тому важливо звернути увагу безробітних на формування у них позитивної Я- концепції, зокрема, на формування Я-образу, адекватної самооцінки, професійного самовизначення та самоактуалізації. Будучи важливим регулятором поведінки особистості безробітного, Я-концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає характер і особливості інтерпретації набутого досвіду, слугує джерелом внутрішніх очікувань стосовно власної поведінки в пошуку роботи та в процесі професійної діяльності. Слід допомогти людині проникнути у свій внутрішній світ, і на основі цього поглибити свої уявлення про свій психофізичний, психосоціальний та духовний образ. Це, в свою чергу, дозволить скорегувати свою самооцінку, підвищити рівень професійного самовизначення і самоактуалізації.

Список літератури:

1. 
   Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологический словарь-справочник. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. – 576с.
   
2. Методи психодіагностики в системі професійної консультації безробітних / Методичний посібник. - К., ІПК ДСЗУ, 2002. - 48с.
   
3. Киричук О.В. Психологічне забезпечення діяльності служби зайнятості. – Бюлетень ІПК ДСЗУ, 2001р. №2. С. 3-7.
   
4. Маршавін Ю.,Ляміна Л., Фокас Л. та ін. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України. - К.: ІПК ДСЗУ, 2000.